Постанова № 12242045, 04.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 жовтня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-12956/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УкрМазКонтакт»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000482310/0 від 03.03.2010, №0000492310/0 від 03.03.2010, прийняті ДПІ у Святошинському районі міста Києва.

27.09.2010 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000482310/0 від 03.03.2010, №0000492310/0 від 03.03.2010, №0000482310/1 від 20.05.2010, №0000492310/1 від 20.05.2010, №0000482310/2 від 16.07.2010, №0000492310/2 від 16.07.2010, №0000482310/3 від 23.09.2010, №0000492310/3 від 23.09.2010, прийняті ДПІ у Святошинському районі міста Києва.

Крім того, в судовому засіданні 04.10.2010 представник позивача визнав правомірність нарахування ТОВ «УкрМазКонтакт»податковим повідомленням-рішенням №0000492310/0 від 03.03.2010 податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 7673,00 грн. за основним платежем та 3836,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у звязку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат послуг мобільного звязку «КиївСтар Дж.Ес.Ем.»у розмірі 30691,44 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.10.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08.10.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.02.2010 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ«УкрМазКонтакт»ДПІ у Святошинському районі міста Києва було складено Акт № 27/23-209/34833227 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 1849966 грн., а також порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 2320130 грн.

03.03.2010 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000482310/0, яким у звязку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2774949 грн., в тому числі штрафні санкції 924983 грн.; а також податкове повідомлення-рішення №0000492310/0, яким у звязку з порушенням пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4640260 грн., в тому числі штрафні санкції 2320130 грн.

В подальшому, за результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі міста Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України прийнято рішення, якими податкові повідомлення-рішення №0000482310/0 від 03.03.2010, №0000492310/0 від 03.03.2010 залишені без змін, у звязку з чим ДПІ у Святошинському районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення №0000482310/1 від 20.05.2010, №0000492310/1 від 20.05.2010, №0000482310/2 від 16.07.2010, №0000492310/2 від 16.07.2010, №0000482310/3 від 23.09.2010, №0000492310/3 від 23.09.2010.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Еко плюс - ЛТД»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37122726 від 14.06.2006) було укладено договір поставки №14/9/1 від 14.09.2007, на виконання якого ТОВ «Еко плюс - ЛТД»поставило ТОВ«УкрМазКонтакт»транспортні засоби на загальну суму 11099800,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, видатковими накладними та податковими накладними. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначений товар оплатив повністю, в тому числі сплативши в його ціні податок на додану вартість.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 2312457грн. та податку на додану вартість у розмірі 1849966грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного договору поставки №14/9/1 від 14.09.2007, а також виписаних на його підставі податкових накладних у звязку з укладенням такого договору без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ«Еко плюс - ЛТД», що підтверджувалось поясненнями фізичної особи ОСОБА_2 (засновник та директор ТОВ «Еко плюс - ЛТД»), з яких випливає, що ця особа не мала відношення до реєстрації та здійснення господарської діяльності зазначеним товариством, а також висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістиного центру при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці №31 від 29.01.2010, за яким підписи на вказаних договорах, актах здачі прийняття-робіт (надання послуг) та податкових накладних виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору поставки, а також актів приймання-передачі, видаткових накладних та податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін неналежною особою, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку договору поставки №14/9/1 від 14.09.2007, а також актів приймання-передачі та видаткових накладних, а також податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «Еко плюс - ЛТД».

Судом не береться до уваги посилання відповідача на пояснення фізичної особи ОСОБА_2 та висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістиного центру при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці №31 від 29.01.2010, оскільки незважаючи на вимоги суду, а також в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ у Святошинському районі міста Києва не надало суду доказів існування вказаних документів.

Крім того, пояснення фізичної особи та висновок експерта відповідно до ст.67 КПК України не мають наперед встановленої сили та оцінюватимуться судом, прокурором, слідчим і особою, яка провадить дізнання, в сукупності з іншими доказами в кримінальній справі для встановлення факту підписання або не підписання вищезазначених документів ОСОБА_2, а відтак вказані документи не можуть вважатись достатніми доказами підписання первинних документів іншою особою.

Інших доказів, які б підтверджували факт підписання реєстраційних, фінансових та іших документів від імені ТОВ «Еко плюс - ЛТД»неналежними особами, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданої до матеріалів справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання договору поставки №14/9/1 від 14.09.2007, актів приймання-передачі, видаткових накладних та податкових накладних юридична особа ТОВ «Еко плюс - ЛТД»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобовязання за договором поставки №14/9/1 від 14.09.2007 між позивачем та ТОВ«Еко плюс - ЛТД»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, реальність господарських операцій між ТОВ«УкрМазКонтакт»та ТОВ«Еко плюс - ЛТД»підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами приймання-передачі, видатковими накладними та податковими накладними, згідно з якими транспортні засоби, придбані позивачем за договором поставки №14/9/1 від 14.09.2007, в подальшому були реалізовані третім особам.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що витрати ТОВ «УкрМазКонтакт» за договором поставки №14/9/1 від 14.09.2007 підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 2312457 грн.

Водночас, з огляду на те, що у судовому засіданні 04.10.2010 представник позивача визнав правомірність нарахування ТОВ «УкрМазКонтакт»податковим повідомленням-рішенням №0000492310/0 від 03.03.2010 податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 7673,00грн. за основним платежем та 3836,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у звязку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат послуг мобільного звязку «КиївСтар Дж.Ес.Ем.», а вказане податкове зобовязання було сплачене ТОВ «УкрМазКонтакт»ще 11.03.2010, що підтверджується копією платіжного доручення, залученого до матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність у суду належних правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва №0000492310/0 від 03.03.2010 в частині нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 7673,00 грн. за основним платежем та 3836,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, свідоцтво про реєстрацію ТОВ«Еко плюс - ЛТД»як платника податку на додану вартість було анульовано 03.06.2008, що підтверджується даними офіційного сайту ДПА України. Таким чином, враховуючи, що на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Еко плюс - ЛТД»було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі на 1849966 грн., віднесена ТОВ«УкрМазКонтакт»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого обладнання, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання.

Таким чином, судом встановлено, що договір постачання товару №14/9/1 від 14.09.2007 був укладений позивачем з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«УкрМазКонтакт»та ТОВ «Еко плюс - ЛТД»умислу на укладення договору поставки №14/9/1 від 14.09.2007 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатись як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Еко плюс - ЛТД»податкових накладних, а також віднесення до валових витрат витрат, які були здійсненні у звязку з поставкою транспортних засобів ТОВ«Еко плюс - ЛТД», за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м.Києва про нікчемність договору між ТОВ«УкрМазКонтакт» та ТОВ «Еко плюс - ЛТД»та відповідних податкових накладних є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення №0000482310/0 від 03.03.2010, №0000482310/1 від 20.05.2010, №0000482310/2 від 16.07.2010, №0000482310/3 від 23.09.2010, а також №0000492310/0 від 03.03.2010, №0000492310/1 від 20.05.2010, №0000492310/2 від 16.07.2010, №0000492310/3 від 23.09.2010 в частині нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 2312457 грн. за основним платежем та 2316293,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями безпідставні та неправомірні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень №0000482310/0 від 03.03.2010, №0000482310/1 від 20.05.2010, №0000482310/2 від 16.07.2010, №0000482310/3 від 23.09.2010, а також №0000492310/0 від 03.03.2010, №0000492310/1 від 20.05.2010, №0000492310/2 від 16.07.2010, №0000492310/3 від 23.09.2010 в частині нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 2312457 грн. за основним платежем та 2316293,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0000482310/0 від 03.03.2010, №0000482310/1 від 20.05.2010, №0000482310/2 від 16.07.2010, №0000482310/3 від 23.09.2010, а також №0000492310/0 від 03.03.2010, №0000492310/1 від 20.05.2010, №0000492310/2 від 16.07.2010, №0000492310/3 від 23.09.2010 в частині нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 2312457 грн. за основним платежем та 2316293,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнятих Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 3,39 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМазКонтакт»задовольнити частково.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000482310/0 від 03.03.2010, №0000482310/1 від 20.05.2010, №0000482310/2 від 16.07.2010, №0000482310/3 від 23.09.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва.

3.Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000492310/0 від 03.03.2010, №0000492310/1 від 20.05.2010, №0000492310/2 від 16.07.2010, №0000492310/3 від 23.09.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва, в частині нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 2312457 грн. за основним платежем та 2316293,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Судові витрати в сумі 3,39 (три гривні 39 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМазКонтакт»(м.Київ, пл. Святошинська, 1, к. 272) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко