Рішення № 122419201, 11.10.2024, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/530/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року відіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2023 року Овідіопольським районним судом Одеської області ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики від 11.10.2019 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення з 12.10.2021 р. по 10.01.2023 р. у сумі 25548509,50 грн., з яких 20000 000 грн. основний борг та 5548 509,50 грн. інфляційні витрати, а також 3% річних від простроченої суми 749 589,04 грн., мотивуючи це неповерненням йому коштів, які запозичили у нього обидва відповідача згідно договору позики від 11.10.2019 р., та які зобов`язались повернути до 11.10.2021 р.

Копію рішення доставлено представнику ОСОБА_3 адвокату Гришку С.О. до електронного кабінету 24.10.2023 року.

24.10.2023 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, направлення кореспонденції позивачу та сплачений судовий збір за заявою про перегляд заочного рішення суду.

У судове засідання сторони повторно не з`явилися, представник ОСОБА_3 адвокат Гришко С.О. на електрону адресу суду надав клопотання про розгляд заяви за відсутності заявника та його представника. Причини неявки інших учасників справи суду невідомі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Порядок та підстави винесення додаткового судового рішення встановлені статтею 270 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частин другої - четвертої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Із урахуванням того, що про розподіл витрат було заявлено у відзиві на позовну заяву, а докази їх понесення подано до суду у строки визначені ч.8 ст.141 ЦПК України, заява підлягає розгляду.

Від позивача заяв чи клопотань щодо розподілу заявлених відповідачем витрат не надходило, сама ж заява направлена представником відповідача позивачу 23.10.2023 року, що підтверджується відповідними доказами.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданої заяви разом із доданими до неї доказами, суд дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі з огляду на такі обставини.

Положення статті 59 Конституції України закріплюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.12.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ встановлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 137 ЦПК України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат адвокат надав: договір про надання правової допомоги, додаткову угоду, акт прийняття-передачу наданих послуг та докази направлення кореспонденції.

За змістом наданих документів вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_3 були понесені наступні витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією Договору про надання правової допомоги №25/10/19-1 від 25 жовтня 2019 року, Додатковою угодою №8 від 10.05.2023 року до Договору про надання правової допомоги №25/10/19-1 від 25 жовтня 2019 року та Актом про приймання-передачі наданих послуг від 20 жовтня 2023 року, був сплачений сплачений судовий збір за заявою про перегляд заочного рішення суду по справі №509/530/23, що підтверджується копією квитанції №32528798800006976370 від 26.05.2023 року, а також були витрати щодо направлення кореспонденції відзиву на позовну заяву, що підтверджується копією фіскального чеку від 12.07.2023, накладною із штрихкодовими ідентифікаторами 6502903691210 від 12.07.2027р. та описом вкладення у цінні листи.

Загальна сума судових витрат, яку просить ОСОБА_3 стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), складає суму в розмірі 200583,54 грн.

Дослідивши подані позивачем документи судом було встановлено, що ОСОБА_3 під час розгляду цивільної справи №509/530/23, скористався послугами адвоката для отримання професійної правничої допомоги, а також оплачував направлення кореспонденції Позивачу по справі, а також сплатив судовий збір за заявою про перегляд заочного рішення суду.

Згідно Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 20.10.2023 року, Бюро з 10.05.2023 року по 20.10.2023 року надало Клієнту правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги №25/20/19-1 від 25.10.2019 р., а клієнт прийняв надані послуги.

Відповідно до п.3 Акту про прийняття-передачі наданих послуг від 20.10.2023 року жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Клієнт до Бюро немає.

Судом було встановлено, що договором про надання правової допомоги №25/10/19-1 від 25 жовтня 2019 року та додатковою угодою від 10 травня 2023 року №8 до цього договору була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, тобто вона є незмінною в залежності від обсягу наданих послуг, виконаних робіт та витраченого адвокатом часу.

Оскільки сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, а тому при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Разом з цим суд зауважує, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання, і саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Слушно зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата в додатковій постанові у справі №910/12876/19.

Також наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18, від 15.07.2020 у справі №640/10548/19, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 18.05.2022 у справі №640/4035/20, від 16.06.2022 у справі №380/4759/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «…суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, …. а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог».

Ураховуючи наведені правові висновки найвищого суду в системі судоустрою України, суд наголошує, що у суду відсутні підстави, з власної ініціативи зменшувати витрати, понесені позивачем на правничу допомогу.

Таким чином, суд зазначає, що подані відповідачем документи підтверджують витрати ОСОБА_3 на ведення справи адвокатом та надання професійної правничої допомоги, а також із урахуванням предмета спору та його ціни, відсутності заперечень зі сторони позивача щодо таких витрат, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є співмірним зі складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому підлягає задоволенню.

Представник відповідача у заяві про ухвалення додаткового рішення просив стягнути з позивача сплачений судовий збір за заявою про перегляд заочного рішення суду по справі №509/530/23, що підтверджується копією квитанції №32528798800006976370 від 26.05.2023 року.

Також в заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача просив стягнути з позивача сплату за направлення кореспонденції позивачу по справі на загальну суму 36,00 грн., на підтвердження чого представником відповідача були надані квитанція та фіскальний чек.

У зв`язку з чим суд вважає, що заява в частині стягнення суми сплаченого судового збору за заявою про перегляд заочного рішення суду та суми за направлення кореспонденції позивачу підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258-260, 264, 268, 270, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Постановити у справі №509/530/23 додаткове рішення наступного змісту;

Заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати в сумі 200583 (двісті тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 54 коп., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу 200000,00 грн., направлення кореспонденції Позивачу по справі 36,00 грн. та сплата судового збору за заявою про перегляд заочного рішення суду - 547,54 грн.

На додаткове рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.М. Гандзій