Рішення № 122418407, 17.10.2024, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2318/24

Провадження №2/487/1661/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання - Беспалько А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Щукіна Н.О., яка діє в позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно його малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги мотивувала тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.04.2016, який було розірвано рішенням суду 29.01.2020. В шлюбі у подружжя народилась діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу діти проживають разом із позивачкою та знаходяться на її утриманні. Судовим наказом від 24.02.2020 з відповідача на користь позивача стягнути аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.11.2029 і до досягнення дітьми повноліття. Проте, відповідач аліменти на утримання дітей не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 31.01.2024 становить 129993,83 грн. Відповідач з моменту розірвання шлюбу, не утримує своїх дітей, не спілкується з ними, не займається їхнім вихованням, не проявляє заінтересованості в їхньої долі, ніяким чином не піклується про дітей, не цікавиться їхніми успіхами, навчанням, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, діти ніколи не згадають батька, відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, нехтує своїми батьківськими обов`язками. Позивачка 01.12.2022 перебуває у зареєстрованому шлюб з ОСОБА_5 , який фактично замінив дітям батька, займається їхнім вихованням та утриманням, піклується про них, допомагає у навчанні, займається їхнім дозвіллям та вивозить на відпочинок.

Ухвалою суду від 12.03.2024 провадження по справі було відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувані докази у Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради

29.05.2023 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав та представник просив розглянути справу за його відсутністю.

Ухвалою від 07.06.2024 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

17.10.2024 позивач та її представник подали до суду заяву, просили розглянути справу за їхньою відсутністю, позовні вимоги підтримали,просили про їх задоволення.

17.10.2024 відповідач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги визнав, проти позбавлення його батьківських прав не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Згідно пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст. 18 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

У відповідності до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Савіни проти України», яке 18 березня 2009 року набуло статусу остаточного, вказав, в тому числі, на необхідності з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 6 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За правилами ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що позивач і відповідач з 20.04.2016 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.01.2020. В шлюбі у подружжя народились діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із позивачкою на знаходяться на її утриманні Позивач разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де також проживає чоловік позивача ОСОБА_5 , де створені усі необхідні умови для проживання дітей, відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 24.05.2024.

Судовим наказом, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва від 24.02.2020 з відповідача на користь позивача стягнути аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.11.2029 і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно розрахунку, надано головним державним виконувачем Заводського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.01.2024, боржник ОСОБА_2 сплачує аліменти не регулярно, за період з листопада 2019 року по 31.01.2024 має заборгованість по аліментам на утримання дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , яка станом на 31.01.2024 становить 2129993,83 грн.

Відповідно до довідки №5 від 26.02.2024 дошкільного навчального закладу №22, вказаний садочок з 01.09.2019 по 24.02.2022 відвідували ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , за весь час вихованням займалась мати дітей ОСОБА_1 , батько дітей ОСОБА_2 у садочку не з`являвся, не спілкувався з вихователем, дітей з садочка не забирав, батьківські збори та інші заходи не відвідував.

Згідно довідки директора Миколаївської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІІ ступенів №7 ММР Миколаївської області за №63 від 22.02.2024, діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчаються у даного навчальному закладі, їхній батько ОСОБА_2 протягом всього часу навчання дітей в школі не з`являвся, не брав участі у вихованні дітей, не цікавився їхніми успіхами у навчанні, розвитку та досягненнями, не відвідував батьківські збори. Відповідно до характеристик на учнів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , саме мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_5 приділяють дітям увагу, цікавляться їхнім навчанням, знаходяться на зв`язку з вчителем.

Відповідно до довідки, наданої 30.08.2024 лікарем ОСОБА_6 КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №6, батько дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років не з`являвся з дітьми до амбулаторії за місцем проживання, не цікавився їхнім здоров`ям, мати дітей ОСОБА_1 та їхній вітчим ОСОБА_5 приділяють увагу здоров`ю дітей, знаходяться на зв`язку з лікарем, щорічно проходять медичний огляд а амбулаторії.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, від 24.05.2024 за №7500/02.02.01-22/03/020/24, орган опіки і піклування виконкому Миколаївської міської ради, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Викладені обставини свідчать про свідоме ухилення відповідача від виховання, утримання неповнолітніх дітей небажання виконувати свої батьківські обов`язки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач проти позбавлення його батьківських прав не заперечує, позовні вимоги визнав , суд приходить до висновку, що відповідач, тривалий час свідомо не піклується про своїх малолітніх дітей, не забезпечує їхній фізичний та духовний розвиток, не стежить за їхнім здоров`ям, не спілкується з дітьми, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тому, в інтересах дітей, існують правові підстави для задоволення позовних вимог і позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач суд про розподіл судових витрат не просила.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, місце знаходження: м. Миколаїв вул. Адміральська, 20.

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 21.10.2024.