Постанова № 12241765, 04.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2010 р. № 2-а- 11672/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Котеньова О.Г.

при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

за участі:

представника позивача - Короткової Н.М.

представника відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна Логістична Компанія” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Національна Логістична Компанія” (надалі ТОВ «Національна Логістична Компанія»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.2010 р. № 0000150700/0 відповідно до якого товариству зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 480 316,0 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано ТОВ "Національна Логістична Компанія" сплатити суму податку у розмірі 17 945,0 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 383,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. № 0000150700/0, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 480 316,0 грн. та зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 17 945,0 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 383,50 грн. Позивач вважає, що податкове повідомлення рішення від 10.09.2010 р. № 0000150700/0 прийняте відповідачем з грубим порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та на довільному трактуванні норм права. Таке твердження позивач мотивує тим, що обставини, які викладені у акті перевірки від 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, висновок акту перевірки, в якому містяться вищевказані порушення, зроблено при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства. Позивач не погоджується з висновком відповідача стосовно встановлення в ході перевірки фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ "Інтер Прайм Харків", оскільки, контрагентами даного субєкта господарювання не подані податкові декларації та не задекларовано об'єкт оподаткування і податкові зобовязання з податку на додану вартість. Позивач мотивує таке твердження тим, що під час проведення перевірки позивачем було надано до перевірки всі необхідні первинні документи, які свідчать про реальність проведених господарських операцій, а саме: договір поставки № 29 від 19 лютого 2010 року, договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 51 від 29 квітня 2010 року, акт надання послуг №ИП-0000065 від 31.05.2010р., акти введення в експлуатацію придбаних основних засобів, договори та акти на передачу придбаних основних засобів в оренду, оригінали виписок банку та платіжних доручень, що підтверджують факт сплати грошових коштів на рахунок ТОВ «Інтер Прайм Харків» по зазначеним господарським операціям та податкові накладні і видаткові накладні. Позивач не погоджується і з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604 (стор.12 акту перевірки) щодо добровільної відмови від отримання бюджетного відшкодування, відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у сумі 439 107,0 грн. Обґрунтовуючи це тим, що ТОВ "Національна Логістична Компанія" своєчасно сформувало податковий кредит та проводило декларування сум відємного значення з ПДВ у відповідності до п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», тим самим виконавши вимогу щодо звернення із заявою про відшкодування ПДВ у межах граничного строку. Відображення (декларування) позивачем суми відємного значення з ПДВ у податкових деклараціях та подальше обліковування суми відємного значення з ПДВ у рядку 26 декларації наступних звітних податкових періодів і є рішенням позивача на повернення зазначених сум ПДВ, що передбачене п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач вважає, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є ніщо інше, як податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). В зв'язку з чим, враховуючи положення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Національна Логістична Компанія" було правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 60 954,67 грн. по операціях з ТОВ «Інтер Прайм Харків». Крім того, позивач зазначає, що в акті перевірки не відображено факт відшкодування відповідачем суми ПДВ у розмірі 17 945,00 грн. та зазначив, що дана сума податку на додану вартість задекларована Позивачем до сплати у бюджет по декларації за липень 2010 р. та, відповідно до платіжного доручення від 30.08.2010 р. № 98, була сплачена грошовими коштами до бюджету в повному обсязі. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. № 0000150700/0 є незаконним та підлягає скасуванню та визнанню нечинним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування адміністративного позову вказала, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у червні 2010 р. За результатами перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт перевірки від 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604 (далі за текстом - акт перевірки від 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604). А також зазначила, що правомірність формування суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року підтверджуються первинними документами, а саме платіжними дорученнями, які свідчать про фактичну сплату сум ПДВ включених до розрахунку суми бюджетного відшкодування. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова, надав письмові заперечення проти адміністративного позову в яких посилається на акт перевірки від 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604. Відповідач вважає, що позивачем були порушені вимоги п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - , що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 480 316,0 грн. та збільшення значення рядка 26 декларації з ПДВ за червень 2010 р. у сумі 419 361,0 грн. Відповідач мотивує тим, що позивач не має права відносити суми до складу податкового кредиту лише на підставі податкових накладних, оскільки, вони є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Тому, на думку відповідача, право на податковий кредит у позивача не виникає, оскільки, при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права - виникнення обєкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Підставою для даних висновків Відповідача є не подання контрагентами ТОВ "Інтер Прайм Харків" податкових декларацій та не декларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ. Крім того, відємні значення з ПДВ попередніх податкових періодів Позивач не декларував до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ в наступних податкових періодах, чим порушив вимоги п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168.У звязку з чим, відповідач вважає, що позивач добровільно відмовився від отримання сум бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодів та в подальшому позивачем не може бути заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів. Просить суд в задоволені позову відмовити.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, про дату час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, причини не явки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не на дав, заяви про перенос слухання справи також не надав.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - державну реєстрацію ТОВ “Національна Логістична Компанія” проведено 15.03.2007 року (Серія А01, №079010, номер запису 14801020000034098).

ТОВ “Національна Логістична Компанія” є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №10033033 від 04.04.2007 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 349516020376), також, відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 16.03.2007 року №5443, перебуває на обліку у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем по справі - Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна Логістична Компанія” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у червні 2010 р., за результатами якої відповідачем було складено акт перевірки від 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604.

На підставі зазначеного акту перевірки від 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604 відповідачем було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 р. № 0000150700/0 згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 480 316,0 грн. та зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 17 945,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 5 383,50 грн.

Як зазначено у висновку акту перевірки від 30.08.2010 р. № 4089/07-024/34951604 позивачем в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зайво задекларовано суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за червень 2010 року, у звязку з чим позивачу на підставі встановлених у акті перевірки порушень, зменшено суму бюджетного відшкодування, яка задекларована по декларації з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 480 316,0 грн. та збільшено значення рядка 26 декларації з ПДВ за червень 2010 р. у сумі 419 361,0 грн.

Під час розгляду справи судом було зясовано, що між позивачем та ТОВ "Інтер Прайм Харків" було укладено договір поставки № 29 від 19.02.2010 р. та договір на надання транспортно-експедиційних послуг № 51 від 29.04.2010 р. Проведення господарських операцій між контрагентами було підтверджено наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: актом наданих послуг №ИП-0000065 від 31.05.2010 р., актами введення в експлуатацію придбаних основних засобів, договорами та актами на передачу придбаних основних засобів в оренду, виписками банку та платіжних доручень, що підтверджують факт сплати грошових коштів на рахунок ТОВ «Інтер Прайм Харків» по зазначеним господарським операціям, податковими накладними №435 від 05.05.2010 р. на суму 106477,00грн, в т.ч. ПДВ 17746,17 грн.; №519 від 20.05.2010 р. на суму 163555,00 грн, в т.ч. ПДВ 27259,17 грн.; №518 від 31.05.2010 р. на суму 3696,00 грн, в т.ч. ПДВ 616,00 грн.; №575 від 31.05.2010 р. на суму 92000,00 грн, в т.ч. ПДВ 15333,33 гр.; та видатковими накладними №ИП-0000324 від 30.04.2010 р. на суму 71750,00 грн., №ИП-0000340 від 05.05.2010 р. на суму 71750,00 грн., №ИП-0000342 від 06.05.2010 р. на суму 71750,00 грн., №ИП-0000424 від 20.05.2010 р. на суму 86100,00 грн., №ИП-0000434 від 25.05.2010 р. на суму 108650,00 грн., №ИП-0000441 від 26.05.2010 р. на суму 34850,00 грн., №ИП-0000455 від 28.05.2010 р. на суму 118950,00 грн., №ИП-0000472 від 01.06.2010 р. на суму 35600,00 грн.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося Позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.2.3 п.7.2. та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, ТОВ «Інтер Прайм Харків» мало статус платника податку на додану вартість, а його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим, то, відповідно, зазначений субєкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд вважає доцільним відмітити, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У звязку з наведеним, суд погоджується з висновком позивача щодо дотримання вимог положень Закону України „Про податок на додану вартість” та правомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отримані від ТОВ "Інтер Прайм Харків" на суму 60 954,67 грн.

Також суд зазначає, що порядок визначення (декларування) суми бюджетного відшкодування встановлені п.1.8 ст.1, п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Виходячи, з наведених положень Закону, суд приходить до висновку, що Позивач має право на декларування суми бюджетного відшкодування у сумі ПДВ, яка фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" не обмежує такий термін як "попередній період" тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.

У звязку з наведеним, суд не погоджується з висновком відповідача, щодо порушення Позивачем п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

До того ж, суд погоджується з позивачем, що його право на отримання суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року виникло, у звязку із внесенням змін Законом України від 20.05.2010р.N 2275-VI до п.п. «б» 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: платник податків, який має залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового кредиту (рядок 26 декларації з ПДВ) (на момент набуття чинності цих змін), повинен: або залишити значення цього рядка в 26 рядку звітної декларації з ПДВ (включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року), або перенести значення рядку 26 декларації до рядку 23.2 наступної декларації та включити в частині сплачених сум ПДВ в розрахунок суми бюджетного відшкодування (рядок 25.1 або 25.2 наступної декларації.)

Згідно з п.п. «б» п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції Закону України від 20.05.2010р.N 2275-VI) передбачено залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Суд зазначає, що відповідач, зменшуючи суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року по акту перевірки, не надав належної оцінки тому факту, що передумовою для декларування позивачем суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року є внесення змін у п.п. «б» 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого платник податків повинен залишок відємного значення попереднього податкового періоду (рядок 26 декларації з ПДВ) перенести до податкового кредиту наступного податкового періоду (р.23.2 наступної декларації з ПДВ) і відобразити як суму бюджетного відшкодування (рядок 25.1 або 25.2).

Так, по декларації за травень 2010 року позивачем було задекларовано у рядку 26 залишок від'ємного значення у розмірі 455 635,0 грн., керуючись вимогами п.п. «б» 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач переніс значення рядка 26 до значення рядку 23.2 декларації за червень 2010 року в розмірі 455635,0 грн. та враховуючи від'ємне значення попереднього періоду у сумі 41 877,0 грн. та суми фактично сплачені позивачем постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, включив до розрахунку суми бюджетного відшкодування (р.25.2 декларації за червень 2010 р.).

Фактична сплата сум ПДВ на загальну суму 480 316,00 грн. , які включені до складу суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року, підтверджується наявним в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Факт сплати та правомірність формування податкових кредитів попередніх податкових періодів Відповідачем не заперечується.

Також з матеріалів справи вбачається, і даний факт не спростовується відповідачем у запереченнях, що позивач своєчасно сформував податковий кредит та проводив декларування сум відємного значення з ПДВ у відповідності до п.п. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», тим самим виконавши вимогу щодо звернення із заявою про відшкодування ПДВ у межах граничного строку. Суд зазначає, що відображення (декларування) позивачем суми відємного значення з ПДВ у податкових деклараціях та подальше обліковування суми відємного значення з ПДВ у рядку 26 декларації наступних звітних податкових періодів і є рішенням позивача на повернення зазначених сум ПДВ, що передбачене п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач помилково у акті перевірки вказав про те, що позивач не скористався правом на отримання суми бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах, оскільки, право на отримання суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року виникло у позивача у звязку із змінами внесеними законодавцем до п.п. «б» 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Враховуючи вказане, суд погоджується з позивачем, що зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 480 316,00 грн. по декларації за червень 2010 року є неправомірним та не ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідачем не підтверджено факт відшкодування позивачу суми ПДВ у розмірі 17 945,0 грн. Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що дана сума ПДВ задекларована позивачем до сплати у бюджет, згідно декларації за липень 2010 р. Сума ПДВ у розмірі 17 945,0 грн. була сплачена позивачем, згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 98 від 30.08.2010 р., грошовими коштами, що в повному обсязі спростовує факт використання позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 17 945,0 грн.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податкового повідомлення рішення від 10.09.2010 року № 0000150700/0, згідно із яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010року зобов'язано сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 17 945,0 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 383,50 грн. належним чином не довів.

Обставини, на які відповідач посилається у акті перевірки від 30.08.2010 року №4089/07-024/34951604 як на підставу для складання та направлення позивачу податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010 року № 0000150700/0 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і носять характер суб'єктивних припущень.

Таким чином суд приходить до висновку, що направлене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 року № 0000150700/0 підлягає визнанню нечинним у повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна Логістична Компанія” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 10.09.2010 р. № 0000150700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року у розмірі 480316,0 грн. та зобов'язання сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 17945,0 грн. та штрафні санкції в розмірі 5383,50 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10 листопада 2010 року.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Котеньов О.Г.