Постанова № 122415249, 18.10.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29252/24

Провадження № 3/127/7103/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючої на посаді головного бухгалтера ТОВ "АП Трейд", проживаючої за адресою: 1-й проїзд Садівничий 12 в м. Вінниці, громадянки України,

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 26.08.2024 № 1023, ОСОБА_1 , яка працює на посаді головного бухгалтера ТОВ "АП Трейд", допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: порушено п. 200.4, п.200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за червень 2024 року на суму 129850 грн.

ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Захарченко О.В. в судове засідання не з`явилися, однак, захисник Захарченко О.В., надіслав до суду клопотання, відповідно до якого просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення стягнення та за відсутністю складу правопорушення, яке мотивовано тим, що ГУ ДПС у Вінницькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Трейд" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету за червень 2024 р., за результатами якої складено акт перевірки. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ТОВ «АП ТРЕЙД», порушила порядок ведення податкового обліку, що призвело начебто до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню. Часом скоєння адміністративного правопорушення є не момент його виявлення контролюючими органами, а день подання суб`єктом оподаткування відповідної звітності або наступний день після дати кінцевого терміну, коли така звітність мала бути подана. Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. З огляду на викладене, оскільки порушення щодо ведення податкового обліку, перераховані в акті документальної позапланової виїзної перевірки, відбулись в конкретному податковому періоді, а саме червень 2024 року, тому на момент розгляду справи закінчились строки накладення стягнення. Декларація за червень 2024 року подана, обов`язок передбачений Податковим кодексом виконано, далі подаються вже наступні декларації з новими сумами у наступних місяцях, а отже безперервного невиконання норм Податкового кодексу, тут немає. Таким чином, оскільки на час розгляду справи судом строки накладення стягнення сплинули, провадження по справі, відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає обов`язковому закриттю. Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Також слід зауважити, що висновки вищенаведеного акту перевірки не є беззаперечними доказами щодо підтвердження встановленого порушення норм податкового законодавства, оскільки такі акти містять суто суб`єктивну позицію податкового органу, яка не враховує позицію платника. Складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самих тільки актів документальної позапланової виїзної перевірки, є передчасним.

Враховуючи викладене, а також строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість здійснення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника.

Дослідивши матеріали справи та додані до нього матеріали, врахувавши клопотання з додатками захисника, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом частини першоїстатті 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 1023 від 26.08.2024 складений відносно ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням порядку ведення податкового обліку на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 29710/10/02-32-07-03/39712105 від 26.08.2024.

Будь-які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

За правилами ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

В той же час, триваючі правопорушення припиняються у разі виявлення факту цих правопорушень компетентним органом при проведенні перевірок, в тому числі, при виявленні таких проступків, як відсутність обліку доходів та витрат щодо яких встановлена обов`язкова форма обліку, бухгалтерського обліку об`єктів оподаткування, ведення його із порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інші правопорушення, пов`язані з нарахуванням податків, встановити які можливо лише під час проведення документальної перевірки на підставі первинних документів.

Оскільки порушення ведення податкового обліку могло бути виявлено лише в ході проведення перевірки дотримання податкового законодавства, таке правопорушення є триваючим, а отже строк притягнення особи до відповідальності рахується з моменту виявлення правопорушення 26.08.2024, і на день розгляду справи передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП строк не сплинув.

Однак, суд вважає за необхідне закрити провадження у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України).

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно достатті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом податкове приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Однак в матеріалах справи відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 29710/10/02-32-07-03/39712105 від 26.08.2024.

Проте закономірно допускати, що у ході перевірки визначене у такому повідомленні-рішенні грошове зобов`язання може бути визнане невірно нарахованим, а самостійно розрахований платником податків розмір податку на додану вартість, який підлягає відшкодуванню не є завищеним і сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не є заниженою, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване.

Відтак не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Відтак складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.

Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 8 лютого 2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 163-1КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАП.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу Українипро адміністративніправопорушення закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя