Ухвала суду № 122415096, 10.10.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15587/24

1-кс/569/7293/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12024181010001290 від 20.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , порушуючи порядок, встановлений ст.ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин та невстановлений час, незаконно придбала та зберігала при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», яку 10.07.2024, о 14 год. 56 хв., перебуваючи в під`їзді будинку АДРЕСА_1 , в ході проведення оперативної закупки, незаконно збула для ОСОБА_8 за 400 грн., у поліетиленовому зіп-пакетику кристалічну речовину білого кольору, яка відповідно до висновку експерта являється особливо небезпечною психотропною речовиною PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,0654 г., обіг якої заборонений відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , порушуючи порядок, встановлений ст.ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин та невстановлений час, незаконно придбала та зберігала при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», яку 07.10.2024, о 18 год. 17 хв., перебуваючи в дворі будинка АДРЕСА_2 , в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно збула для ОСОБА_8 за 400 гривень, у поліетиленовому зіп-пакетику, кристалічну речовину бурого кольору, яка ззовні схожа на особливу небезпечну психотропну речовину PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), обіг якої заборонений відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

08.10.2024 ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 28.05.2024; протоколом огляду покупця від 10.07.2024; протоколом огляду грошей від 10.07.2024; протоколом вилучення від 10.07.2024; висновком експерта №СЕ-19/118-24/8381-НЗПРАП від 15.07.2024; протоколом про результати контрою за вчиненням злочину від 11.07.2024; протоколом огляду покупця від 07.10.2024; протоколом огляду грошей від 07.10.2024; протоколом вилучення від 07.10.2024;протоколом затриманняособи від07.10.2024;протоколом особистогообшуку затриманоговід 07.10.2024;повідомленням пропідозру від08.10.2024;протоколом допитупідозрюваної ОСОБА_5 ; іншим матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам останньої переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, шляхом застосування до підозрюваної більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, уникнути вищевказаних ризиків не можливо.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосуваннястосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрювана та її захисникпросили відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024181010001290 від 20.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 08.10.2024 підозрюваний ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

07 жовтня 2024 року о 19 год 30 хв підозрювану затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можуть бути недоведені на ранній стадії розслідування.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України,слід взятидо увагипозицію Європейськогосуду зправ людини,відображену упункті 175рішення від21квітня 2011року усправі «Нечипорукі Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).

Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Потреба у обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_5 усвідомлюючи те,що їїпротиправну діяльністьвикрито,розуміючи реальністьі невідворотністьпокарання завчинений злочин,санкція якогопередбачає позбавленняволі настрок від6до 10років зконфіскацією майна,може вжитизаходів,щоб переховуватисьвід органівдосудового розслідуваннята судуз метоюуникнення відповідальності.У зв`язкуз цим,беручи такождо увагисуспільну небезпекувчиненого діяння,тяжкість злочину,застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходуу вигляді триманняпід вартою,повністю відповідаєтяжкості вчиненогонею злочинута єнеобхідним длятого,щоб запобігтиспробам переховуватисявід суду.

Ризик незаконноговпливу насвідків полягаєу тому,що судомбудуть братисядо увагилише показаннясвідків,дані лишепід чассудового розглядуі євсі підставивважати,що увипадку застосуваннядо останньоїзапобіжного заходу,не пов`язаногоіз триманнямпід вартою, ОСОБА_5 буде чинититиск насвідків длязміни показівостанніх,або відмовивід дачіних.

Також ОСОБА_5 може перешкоджатикримінальному провадженню шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки, наведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це.

Разом із тим, ОСОБА_5 раніше неодноразово судима, востаннє Рівненським міським судом - 15.02.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Однак в подальшому належних висновків не зробила та продовжила вчиняти кримінальні правопорушення, зокрема у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що свідчить про її схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що ОСОБА_5 є працездатною, однак ніде не працює та не має постійних доходів свідчить про те, що грошові кошти на проживання отримує шляхом вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які використовує для власних потреб. Зазначені обставини вказують на те, що є достатні підстави вважати, що підозрювана перебуваючи на волі, буде перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов`язків. Окрім того, підозрювана не співпрацює із органом досудового розслідування.

Застосування до підозрюваної ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для того, щоб забезпечити виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків, а також з метою запобігти заявленим ризикам, так, як жоден інший із запобіжних заходів не здатен запобігти вказаним ризикам та забезпечити перебування підозрюваною ОСОБА_5 за місцем проживання, своєчасне з`явлення його до слідчого для проведення слідчих й інших процесуальних дій, а в подальшому до суду.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст.177,178 КПК України, вимогист. 182 КПК Українита позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваній ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваної, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваної суд не вбачає.

Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 367, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60днів, із визначенням застави у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, тобто до 20 год 38 хв 05.12.2024.

Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти обов`язки на підозрювану у разі внесення застави:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 05.12.2024.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1