Рішення № 122414581, 18.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2024 рокусправа № 380/11132/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним рішення відповідача у вигляді відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення реабілітованої;

- зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення реабілітованої.

В обґрунтування позову зазначила, що 08.08.1951 позивачка разом із батьком ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_3 , братами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були виселені з конфіскацією майна із с. Мокротин Нестерівського (у подальшому Жовківського та на даний час Львівського) району Львівської області і на підставі рішення Особливої Наради при МДБ СРСР від 12 вересня 1951 року (протокол № 40) визначені на спецпоселення в Тюменську область звідки звільнені 10 липня 1958 року. У подальшому згідно ст. 3 Закону УPCP від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» сім`я реабілітована з поновленням в усіх громадянських правах, у тому числі з поверненням конфіскованого майна або його вартості. Зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видасться посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об`єднаними територіальними громадами. Повідомила, що 02 та 16 лютого 2024 року зверталась до відповідача із заявами про видачу їй посвідчення реабілітованої особи. Зазначила, що 06 лютого 2024 року за вих. № 01-04/59 та 15 березня 2024 року за вих. № 01-04/110 на заяви позивачка начальником відділу соціального захисту населення Жовківської міської ради дано відповіді якими відмовлено у видачі посвідчення. Підставою відмови визначено те, що згідно зі ст. 7-1 Закону України «Про реабілітацію жертв комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» статус реабілітованої особи приймається лише Національною комісією з реабілітації, а також те, що позивачці у 2017 році Львівською обласною радою видано посвідчення про те, що ОСОБА_1 є потерпілою від репресій. Не погоджується з такою позицією відповідача, вважає, що має право на видачу їй посвідчення реабілітованої особи, тому звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 13.06.2024 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позову заяву (вх. № 14034ел від 05.07.2024, вх. № 51824 від 09.07.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що 02.02.2024 року позивачка звернулася до Жовківської міської ради з заявою щодо видачі посвідчення реабілітованої особи. Повідомив, що 06.02.2024 року позивачці надано відповідь на її заяву, зокрема було роз`яснено, що відповідно до статті 7 чинної редакції Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» розгляд та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або будь-якого члена її сім`ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Українського інституту національної пам`яті, громадського об`єднання, що провадить діяльність у сфері дослідження історії України XX століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов`язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів. Зазначив, що прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації. Вказав, що Національна комісія є спеціальним постійно діючим органом при Українському інституті національної пам`яті, який утворюється відповідно до статті 7-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Національна комісія може прийняти рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій повністю або щодо окремих обвинувачень чи фактів здійснення проти такої особи окремих форм репресій, або відмовити у визнанні особи реабілітованою або потерпілою від репресій. Зазначив, що 16.02.2024 року позивачка звернулась з листом, щодо видачі посвідчення реабілітованої особи, на який 15.03.2024 року їй надано відповідь в якій зазначено, що посвідчення реабілітованої особи не можлива, оскільки на даний час позивачці надано статус потерпілої від репресій, що підтверджується посвідченням виданим Львівською обласною радою № 634/20-П від 16 листопада 2017 року та роз`яснено, що Законом України від 13.03.2018 № 2325-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а також чинною редакцією Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» не передбачено втрату чинності посвідченнями про реабілітацію репресованих осіб, які були складені (прийняті) та/або видані репресованим особам у період до 05.05.2018. Повідомив, що у зв`язку з наданням статусу потерпілої від репресій, позивачка щорічно отримує одноразову адресну грошову допомогу реабілітованим громадянам за статтями 1-2, 1-3 Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідно до посвідчення № 634/20-П від 16.11.2017, виданого Львівською обласною радою, ОСОБА_1 на території Львівської області має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 01.10.1973, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб 01.10.1973. Відповідно до вказаного свідоцтва, прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_8 .

З довідки № 4/4-13957 від 05.11.1991, виданої Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів, слідує, що ОСОБА_2 1914 р.н., ОСОБА_3 1924 р.н. ОСОБА_4 1945 р.н., ОСОБА_5 1949 р.н., ОСОБА_7 1950 р.н. дійсно 08.08.1951 виселені з конфіскацією майна із села Мокротин Нестерівського району Львівської області і на підставі рішення Особливої Наради при МДБ СРСР від 12 вересня 1951 року (протокол № 40) визначені на спецпоселення в Тюменську область звідки звільнені 10 липня 1958 року.

Як слідує з довідки № 4/5-13957-Л від 09.02.1993, виданої Інформаційним бюро Управління внутрішніх справ Львівської області, ОСОБА_2 1914 р.н., ОСОБА_3 1924 р.н. ОСОБА_4 1945 р.н., ОСОБА_5 1949 р.н., ОСОБА_7 1950 р.н. 08.08.1951 із села Мокротин Жовіківського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселені на спецпоселення в Тюменську область, з якого звільнені 10 липня 1958 року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані, поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Відповідно до архівної довідки від 01.04.2024 № 36, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_2 1914 р.н., ОСОБА_3 1928 р.н., ОСОБА_7 1951 р.н. 08.08.1951 із села Мокротин Жовіківського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 12.09.1951, були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область, по політичних мотивах, як члени сім`ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнені 10 липня 1958 року. Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 09.02.1993).

ОСОБА_1 звернулася до Жовківського міської голови із заявою від 02.02.2024 у якій просила видати посвідчення реабілітованого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2021 № 535. До такої заяви додала копію довідки № 4/4-13937 від 05.11.1991 та копію паспорта.

Листом від 06.02.2024 № 01-04/59 Відділу соціального захисту населення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області роз`яснено позивачці, що відповідно до статті 7 чинної редакції Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» розгляд та прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або будь-якого члена її сім`ї, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Українського інституту національної пам`яті, громадського об`єднання, що провадить діяльність у сфері дослідження історії України XX століття та/або надання допомоги громадянам з питань, пов`язаних із реабілітацією жертв репресій тоталітарних режимів. Зазначено, що прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації. Вказано, що Національна комісія є спеціальним постійно діючим органом при Українському інституті національної пам`яті, який утворюється відповідно до статті 7-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Національна комісія може прийняти рішення про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій повністю або щодо окремих обвинувачень чи фактів здійснення проти такої особи окремих форм репресій, або відмовити у визнанні особи реабілітованою або потерпілою від репресій. Також повідомлено, що видача посвідчення реабілітованої особи не можлива, оскільки на даний час ОСОБА_1 надано статус потерпілої від репресій, що підтверджується посвідченням, виданим Львівською обласною радою № 634/20-П від 16 листопада 2017 року.

Позивачка повторно звернулася до голови Жовківської міської ради Львівського району Львівської області із заявою від 16.02.2024 у якій просила допомоги у вирішенні питання щодо видачі їй спірного посвідчення.

Листом від 15.03.2024 № 01-04/110 Відділ соціального захисту населення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області надав відповідь на заяву позивачки про те, що видача посвідчення реабілітованої особи не можлива, оскільки на даний час ОСОБА_1 надано статус потерпілої від репресій, що підтверджується посвідченням, виданим Львівською обласною радою № 634/20-П від 16 листопада 2017 року. Також роз`яснено, що Законом України від 13.03.2018 № 2325-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а також чинною редакцією Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» не передбачено втрату чинності посвідченнями про реабілітацію репресованих осіб, які були складені (прийняті) та/або видані репресованим особам у період до 05.05.2018.

Позивачка вважає рішення відповідача у вигляді відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення реабілітованої, тому звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» передбачено, що реабілітованими вважаються особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Відповідно до статті 3 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» визнано реабілітованими всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Згідно із статтею 7 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», органи прокуратури у взаємодії з органами державної безпеки проводять перевірки та складають відповідні висновки щодо всіх кримінальних справ, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, рішення по яких не були скасовані до моменту його прийняття.

На реабілітованих осіб органи прокуратури видають відповідні довідки.

Відповідно до статті 9 Закону України від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, здійснювалося штатними комісіями з питань поновлення прав реабілітованих, утвореними обласними, міськими та районними радами. За дорученням зазначених комісій факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна встановлювалися органами внутрішніх справ.

Отже, у період до 05.05.2018 року довідки та інші документи про реабілітацію репресованих осіб приймалися (складалися) та видавалися репресованим особам органами прокуратури, судами, а у визначених Законом від 17.04.1991 року № 962-ХІІ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» випадках також іншими органами.

05.05.2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", яким внесено зміни до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», реабілітованими визнаються особи:

1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;

2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;

3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;

4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;

5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, булла реабілітована в установленому порядку.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" встановлено, що прийняття рішень з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації (далі - Національна комісія) за поданням регіональних комісій з реабілітації (далі - регіональні комісії).

Відповідно до частини першої статті 7-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" регіональні комісії є постійно діючими колегіальними органами, що утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно з частиною сьомою статті 6 вказаного Закону реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об`єднаними територіальними громадами.

З системного аналізу вказаний правових норм слідує, що видача посвідчення можлива лише після прийняття Національною комісією з реабілітації рішення з питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій.

Відповідно до посвідчення № 634/20-П від 16.11.2017, виданого Львівською обласною радою, ОСОБА_1 на території Львівської області має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 01.10.1973, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб 01.10.1973. Відповідно до вказаного свідоцтва, прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_8 .

З довідки № 4/4-13957 від 05.11.1991, виданої Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів, слідує, що ОСОБА_2 1914 р.н., ОСОБА_3 1924 р.н. ОСОБА_4 1945 р.н., ОСОБА_5 1949 р.н., ОСОБА_7 1950 р.н. дійсно 08.08.1951 виселені з конфіскацією майна із села Мокротин Нестерівського району Львівської області і на підставі рішення Особливої Наради при МДБ СРСР від 12 вересня 1951 року (протокол № 40) визначені на спецпоселення в Тюменську область звідки звільнені 10 липня 1958 року.

Як слідує з довідки № 4/5-13957-Л від 09.02.1993, виданої Інформаційним бюро Управління внутрішніх справ Львівської області, ОСОБА_2 1914 р.н., ОСОБА_3 1924 р.н. ОСОБА_4 1945 р.н., ОСОБА_5 1949 р.н., ОСОБА_7 1950 р.н. 08.08.1951 із села Мокротин Жовіківського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР виселені на спецпоселення в Тюменську область, з якого звільнені 10 липня 1958 року. На підставі ст. 3 Закону Української РСР від 17 квітня 1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи реабілітовані, поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Відповідно до архівної довідки від 01.04.2024 № 36, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, ОСОБА_2 1914 р.н., ОСОБА_3 1928 р.н., ОСОБА_7 1951 р.н. 08.08.1951 із села Мокротин Жовіківського району Львівської області за рішенням особливої наради при МДБ СРСР від 12.09.1951, були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область, по політичних мотивах, як члени сім`ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнені 10 липня 1958 року. Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 09.02.1993).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наданими доказами у справі, підтверджується факт визнання ОСОБА_1 реабілітованою.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень реабілітованим, які мають право на пільги, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», затвердженого рішенням Львівської міської ради № 605 від 20.07.2020, підставою для видачі посвідчення реабілітованого є копії висновку та рішення Національної комісії з реабілітації про визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій встановлених зразків згідно з додатками до Положення про Національну комісію з реабілітації, затвердженого наказом Міністерства культури України від 25.10.2018 № 926.

У разі, якщо особа була реабілітована до 05.05.2018 (дня набуття чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років) та згідно зі ст. 6 Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років має право на пільги, підставою для видачі такій особі посвідчення є один із вказаних документів:

довідки про реабілітацію, які були видані органами прокуратури, Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР або Служби безпеки України.

рішення/ухвали судів про реабілітацію.

довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо).

довідки про реабілітацію, які були видані в інших країнах колишнього СРСР.

З огляду на обставини визнання позивачки реабілітованою особою Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (довідка від 01.04.2024 № 36), а також враховуючи той факт, що відповідно до посвідчення № 634/20-П від 16.11.2017, виданого Львівською обласною радою, ОСОБА_1 на території Львівської області має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд дійшов висновку, що позивачка належними та допустимими доказами підтвердила свій статус реабілітованої особи, а тому дії відповідача щодо відмови у видачі спірного посвідчення є протиправними.

Суд також погоджується з доводами відповідача про те, що Законом України від 13.03.2018 № 2325-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», а також чинною редакцією Закону України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» не передбачено втрату чинності посвідченнями про реабілітацію репресованих осіб, які були складені (прийняті) та/або видані репресованим особам у період до 05.05.2018. Разом з тим, суд також погоджується з доводами позивачки, про те, що після внесення вищевказаних змін не встановлено заборони щодо видачі посвідчень реабілітованої особи тим особам, кому попередньо видано посвідчення репресованої особи.

Крім того, суд враховує, що відповідно до посвідчення № 634/20-П від 16.11.2017 ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» виключно на території Львівської області.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивачки про наявність підстав для зобов`язання відповідача видати посвідчення реабілітованого ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 року № 962-ХІІ.

Таким чином суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

У силу приписів ст. 139 КАС України, понесені позивачкою судові витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Жовківської міської ради Львівського району Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення реабілітованого, які оформлені листами від 06.02.2024 № 01-04/59 та від 15.03.2024 № 01-04/110.

3. Зобов`язати Жовківську міську раду Львівського району Львівської області видати посвідчення реабілітованого ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 року № 962-ХІІ.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Жовківська міська рада Львівського району Львівської області (80300 Львівська область Львівський район м. Жовква пл. Вічева 1; код ЄДРПОУ 04056248).

Суддя Р.П. Качур