Рішення № 122414445, 17.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 рокусправа № 380/28981/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-2), у якій просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсію за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Більшовик» з 1988 по 1990 роки (а саме з 14.05.1988 року по 22.01.1990 р.) та призначити пенсію з дати звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у нього 30.09.2023 виникло право на призначення пенсії за віком, тому 18.10.2023 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії віком. Однак рішенням відповідача-2 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач стверджує, що відповіда-2 не зарахував до загального страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Більшовик» з 1988 по 1990 роки (а саме з 14.05.1988 року по 22.01.1990). У зв`язку з таким не зарахуванням, на думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області дійшло помилкового висновку про відсутність у позивача необхідного стажу роботи для призначення йому пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 11.12.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 175ел від 03.01.2024) у якій проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що заяву позивача про призначення пенсії розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Зазначив, що з поданих позивачем документів встановлено, що вік позивача на момент звернення становить 65 років, наявний страховий стаж склав 14 років 03 місяці 04 дні. Повідомив, що за результатами розгляду документів, поданих позивачем, до страхового стажу не зараховано період роботи позивача в колгоспі з 1988 по 1990 роки, оскільки по-батькові заявника в уточнюючій довідці № П13-09-02 від 01.02.2020 є « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що не відповідає даним паспорта КВ № 069257. Стверджує, що для зарахування даних періодів необхідно надати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів. Просив у задоволенні позову відмовити.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу-2 засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 18.10.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.

Зі змісту трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1976 слідує, що ОСОБА_1 зокрема з 14.05.1988 по 22.01.1990 працював у колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 133850006464 від 24.10.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказаним рішенням не зараховано період роботи в колгоспі з 1988 по 1990 згідно уточнюючої довідки № П13-07-20 від 01.07.2020, оскільки по батькові заявника у вищезазначеному документів «Михайл.» не відповідає даним паспорта КВ 069257.

Також цим рішенням встановлено, необхідний вік для призначення пенсії становить 60 років; необхідний страховий стаж: від 15 до 20 років. При цьому встановлено, що вік заявника 65 років, страховий стаж заявника 14 років 03 місяці 04 дні.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі-Закон України № 1058-ІV) регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 113 Закону України № 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що вік позивача на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, становив 65 років.

При цьому судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1976, в трудовій книжці відображений спірний період роботи, який не зарахований Пенсійним фондом до страхового стажу позивача, зокрема з 14.05.1988 по 22.01.1990 працював у колгоспі «Більшовик».

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та рішення на підставі яких позивача прийнято та звільнено з такої роботи.

Таким чином, відповідачем-2 вчинена протиправна бездіяльність щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи позивача з 14.05.1988 по 22.01.1990 у колгоспі «Більшовик».

Доводи відповідача-2, зазначені в спірному рішенні про те, що не зарахування вищевказаного стажу пов`язане у зв`язку з тим, що відомості уточнюючої довідки № П13-07-20 від 01.07.2020 містять зазначення «Михайл.», що не відповідає даним паспорта КВ 069257, суд оцінює критично.

Як встановлено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, у спірному випадку має місце не врахування періоду з 14.05.1988 по 22.01.1990 до загального страхового стажу. Таким чином, наявність будь-яких розбіжностей між трудовою книжкою та архівною довідкою не може впливати на позбавлення права особи на пенсійне забезпечення.

За вказаних умов суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 133850006464 від 24.10.2023.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідачі не надали.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці (у спірному випадку в архівній довідці).

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи позивача.

Водночас, необхідно вказати, що позитивним обов`язком держави в цілому та її державних органів, у тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізація майнових прав громадян при призначені пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами Пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з одночасним не зарахуванням відповідного періоду роботи.

Суд зазначає, що позивачем доведено протиправність прийнятого рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, в той час, як відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, станом на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 18.10.2023 про призначення пенсії за віком, страховий стаж, який Пенсійним фондом не заперечується складав 14 років 03 місяці 04 дні.

Судом під час розгляду справи встановлено, що територіальним органом Пенсійного фонду України неправомірно невраховано період роботи з 14.05.1988 по 22.01.1990 у колгоспі «Більшовик», який складає 1 рік 1 місяць 8 днів.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що станом на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України (18.10.2023), ОСОБА_1 мав необхідні 15 років страхового стажу, визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.

Пунктом 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на зазначені положення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення № 133850006464 від 24.10.2023 про відмову в призначені пенсії, оскільки, незараховано періоди роботи позивача з 14.05.1988 по 22.01.1990 у колгоспі «Більшовик».

При цьому, пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Також суд враховує, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів Закону № 1058 позивач (у випадку призначення йому пенсії) перебуватиме на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі аналізу наведених вище норм, ураховуючи положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2023 року № 133850006464 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 14.05.1988 по 22.01.1990 у колгоспі «Більшовик» до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком та призначити і виплатити пенсію за віком починаючи з 18.10.2023.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, рішенням у справі визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії відповідача-2, а зобов`язання щодо відновлення порушеного права позивачки покладено на відповідача-1, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 536,80 грн сплаченого судового збору на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків пл. Свободи 5 Держпром 3 під`їзд 2 поверх; код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2023 року № 133850006464.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 14.05.1988 по 22.01.1990 у колгоспі «Більшовик» до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.10.2023.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. сплаченого судового збору.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяР.П. Качур