Рішення № 122411685, 17.10.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/10934/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України на користь позивача моральної шкоди та судового збору;

зобов`язати Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень вчинити дії щодо виконання виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України на користь позивача моральної шкоди та судового збору у розмірі 9128,00 грн;

зобов`язати Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень нарахувати та виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи зі спливу 3-х місячного терміну надходження виконавчих листів до моменту виконання виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України на користь позивача моральної шкоди та судового збору у розмірі 9128,00 грн. (дев`ять тисяч сто двадцять вісім гривень 00 копійок) у відшкодування моральної шкоди;

стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Позов мотивований тим, що виконавчі листи у справах № №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 отримані відповідачем, однак грошові кошти протягом трьох місяців від дати їх отримання позивачу перераховані не були, то вважає, що його права мають бути захищені судом шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи зі спливу 3-х місячного терміну надходження виконавчих документів до відповідача до моменту виконання виконавчих документів у вказаних справах. ДКС України не виплатило грошові кошти, які присудженні позивачу, а тому зазначена бездіяльність є протиправною, а позов підлягає задоволенню.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

27.08.2024 ухвалою суду відмовлено представнику відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач (з урахуванням поважності причин пропуску строку для подання відзиву) подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що виконавчі документи у справах №620/15925/21, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 опрацьовані органом Казначейства відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон про гарантії) та приписів Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок № 845). Листами від 03.08.2022 № 2500-0801-8/26219, від 21.11.2023 № 2500-0801-5/77889 та від 30.04.2024 № 2500-0801-5/30371 Боржник повідомив про неможливість відшкодувати кошти згідно Виконавчих листів по справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/17532/23 та № 620/8815/23 у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань. У зв`язку з неможливістю стягнення коштів з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з підстав відсутності у боржника відкритих рахунків в органах Казначейства та відповідних бюджетних призначень, відповідно до вимог частини 1 статті 3 Закону про гарантії та пунктів 47,48 Порядку № 845, вказані Виконавчі листи включені до виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виходячи із приписів пункту 3 розділу ІІ Закону про гарантії, заборгованість Боржника перед Позивачем за рішеннями суду по справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/17532/23 та № 620/8815/23 віднесена до третьої черги. Закони України про Державний бюджет України протягом 2017-2023 років передбачали та передбачають у 2024 році відповідну бюджетну програму для забезпечення виконання рішень суду, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі КПКВК 3504040). Таким чином, виконавчі листи по справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/17532/23 та № 620/8815/23 перебувають на обліку (виконанні) у Казначействі за датами надходження заяв про їх виконання (14.07.2022, 08.11.2023, 24.04.2024) за бюджетною програмою КПКВК 3504040. Верховна Рада України щороку (зокрема, у 2024 році) у Державному бюджеті визначає видатки держави на виконання рішень за КПКВК 3504040, які є недостатніми для повного погашення заборгованості навіть за першою чергою. Таким чином, станом на 29.08.2024 на виконанні за КПКВК 3504040 перебувають судові рішення, які обліковуються за першою-другою чергами, а також за третьою чергою, котрі надійшли на виконання раніше ніж виконавчі листи у справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/8815/23 та № 620/17532/23. Отже, оскільки встановлений Верховною Радою України обсяг коштів не дозволяє Казначейству здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованими державою, то кошти Державного бюджету на виконання виконавчих листів по справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/17532/23 та № 620/8815/23 наразі не перераховані стягувачеві з незалежних від Казначейства причин/обставин. Опрацювання документів щодо виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова по справі № 750/10913/23 здійснено органами Казначейства відповідно до розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам» Порядку № 845. На виконання пункту 36 Порядку 30 листопада 2023 року Головним управлінням направлений лист № 04-17-06/6357 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Листом від 12.12.2023 № 2500-0801-5/83278 (вх. № 06-20199) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про відсутність даних, що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету та їх перерахування на рахунок стягувача по справі № 750/10913/23. На виконання пункту 37 Порядку Головне управління листом від 19.12.2023 № 04-17- 10/6823 направило пакет документів до Казначейства. 21.12.2023 пакет документів, передбачений Порядком № 845, надійшов до Казначейства (копії листування додаються) та з цієї дати обліковується на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030). Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за КПКВК 3504030 передбачено 150,00 млн гривень, така ж сума передбачена на 2024 рік. Станом на 29.08.2024 на виконанні за КПКВК 3504030 перебувають рішення на суму понад 129 млн грн, які надійшли раніше виконавчого документа у справі № 750/10913/23, тоді як залишок бюджетних призначень за КПКВК 3504030 складає менше 61 млн грн, що виключає здійснення безспірного списання коштів у справі № 750/10913/23 протягом поточного року. Отже, опрацювання та прийняття до виконання рішення суду по справі № 750/10913/23 здійснюється Казначейством із неухильним дотриманням вимог законодавства, зокрема, принципу цільового використання бюджетних коштів та у порядку, визначеному пунктом 35 Порядку № 845. Таким чином бездіяльність у діях відповідача відсутня, ДКС України вжито усіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання судових рішень по справах, ухвалених на користь позивача. Також відповідач вказує, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів здійснюється Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії. Крім того, позовні вимоги щодо стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн є очевидно необґрунтованими і такими, що не відповідають встановленому законом способу захисту порушеного права. Позивач не навів жодних суттєвих доказів в обґрунтування моральної шкоди та не надав її розрахунку, не зрозуміло з яких саме міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.07.2022 за № 10-6919 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Чернігівській області (далі Головне управління) зареєстрована заява позивача від 14.07.2022 про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі № 620/15925/21 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 908,00 грн.

08.11.2023 за № 10-17942 у Головному управлінні зареєстрована заява позивача від 08.11.2023 про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 по справі № 620/8816/23 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1073,60 грн.

24.04.2024 за № 10-8409 у Головному управлінні зареєстрована заява позивача від 24.04.2024 про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 по справі № 620/17532/23 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1073,60 грн.

24.04.2024 за № 10-8408 у Головному управлінні зареєстрована заява позивача від 24.04.2024 про виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 по справі № 620/8815/23 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Також 28 листопада 2023 року на адресу Головного управління надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання виконавчого листа Деснянського районного суду від 23.11.2023 по справі № 750/10913/23 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

В зв`язку з тим, що боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не обслуговується в органах Казначейства (не має рахунків, з яких може бути здійснене стягнення) відповідач звернувся до боржника з листами від 18.07.2022 № 07-1-09-06/3027, від 09.11.2023 № 04-17-06/5916 та від 25.04.2024 № 04-17-06/3131 щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання судових рішень, зокрема, по справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/17532/23 та № 620/8815/23.

Листами від 03.08.2022 № 2500-0801-8/26219, від 21.11.2023 № 2500-0801-5/77889 та від 30.04.2024 № 2500-0801-5/30371 боржник повідомив про неможливість відшкодувати кошти згідно виконавчих листів, зокрема, по справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/17532/23 та № 620/8815/23 у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

Таким чином, станом на 29.08.2024 на виконанні за КПКВК 3504040 перебувають судові рішення, які обліковуються за першою-другою чергами, а також за третьою чергою, котрі надійшли на виконання раніше ніж Виконавчі листи у справах № 620/15925/21, № 620/8816/23, № 620/8815/23 та № 620/17532/23, а саме: у справі № 620/15925/21 - 108633 рішень на суму 6 331 521 933,15 грн; у справі № 620/8816/23 190578 рішень на суму 6 571 674 757,16 грн; у справі № 620/8815/23 218958 рішень на суму 7 385 451 969,23 грн; у справі № 620/17532/23 - 218959 рішень на суму 7 385 453 042,83 грн.

Також, листом від 12.12.2023 № 2500-0801-5/83278 (вх. № 06-20199) Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про відсутність даних, що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету та їх перерахування на рахунок стягувача по справі № 750/10913/23 та листом від 19.12.2023 № 04-17- 10/6823 направило пакет документів до відповідача.

21.12.2023 вказаний пакет документів, надійшов до відповідача та з цієї дати обліковується на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження, із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили (тобто до 01 січня 2013 року), боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4901-VI постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), пунктом 2 якого передбачено, що боржник - це зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина.

Частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з пунктом 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Згідно з пунктом 51 Порядку № 845 в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених вище положень та пунктів 33 і 47 Порядку № 845, норм частини першої статті 3 Закону № 4901-VI слідує, що відповідальним за виконання судових рішень, що гарантовані державою, а також виплати компенсації стягувачу, у разі неперерахування коштів за рішенням суду, є саме ДКС України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

При цьому з приписів статті 5 Закону № 4901-VI слідує, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду виплачується у зв`язку із затримкою виконання судових рішень про стягнення коштів.

Отже, виходячи з аналізу норми, закріпленої у частині першій статті 5 Закону № 4901-VI, підставою для виплати стягувачу компенсації, передбаченої цим Законом, слугує порушення органом казначейства строків перерахування коштів на виконання рішення суду про стягнення коштів з органу державної влади.

Суд на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановив, що ДКС України не виконала обов`язку, визначеного статтею 3 Закону № 4901-VI та не забезпечила своєчасне перерахування позивачу коштів за виконавчим листом, що перебував на виконанні у відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 по справі № 826/7444/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача моральної шкоди та судового збору; зобов`язання відповідача відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень вчинити дії щодо виконання виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача моральної шкоди та судового збору на загальну суму 9128,00 грн; зобов`язання відповідача відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень нарахувати та виплатити позивачу компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи зі спливу 3-х місячного терміну надходження виконавчих листів до моменту виконання виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача моральної шкоди та судового збору на загальну суму 9128,00 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії", заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У пункті 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі Ромашов проти України (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі Дубенко проти України (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі Козачек проти України (Kozachek v. Ukraine), № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі Шмалько проти України (Shmalko v. Ukraine), № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

В одній з перших справ проти України, в якій ЄСПЛ розглядав питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, Суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року № 18966/02).

Забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов`язковим держави. При цьому, держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб такий засіб не вважався неефективним.

У справі Скордіно проти Італії ЄСПЛ визначив ключові критерії для перевірки ефективності компенсаторного засобу юридичного захисту щодо надмірно тривалих судових проваджень.

Ці критерії, які також застосовні до справ про невиконання рішень (рішення у справі Вассерман проти Росії, № 21071/05, від 10 квітня 2008 року, пп. 49 і 51), вимагають таке:

- позов про відшкодування має бути розглянутий упродовж розумного строку (рішення у справі Скордіно проти Італії № 36813/97, п. 195);

- призначене відшкодування має бути виплачено без зволікань і, як правило, не пізніше шести місяців від дати, на яку рішення про його призначення набирає законної сили (рішення у справі Скордіно проти Італії № 36813/97, п. 198);

- процесуальні норми стосовно позову про відшкодування мають відповідати принципові справедливості, гарантованому статтею 6 Конвенції (рішення у справі Скордіно проти Італії № 36813/97, п. 200);

- норми стосовно судових витрат не повинні покладати надмірний тягар на сторону, яка подає позов, якщо її позов обґрунтований (рішення у справі Скордіно проти Італії № 36813/97, п. 201);

- розмір відшкодування не повинен бути нерозумним у порівнянні з розміром відшкодувань, призначених Судом в аналогічних справах (рішення у справі Скордіно проти Італії № 36813/97, пп. 202 - 206 і 213).

У справі Харук та інші проти України (рішення від 26.07.2012 року [комітет], заява № 703/05 та 115 інших заяв, п. 24- 25), а також у ряді інших справ проти України, які стосувались тривалого невиконання рішень національних судів, ЄСПЛ, беручи до уваги принципи визначення розміру компенсації, яка присуджується у випадку встановлення порушення Конвенції щодо невиконання рішень в подібних справах, визнав розумним та справедливим присудити 3000 євро кожному заявнику в заявах, що стосуються невиконання рішень тривалістю більше трьох років, та 1500 євро кожному заявнику в інших заявах. Зазначені суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат.

ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація - коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі Скордіно проти Італії № 36813/97, пп. 203 - 204, та рішення у справі Вассерман проти Росії, № 21071/05, п. 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення у справі Бурдов проти Росії від 7 травня 2002 року, п. 100).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право позивача на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальністю, презюмується.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що відповідач є суб`єктом, що належить до суб`єктів, які завдають шкоду, характер правовідносин свідчить, що права позивача фізичної особи порушені протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Досліджуючи обставини справи, які слугували підставою для завдання моральної шкоди позивачу, суд зазначає, що такими обставинами є тривале невиконання судового рішення.

Оцінюючи вказані обставини та характер спірних правовідносин у їх сукупності, суд доходить висновку, що у цьому випадку, моральна шкода має бути відшкодована у розмірі 5000,00 гривен, що на думку суду є достатньою сумою компенсації.

Відтак, у межах розгляду цієї справи, права позивача, які були порушені бездіяльністю відповідача мають бути відновлені шляхом відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом за критеріями, що мають істотне значення та відносяться до характеру порушень і обставин справи, що є юридичним захистом прав позивача національним судом України.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; п. 89), Проніна проти України (№ 63566/00; п. 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки.

Отже, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та судового збору.

Зобов`язати Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень вчинити дії щодо виконання виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та судового збору на загальну суму 9128,00 грн.

Зобов`язати Державну казначейську службу України відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи зі спливу 3-х місячного терміну надходження виконавчих листів до моменту виконання виконавчих листів у справах №620/15925/21, №750/10913/23, №620/17532/23, №620/8815/23, №620/8816/23 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди та судового збору на загальну суму 9128,00 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 37567646).

Повне судове рішення складено 17.10.2024.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО