Рішення № 122411586, 18.10.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року справа № 580/8605/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.05.2024 №971230140442 щодо відмови ОСОБА_1 в переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 19.05.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 19.05.2024.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач звернулася до відповідача 1 з заявою від 23.05.2024 щодо переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 31.05.2024 №971230140442, яким відмовило позивачу у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки в наданих довідці про сумісне проживання з померлим годувальником та довідці внутрішньо переміщеної особи наявна помилка в імені по-батькові, що не відповідає даним паспорта позивачки. Позивач вважає таку відмову протиправною у зв`язку з цим звертається до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Від відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що позивач 23.05.2024 подала заяву про перехід на інший вид пенсії. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за розглядом заяви позивача 31.05.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 31.05.2024 № 2300-0213-8/39526 повідомлено позивача про результати розгляду її заяви. Позивач 11.06.2024 подала заяву про перехід на інший вид пенсії. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та за розглядом заяви позивача 17.06.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Головним управлінням листом від 18.06.2024 № 2300-0213-8/45107 повідомлено позивача про результати розгляду її заяви. Отже, безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області право позивача на отримання пенсії не порушувалось, тому підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, а так само зобов`язання Головного управління призначити позивачу пенсію - відсутні.

Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 позивачем було зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 .

23.05.2024 позивач подала заяву про перехід на інший вид пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача то прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 31.05.2024 №971230140442. У рішенні вказано, що до заяви про перерахунок пенсії було надано довідку про сумісне проживання з померлим годувальником та довідку внутрішньо переміщеної особи, в яких наявні помилки в імені по-батькові позивача, що не відповідає даним паспорта заявниці.

11.06.2024 позивач вдруге подала заяву про перехід на інший вид пенсії.

За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та за розглядом заяви позивача 17.06.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Відмовляючи у призначенні пенсії по втраті годувальника Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зазначило, що довідка від 19.11.2024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не відповідає даним паспорта. Також у рішенні зазначено, що долучені до заяви від 23.05.2024 №1192 довідка про сумісне проживання від 22.05.2024 №898, свідоцтво про шлюб від 23.05.2024 серії НОМЕР_1 залишились без змін.

Вважаючи рішення від 31.05.2024 №971230140442 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначені пенсії по втраті годувальника протиправним, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, вважаються непрацездатними членами сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовляючи у призначенні пенсії по втраті годувальника у рішення №971230140442 від 31.05.2024 зазначило, що в наданій довідці про сумісне проживання з померлим годувальником та довідці внутрішньо переміщеної особи наявна помилка в імені по-батькові, що не відповідає даним паспорта позивачки.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради №1104, позивач проживає без реєстрації, як тимчасово переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того, згідно з довідкою від 19.11.2014 №7123-122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач має фактичне місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа відповідача-1 від 18.06.2024 №2300-0213-8/45107, дані паспорта позивача, довідки про сумісне проживання №898 від 22.05.2024 та свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 не співпадають. В паспорті позивача, довідці виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради №1104 та довідці від 19.11.2014 №7123-122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вказано по-батькові позивача ОСОБА_3 , в той час як в свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_1 вказано по-батькові позивача ОСОБА_4 .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" від 08 квітня 2008 року, "Москаль проти Польщі" від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" від 18 червня 2002 року та "Беєлер проти Італії" від 05 січня 2000 року).

Таким чином, відмова відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника на підставі помилки в написанні її імені по-батькові в документах за умови доведеності факту спільного проживання та перебування позивача на утриманні чоловіка - ОСОБА_2 до його смерті є протиправним, оскільки оскаржуване рішення фактично незаконно обмежує її Конституційні права на соціальний захист, достатній рівень життя та отримання пенсії у разі втрати годувальника в розмірі визначеному відповідно до вимог Закону.

Разом з тим, помилки при написанні по-батькові позивачки в документах, що надавалися із заявою про призначення пенсії були зроблені саме представниками органів державної влади, а відтак не є результатом дій чи бездіяльності позивачки.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.05.2024 №971230140442 про відмову у призначенні пенсії.

Вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен прийняти рішення про призначення пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення пенсії позивачу є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 31.05.2024 №971230140442.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.05.2024.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА