Ухвала суду № 122409990, 18.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 жовтня 2024 року м. Київ справа № 320/22082/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд:

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в період з 24.03.2021 по 03.04.2024 у розмірі 1512919,2 грн.,

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/22082/24 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

27.06.2024 представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду із даним позовом.

В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 та постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №640/25387/19 Офісом Генерального прокурора виконанні 02.04.2024 шляхом видання наказу №469ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 21.11.2019. Із вказаним наказом позивач ознайомився 03.04.2024. Однак, позовну заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в період з 24.03.2021 по 03.04.2024 у розмірі 1512919, 2 грн позивачем подано до суду лише 09.05.2024, що, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем законодавчо встановленого строку на звернення до суду.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд встановив, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

При цьому, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин зазначив наступне та сформулював такі висновки.

Установлений у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11.02.2021 у справі № 240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) і від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19).

Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд постановах від 28.05.2021 у справі №380/2355/20, від 14.07.2021 у справі №1340/439318.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в період з 24.03.2021 по 03.04.2024 у розмірі 1512919,2 гривень.

Підставою для звернення позивача до суду з вказаними позовними вимогами слугувала бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягала у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021, яке, на думку позивача, відповідач мав виконати 21.03.2021, оскільки вимога про поновлення на посаді підлягала негайному виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення виконане відповідачем лише 02.04.2024 шляхом прийняття наказу №469ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 21.11.2019.

Із вказаним наказом позивач ознайомився 03.04.2024, що підтверджується підписом позивача на звороті наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, відлік строку звернення позивача до суду з даним позовом, розпочався з 04.04.2024 (дата ознайомлення з наказом про поновлення позивача на роботі).

Згідно вимог ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки останнім днем строку звернення до суду 04.05.2024 припав на суботу, останнім днем строку звернення до суду з цим позовом було 06.05.2024.

У свою чергу з даним позовом позивач звернувся до суду 09.05.2024 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Згідно вимог ч. 13-15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, в якому зазначити причини пропуску строку та надати відповідні докази на підтвердження даного факту.

Керуючись ст.ст. 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів - залишити без руху.

Надати позивачу 5 - денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Діска А.Б.