Постанова № 12240661, 09.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2010 р.Справа №2а-2278/10/4/0170 о 14:02

Окружний адміністративний сд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Антоновій А.В., за участі представників сторін:

від позивача Жукова Є.Ю.;

від відповідача 1 (Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим) Володькін С.А.;

від відповідача 2 (Головного управління Державного казначейства України в АР Крим) Кузовкіна К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим,Головного управління Державного казначейства України в АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (далі ТОВ «Інвест Плюс», позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим (далі ДПІ в м. Ялта, відповідач 1) про визнання недійсними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Ялта АР Крим №0002972301/0 від 01.12.2009 року та №0002982301/0 від 01.12.2009 року; видання виконавчого листа про відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача та нарахованої пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

Ухвалою суду від 12.04.2010 року відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалами суду від 26.05.2010 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в АР Крим (далі - відповідач 2), після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (а.с. 62, т. 1, а.с. 98, т. 1, а.с. 22, т. 2).

Ухвалою суду від 31.05.2010 року роз'єднано адміністративну справу №2а-2278/10/4/0170 у справу за позовом ТОВ «Інвест Плюс» до ДПІ в м. Ялта про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Ялта АР Крим №0002972301/0 від 01.12.2009 року у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4824,37 грн. та №0002982301/0 від 01.12.2009 року у повному обсязі; визнання неправомірними дії ДПІ в м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 4824,37 грн., заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. за період червень та липень 2009 року, завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн., залишивши справі № 2а-2278/10/4/0170 і справу за позовом ТОВ «Інвест Плюс» до ДПІ в м. Ялта, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на користь ТОВ «Інвест Плюс» бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за серпень 2009 року у розмірі 15926,00 грн. та пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ у розмірі 332,74 грн., привласнивши справі №2а-6839/10/4/0170.

Ухвалами суду від 04.06.2010 року призначена у справі судово-економічна експертиза та зупинено провадження по справі. Ухвалою суду від 23.09.2010 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 14.10.2010 року позовну заяву залишено без розгляду в частині вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002972301/0 від 01.12.2009 року у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1198,32 грн.

Позовні вимоги, у частині, що є предметом судового розгляду у справі №2а-2278/10/4/0170 (про визнання протиправними і скасування: податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта №0002972301/0 від 01.12.2009 року у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3626,05 грн.; податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта №0002982301/0 від 01.12.2009 року - у повному обсязі; визнання неправомірними дій ДПІ в м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 3626,05 грн., заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. за період червень та липень 2009 року, завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн.) мотивовані наступним.

Позивач вважає помилковими висновки за актом перевірки, проведеної відповідачем, стосовно відсутності у нього права на віднесення до складу податкового кредиту задекларованого у серпні 2009 року (4324,57 грн.) та вересні 2009 року (26388,20 грн.) сплачених сум податку на додану вартість, у звязку із тим, що позивач скористався відповідним правом не в тому податковому періоді, коли постачальниками були виписані податкові накладні, а в пізнішому періоді. Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту того періоду, коли податкові накладні були фактично ним отримані.

Стосовно зменшення за результатами перевірки суми податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 36001,84 грн., через здійснення відповідних операцій поза межами господарської діяльності, позивач зазначає, що вказані витрати понесені ним у звязку із здійсненням підготовчих робіт з будівництва заводу по переробці винограду, що відповідає законодавчому визначенню терміну «господарська діяльність». Таким чином, позивач вважає відповідні доводи податкового органу не заснованими на законі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 112-114, т. 1) та письмові заперечення на висновок судового експерта (а.с. 28-31, т. 2). Правова позиція відповідача, викладена у цих запереченнях полягає у наступному.

Підставами прийняття податкового повідомлення-рішення №0002972301/0 від 01.12.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 6085,00 грн. стали виявлені під час перевірки факти порушень податкового законодавства, зокрема: не надання документів, що свідчать про використання у господарській діяльності підприємства послуг по обслуговуванню у VIP-залі, отриманих від «Кримавіасервіс ЛТД» (зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 500,00 грн.); включення до податкового кредиту за червень 2009 року і липень 2009 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними в інших періодах (зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 4324,57 грн.); віднесення до складу бюджетного відшкодування сум податку, сплаченого у наступних податкових періодах (зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року з податку на додану вартість у розмірі 1260,63 грн.).

В основу податкового повідомлення-рішення №0002982301/0 від 01.12.2009 року про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 4324,57 грн., згідно із письмовими запереченнями відповідача (а.с. 114, т. 1), також покладено висновок за актом перевірки про включення підприємством до податкового кредиту у серпні 2009 року сум податку за податковими накладними, виписаними у червні і липні 2009 року.

Крім того, в письмових запереченнях на висновок експерта (а.с. 31, т. 2) представник відповідача 1 зазначив, що в акті перевірки встановлено завищення від'ємного значення на суму 62390,04 грн. у декларації позивача за вересень 2009 року. Зазначені висновки обумовлені тим, що підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, повязаними із виконанням проектних робіт на обєкті «комплекс по переробленню винограду та виробництв вин с. Віліно», на який не має дозвільних документів (зменшено суму податкового кредиту у розмірі 36001,84 грн.).

Решта суми бюджетного відшкодування, зменшеного за результатами перевірки (26388,20 грн.) стосується тих сум податку, податкові накладні за якими були виписані в попередніх податкових періодах, а включені до складу податкового кредиту у вересні 2009 року.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 215, т. 1).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 25.03.2003 року, ідентифікаційний код 32362095, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Ялті, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 323620901121 (а.с. 81-84, 99, т. 1).

Позивачем подано до ДПІ в м. Ялта податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 року (а.с. 100-109, т. 1), в якій задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1 декларації) у розмірі 17186,00 грн. Також позивач задекларував відємне значення між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 384596,00 грн., яке він зарахував до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядки 21, 22.2 податкової декларації).

Посадовою особою податкового органу проведено виїзну позапланову перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року.

За наслідками перевірки складено акт від 20.11.2009 року №3140/23-4/32362095 (а.с. 63-77, т. 1). Згідно із висновком даного акту перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування на суму 11101,00 грн. Разом із тим, виявлені порушення вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334) та пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), у звязку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 6085,00 грн.

У пункті 3 висновків за актом перевірки вказано про заниження суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн., у тому числі по періодам: червень 2009 року 1263,53 грн., липень 2009 року 3061,04 грн.

Згідно із п. 4 висновків за актом перевірки виявлено порушення позивачем пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,04 грн.

На підставі даного акту, згідно із пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем 1 прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009 року:

№0002972301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 6085,00 грн.;

№0002982301/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 1264,00 грн. і за липень 2009 року на суму 3061,00 грн.

За даними акту перевірки, висновки про порушення позивачем податкового законодавства повязані із наступними обставинами.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за серпень 2009 року (п. 3.1.2 акту) було встановлено, що до його складу позивач відніс суми податку за податковою накладною №1488 від 31.07.2009 року на суму ПДВ 500,00 грн. за господарською операцію з придбання послуг з обслуговування пасажирів в VIP залі.

Суд дослідив вказану податкову накладну, її копію долучено до матеріалів справи (а.с. 168, т. 2). В графі «ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ» цієї податкової накладної вказано 1250,00 грн.; в графі «обсяг поставки без урахування ПДВ» вказано 2500 грн.

Фактична сплата позивачем вартості послуг підтверджується платіжним дорученням від 03 липня 2009 року №968 (а.с. 34, т. 2).

З вказаних документів вбачається, що позивачем сплачено вартість послуг з обслуговування двох пасажирів в VIP залі аеропорту «Центральний» в м. Сімферополі.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, зазначеною нормою передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Термін «господарська діяльність» суд застосовує у значенні, наведеному у п. 1.32 ст. 1 Закону №334, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Досліджуючи висновки податкового органу в цій частині, суд встановив, що відповідач правомірно зазначив про недоведеність факту використання вказаних послуг у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Зазначена норма у контексті приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 зобовязує платника податку довести належним чином наявність у нього мети щодо подальшого використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду не надано жодного доказу стосовно того, кому були надані послуги з обслуговування в VIP залі аеропорту «Центральний» в м. Сімферополі (працівникам підприємства, стороннім особам, тощо), та доказів на підтвердження того, яким саме чином вказані послуги повязані із господарською діяльністю позивача.

За таких обставин суд вважає правомірними висновки про завищення позивачем податкового кредиту і, як наслідок, про завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 500,00 грн., які частково покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 року №0002972301/0.

Згідно із пп. 2 п. 3.1.2 акту перевірки, встановлено, що платником податків до складу податкового кредиту за серпень 2009 року включено суми ПДВ за податковими накладними за червень 2009 року у розмірі 1263,53 грн. (а саме: №23456 від 23.06.2009 року від МПП «Фірма «Ерідон» на суму ПДВ 262,50 грн., №ИС-2375 від 19.06.2009 року від Фірми «Істра» на суму ПДВ 70,00 грн., №420 від 10.06.2008 року від ТОВ «Авто Люкс» на суму ПДВ 931,03 грн.) і за липень 2009 року у розмірі 3061,04 грн. (а саме: №119 від 31.07.2009 року від СП у формі ТОВ «Іст Інвестментс» на суму ПДВ 645,16 грн.; №0-64007059 від 17.07.2009 року від ПП Калітін на суму ПДВ 383,33 грн.; №4215 від 24.07.2009 року на суму ПДВ 153,00 грн. та № 04013 від 13.07.2009 року на суму ПДВ 18,14 грн. від ТОВ «Агро-союз»; №0-64007239 від 17.07.2009 року від ТОВ «ВКФ Арис-Крим» на суму ПДВ 1166,67 грн.; №529 від 14.07.2009 року від ТОВ «Авто люкс» на суму ПДВ 240,57 грн.; №853 від 23.07.2009 року від ТОВ «ДАКО Інжинірінг» на суму ПДВ 92,40 грн.; №17 від 31.07.2009 року від ТОВ «Амбелія» на суму ПДВ 361,77 грн.).

Судом встановлено, що дані за актом перевірки стосовно включення до складу податкового кредиту у серпні 2009 року сум податку за податковими накладними №23456 від 23.06.2009 року від МПП «Фірма «Ерідон» (індивідуальний податковий номер 194207010139) на суму ПДВ 262,50 грн., №ИС-2375 від 19.06.2009 року від Фірми «Істра» (індивідуальний податковий номер 302714001299) на суму ПДВ 70,00 грн. та №119 від 31.07.2009 року від СП у формі ТОВ «Іст Інвестментс» (індивідуальний податковий номер 310679001121) на суму ПДВ 645,16 грн. не відповідають дійсності, оскільки по-перше, за даними розшифровки податкового кредиту у розрізі контрагентів за серпень 2009 року (а.с. 109, т. 1) позивач взагалі не використовував податкових накладних від контрагента з індивідуальним податковим номером 194207010139, а по-друге, до матеріалів справи долучено податкові накладні, виписані тими самими постачальниками за тією ж номенклатурою товарів і сумою ПДВ, що вказано в акті перевірки, проте виписані у серпні 2009 року, зокрема: від СП у формі ТОВ «Іст Інвестмент» №119 від 31.08.2009 року (а.с. 126, т. 2), від МПП «Фірма «Ерідон» №23456 від 27.08.2009 року (а.с. 127); від Фірми «Істра» №ИС-2375 від 19.08.2009 року (а.с. 128).

Зазначене також підтверджується висновками проведеного у справі експертного дослідження (а.с. 10, зворотній бік, т. 2).

Отримання позивачем цих податкових накладних у серпні 2009 року підтверджується даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 128, т. 1).

Оскільки податковим органом, в порядку ст. 71 КАС України не надано належних доказів того, що податковий кредит у серпні 2009 року в частині 977,60 грн. сформовано підприємством саме на підставі податкових накладних №119 від 31.07.2009 року, №ИС-2375 від 19.06.2009 року та №23456 від 23.06.2009 року, то його висновки про завищення платником податку податкового кредиту у серпні 2009 року на суму 977,66 грн. у будь-якому разі слід визнати необґрунтованими і помилковими.

Стосовно решти податкових накладних, суд встановив, що факт їх отримання у серпні 2009 року підтверджено даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 128, т. 1).

Зазначене суд вважає належним підтвердженням отримання таких податкових накладних саме у цьому звітному податковому періоді.

Згідно із абзацами 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обовязок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

За таких обставин суд відхиляє помилкові доводи відповідача, якими він обґрунтовує правомірність висновків за актом перевірки, щодо нехтування позивачем права подати скаргу на постачальника.

Суд, при цьому, враховує положення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

Право платника податку на податковий кредит за податковими накладними, виписаними у попередньому податковому періоді, виникає в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано платником податку.

Тому суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит за серпень 2009 року на суму 4324,57 грн., доводи відповідача не є нормативно обґрунтованими і не підтверджуються зібраними у справі доказами.

За наведених обставин суд погоджується із висновком проведеного у справі експертного дослідження щодо не підтвердження первинними документам бухгалтерського і податкового обліку позивача висновків за актом перевірки в цій частині, тому вимога про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2009 року №0002982301/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 1264,00 грн. і за липень 2009 року на суму 3061,00 грн. підлягає задоволенню.

З цих же підстав слід визнати помилковим здійснене відповідачем корегування суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в частині 4325,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2009 року №0002972301/0.

Зменшення податковим органом суми задекларованого позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 1260,63 грн., повязано із тим, що під час перевірки встановлено факт сплати сум податку контрагентам не у попередніх податкових періодах, а в наступних (фактично встановлено сплату у вересні 2009 року, тобто у поточному періоді).

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, умовою віднесення суми податку до складу бюджетного відшкодування є факт сплати податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під час судового розгляду справи позивач не заперечував того факту, що з суми заявленого ним бюджетного відшкодування, частина у розмірі 1260,63 грн. не була сплачена постачальникам у попередніх податкових періодах.

Більш того, за даними експертного дослідження встановлено, що несплачена у попередніх періодах частка податку, заявленого до відшкодування у вересні 2009 року є більшою, ніж зазначено у акті перевірки (2458,95 грн. замість 1260,63 грн.).

Позивач не заперечував цих обставин і відповідним чином уточнив позовні вимоги (а.с. 22, т. 2), фактично не оскаржуючи правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування за податковим повідомлення-рішення від 01.12.2009 року №0002972301/0 в частині 2458,95 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що з тих підстав, з якими погоджується позивач, правомірним слід визнати зменшення задекларованої ним суми бюджетного відшкодування у розмірі 1260,63 грн. (1261,00 грн. враховуючи прийняте в ДПІ округлення).

Решта підстав, покладених в основу рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. (4325,00 грн. враховуючи прийняте в ДПІ округлення) є помилковими і такими, що суперечать положенням Закону №168.

Тому суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог, ухваливши судове рішення про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта від 01.12.2009 року №0002972301/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4325,00 грн. (враховуючи прийняте в ДПІ округлення).

При цьому суд зазначає, що дії ДПІ в м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року порушень з боку ТОВ «Інвест Плюс», що призвели до зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на 3626,05 грн., заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 4324,57 грн. за період червень та липень 2009 року не мають правового значення для позивача, оскільки такі дії не впливають на виникнення, зміну або припинення прав, свобод, інтересів або обовязків позивача.

З наведених підстав в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Оцінюючи дії посадової особи ДПІ в м. Ялта АР Крим по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року висновків про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн. суд встановив наявність матеріально-правового інтересу позивача для вирішення спору в цій частині.

Ці висновки не є підставою для прийняття жодного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий орган не може визначити суму податкового зобовязання або зменшити заявлену суму бюджетного відшкодування.

Разом із тим, за цими висновками податковий орган фактично корегує показники податкової декларації, що беззаперечно впливає на суму податкового зобовязання (бюджетного відшкодування) наступних податкових періодів і безпосередньо зачіпає прав платника податку.

Суд встановив, що зменшення значення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року на 62390,00 грн. повязано із наступним.

У пункті 3.4.2 акту перевірки зазначено про завищення суми податкового кредиту у вересні 2009 року за рахунок віднесення до його складу сум податку у розмірі 36001,84 грн., сплачених ПП Заубер (номенклатура робіт проект у частині технологія «Кухонне виробництво «Вінзавод Альмінська долина») і ЗАТ «Будпроект Севастополь» (номенклатура робіт проектні роботи).

За даними акту перевірки відповідні податкові накладні (№409 від 09.09.2009 року від ПП «Заубер» на суму ПДВ 619,00 грн., №224 від 11.09.2009 року від ЗАТ «Будпроект Севастополь» на суму ПДВ 23716,17 грн. та №215 від 03.09.2009 року від ЗАТ «Будпроект Севастополь» на суму ПДВ 11666,67 грн.) повязані із обєктом будівництва «Вінзавод Альмінська долина» стосовно якого відсутні дозвільні документи (дозвіл на виконання будівельних робіт).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що у податкових накладних №224 від 11.09.2009 року та №215 від 03.09.2009 року не вказано опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм), що є порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

Судом досліджено податкові накладні №224 від 11.09.2009 року від ЗАТ «Будпроект Севастополь» на суму ПДВ 23716,17 грн. (а.с. 145, т. 1) та №215 від 03.09.2009 року від ЗАТ «Будпроект Севастополь» на суму ПДВ 11666,67 грн. (а.с. 146, т. 1) і встановлено, що в графі «номенклатура поставки …» зазначено «проектні роботи згідно угоди». Вказані податкові накладні стосуються робіт, виконаних за договором від 18.08.2009 року №00508/09.

Зазначене спростовує доводи податкового органу про порушення вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

Умовами вказаного договору підряду від 18.08.2009 року №00508/09 (а.с. 142, т. 1) передбачається розробка проектної документації «Комплекс по переробці винограду і виготовленню вин, за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліно, Головний виробничий комплекс».

Податкова накладна №409 від 09.09.2009 року від ПП «Заубер» на суму ПДВ 619,00 грн. (а.с. 150, т. 1) в графі «номенклатура поставки …» містить наступне: «за організацію комплексу робіт по проекту, договір №22/10/07 ПР». Таким чином, суд встановив, що вказана податкова накладна стосується робіт, виконаних за договором з ПП «Заубер» від №22/10/07ПР.

Копію вказаного договору суд долучив до матеріалів справи (а.с. 147, 148, т. 1). З цього договору вбачається, що його предметом є виконання стадії робочий проект в частині технології «пральня «Винзавод «Альмінська долина».

Згідно із ч. 2 ст. 29 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ «Про планування і забудову територій» дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із ч. 3 ст. 29 цього Закону замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються:

1) документи від замовника будівництва:

документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством;

відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;

копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування);

фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб).

Таким чином виготовлення проектної документації є обовязковою передумовою отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Тому суд не приймає до уваги доводи податкового органу про порушення позивачем законодавства під час віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених в ціні робіт з підготовки проектної документації до часу отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Решта суми бюджетного відшкодування, зменшеного за результатами перевірки (26388,20 грн.) стосується тих сум податку, податкові накладні за якими були виписані в попередніх податкових періодах, а включені до складу податкового кредиту у вересні 2009 року.

Зокрема, це стосується наступних податкових накладних: №361 від 13.07.2009 року від ТОВ «Юта ЛТД» на суму ПДВ 2508,25 грн., №205 від 16.07.2009 року від ПП «Спецфінбуд» на суму ПДВ 3505,32 грн., № 19367/010000 від 31.07.2009 року від Кримського філіалу «Укртелеком» на суму ПДВ 67,32 грн.; №426 від 18.08.2009 року від ТОВ «Аквавіта» на суму ПДВ 114,50 грн.; №ИС-2381 від 19.08.2009 року від фірми «Істра» на суму ПДВ 2245,83 грн.; №08909220019 від 19.08.2009 року від ЗАТ «Нова Лінія» на суму ПДВ 35,17 грн.; №139941/010000 від 31.08.2009 року від Кримського філіалу «Укртелеком» на суму ПДВ 181,61 грн.; №41 від 18.08.2009 року від ТОВ «Укренергосервіс» на суму ПДВ 16666,67 грн.; №40/1 від 18.08.2009 року від ТОВ «Укренергосервіс» на суму ПДВ 640,00 грн.; №49177/5 від 31.07.2009 року від ВАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» на суму ПДВ 423,53 грн.

Суд встановив, що факт отримання цих податкових накладних у вересні 2009 року підтверджено даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 130, 131, т. 1).

Зазначене суд вважає належним підтвердженням отримання таких податкових накладних саме у цьому звітному податковому періоді.

Тому суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит у за вересень 2009 року як у частині 26388,20 грн., так і щодо 36001,84 грн.

Тож позивач мав право на віднесення вказаних сум до складу від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року.

Разом із тим, суд вважає, що задоволення вимог про визнання неправомірними дій відповідача по зазначенню в акті позапланової виїзної перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року висновків про завищення від'ємного значення не є належним способом захисту прав позивача, оскільки така позовна вимоги не спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

Належним способом захисту прав позивача у даному випадку суд вважає ухвалення судового рішення про визнання протиправним зменшення задекларованого позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року за актом перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат у справі, повязаних із проведенням експертизи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу за нормативної вартості експертогодини 53,70 грн. (без ПДВ) і витрачено на її проведення 80 годин дослідження, що складає 4296,00 грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 9 квітня 2010 року N 288/7 «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2010 році», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2010 року за N 287/17582.

Сума податку на додану вартість, сплачена позивачем у ціні вартості вказаної експертизи, стягненню на користь позивача не підлягає, оскільки це не передбачено діючим законодавством.

Також суд стягує на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду відповідно до задоволених вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 09.11.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 12.11.2010 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 01.12.2009 року №0002972301/0 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 4325,00 грн.

3.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим від 01.12.2009 року №0002982301/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування за червень 2009 року на суму 1264,00 грн. і за липень 2009 року на суму 3061,00 грн.

4.Визнати протиправним зменшення за актом перевірки №3140/23-4/32362095 від 20.11.2009 року Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим на 62390,00 грн. від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2009 року, задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 32362095) .

5.В задоволенні решти частини позову відмовити.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» 4299,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.