Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/8702/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба Міністерства оборони України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за період з 21 червня 2019 року по 05 червня 2024 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу військової частини;
- стягнути з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за період з 21 червня 2019 року по 05 червня 2024 року, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу військової частини, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з 21.06.2019 по 05.06.2024. Тому, з метою зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 21.06.2019 по 05.06.2024, тобто за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 22.07.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті позову відповідач вказує, що військовослужбовці не перебувають в трудових відносинах з військовою частиною та з ними не укладається трудовий договір. Порядок проходження служби військовослужбовцями врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на них додаткові обов`язки та відповідальність (лист Міністерства соціальної політики № 774/13/84-13 від 24.07.2013 щодо поширення КЗпП на військовослужбовців). Той факт, що дія КЗпП на військовослужбовців не поширюється, підтверджується й судовою практикою (наприклад, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012 р. по справі № К-2330/09). При звільненні з позивачем був проведений повний розрахунок з дотриманням діючого законодавства. Жодних заперечень безпосередньо після проведення остаточного розрахунку від позивача не надходило, на момент виключення зі списків особового складу університету не було встановлено жодних порушень умов оплати праці відносно ОСОБА_1 . Позивач погодилась з наказом начальника університету, згідно якого її було розраховано та виключено із списків особового складу університету та знято з усіх видів забезпечення. Вказаний наказ позивачем не оскаржувався. Компенсація за затримку виплати заробітної плати (індексації грошового забезпечення тощо), що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватися за правилами ст. 117 КЗпП України. Аналіз положень ст. 117 КЗпП України свідчить, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, визначені в статті 116 КЗпП України. Стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про стягнення сум невиплачених складових заробітної плати. Норми ст. 116, 117 КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у процесі виконання судового рішення про присудження заробітної плати (іншого доходу, надбавки, доплати тощо). При цьому, розрахувати середнє грошове забезпечення відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» не є вірним, оскільки постанова регламентує обчислення заробітної плати працівників, а не грошового забезпечення військовослужбовців. Цивільні працівники за свою роботу отримують заробітну плату, а військовослужбовці - грошове забезпечення. Грошове забезпечення зарплатою не вважається. Крім того, позивач не була звільнена з військової служби, вона був направлена з університету до іншого місця служби. Даний факт, також, виключає всі доводи позивача щодо нарахування та виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи викладене, відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.06.2019 по 05.06.2024.
Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.
Відповідно до витягу з послужного списку старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 16.11.2023 остання у період з 02.08.2014 по 21.06.2019 проходила службу курсантом Харківського університету Повітряних Сил; з 21.06.2019 закінчила Харківський національний університет Повітряних сил за спеціальністю 172 "телекомунікації та радіотехніка" та з 20.02.2020 призначена (зарахована) начальником радіотехнічної системи ближньої навігації вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом із наказу начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 21.06.2019 №158 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу університету та вибула для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
На день виключення із списків особового складу ОСОБА_1 не виплачено індексацію грошового забезпечення, що слугувало підставою для звернення останньої до суду з відповідним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №440/17393/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням базового місяця (місяця підвищення доходів) - січень 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року.
На виконання рішення суду від 26.01.2024 у справі №440/17393/23 відповідач 05.06.2024 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 82370,83 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою та не заперечується відповідачем.
Як наслідок, позивач звернулася до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба із заявою від 18.06.2024 про нарахування та виплату їй середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за період з 21.06.2019 по 05.06.2024, входячи з середньомісячного забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Однак, листом від 01.07.2024 №176/176/100/754/1449/пс Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба повідомив позивача про відсутність підстав для розрахунку такого середньомісячного заробітку.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу та всіх видів забезпечення за період з 21.06.2019 по 05.06.2024, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю виключення зі списків особового складу військової частини, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII.
Згідно з пунктом 3 частини першої, частини третьої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
З аналізу вищезазначених положень суд робить висновок, що період навчання позивачки у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба є періодом проходження військової служби, який починається з дня зарахування до списків особового складу військового навчального закладу та закінчується днем виключення військовослужбовця зі списків особового складу військового навчального закладу у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Особливим способом реалізації права на працю є проходження військової служби за контрактом.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 6 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення курсантів (крім військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом) включає: посадовий оклад; курсантську посадову надбавку; підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії; допомогу військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 02.08.2014 по 21.06.2019 проходила службу курсантом Харківського університету Повітряних Сил; з 21.06.2019 закінчила Харківський національний університет Повітряних сил за спеціальністю 172 "телекомунікації та радіотехніка" та з 20.02.2020 призначена (зарахована) начальником радіотехнічної системи ближньої навігації вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 (витяг з послужного списку старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 16.11.2023).
Згідно з витягом із наказу начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 21.06.2019 №158 ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу університету та вибула для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у справі №440/17393/23 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року.
На виконання рішення суду від 26.01.2024 у справі №440/17393/23 відповідач 05.06.2024 виплатив позивачці індексацію грошового забезпечення в розмірі 82370,83 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою та не заперечується відповідачем.
Спірним питанням у цій справі є право позивачки на виплату їй середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 21.06.2019 по 05.06.2024.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказує, що згідно з наказом начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 21.06.2019 №158 позивач не була звільнена з військової служби, вона лише була з 21.06.2019 виключена зі списків особового складу університету та вибула для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо стягнення з університету середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні немає у зв`язку з відсутністю самого факту звільнення позивачки з військової служби.
Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 Розділу І Порядку №260, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
Отже, з урахуванням наведених вище положень та в силу того, що період проходження військової служби позивача починається з дня зарахування її до списків особового складу військового навчального закладу та закінчується днем виключення військовослужбовця зі списків особового складу військового навчального закладу, то за цей період грошове забезпечення позивачу здійснюється університетом.
За правової позиції викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №821/1226/16, день звільнення або день виключення зі списків частини для військовослужбовців є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня.
За наведеного вище, доводи відповідача з приводу відсутності підстав для застосування положень трудового законодавства, що стосуються питань виплати належних звільненому працівнику коштів з підстав відсутності факту звільнення позивачки з військової служби, суд відхиляє, оскільки наказ про виключення останньої із списків особового складу університету є останнім робочим днем та підлягає оплаті на рівні звичайного робочого дня.
Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Порядку №260 у разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані ні Порядком №260, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116-117 Кодексу законів про працю України.
Наведене відповідає правовій позиції щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби, сформованій у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16 та від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату виключення позивача зі списків особового складу університету, було передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в редакції, що діяла на дату виключення позивача із списків особового складу військової частини, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду 26.06.2019 прийняла постанову в справі №761/9584/15-ц, у якій констатувала, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Разом з тим, у спірних правовідносинах Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 в статтю 117 КЗпП України внесені зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.
За обставин цієї справи, позивачу на виконання рішення у справі №440/17393/23 виплачена індексація грошового забезпечення у розмірі 82370,83 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
З 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022, яким положення статті 117 КЗпП України викладено в новій редакції та встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 у подібних правовідносинах Верховний Суд у пунктах 53-55 вказав, що стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього.
До 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
У період з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
За обставин цієї справи з урахуванням висновку Верховного Суду, суд робить висновок, що у період з 21.06.2019 по 18.07.2022 застосовується попередня редакція статті 117 КЗпП України. А за період з 19.07.2022 по 05.06.2024 спірні правовідносини регулюються вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, тому максимальний розмір грошового забезпечення за який можуть бути виплачені кошти за наявності підстав, є еквівалентним середньому розміру грошового забезпечення позивача за шість місяців, що становить 184 календарних дні.
Згідно з довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 31.05.2019 (два останні місяці перед випуском) середній заробіток позивача за два останніх повних місяці перед звільненням з військової служби становив 10431,60 грн (помісячно); середньоденний заробіток - 347,72 грн.
Заперечень з приводу обрахованих сум позивач не подавала.
Обраховуючи суму коштів, належних до виплати позивачу, суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, розділяє періоди на застосування положень спеціальної норми статті 117 КЗпП України, чинної дії відповідно.
З урахуванням заявленої вимоги про виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.06.2019 по 18.07.2022 за кількість днів 1124 сума становить 390837,28 грн.
За період з 19.07.2022 по 30.01.2024 береться кількість днів за шість місяців з 19.07.2022 по 18.01.2023 включно, що становить 184 календарних днів та дорівнює 63980,48 грн.
За обставин справи, якщо за останній період застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15, недоречно, як зазначив Верховний Суд у справі №460/42448/22, то до періоду з 21.06.2019 по 18.07.2022 суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату, оскільки вважає, що є істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати.
Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15, де суд, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає, що сума 390837,28 грн в порівняні з виплаченою із затримкою сумою індексації 82370,83 грн є завищеною.
Так, досліджуючи питання орієнтовної оцінки розміру майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач та наявності права суду зменшити розмір відшкодування за статтею 117 КЗпП України, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до матеріалів справи, позивач наказом начальника університету №158 від 21.06.2019 виключена зі списків особового складу університету та вибула для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
З позовом до Полтавського окружного адміністративного суду щодо не виплати їй індексації грошового забезпечення позивач вперше звернулася 22.11.2023 (дата реєстрації позову в суді), тобто більш ніж через чотири роки після її звільнення, що відображено в спеціалізованій системі ДСС. Судом не встановлено, що позивач не знала про це право, або були інші обставини, які заважали позивачу реалізувати його.
Безвідносно, не заперечуючи право позивача на компенсаторну виплату майнових втрат, суд вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, розмір компенсації становить 10000,00 грн.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Таким чином, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.06.2019 по 18.07.2022 у розмірі 10000,00 грн, за період з 19.07.2022 по 30.01.2024 із визначенням розміру грошового забезпечення за шість місяців (з 19.07.2022 по 18.01.2023 включно) у сумі 63980,48 грн.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до
Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 червня 2019 року по 05 червня 2024 року.
Стягнути з Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 червня 2019 по 18 липня 2022 року у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок), за період з 19 липня 2022 року по 05 червня 2024 року із визначенням розміру грошового забезпечення за шість місяців (з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року включно) у сумі 63980,48 грн (шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят гривень сорок вісім копійок).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяС.О. Удовіченко
Судове рішення № 122393701, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 14.10.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 440/8702/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: