Рішення № 122392749, 05.09.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13048/23

Провадження № 2-о/369/543/24

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Осіпова В.І.

за участі

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Сирота Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту,

заінтересована особа Міністерство у справах ветеранів України (Департамент соціального захисту)

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є матір`ю ОСОБА_3 . Після початку повномаштабного вторгнення, її син з 25 лютого 2022 року разом з односельчанами об`єднались у добровольче формування, який вони називали між собою блок-пост «Стоянка». Вони проводили розвідувальні, бойові, диверсійні, оборонні, евакуаційні роботи на території Гореницького стратостинського округу. Згодом це блок-пост увійшов як підрозділ до добровільного формування Білогородської СТГ Бучанського району Київської області.

Вказала, що 08 березня 2022 року її син виконував розпорядження свого командира та отримав вогнепальне поранення (одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення у груди з ушкодженням правої легені), від якого по дорозі до лікарні помер. Згідно з п. 3, п. 4 та п.5 Порядку встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2023 р. №685. Вказує, що враховуючи обставини цієї справи, для здійснення передбаченого позасудового розгляду згідно положень п.5 Порядку №685, крім інших документів, уповноваженому органу відповідно прямо вимагається подання судового рішення, яким підтверджується участь сина заявниці у заходах воєнного стану. Іншим способом надати повний перелік документів, встановлених Порядком №685 не має можливості.

Просила суд:

встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадженні за заявою ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи на 05 вересня 2024 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подану заяву підтримали. Просили задоволити у повному обсязі, вказуючи на неможливість у позасудовому порядку захистити право заявника.

У судовому засіданні представник Міністерство у справах ветеранів України - Сирота Д.Є. просив вирішити спір відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. У даному випадку ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану. При цьому сам факт смерті підтверджено документально.

При розгляді справи судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Згідно із Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні. На час вирішення справи воєнний стан в країні неодноразово продовжувався.

З показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що з 25 лютого 2022 року ОСОБА_7 разом з товаришами односельцями об`єдналися у добровольче формування, яке вони між собою називали блок-пост «Стоянка». Організатором та командиром добровольчого формування блок-посту «Стоянка» Горенецького старостинського округу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, був ОСОБА_6 . З 21 березня 2022 року блок-пост «Стоянка» Горенецького старостинського округу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області увійшов як підрозділ до добровільного формування Білогородської СТГ Бучанського району Київської області. ОСОБА_7 та інші, в тому числі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України проводили розвідувальні, бойові, диверсійні, оборонні та евакуаційні роботи на території Гореницького старастинського округу.

Також допитані свідки повідомили, що на виконання усного наказу ОСОБА_6 8 березня 2022 року ОСОБА_7 разом з побратимами виконував розпорядження свого командира, де і отримав вогнепальне пораненням у груди. А саме, провести розвідувальні роботи щодо противника в районі супермаркету Сільпо. Після спливу кількох годин, ОСОБА_7 перестав виходити на зв`язок. ОСОБА_5 пішов на його пошук. Знайшов на стоянці супермаркету ОСОБА_8 з кульовим пораненням. У цей день пораненого ОСОБА_3 доправили до лікарні, але він у дорозі й помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області. У лікарському свідоцтві про смерть №303 від 09 березня 2022 року причиною смерті вказано: одиночне наскрізне вогнепальне кульове поранення груди з ушкодженням правої легені.

21 березня 2022 року ОСОБА_5 отримав посвідчення добровольця територіальної оборони (посвідчення серія НОМЕР_2 ), 05 січня 2024 року ОСОБА_6 отримав посвідчення Міністерства у справах ветеранів (серія НОМЕР_3 ), копії яких містяться в матеріалах справи.

При вирішенні спору суд приймає до уваги норми п. 3, п. 4 та п.5 Порядку встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2023 р. № 685 (далі - Порядок №685).

Так, Порядок №685 визначає процедуру встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Пунктом 3 Порядку №685 встановлено, що Рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, приймається міжвідомчою комісією з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яку утворює Міністерство ветеранів України.

Відповідно пункту 5 Порядку №685 для встановлення факту безпосередньої участі у заходах особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, кожен повнолітній член сім`ї, подає до Мінветеранів письмову заяву про встановлення факту безпосередньої участі.

До заяви, заявниками мають бути додані наступні документи: копія паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, а у разі подання документів законним представником чи уповноваженою особою - копії документа, що посвідчує особу тієї особи, від імені якої подається заява, а також документа, який надає повноваження законному представнику чи уповноваженій особі представляти таку особу, оформленого відповідно до законодавства; копія свідоцтва про смерть особи; копія свідоцтва про народження особи - для батьків загиблого (померлого); висновок судово-медичної експертизи, що засвідчує факт смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, або копії первинної медичної облікової документації, форми яких затверджені МОЗ; довідка про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану; свідчення (заява) командира підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа, або свідчення (заяви) не менше ніж двох свідків, які разом з особою брали безпосередню участь у заходах у період воєнного стану.

У разі відсутності довідки про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, виданої командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану,та нотаріально посвідчених свідчень командира підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа, або свідчення (заяви) не менше ніж двох свідків, які разом з особою брали безпосередню участь у заходах, заявники мають подати рішення суду яким встановлено, що особа загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану.

Із вищевикладеного вбачається, що чинним законодавством передбачено порядок позасудового розгляду питання про встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Разом із тим, для ініціювання цієї встановленої позасудової процедури необхідно подати встановлений пакет документів.

Серед документів, які слід подати для ініціювання вищенаведеної процедури, необхідно подати довідку про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану та свідчення (заява) командира підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або свідчення (заяви) не менше ніж двох свідків, які разом з особою брали безпосередню участь заходах у період воєнного стану.

Встановлено, що добровольче формування, в діях якого приймав активну участь її син - блок-пост «Стоянка» Горенецького старостинського округу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області увійшло як підрозділ до добровільного формування Білогородської СТГ Бучанського району Київської області 21 березня 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_3 .

Аналогічно у пункті 4 Порядку №685 передбачено подання рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану особи, зазначеної у підпункті 1 пункту 2 цього Порядку, - у разі відсутності документів, передбачених абзацами шостим та сьомим цього пункту для встановлення факту безпосередньої участі у заходах особа, зазначена у підпункті 1 пункту 2 цього Порядку (її законний представник або уповноважена особа).

Встановлення факту у адміністративному судочинстві не передбачено. Тобто ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь сина у заходах у період воєнного стану об`єктивно подати неможливо, що було зазначено у заяві та підтверджено при розгляді справи. Суд також враховує пояснення, що особи, які разом із ОСОБА_9 безпосередньо брали участь у виконанні розпоряджень командира на день подачі заяви знаходяться закордоном на навчаннях, а тому надати свідчення командира та свідків також не уявляється можливим у позасудовому порядку. А рішення суду про встановлення відповідних фактів передбачене у переліку документів, які потрібно подати до заяви, яка подається до Мінветеранів відповідно до п. 4 та 5 Порядку №685.

Відтак, враховуючи обставини цієї справи, для здійснення передбаченого позасудового розгляду згідно положень п.5 Порядку №685, крім інших документів, уповноваженому органу відповідно прямо вимагається подання судового рішення, яким має бути встановлено участь особи у заходах воєнного стану, а тому судом не враховано особливість передбаченої чинним законодавством позасудової процедури встановлення факту загибелі особи внаслідок поранення під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану, яка за умов цієї справи для свого ініціювання вимагає подання відповідного рішення суду.

Суд зважує, що встановлення факту, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану, необхідно ОСОБА_1 аби отримати статус, родини загиблого Захисника України у відповідності до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». І встановлення даного факту можливо встановити лише в судовому порядку, оскільки добровольче формування блок-пост «Стоянка» Горенецького старостинського округу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, увійшов до як підрозділ до добровільного формування Білогородської СТГ Бучанського району Київської області лише 21 березня 2022 року, тобто після смерті ОСОБА_3 .

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Враховуючи надані сторонами пояснення, дослідження у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану. Докази протилежного матеріали справи не містять.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданої заяви.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, заінтересована особа Міністерство у справах ветеранів України (Департамент соціального захисту) - задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану.

Інформація про заявника:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Інформація про заінтересовану особу:

Міністерство у справах ветеранів України, адреса: м.Київ, провулок Музейний, 12, код ЄДРПОУ 42657144.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 10 вересня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ