Рішення № 122392503, 16.10.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 р. № 400/6837/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за частину невикористану щорічну відпустки - за 2015 (3 доби), за 2021 (43 доби), за 2022 рік (44 доби), що складає загальну кількість 90 діб та індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 01.11.2017;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за частину невикористану щорічну відпустки - за 2015 (3 доби), за 2021 (43 доби), за 2022 рік (44 доби), що складає загальну кількість 90 діб та індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 01.11.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що компенсація за невикористані дні відпустки при звільненні виплачена не була. Вважаючи ненарахування та невиплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки протиправними діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує, що згідно з положеннями Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом МВС України від 06.04.2016 №260, обов`язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення, а тому враховуючи зміст наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про звільнення, право позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку у році звільнення відповідачем не порушено. Зазначає, що в даному випадку повинні застосовуватися норми спеціального законодавства.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідив докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області з 07.11.2015 по 08.09.2023.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №659 о/с від 08.09.2023 позивача, з 08.09.2023 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Згідно з наданою відповідачем інформацією загальна кількість невикористаної відпустки за період служби в поліції складає: за 2015 (3 доби), за 2021 (43 доби), за 2022 рік (44 доби).

Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 01.11.2017, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР ) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частиною 2 ст. 93 вищевказаного Закону передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (ч.3 ст.93 Закон №580-VIII).

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.

Частиною 10 вказаної статті передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

В контексті наведеного, аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Як вже зазначалося, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, суд вважає, що у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки які невикористані поліцейським в році звільнення не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

У контексті викладеного, суд відмічає, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області позивачем не використано усі дні щорічної відпустки, право на яку останній отримав під час проходження служби, а тому при звільненні набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення, оскільки такі безпідставні, так як, за недотримання відповідачем формальностей при складанні наказу про звільнення, позивач не може нести відповідальності та не може бути позбавлений належного соціального забезпечення на яке набув права під час проходження служби в поліції. У той час, слід звернути увагу, що інформацію про використання відпусток Управлінням надано у формі листа, тобто не заперечується факт невикористання позивачем належної йому кількості днів щорічної відпустки.

Враховуючи те, що при звільненні з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05.10.2000 року визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Частиною 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка) (п. 1-1 Порядку № 1078). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.

Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка), індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.

Проте, відповідач мотивуючи свою бездіяльність жодним чином не врахував та не перевірив наявність вищевказаних підстав визначених Законом №1282-ХІІ та Порядком № 1078.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, були відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення позивачу.

Таким чином, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 01.11.2017.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 40108735) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 40108735) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 (3 доби), за 2021 (43 доби), за 2022 рік (44 доби), що складає загальну кількість 90 діб та індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 01.11.2017.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 40108735) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2015 (3 доби), за 2021 (43 доби), за 2022 рік (44 доби), що складає загальну кількість 90 діб.

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5,м. Миколаїв,54005, ідентифікаційний код 40108735) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 01.11.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар