Рішення № 122392382, 16.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Львівсправа № 380/6672/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (Відповідач-1/ГУ ДСНС України у Львівській області), 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (Відповідач-2/6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області), в якому із урахуванням адміністративного позову від 07 квітня 2024 року просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування і невиплати в належному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 в належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2023 року із застосуванням приписів пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць;?

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2008 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив службу цивільного захисту та наказом ГУ ДСНС України у Львівській області (по особовому складу) від 30 червня 2023 року № 304 «Про кадрові питання» його звільнено з посади начальника 47 державного пожежно-рятувального поста 16 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Львівській області (у зв`язку із закінченням строку контракту), виключивши з кадрів ДСНС України з 01 липня 2023 року. Після звільнення зі служби позивач з`ясував, що у період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2023 року відповідач не виплачував йому індексацію грошового забезпечення в належному розмірі у зв`язку із неправильним застосуванням базового місця. Позивач уважає, що нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний період повинно було здійснюватися у такому порядку: у період з січня 2008 року по 30 листопада 2015 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця; у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як базового місяця; у період з березня 2018 року по 30 червня 2023 року із застосуванням березня 2018 року як місяця обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць. Позивач наголошує, що індексація грошового забезпечення є однією з державних гарантій щодо оплати праці, а тому відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282) підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Водночас, на переконання позивача, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини відсутність коштів не може бути підставою для невиконання державою взятих на себе зобов`язань в тому числі й щодо виплати індексації.

Позивач уважає, що відповідач не здійснивши своєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за спірні періоди повинен провести їх виплату з урахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159).

Крім цього, на думку позивача, відповідач зобов`язаний провести виплату йому грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44).

У зв`язку з наведеним адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що до грудня 2015 року законодавець визначав інший механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу, а відтак ГУ ДСНС України у Львівській області до 30 листопада 2015 року було вправі установити позивачу базовим місяцем той, у якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких постійних складових грошового забезпечення. Тому здійснюючи нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року ГУ ДСНС України у Львівській області діяло правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року відповідач-2 зазначає, що 09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, та із прийняттям якої істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення. Так, пунктом 3 Постанови № 1013 установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. Отже, Постановою № 1013 Кабінету Міністрів України запропоновано в грудні 2015 року підвищити заробітні плати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та постійних складових заробітної плати з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Тобто Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01 грудня 2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого надалі необхідно відштовхуватися для проведення індексації. ГУ ДСНС України у Львівській області виконало умови, визначені абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078 як базовий місяць (місяць підвищення) врахувало січень 2016 року.

Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2023 року із застосуванням приписів пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць відповідач-2 повідомляє, що з березня 2018 року підлягає до виплати сума індексації грошового забезпечення, визначена на підставі положень Порядку № 1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), за якого сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації. Отже, 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області не мав передбачених законодавством підстав для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2023 року з урахуванням фіксованої величини.

Відповідач-2 уважає, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання нарахувати й виплатити йому індексацію за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2023 року призведе до нецільового та безпідставного витрачання коштів державного бюджету. Відтак вимога позивача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159 є безпідставною.

У зв`язку з наведеним у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 01 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 12 квітня 2024 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строку для звернення з позовом до адміністративного суду відмовлено; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача-1 від 18 квітня 2024 року про заміну відповідача у справі відмовлено; залучено 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до участі у справі як другого відповідача.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року у задоволенні заяви представника відповідача-1 від 23 липня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

У спірні в цій справі періоди ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту.

Згідно з витягом із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (по особовому складу) від 30 червня 2023 року № 304 «Про кадрові питання» підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 47 державного пожежно-рятувального поста 16 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Львівській області звільнено зі служби (у зв`язку із закінченням строку контракту), виключивши з кадрів ДСНС України з 01 липня 2023 року.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації про всі види грошового забезпечення, що було нараховане та виплачене ОСОБА_1 в період з 01 січня 2008 року по 01 липня 2023 року, наданої за підписом начальника ГУ ДСНС України у Львівській області та начальника УЕ і Ф, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у такі місяці відповідних років:

- 2008 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася;

- 2009 рік: у всі місяці року, крім березня, липня та грудня;

- 2010 рік: з січня по серпень;

- 2011 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася;

- 2012 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася;

- 2013 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася;

- 2014 рік: з червня по грудень;

- 2015 рік: у всі місяці року, крім січня;

- 2016 рік: у квітні та червні;

- 2017 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася;

- 2018 рік: з березня по грудень;

- 2019 рік: у листопаді;

- 2020 рік: у всі місяці року;

- 2021 рік: у всі місяці року;

- 2022 рік: у всі місяці року;

- 2023 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася.

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідачів щодо неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2023 року, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є перевірка дотримання відповідачами вимог чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2023 року.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 125 Кодексу цивільного захисту цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція № 623).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 14 розділу І Інструкції № 623 передбачено, що індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Водночас відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1282 (в редакції, яка діяла до 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року у частині першій статті 4 Закону № 1282 цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Отже, починаючи з 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункту 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282.

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ураховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на її право отримати індексацію грошового забезпечення.

Як слідує з матеріалів справи, позивач проходив службу цивільного захисту у 47 державному пожежно-рятувальному пості 16 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 30 червня 2023 року № 304 «Про кадрові питання» позивача, підполковника служби цивільного захисту, начальника 47 державного пожежно-рятувального поста 16 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС з 01 липня 2023 року.

Відповідно до Положення про 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, затвердженого наказом ДСНС від 24 травня 2013 року № 328 (у редакції наказу ДСНС від 11 травня 2021 року № 296), 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (код ЄДРПОУ: 38374231) є державним пожежно-рятувальним підрозділом зі статусом державної аварійно-рятувальної служби (пункт 1.1). 6 ДПРЗ належить до сфери управління ДСНС та безпосередньо підпорядковується ГУ ДСНС України у Львівській області; оперативне управління його структурними частинами (постами) здійснюють відповідні районні (міські) управління, районні відділи (сектори) територіального органу (пункт 1.3).

Тож, зважаючи на встановлені вище обставини, беручи до уваги те, що службу цивільного захисту за спірні періоди позивач проходив у 47 державному пожежно-рятувальному пості ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував там на грошовому забезпеченні та звільнився звідти, суд уважає, що саме поведінку 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (відповідача-2) суду належить перевірити на предмет її відповідності вимогам чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірні періоди.

Перевіряючи дотримання відповідачем-2 норм чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року, суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач вказує, що нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний період проведено відповідачем неправильно. Свою думку позивач аргументує тим, що під час нарахування індексації грошового забезпечення за згаданий період відповідач повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць.

Отже, неправильність нарахування відповідачем-2 сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року позивач пов`язує виключно із неправильно (на думку позивача) застосованим відповідачем-2 базовим місяцем за вказаний період.

Натомість відповідач-2, стверджуючи про правомірність своєї поведінки під час нарахування позивачу індексації за згаданий період покликається на те, що до грудня 2015 року законодавець визначав інший механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу, а відтак ГУ ДСНС України у Львівській області до 30 листопада 2015 року було вправі установити позивачу базовим місяцем той, у якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких постійних складових грошового забезпечення.

Оцінюючи зазначені доводи сторін з урахуванням фактичних обставин цієї справи, суд звертає увагу на таке.

Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1013, яка набрала чинності 15 грудня 2015 року та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01 грудня 2015 року.

Цією постановою внесені зміни до пункту 5 Порядку № 1078, абзаци перший - шостий якого викладені у такій редакції: «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».

Аналіз наведених вище редакцій норм пунктів 5 Порядку № 1078 дає підстави дійти висновку, що до 15 грудня 2015 року (дати набрання чинності Постановою № 1013) базовим місяцем під час обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення уважався місяць, в якому відбулося підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Отже, базовий місяць для проведення індексації грошових доходів населення не був прив`язаний до події зростання лише тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Іншими словами, до 15 грудня 2015 року будь-яке зростання доходів громадян (у тому числі й службовців цивільного захисту) мало своїм наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

За цих обставин суд уважає, що у відповідача-2 були відсутні правові підстави для застосування під час обчислення сум індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року базового місяця січня 2008 року. Адже такий обов`язок у відповідача-2 виник лише з дати набрання чинності Постановою № 1013, якою пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції, тобто з 15 грудня 2015 року.

З огляду на вказане суд не погоджується з доводами позивача про те, що нараховані за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року суми індексації грошового забезпечення є неправильними саме через незастосування відповідачем під час їх обрахунку базового місяця січня 2008 року.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації про всі види грошового забезпечення, що було нараховане та виплачене ОСОБА_1 в період з 01 січня 2008 року 01 липня 2023 року, наданої за підписом начальника ГУ ДСНС України у Львівській області та начальника УЕ і Ф, позивачу у період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року нараховані суми індексації грошового забезпечення. Будь-яких інших підстав неправильності визначення відповідачем-2 таких сум, окрім як незастосування для їх обчислення січня 2008 року як базового місяця, позивач не наводить.

Тож оскільки у відповідача-2 були відсутні правові підстави для застосування під час обчислення сум індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року базового місяця січня 2008 року, а суми індексації грошового забезпечення за вказаний період нараховані відповідачем-2 із застосуванням тих правил визначення базового місяця, які діяли до 01 грудня 2015 року, то суд доходить висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивача, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року належить відмовити.

Перевіряючи дотримання відповідачем-2 норм чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи правомірність здійснених нарахувань та виплат індексації за розглядуваний період, відповідач-2 у відзиві на позовну заяву покликається на те, що Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення, починаючи з 01 грудня 2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого у подальшому необхідно відштовхуватися для проведення індексації. ГУ ДСНС України у Львівській області виконало умови, визначені абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078 як базовий місяць (місяць підвищення) врахувало січень 2016 року.

Натомість у позовній заяві позивач стверджує, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року повинен бути саме січень 2008 року.

Вирішуючи питання визначення місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, та наявності/відсутності у відповідача-2 дискреційних повноважень у цій сфері суд ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, та наводить такі мотиви.

У контексті спірних правовідносин насамперед слід зауважити, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначався окремо для кожного працівника у разі, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Зрештою пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тож до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання звернув увагу Верховний Суд у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1013, пунктами 1, 3 якої було встановлено, що:

- підвищуються посадові оклади з 01 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- підвищуються з 01 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, Постановою № 1013 з 01 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому разі для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01 грудня 2015 року.

Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) службовцям цивільного захисту, а отже січень 2016 року не став для позивача «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 і пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22 з подібними правовідносинами.

Водночас до числа основних змін, які внесені Постановою № 1013 до Порядку № 1078, та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:

- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як службовця цивільного захисту з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (виходу) на службу.

Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови № 1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу-2 з 01 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

В аспекті цього суд зауважує, що дотепер посадові оклади осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту визначалися постановами Кабінету Міністрів України.

У період спірних правовідносин (2015-2018 роки) таких постанов було дві.

Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Указана постанова була чинною з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року.

Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 під час розв`язання питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому разі дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону № 1282, пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку про те, що повноваження відповідача-2 стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, не є дискреційними.

Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Тому відповідач-2 не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

У ситуації з позивачем законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача-2 з 01 грудня 2015 року здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Цей висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 та ін., стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

З огляду на викладене у сукупності суд доходить висновку про те, що відповідач-2 безпідставно, всупереч вимогам положень Закону № 1282 та Порядку № 1078 не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Тож з урахуванням наведених вище фактичних обставин справи та правових норм, висновки щодо правильного застосування яких виклав Верховний Суд у згаданих постановах, суд уважає, що заявлені позовні вимоги за розглядуваний період підлягають задоволенню повністю у такий належний спосіб:

- визнати протиправними дії 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу;

- зобов`язати 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2 - 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема особами рядового і начальницького складу ДСНС, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як уже зазначав суд вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати праці підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Водночас нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем-2 саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд уважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року має бути проведена відповідачем-2 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Перевіряючи дотримання відповідачем-2 норм чинного законодавства під час проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2023 року, суд відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахування ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки у судовому рішенні), та зазначає таке.

Аналіз викладених вище норм Порядку № 1078 вказує, що цей нормативно-правовий акт передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними, а у позовній заяві мова йде саме про індексацію-різницю.

Суд зазначає, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу-2 належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому разі відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Відповідно до Інформації про всі види грошового забезпечення, що було нараховане та виплачене ОСОБА_1 в період з 01 січня 2008 року по 01 липня 2023 року, наданої за підписом начальника ГУ ДСНС України у Львівській області та начальника УЕ і Ф, розмір грошового забезпечення (грошовий дохід) позивача у лютому 2018 року становив 11219,50 грн, а у березні 2018 року 12006,70 грн.

Отже, місячний грошовий дохід позивача у зв`язку з підняттям з 01 березня 2018 року посадових окладів збільшився на 787,20 грн (12006,70 грн - 11219,50 грн).

Як зазначалося судом вище для правильного вирішення цієї справи слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 вираховується шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована у такий спосіб: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).

Отож величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) 100% = 253,3%.

Згідно із статтею 7 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні, що був актуальним для березня 2018 року.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30%/100 = 4463,15 грн).

Ураховуючи те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця становить 3675,95 грн (4463,15 грн 787,20 грн).

Утім як видно з установлених обставин справи та відзиву на позовну заяву відповідач-2 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю починаючи з 01 березня 2018 року, ба більше взагалі не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації.

Тож за цих обставин суд доходить висновку, що в ситуації, яка розглядається, відповідач-2 учинив протиправну бездіяльність, суть якої полягає у невирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці починаючи з 01 березня 2018 року.

Водночас з огляду на зміст заявлених позовних вимог позивач уважає, що належним способом захисту його порушеного права у частині розглядуваних позовних вимог є такий: зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2023 року із застосуванням приписів пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць.?

Отже, позивач фактично вважає, що належним способом захисту його порушеного права у частині розглядуваних позовних вимог є, зокрема, зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним сумах (у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 30 червня 2023 року).

Насамперед суд відзначає, що пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282. Вказане положення Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на день розгляду цієї справи є чинним та в установленому порядку неконституційним не визнане.

Зважаючи на це, у відповідача-2 були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року. Тож суд констатує, що поведінка відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року (день, що передує дню звільнення) є правомірною, а право на нарахування та виплату індексації-різниці позивач має право за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року.

Також суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач не наводить жодних розрахунків вказаної вище фіксованої величини індексації 4426,48 грн в місяць, тому суд позбавлений можливості перевірити правильність її визначення позивачем.

Крім цього, нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача-2 як роботодавця (частина перша статті 10 Закону № 1282, пункт 6 Порядку № 1078). На переконання суду, визначення сум індексації грошового забезпечення, які підлягають виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача-2 і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем-2. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Водночас у своїх постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21 та інших Верховний Суд вказав, що такий спонукаючий спосіб захисту як зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним сумах, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у разі задоволення позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Не заперечуючи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21 та інших, в частині того, що такий спонукаючий спосіб захисту як зобов`язання відповідача-2 нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах, є належним та ефективним, суд однак враховує, що відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про обрання іншого способу захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже, адміністративний суд не обмежений в обранні способу захисту порушеного права особи, яка звернулася з позовом до суду, а його застосування залежить, зокрема як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Як встановив суд відповідач-2 не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю починаючи з 01 березня 2018 року та й взагалі не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації (індексації-різниці) за спірний період. Саме тому суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача-2 у цій частині.

Водночас у межах цього спору суд чітко окреслив період, в межах якого позивач має право на індексацію-різницю, а також навів алгоритм визначення суми індексації-різниці, який відповідачу-2 належить застосувати. Варто також відзначити, що прожитковий мінімум, в межах якого проводиться індексація, імперативно визначений законом, а індекс споживчих цін офіційно опублікований Держстатом. Тобто у спірному випадку наявні у сукупності всі необхідні «елементи» індексації. Застосувавши їх, відповідач-2, як роботодавець позивача, до повноважень якого й належить нарахування індексації, про що вже зазначено вище, визначить конкретні суми індексації-різниці, право на які має позивач за спірний період. Розміри цих сум очевидно співпадатимуть з тими, що їх визначить суд, адже суд застосовуватиме ті ж «елементи» індексації, що й відповідач-2. Отже, як у випадку визначення сум індексації-різниці відповідачем-2, так і у випадку визначення їх судом ефективність захисту порушеного права позивача буде забезпечена однаковою мірою. Натомість розрахунок відповідних сум індексації грошового забезпечення проводитиметься уповноваженим на те органом роботодавцем позивача, що відповідатиме положенням Закону № 1282 та Порядку № 1078 та узгоджуватиметься з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України (спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень не повинен суперечити закону).

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом четвертим частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Одночасно з цим згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги викладене, враховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами, характер бездіяльності відповідача-2, визнаної судом протиправною, суд уважає, що розглядувані позовні вимоги належить задовольнити частково у такий належний спосіб:

- визнати протиправною бездіяльність 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно позовної вимоги, яка стосується нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2008 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159, суд зазначає таке.

Стаття 2 Закону № 2050 визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050 слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Із системного аналізу зазначених правових норм слідує, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів; та 2) виплата нарахованих доходів. Водночас виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тож законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Оскільки у межах спірних правовідносин нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення здійснені не були, то зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, а тому суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача у цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2022 року під час розгляду справи № 140/862/19, який на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ураховується судом під час вирішення цього спору.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

За змістом пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (вул. Підвальна, 6, м. Львів, 79008), 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (вул. Зелена, 23, м. Стрий, Львівська область, 82402) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Зобов`язати 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнати протиправною бездіяльність 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна