Рішення № 122392330, 16.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 рокусправа № 380/18672/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови, -

у с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову від 22.08.2024 ВП № 74529030 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 5100,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з січня 2020 року по червень 2020 року на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області № 155 від 22.06.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів. Повідомив, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 19.04.2024 надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.04.2024 про відкриття виконавчого впровадження від 09.04.2024 № 74529030 щодо виконання виконавчого листа № 380/26663/23, виданого Львівським окружним адміністративним судом 12.03.2024, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів. Вказав, що позивач листом від 13.06.2024 № 1300-5308-5/106275 повідомив державного виконавця, що вказане судове рішення Головним управлінням виконане 26.03.2024. Зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 здійснені перерахунки пенсії з 01.03.2022 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2023 - на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 01.03.2024 - на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Стверджує, вказаними постановами передбачено, що розміри пенсій, призначених відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб підвищуються на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23 не зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії з врахуванням Постанови № 118, Постанови № 168, Постанови 185 без обмеження максимальним розмірам. Вказав, що розмір пенсії визначено на дату перерахунку, а саме на січень 2020 року та липень 2021 року.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 74529030. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

У судовому засіданні 15.10.2024 представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, надала аналогічні усні пояснення, просила позов задовольнити.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив; про час і дату судового засідання повідомлений належним чином засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу «Електронний Суд», що підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався.

Третя особа у судове засідання не з`явилася. Копію ухвали від 09.09.2024 та копію позовної заяви, а також повістки на 15.10.2024 надіслано на адресу третьої особи. Конверти рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 0600287210393 та № 0600288739398 повернулися на адресу суду із відміткою поштового органу про неможливість вручення такого адресату «за закінченням терміну зберігання».

У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У судовому засіданні 15.10.2024 суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Суд, заслухав пояснення представниці позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з січня 2020 року по червень 2020 року перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з січня 2020 року по червень 2020 року на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області № 155 від 22.06.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн 60 коп.

На виконання рішення від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23 Львівським окружним адміністративним судом 12.03.2024 видано виконавчий лист № 380/26663/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів, а також про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з січня 2020 року по червень 2020 року на підставі довідки Головного управління ДФС у Львівській області № 155 від 22.06.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 74529030 з примусового виконання виконавчого листа № 380/26663/23, виданого 12.03.2024 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених платежів.

Листом від 13.06.2024 позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду у справі № 380/26663/23.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлівом Давидом Йосиповичем винесено постанову про накладення штрафу від 22.08.2024 ВП № 74529030 у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Не погоджуючись з указаною постановою про накладення штрафу, вважаючи, що така винесена відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний принцип обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.

Так, згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

А відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За змістом абзацу першого частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктами 1 та 6 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом першим частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

В оскаржуваній постанові зазначено, що станом на 22 серпня 2024 року боржник рішення суду не виконав.

З цього приводу суд зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. У такій заяві стверджував що з 01 квітня 2024 року, підсумок пенсії ОСОБА_1 із надбавками становить 23967,65 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн. Тому вважав, що розмір пенсії ОСОБА_1 знову протиправно та необґрунтовано зменшено, оскільки розрахована до виплати ОСОБА_1 пенсія з урахуванням максимального розміру пенсії становить 23610, 00 грн, тоді як належною до виплати пенсія мала б бути у розмірі 23967,65 грн.

При прийнятті спірної постанови, державний виконавець керувався аналогічними мотивами.

Суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 380/26663/23 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі № 380/26663/23.

В ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 380/26663/23 суд встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з січня 2020 року по червень 2020 року без обмеження максимальним розміром, сума пенсії становить 16638,29 грн. Крім цього, з 01.07.2021 позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, та здійснено перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром. Сума пенсії склала 18638,29 гривень. Суд зауважив, що в межах справи № 380/26663/23, судом не досліджувалось питання перерахунку пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 на виконання постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185.

Суд встановив, що незгода з перерахунком пенсії у певному розмірі є підставою для звернення до суду з новим позовом, а не застосуванням норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині здійснення перерахунку пенсії виконано.

За вказаних обставин, висновки відповідача про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23 у зв`язку з виплатою пенсії ОСОБА_1 у розмірі 23610,00 грн є помилковими.

Таким чином, у межах спірних правовідносин відсутні обставини, які свідчать про невиконання позивачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 380/26663/23, яке набрало законної сили, без поважних причин.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 року № 826/721/16.

Вказані висновки Верховного Суду, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу на позивача не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

В силу приписів ст. 139 КАС України, з урахуванням висновків суду про задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79007 м. Львів пл. Шашкевича 1; код ЄДРПОУ 43317547), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування постанови задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.08.2024 ВП № 74529030 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

3. Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачений судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СуддяКачур Р.П.