Рішення № 122392120, 14.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 рокусправа № 380/16963/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лужняк О.М.,

представників сторін

позивача Шокала В.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКЕР" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІКЕР" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Львівської митниці (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900543/2 від 27.06.2024;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900553/2 від 01.07.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не було обґрунтовано можливості визначення митної вартості, на підставі документів поданих декларантом, та того що такі документи містять розбіжності. Також, позивач уважає, що у вимозі подати додаткові документи відповідачем не зазначено відомостей щодо правових підстав для витребування додаткових документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах. Крім того, звертає увагу суду на те, що ним подано усі необхідні документи у підтвердження митної вартості, а зауваження відповідача є необґрунтованими. Додатково зазначає, що резервний метод застосовано без порівнянь характеристик оцінюваного товару. Також, в основу аргументів позову покладено правові висновки Верховного Суду.

У відзиві на позовні заяву відповідач уважає, що при визначенні митної вартості були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Як наслідок, продовжує відповідач, позивачу було надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. З урахуванням того, що у декларантом не було подано достатньо документів у підтвердження митної вартості, для визначення останньої застосовано резервний метод. З урахуванням аргументів, зазначених у відзиві на позовну заяву, вважає, що спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

23.09.2024 року ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

З метою митного оформлення товару 27.06.2024 року позивач подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA209170052909U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 цієї митної декларації.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту:

«Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару».

«В Львівській митниці відсутня цінова інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари».

У свою чергу, позивач просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

27.06.2024 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900543/2, в графі 33 якого було вказано:

«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статі 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту від 26.10.2022 року за №ТТС2208136 далі - (контракт), укладеного між компанією ZHEJANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.LTD, CHINA (продавець) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора ОСОБА_2 (покупець). Слід відмітити, що ні в преамбулі Контракту ні в реквізитах такого відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY COLTD, CHINA. Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, з наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п. 10 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.;

- відповідно до п. 1. 2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- пунктом 10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами. У той же час контрактом не визначено поняття «повне виконання». При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 ГК України). При цьому строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак Контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад.

- згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару УЗГОДЖУЄТЬСЯ Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. За аналізом положень контракту, таким не передбачений порядок погодження проформи інвойс, однак враховуючи, що така Проформа являється невід`ємною частиною контракту, то розуміється, що Проформа інвойс погоджується сторонами шляхом її безпосереднього підписання. Надана до митного оформлення копія проформа інвойс №TTC2308256-1 від 17.11.2023 підписана лише стороною ПРОДАВЦЯ та не містить підпису Покупця, хоч і містить виділене порожнє місце для підпису. За даних обставин така не вважається узгодженою, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Також за даних обставин слід вважати, що декларантом не у повному обсязі надано контракт та усі додатки до такого.

- для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру/інвойс від 19.06.2024 року за №N1854-ІСТ, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно - експедиторських послуг складає 6100 доларів США з терміном оплати 1 день, та який складений на підставі контракту S2023 від 24.10.2022. Поряд з цим, згідно наданої платіжної інструкції в іноземній валюті №1198 на підтвердження сплати за вищевказаним рахунком здійснено лише 24.06.2024, що перевищує одноденний термін встановлений рахунком-фактурою та п. 3.1. контракту S -2023 від 24.10.2022. При цьому, із наданої платіжної інструкції вбачається, що валютою розрахунку по такій є Долар США, що не відповідає п. 3.2 контракту S-2023 від 24.10.2022 згідно з яким, експедитор виставляє замовнику рахунок в доларах США або Євро. Розрахунок між сторонами здійснюється в ЄВРО. Також, наданими до митного оформлення документами не вбачається та не підтверджується.

- наданими документами не підтверджено та декларантом не враховані додаткові витрати на надання брокерських послух за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до пп. а) п. 1 ч. 10 ст.58 МК України. За умовами поставки FOB покупець, за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну.

- на оплату транспортних послуг наданий рахунок №1309 від 26.06.2024 виставлений ФОП ОСОБА_3 на підставі Договору №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023. Також під кодом 4301 декларантом замість договору по перевезення надана заявка 1309- 24/06/2024 до договору №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023. Однак договір №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 не надано до митного оформлення, що позбавляє можливості перевірки умов визначення та погодження числових значень вартості транспортування. У той же час договір №2024/02/08 ПК від 08.02.2024 не стосується даної поставки.

- при цьому згідно з гр. 16, 23 CMR від 26.06.2023 фактичним перевізником виступив «Ekspogrant» LLC. Документи, що підтверджують договірні відносини з фактичним перевізником відсутні та погодження з таким вартості перевезення.

- умови поставки товару є FOB NINGBO Китай. Товар морським перевезенням прямував з порту NINGBO до порту Gdansk Польща. Транспортом з порту Gdansk Польща до Жешув, та з Жешува до м/п Краковець. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ. документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Транспортні документи, що підтверджують перевезення з порту Gdansk Польща до Жешув до митного оформлення не надано.

Отже Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документахта відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс-лист, інтернет пропозиція.

Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA209140/2024/10031 від 10,04.2024, рівень митної вартості становить 3,7501 дол. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209000/2024/900543/2.

З метою митного оформлення товару 01.07.2024 року позивачем подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170053830U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 згаданої декларації.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту:

«Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару».

«В Львівській митниці відсутня цінова інформація про ідентичні та подібні (аналогічні) товари».

У свою чергу, Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

01.07.2024 року Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900553/2, в графі 33 якого вказано:

«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статі 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту від 26.10.2022 р. за №ТТС2208136 далі - (контракт), укладеного між компанією ZHEJANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.LTD, CHINA (продавець) та ТОВ "СІКЕР" в особі директора ОСОБА_2 (покупець). Слід відмітити, що ні в преамбулі Контракту ні в реквізитах такого відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання контракту від імені компанії ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY COLTD, CHINA. Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб?єкти, які с сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, 1з наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п. 10 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

- відповідно до п. 1. 2 Контракту Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- пунктом 10 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання та розрахунку між сторонами. У той же час контрактом не визначено поняття «повне виконання». При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 ГК України). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов?язана дія чи подія. Однак Контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, враховуючи що такий укладено понад 1 рік назад.

- згідно п. 1.3. Контракту, найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару УЗГОДЖУЄТЬСЯ Сторонами на кожну партією та визначається у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. За аналізом положень контракту, таким не передбачений порядок погодження проформи інвойс, однак враховуючи, що така Проформа являється невід?ємною частиною контракту, то розуміється, що Проформа інвойс погоджується сторонами шляхом її безпосереднього підписання. Надана до митного оформлення копія проформа інвойс №TTC2308250-1 від 17.11.2023 підписана лише стороною ПРОДАВЦЯ та не містить підпису Покупця, хоч і містить виділене порожнє місце для підпису. За даних обставин така не вважається узгодженою, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну, що в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Також за даних обставин слід вважати, що декларантом не у повному обсязі надано контракт та усі додатки до такого.

- для підтвердження транспортно-експедиторських витрат декларантом надано рахунок-фактуру/інвойс від 25.06.2024 року за №N1863-ІСТ, відповідно до якого загальна вартість організації транспортно - експедиторських послуг складає 6000 доларів США з терміном оплати 1 день. При цьому, із наданої платіжної інструкції в іноземній валюті №1201 вбачається, що валютою розрахунку по такій є Долар США, що не відповідає п. 3.2 контракту S-2023 від 24.10.2022 згідно з яким, експедитор виставляє замовнику рахунок в доларах США або Євро. Розрахунок між сторонами здійснюється в ЄВРО. Також, наданими до митного оформлення документами не вбачається та не підтверджується.

- наданими документами не підтверджено та декларантом не враховані додаткові витрати на надання брокерських послух за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до пл. а) п. 1 ч. 10 ст,58 МК України.

- умовами поставки товару є FOB NINGBO Китай. Товар морським перевезення прямував з порту NINGBO до порту Gdansk Польща. Транспортом з порту Gdansk Польща до Жешув, та з Жешува до м/п Краковець. Відповідно до п. 6 ч. 2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Транспортні документи, що підтверджують перевезення з порту Gdansk Польща до Жешув до митного оформлення не надано.

Отже Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документахта відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом на вимогу митного органу надіслано прайс-лист, інтернет пропозиція.

Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA209140/2024/10031 від 10,04.2024, рівень митної вартості становить 3,7501 дол. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002100.

Змістом спірних правовідносин є відповідність рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900543/2 від 27.06.2024 та №UA209000/2024/900553/2 від 01.07.2024 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;

- обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;

- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);

- митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;

- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;

- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:

-визначення митної вартості декларантом;

-перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:

наявність обґрунтованих сумнівів;

надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;

обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації №24UA209170052909U2 позивачем додано: зовнішньоекономічний договір №TTC2208136 від 26.10.2022 р.; рахунок-проформа №TTC2308256-1 від 17.11.2023 року; рахунок-фактура (Інвойс) №TTC2308256-1 від 20.04.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №928 від 15.12.2023 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №1134 від 06.06.2024 року; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг №1198 від 24.06.2024 року; договір про перевезення №2023/07/25 ЗК від 25.07.2023 року; договір про перевезення №2024/02/08 ПК від 08.02.2024 року; договір про перевезення №S/2023 від 24.10.2022 року; заявка на перевезення №1309 від 24.06.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1309 від 26.06.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №N1854-ICT від 19.06.2024 року; автотранспортна накладна б/н від 26.06.2024 року; коносамент №DK24050094CNNGBPLGDNFD від 02.05.2024 року.

У підтвердження застосування основного методу до митної декларації №24UA209170053830U0 позивачем додано: зовнішньоекономічний договір №TTC2208136 від 26.10.2022 року; рахунок-проформа №TTC2308250-1 від 17.11.2023 року; рахунок-фактура (Інвойс) №TTC2308250-1 від 20.04.2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №913 від 23.11.2023 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №1141 від 12.06.2024 року; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг №1201 від 26.06.2024 року; договір про перевезення №24.01/2024 від 27.06.2024 року; договір про перевезення №S/2023 від 24.10.2022 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №113 від 28.06.2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №N1863-ICT від 25.06.2024 року; автотранспортна накладна б/н від 28.06.2024 року; коносамент №DK24050208CNNGBPLGDNFD від 08.05.2024 року.

Перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.

При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.

Щодо неможливості перевірки здатності на укладення договору сторони продавця; неможливості перевірки чинності контракту через відсутність у ньому строку його дії, то такі мотиви спірних рішень не стосуються перевірки числових значень заявленої митної вартості, а змісту згаданого контракту, що знаходиться поза межами повноважень відповідача.

Більше того, згаданий контракт не визнавався недійсним, у тому числі нікчемним, або неукладеним, у встановленому законом порядку, а тому в силу положень ст.204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Щодо відсутності замовлень, то такий мотив рішень спростовується відсутністю замовлень у переліку ч.2 ст. 53 МК України, їх відношення до числових значень митної вартості, можливістю перевірки митної вартості на підставі інших документів поданих позивачем (п.1.3 згаданого контракту; рахунками-проформи).

Щодо відсутності підпису у рахунках-проформи, то такі за своє правовою природою є попереднім інвойсом та існують для узгодження ціни, обсягу поставки, і після його затвердження складається комерційний інвойс. Додатково слід зазначити що числові показники, які зазначені у цих рахунках підтверджуються іншими доданими позивачем документами у підтвердження митної вартості.

Щодо ненадання договорів на перевезення, то позивачем до митних декларацій додано рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, заявки на перевезення та автотранспортні накладні, які у своїй сукупності дозволяють перевірити митному органу числове значення такої складової митної вартості як транспортні витрати.

Щодо розбіжності у даті заявок на транспортування та експедирування контейнерів, то суд уважає зазначити таке.

Положення частин 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення, як документ який обґрунтовує заявлену митну вартість.

Правові висновки щодо застосування даної норми надано Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2018 року справа №813/1012/17 згідно яких «… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість.».

Крім того, витрати на транспортування, які включені до митної вартості підтверджуються договорами перевезення, рахунками-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, заявками на перевезення, автотранспортними накладними.

Щодо не підтвердження складових витрат митної вартості на транспортування, яка наявна у заявках, то як судом зазначалось вище такі не можуть бути допустимими доказами, в силу положень статті 74 КАС України, оскільки не передбачені у переліку частин 2 та 3 статті 53 МК України.

Більше того, числові показники складових митної вартості у згаданих митних деклараціях щодо перевезення підтверджуються договором на організацію транспортно-експедиторського обслуговування від 25.07.2023 року, договором-заявкою від 27.06.2024 року, рахунком №113 від 28.06.2024 року, долученими прайс-листами та іншими документами.

Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митних деклараціях, поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини чинності контракту, та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.

Щодо зобов`язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.

При цьому, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що ї є легітимною метою.

В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.

Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».

Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.

У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».

Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.

Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.

У постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а Верховний Суд зазначив наступне: «При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

Як вбачається із спірних рішень про коригування митної вартості, при застосуванні резервного методу бралась до уваги відкоригована митна вартість за шостим резервним методом, що суперечить зазначеним правовим висновкам Верховного Суду.

При цьому, судом не беруться до уваги аргументи позивача щодо застосування преюдиції у спірних правовідносинах, оскільки визначення митної вартості у кожному випадку є відмінними правовідносинами.

Аргументи відповідача спростовуються викладеним.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірних рішень митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті Львівською митницею, за №UA209000/2024/900543/2 від 27.06.2024 та №UA209000/2024/900553/2 від 01.07.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (адреса: Львівська область, Мостиський район, с.Гостинцеве, вул.Львівська, буд.2, офіс 101, код ЄДРПОУ 40557114) сплаченого судового збору у сумі 8729 (вісім тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 90 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 15 жовтня 2024 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович