Вирок № 122390689, 17.10.2024, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1246/24

Номер провадження 1-кп/213/174/24

В И Р О К

Іменем України

17 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №14, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, раніше засудженого:

1) 01.10.2018 Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі;

2) 20.09.2019 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 122, 70 ч. 4 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; звільненого 15.10.2021 по відбуттю покарання;

3) 24.05.2022 року Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу, за ч.2 ст. 309 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі дві тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, штраф оплачений у повному розмірі,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час тримається під вартою в державній установі «Криворізька установа виконання покарань ( АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України (кримінальне провадження №12024041740000040 від 24.01.2024 року),-

за участі сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення:

прокурора - ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

сторони захисту:

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

23.01.2024, приблизно о 22:30 годині, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи кримінально-протиправний намір, направлений на спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , прийшов на зупинку громадського транспорту «проспект Південний» поряд з будинком АДРЕСА_3 , на якій знаходились ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , де на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_7 із-за ревнощів, заздалегідь обмотавши руки боксерськими бинтами, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи ризик настання тяжких тілесних ушкоджень для потерпілого, підійшов до ОСОБА_7 та правою рукою, обмотаною боксерським бинтом, стиснутою у кулак, зі значною силою, наніс ОСОБА_7 один удар в область голови, від якого ОСОБА_7 присів, після чого ОСОБА_7 став намагатися піднятися, але ОСОБА_3 продовжуючи свої злочинні дії наніс йому зі значною силою два удари руками, обмотаними боксерським бинтом, зігнутими в кулак в область голови і обличчя, від яких останній впав на асфальт на спину та почав хрипіти.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , відповідно довисновку експерта№210від 16.02.2024та висновкуексперта №210-1від 07.03.2024, ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді - садна в лобній області праворуч на межі волосистої частини голови, садно у зовнішнього краю лівого ока, синець на верхній та нижній повіці лівого ока, крововиливи в м`які покривні тканини голови в лобній, в правій скроневій та лівій потиличній областях, лінійний перелом склепіння та основи черепа, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку, дифузно - вогнищеві субарахноїдальні крововиливи, забій головного мозку, які входять до комплексу «Закрита черепно-мозкова травма», яка супроводжувалась переломом кісток черепа із крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку та ускладнилася розвитком набряку головного мозку, від яких ОСОБА_7 24.01.2024 о 12-15 год. помер.

Смерть потерпілого ОСОБА_7 настала від тілесних ушкоджень, що входять до комплексу «Закрита черепно-мозкова травма», яка супроводжувалась переломом кісток черепа із крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку та ускладнилася розвитком набряку головного мозку. Зазначені тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення та перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті.

Позиція обвинуваченого.

В судовому засіданні після оголошення обвинувального акту обвинувачений не визнав всіх обставин, зазначив, що наносив лише один удар потерпілому і коли той лежав не добивав його іншими удараи, у зв`язку з чим дане кримінальне провадження розглянуто у повному обсязі з допитом потерпілої, свідків, дослідженням письмових матеріалів і допиту обвинуваченого в останню чергу. При завершенні судового розгляду, під час свого допиту обвинувачений дав наступні показання - 23.01.2024 у вечері, приблизно 22:30, він вийшов на вулицю, біля зупинки громадського транспорту «9 квартал» побачив компанію, в якій знаходилась його колишня дівчина ОСОБА_11 , яка сиділа на руках у потерпілого. З ОСОБА_11 на цей момент він не мешкав вже протягом двох місяців, при цьому між ними була домовленість, що у неї нікого іншого не буде. Отже, коли він побачив її на руках потерпілого, то відчув ревність, повернувся додому, надів на руки бинти, та повернувся до вказаної компанії. Бинти він надів, оскільки мав намір нанести удари руками, а в нього був поламаний палець і крім того, він не знав, чим все закінчиться. Коли він повернувся він підійшов до цієї компанії і запитав ОСОБА_11 хто її на руках носить, а потім не стримався та наніс один удар правою рукою в щелепу потерпілому, від якого той впав. В цей момент до нього став підходити друг потерпілого ОСОБА_12 і він йому наніс удар, оскільки відчував від нього загрозу і не знав, з якою ціллю той до нього підходив. Інших ударів він не наносив, не пам`ятає такого, при цьому не заперечує, що таке могло бути. Потім він намагався привести потерпілого до тями, підклав під голову куртку. Далі він з свого мобільного телефону викликав швидку допомогу. Коли швидка приїхала потерпілий вже прийшов до тями, проте санітари відмовились забирати, кажучи, що він нетверезий і буйний і все у них зруйнує. Після цього приїхала поліція, він дав їм свої пояснення. Поліція запитала у потерпілого, чи бажає він їхати у лікарню, той відмовився і сказав, що він бажає додому. Голод ОСОБА_13 потім йому сказала, що потерпілого не можна бити, оскільки у нього в голові була металева пластина після якоїсь аварії. Він не бажав, щоб наступили такі наслідки, не бажав, щоб потерпілий помер, дуже жалкує про це, просить вибачення у матері потерпілого, просить суд врахувати пом`якшуючи обставини.

Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що загиблий є її сином, про те, що його побив обвинувачений вона дізналась по телефону, потім в лікарні їй сказали, що він важкий, операцію немає сенсу робити, потім з лікарні їй зателефонували та сказали, що він помер. Вона повністю підтримала позицію прокурора щодо покарання обвинуваченому, також пояснила, що ніякої металевої пластини в голові у її сина не було.

Показання свідків, допитаних в ході судового розгляду.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 23.01.2024 у вечері він, разом компанією знайомих були на зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_3 , компанія дівчата ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та його товариш ОСОБА_17 . Сиділи спілкувались, з ними було пиво. До цього ніяких конфліктів ні з ким не було. Обвинувачений з`явився раптово, майже залетів до них, пройшов мимо нього зразу до ОСОБА_17 , якому наніс удар рукою в обличчя, удар був сильний, після якого ОСОБА_17 впав плашмя на спину, на асфальт, а обвинувачений повернувся до нього, він встигнув лише запитати, що сталося, проте обвинувачений без відповіді зразу наніс удар йому в ніс, з якого пішла кров. Після цього удару він сам впав на асфальт і на якусь мить втратив свідомість. Чи наносив обвинувачений ще удари ОСОБА_17 він не бачив, оскільки після удару в ніс опинився на асфальті і не мав можливості це бачити. У дівчат почалась паніка, хтось сказав, що у ОСОБА_17 в голові пластина. Він прийшов до тями, встав та підійшов до ОСОБА_17 , який лежав на спині без тями та храпів, інших реакцій не було і він перший почав надавати допомогу ОСОБА_17 за вуха його намагався привести до тями. Без тями ОСОБА_17 був приблизно 2-3 хвилини. Обвинувачений положив під голову ОСОБА_17 куртку. Викликали швидку допомогу викликали і він, і дівчата. Коли приїхала швидка ОСОБА_17 відмовився їхати в лікарню. ОСОБА_17 звернувся до нього і попросив відвести його додому. Він погодився. По дорозі ОСОБА_17 падав на коліна, скаржився на біль в голові. Крім того, по дорозі їх зустрів знайомий ОСОБА_17 і також допоміг відвести його додому. Дома вони залишили ОСОБА_17 , він зачинив двері. О 2 годині ночі прибігла ОСОБА_18 , взяла ключі і побігла до ОСОБА_17 , відтіля подзвонила і сказала, що він впав з ліжка та лежить на полу. Він з ОСОБА_19 туди, потім викликали швидку.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що 23.01.2024 у вечері вона в компанії двох дівчат ОСОБА_21 та ОСОБА_13 , а також ОСОБА_22 та ОСОБА_23 стояли на зупинці громадського транспорту, до цього були в гостях у Людмили, з ними було пиво, проте вони не встигли його випити. Простояли хвилин 10-15 і раптово з`явився обвинувачений, запитав у ОСОБА_13 хто з них твій і зразу наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_17 , який від цього удару впав та втратив свідомість, а обвинувачений розвернувся та вдарив ОСОБА_12 , який від цього удару також впав без тями на пол. У обвинуваченого на руках були сині пов`язки. Обвинувачений почав з`ясовувати відносини з ОСОБА_13 і коли ОСОБА_17 почав приходити до тями та намагався піднятись обвинувачений добив його наніс ОСОБА_17 два удари рукою в обличчя. В цей момент ОСОБА_12 почав підійматись. Потім викликали швидку, ОСОБА_17 намагались привести до тями, обвинувачений також намагався це зробити. Коли приїхала швидка, ОСОБА_17 відмовився з ними їхати, а санітари відмовлялись його забирати і тоді викликали поліцію. Після приїзду поліції ОСОБА_17 з ОСОБА_12 пішли додому до ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що приблизно о 12 годині вночі (дату не пам`ятає) йшов додому та побачив ОСОБА_22 , який стояв, а біля нього лежав ОСОБА_17 , з яким він дружив. ОСОБА_17 був як п`яний, нічого не відповідав, ОСОБА_12 сказав, що його вдарив ОСОБА_25 . Він допоміг відвести ОСОБА_17 додому, де поклали його на ліжко. Він запитав у ОСОБА_17 все у порядку, той відповів да, і він подумав, що ОСОБА_17 буде спати. ОСОБА_12 він сказав, що треба рідним ОСОБА_17 повідомити. Сам він зателефонував ОСОБА_26 це товариш ОСОБА_17 . Про смерть ОСОБА_17 він дізнався вже після допиту у слідчого.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 23.01.2024 вона прийшла в гості к Голод ОСОБА_13 , там були ще ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Приблизно о 21:45 вийшли на 9-й квартал, на зупинці стояли спілкувались, взяли пива, проте ще не відкрили його. Раптово з боку двору до них підійшов обвинувачений, запитав хто тут твій, підійшов до ОСОБА_17 і вдарив його правою рукою в голову, від чого ОСОБА_17 впав на асфальт, а обвинувачений повертається та б`є рукою ОСОБА_12 в обличчя, від чого ОСОБА_12 падає на асфальт та лежить. Коли ОСОБА_17 почав привставати обвинувачений зразу кинувся до нього і кулаком правої руки двічі наніс йому удари в голову, від чого ОСОБА_17 впав та захрапів. На руках обвинуваченого вона побачила тканеві пов`язки. Коли приїхала швидка та поліція ОСОБА_17 відмовився їхати в лікарню, а швидка відмовилась його забирати, кажучи, що він їм все рознесе.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 23.01.2024 вечером проводжали дівчат, зупинились на зупинці, на 9-му кварталі, спілкувались. Раптово з двору виходить обвинувачений і до них с запитанням хто з нею? Ніхто не відповів і він підійшов до ОСОБА_17 і наніс йому удар правим кулаком в голову ОСОБА_17 як стояв, так і впав назад спиною на асфальт без тями. Потім обвинувачений вдарив ОСОБА_12 , який також від удару впав. Потім вони намагались привести ОСОБА_17 до тями, допомагали йому, ОСОБА_17 прокинувся, намагався встати і в цей момент обвинувачений підбігає до нього і наносить ще два удари рукою в голову. Потім викликали швидку та поліцію. Обвинувачений з свого телефону викликав швидку. Коли приїхала швидка ОСОБА_17 відмовився їхати в лікарню, а швидка відмовилась його забирати. Вона пішла додому, а обвинувачений пішов за нею, кажучи, що це все сталося з-за неї. Вона закрилась дома, потім пішла до ОСОБА_17 додому і там викликали швидку З обвинуваченим раніше вона проживала, проте до цієї ситуації за 5 місяців вони не були разом. Під час проживання разом обвинувачений її бив, вона писала про це заяву.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що особисто подію не бачив, зі слів знає, що ОСОБА_17 побили. ОСОБА_17 його товариш, обвинуваченого він не знає. Пам`ятає, що вночі йому телефонував ОСОБА_24 , який сказав, що допомагав ОСОБА_30 відвести ОСОБА_17 додому. Він пішов до ОСОБА_17 , в квартирі якого була ОСОБА_11 . Він встановив, що зрачки ОСОБА_17 не реагують на світло. Викликали швидку.

Суд знаходить, що стороною обвинувачення повністю доведена вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Обвинувачений до останнього не визнавав ті обставини, на які показали свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були очевидцями події, а саме те, що коли ОСОБА_17 прийшов у свідомість, почав підійматись, намагаючись встати, обвинувачений не дав це йому зробити і наніс ще два удари рукою в його голову, після чого ОСОБА_17 знову падає та втрачає свідомість. При цьому показання зазначених свідків є впевненими, вказані дії обвинуваченого нанесення ще двох ударів ОСОБА_17 , кожний з цих свідків бачив особисто, їх показання повністю співпадають, створюють єдину картину і не викликають жодного сумніву. У той час, як обвинувачений протягом усього часу розгляду справи не визнавав цих дій, а під час свого допиту лише не заперечив, що він міг це зробити.

Крім того, позиція обвинуваченого про те, що він оказав першу допомогу не збігається з показаннями свідків встановлено, що крім всіх присутніх, які приймали участь у допомозі ОСОБА_17 , обвинувачений положив під його голову куртку така допомога була, але вона не була першою.

Вина ОСОБА_3 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.121КК України,крім вищевказанихпоказань свідків, підтверджується наступними дослідженими в ході судового розгляду доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12024041740000040:

- Відповідно до Протоколів проведення слідчих експериментів від 24.01.2024 за участю свідків ОСОБА_9 (т.2 а.с.47-48,49) та ОСОБА_10 (т.2 а.с.50-51,52) відтворені події 23.01.2024, встановлено механізм нанесення ОСОБА_3 ударів ОСОБА_7 , які призвели до утворення тілесних ушкоджень, встановлені частини тіла потерпілого, куди були завдані удари;

- Протоколами пред`явлення особи для впізнання від 24.01.2024 зафіксовано, що свідки ОСОБА_10 (т.2 а.с.53-56,57) та ОСОБА_20 (т.2 а.с.58-61,62) вказали на ОСОБА_3 як особу, яка завдала ударів ОСОБА_7 , чим спричинила тілесні ушкодження;

- Протоколом огляду речі від 24.01.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 добровільно надав для долучення до матеріалів кримінального провадження два еластичних бинта синього кольору марки «Venum», якими були перев`язані його руки, коли він наносив ОСОБА_7 удари (т.2 а.с.102,103-106). Дані речі було вилучено у спеціальний пакет №WAR1089456 та Постановою слідчого від 25.01.2024 визнані та приєднані до матеріалів провадження в якості речових доказів (т.2 а.с.107,108);

- Відповідно до Протоколу проведення слідчого експерименту від 25.01.2024 за участю ОСОБА_3 (т.2 а.с.109-110,111) відтворені події 23.01.2024, встановлено механізм нанесення ОСОБА_3 ударів ОСОБА_7 , які призвели до утворення тілесних ушкоджень, встановлені частини тіла потерпілого, куди були завдані удари;

- За висновком судово-медичної експертизи №210 від 16.02.2024 (т.2 а.с.134-139) та висновком додаткової судово-медичної експертизи №210-1 від 07.03.2024 (т.2 а.с.164-167) ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді - садна в лобній області праворуч на межі волосистої частини голови, садно у зовнішнього краю лівого ока, синець на верхній та нижній повіці лівого ока, крововиливи в м`які покривні тканини голови в лобній, в правій скроневій та лівій потиличній областях, лінійний перелом склепіння та основи черепа, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку, дифузно-вогнищеві субарахноїдальні крововиливи, забій головного мозку, які входять до комплексу «Закрита черепно-мозкова травма», яка супроводжувалась переломом кісток черепа із крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку та ускладнилася розвитком набряку головного мозку, від яких ОСОБА_7 24.01.2024 о 12-15 год. помер. ОСОБА_7 в область голови було заподіяно не менше 4-х травматичних дій, один за одним, в короткий проміжок часу у швидкій послідовності, взаємно ускладнюючи один одного.

Оцінивши кожний доказ окремо, суд знаходить, що вони є належними, допустимими й достовірними.

Оцінивши сукупність зібраних доказів суд знаходить, що вони взаємозв`язані і є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 .

Таким чином, суд вважає, що сукупність вищенаведених доказів дозволяє дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, з об`єктивної сторони характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Встановлюючи суб`єктивні ознаки складу злочину умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2ст. 121 КК України), необхідно виходити з того, що ознаками суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України, є умисел на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в прямій, і непрямій формі.

Наявні в матеріалах кримінального провадження докази повністю доводять умисел обвинуваченого ОСОБА_3 на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, що спричинило смерть останнього, оскільки ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та бажаючи спричинити потерпілому тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів в життєво-важливий орган - голову ОСОБА_7 .

Таким чином, протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Ухвалюючи вирок, суд, в числі іншого, враховує, що відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до статті 12 КК України, є тяжким злочином та, особу винного, який є неодноразово засудженою особою, судимості на цей момент не зняті і не погашені (т.2 а.с.67-68,69-75,76-80,85,87-94), на момент затримання офіційно не працював, не одружений, знаходився під наглядом лікаря-психіатра з 2010 р. з приводу: Соціалізований розлад поведінки. З 2012 р. за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався (т.2 а.с.83), з травня 2010 року по квітень 2021 року звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками (т.2 а.с.82), за місцем проживання характеризується посередньо - скарг від сусідів не надходило (т.2 а.с.81).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому не встановлено.

Обставина, яка обтяжує йому покарання рецидив злочинів.

В ході здійснення судового провадження щире каяття обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи послідовну практику Верховного Суду, зокрема Постанову колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі№199/6365/19, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяттяце не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяттяце певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

На думку суду, обвинувачений ОСОБА_3 не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

Враховуючи вищевикладене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_3 , обставину, яка обтяжує покарання, суд вважає, що покарання йому повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі.

Підстав для застосування статті 69 КК України судом не знайдено.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обраховувати з 17 жовтня 2024 року, зарахувавши в строк відбування покарання час, проведений ним під вартою, починаючи з 25 січня 2024 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Речові докази:

-два еластичних бинта синього кольору марки «Venum» (т.2 а.с.107,108) знищити;

-зразок крові ОСОБА_3 (т.2 а.с.170,175) - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.

Документ: оптичний СД-диск із трьома аудіозаписами (т.2 а.с.155,156) залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження №12024041740000040 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі №213/1246/24, пр. №1-кп/213/174/24.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ч.6 ст.376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того засудженому роз`яснено вимоги ч.3 ст.376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 .