Рішення № 122389298, 11.10.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року справа №640/26426/20 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії - з 21.09.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії - з 21.09.2020;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою встановленого зразка для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, як вказує позивач, відповідач надав відповідь, що позивач взагалі не звертався за призначенням пенсії, що, на його думку, є фальсифікацією матеріалів пенсійної справи та порушенням прав позивача на соціальний захист. Крім того, відповідач здійснив витребування документів від ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підтвердження проходження періодів військової служби, що, як стверджує позивач, є фактичним підтвердженням звернень позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії, у межах розгляду якої здійснено витребування підтверджуючих документів.

Також позивач зазначає, що пільговий стаж на момент звернення до відповідача становив 25 років 8 місяців 24 дні, загальний 27 років 24 дні, а вік становив 55 років 4 місяці 5 днів. Пільгова посада електрозварювальника передбачена абз. 24 розділу ХХХІІ Загальні професії Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах (затверджено постановою Ради Міністрів СРСР 22 серпня 1956 року № 1173), яка діяла до 11.03.1994 року, до прийняття Кабінетом міністрів України постанови від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах. Також така посада передбачена п.п. 23200000-19756, 23200000-19905. 23200000-19906 розділу ХХХІП загальні професії Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, розділом ХХХІІІ загальні професії Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, розділом ХХХІІІ загальні професії списку № 2, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, розділом XXXIII загальні професії списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Відтак, на думку позивача, він має всі встановлені законом умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а спірне рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно та є таким, що порушує конституційне право позивача на отримання пенсії, встановлене статтею 46 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020 (суддя Балась Т.П.) відкрито провадження в адміністративній справі №640/26426/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

11.12.2020 до суду надійшов відзив до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, зі змісту якого вбачається, що відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав його необґрунтованості, зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 за нормами статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (12 років 6 місяців). Так, згідно наданих документів стаж складає 21 рік 6 місяців 24 дні. До страхового стажу не враховано періоди роботи по трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження; не враховано періоди проходження військової служби, оскільки наданий військовий квиток іншої людини; довідка від 10.10.2005 №171/вх. за період з 13.03.1985 по 02.08.2005 не відповідає формі згідно додатку №5 до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1; не враховано згідно архівної довідки від 26.06.2019 № 179/1/10039 період з 13.03.1985 по 02.08.2005 військова частина НОМЕР_1 до пільгового стажу за списком №2 оскільки, у разі ліквідації підприємств без правонаступника підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років. Крім того, як вказує відповідач, для призначення пенсії на пільгових умовах не було надано довідки, яка підтверджує стаж з шкідливими умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та первинні документи (особова картка, атестації робочих місць, накази з особового складу).

11.12.2020 до суду надійшла відповідь позивача на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій зазначається про те, що позивач надав всі необхідні документи на підтвердження його права на пільгову пенсію, а доводи відповідача про необхідність надання додаткових документів, а саме довідки для підтвердження стажу роботи в шкідливих умовах, є безпідставними.

Крім того, позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не повідомляло його листом, на який посилається останній, про підстави відмови в призначенні пенсії за Списком №2, що свідчить про недобросовісність дій відповідача.

13.12.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання Закону України №2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» 02.05.2023 до Київського окружного адміністративного надійшла адміністративна справа №640/26426/20.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами матеріали адміністративної справи №640/26426/20за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 адміністративну справу №640/26426/20 прийнято до провадження суддею Шевченко А.В., розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

08.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 адміністративну справу №640/26426/20 прийнято до провадження суддею Кушновою А.О., продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суд також витребував від позивача пояснення та докази щодо військового квитка позивача, доданого до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах, в якому зазначено, що останній виданий на ім`я ОСОБА_2 , тоді як прізвище, ім`я по батькові позивача ОСОБА_1 .

11.10.2024 від позивача надійшли витребувані відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 документи, а саме копія військового квитка позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.09.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою №7321 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.09.2020 № О/р 262540004537 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Зокрема, зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди роботи по трудовій книжці, оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження; не враховано періоди проходження військової служби, оскільки наданий військовий квиток іншої людини; довідка від 10.10.2005 №171/вх. за період з 13.03.1985 по 02.08.2005 не відповідає формі згідно додатку №5 до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1; не враховано згідно архівної довідки від 26.06.2019 № 179/1/10039 період з 13.03.1985 по 02.08.2005 військова частина НОМЕР_1 до пільгового стажу за Списком №2 оскільки, у разі ліквідації підприємств без правонаступника підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років. Крім того, вказано, що призначення пенсії на пільгових умовах не було надано довідки, яка підтверджує стаж з шкідливими умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та первинні документи (особова картка, атестації робочих місць, накази з особового складу).

28.09.2020 позивач на підтвердження пенсійного стажу направив до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві листи з документами до пенсійної справи, а саме: нотаріально засвідчену копію диплому НОМЕР_2 , нотаріально засвідчену копію військового квитка НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчену копію першої сторінки трудової книжки НОМЕР_4 із належним чином зазначеною датою народження. Листи зареєстровані Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за вхід. №36822/8 та вхід. №36985/8.

Листом від 30.09.2020 №2600-0314-8/138142 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про розгляд заяви позивача від 21.09.2020 №7321 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 16.10.2020 №2600-0206-8/147648 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за результатом розгляду заяви позивача від 22.09.2020 №35793/8 щодо надання допомоги у витребуванні довідки про період проходження військової служби повідомило, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві направлено запит від 07.10.2020 №2600-0206-8/141927 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до записів трудової книжки (серії НОМЕР_4 ) у періоди:

З 01.09.1979 по 10.07.1982 навчався в Київському середньому професійно-технічному училищі №25.

З 19.07.1982 по 09.11.1982 працював електрозварником ручної зварки 3 розряду у будівельному управлінні Київської ТЕЦ №6 тресту «ПІВДЕНЕНЕРГОБУД»; звільнено у зв`язку з призовом на військову службу.

З 18.11.1982 по 29.11.1984 - служба в лавах радянської армії.

З 14.01.1985 по 07.03.1985 працював електрозварником 3 розряду в цеху №17 на заводі торгового машинобудування.

З 13.03.1985 по 02.08.2005 працював електрогазозварником ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині НОМЕР_1 .

З 11.03.2006 по 03.05.2006 - працював електрозварником у ТОВ «Промтехспецмонтаж».

З 12.06.2017 по 20.08.2017 - працював сторожем господарської частини в Державній установі «Інститут Ендокринології та обміну речовин ім.Комісаренка Національної академії медичних наук».

З 02.08.2019 - працював сантехніком в житлово-будівельному кооперативі «Квазар-11».

З архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вбачається, що позивач працював у військовій частині НОМЕР_1 на посаді електрогазозварника ремонтно-механічного цеху з шкідливими умовами праці у період 13.03.1985 02.08.2005.

З довідки Військової частини НОМЕР_5 також вбачається, що у період з 13.03.1985 по 02.08.2005 позивач працював на посаді електрогазозварника ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині, що передбачена Списком № 2 Розділ XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

В оскаржуваному рішенні від 28.09.2020 відповідач зазначив, що пільговий стаж роботи заявника по Списку №2 - відсутній. Страховий стаж становить 21 рік 6 місяців 24 дні.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005№383 (далі Порядок №383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до приписів статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII(далі Закон № 1788-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах за нормами статті 100 Закону України №1788-XII застосовується пункт 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року (далі - Положення), за яким періоди служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах міліції (тощо) прирівнюються за вибором особи чи до роботи, яка передувала, чи до роботи, яка була одразу після військової служби, а навчання в професійно-технічному закладі зараховується до роботи, яка була після його закінчення.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(1058-15). Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15). Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач у період з 18.11.1982 по 29.11.1984, як вбачається з запису в трудовій книжці останнього, проходив службу в лавах радянської армії. Відомості про проходження позивачем у період з 18.11.1982 по 29.11.1984 служби в радянській армії також підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_3 , який видано 13.11.1982 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 , копія якого надана суду на виконання вимог ухвали суду.

Вказаний період, зокрема, є спірним для врахування пільгового стажу з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У силу вимог пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, до якої, поряд з іншим, долучив трудову книжку на підтвердження періодів трудової діяльності.

Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.09.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

У даному рішенні, зокрема, зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період проходження військової служби в лавах радянської армії з 18.11.1982 по 29.11.1984, оскільки відсутній військовий квиток позивача, а до матеріалів справи надано військовий квиток іншої особи.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту "в" абзацу 3 статті 56 Закону № 1788-X до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Судом встановлено, що за даними трудової книжки позивач з 18.11.1982 по 29.11.1984 проходив службу в радянській армії. Відомості про проходження позивачем у період з 18.11.1982 по 29.11.1984 служби в радянській армії також підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_3 , який видано 13.11.1982 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Щодо належності запису в трудовій книжці, суд зазначає таке.

На час проходження позивачем військової служби була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується " 1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; " 05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Згідно з підпунктом "а" пункту 2.17 Інструкції № 162 до трудової книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів такі записи: про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, на яку поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.

Таким чином, вищевказаний пункт 2.17 Інструкції № 162 містить вимоги щодо записів у трудовій книжці про період військової служби, які передбачають обов`язкове зазначення дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби.

Так, згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_4 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач з 18.11.1982 по 29.11.1984 проходив службу в радянській армії. Вказаний запис містить обов`язкову інформацію про дату призову (зарахування) - 18.11.1982 і дату звільнення зі служби - 29.11.1984. Крім того, у трудовій книжці в графі «На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)» вказано: «військовий квиток НОМЕР_3 ».

Щодо дати видачі військового квитка, то суд звертає увагу на те, що Інструкція № 162 не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.

Також відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка зазнала такого порушення, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

За вказаних обставин, не зарахування відповідачем періоду проходження позивачем військової служби в радянській армії з 18.11.1982 по 29.11.1984, так як позивачем не надано військовий квиток, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці щодо військової служби.

Таким чином, час проходження військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 5 грудня 2019 року у справі № 513/1195/16-а.

Судом встановлено, що позивач з 19.07.1982 по 09.11.1982 працював електрозварником ручної зварки 3 розряду у будівельному управлінні Київської ТЕЦ №6 тресту «ПІВДЕНЕНЕРГОБУД» та був звільнений у зв`язку з призовом на військову службу.

Відтак, позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком.

Враховуючи викладені обставини, період проходження позивачем строкової військової служби з 18.11.1982 по 29.11.1984 підлягає зарахуванню до стажу роботи.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 01.03.2021 за результатом розгляду справи № 127/1762/17.

Судом також встановлено, що позивач у період з 13.03.1985 по 02.08.2005 працював електрогазозварником ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині НОМЕР_1 . Вказаний період, зокрема, є спірним для врахування пільгового стажу.

Щодо зарахування вказаного трудового стажу роботи позивачу до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах Список №2 згідно з пунктом частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 № 1451/11731, встановлено, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 2 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Оскільки, посада, на якій працював позивач, передбачена Списком № 2, а відповідний запис міститься в трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 13.03.1985 по 02.08.2005 зараховуються до стажу, який дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

Водночас, як вбачається, з архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України вбачається, що позивач працював у військовій частині НОМЕР_1 на посаді електрогазозварника ремонтно-механічного цеху з шкідливими умовами праці у період 13.03.1985 02.08.2005. Крім того, з довідки Військової частини НОМЕР_5 також вбачається, що у період з 13.03.1985 по 02.08.2005 позивач працював на посаді електрогазозварника ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині, що передбачена Списком № 2 Розділ XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

Суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що довідка від 10.10.2005 №171/вх. за період з 13.03.1985 по 02.08.2005 не відповідає формі згідно додатку №5 до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, а також щодо того, що довідка від 26.06.2019 № 179/1/10039 за період з 13.03.1985 по 02.08.2005, видана військовою частиною НОМЕР_1 не підлягає врахуванню, оскільки у разі ліквідації підприємств без правонаступника підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, здійснюється Комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, з огляду на таке.

Згідно з п.1 «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії», затвердженого 10.11.2006 постановою Правління Пенсійного фонду України №18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (надалі «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії»), цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи: для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника; до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 відсутні записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про період роботи з 13.03.1985 по 02.08.2005 електрогазозварником ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині НОМЕР_1 , а також надані належним чином оформлені підтверджуючі документи, відповідно до яких містяться дані про те, що позивач дійсно працював на вказаній посаді у вказаний період. Протилежного відповідачем не доведено.

Враховуючи наведене, на думку суду, відповідач не обґрунтовано при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком застосував приписи «Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії».

Окрім того, як вже зазначалось, трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є обов`язковими у тих випадках, якщо відомостей трудової книжки достатньо для підтвердження спеціального трудового стажу в цілях визначення права особи на пільгову пенсію.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 року у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 року у справі № 367/4230/17.

З урахуванням наведеного, доводи відповідача про те, що для призначення пенсії на пільгових умовах не було надано довідки, яка підтверджує стаж з шкідливими умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 та первинні документи (особова картка, атестації робочих місць, накази з особового складу), а також про необхідність на титульній сторінці вказівку про дату народження, визнається судом необґрунтованими, оскільки такі спростовуються вищенаведеними положеннями законодавства.

Крім того, суд зазначає, що жодних зауважень щодо записів у трудовій книжці позивача у рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідач не вказав, періоди роботи записані чітко, записи скріплені печатками та підписами уповноваженої особи, а тому сумніватись у достовірності відомостей, внесених у трудову книжку у пенсійного органу немає.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Відтак, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

З урахуванням наведеного, встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що служба в лавах радянської армії у період з 18.11.1982 по 29.11.1984 та період роботи електрогазозварником ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині НОМЕР_1 з 13.03.1985 по 02.08.2005 підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Виходячи з викладеного, рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2020 о/р 262540004537є протиправним та підлягає скасуванню, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2020 о/р 262540004537 стосується прав конкретної особи та є індивідуальним актом, а тому підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується - у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце ( рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), ) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд, визначаючи право на пенсію, враховує, що відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Відповідно до наданих матеріалів справи, з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 21.09.2020.

З урахуванням вищевикладеного та з метою належного та повного захисту, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.09.2020 № О/р 262540004537, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.09.2020, у тому числі з врахуванням до пільгового стажу періоду служби в лавах радянської армії з 18.11.1982 по 29.11.1984 та періоду роботи позивача електрогазозварником ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині НОМЕР_1 З 13.03.1985 по 02.08.2005.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю, суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

За приписами частини першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 840,80 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 27.10.2020.

Отже, у силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 242-246, 250, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.09.2020 № О/р 262540004537, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) призначити ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.09.2020, з врахуванням до пільгового стажу періоду служби в лавах радянської армії з 18.11.1982 по 29.11.1984 та періоду роботи електрогазозварником ремонтно-механічного цеху по 3 розряду у військовій частині НОМЕР_1 з 13.03.1985 по 02.08.2005.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір на суму 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.