Рішення № 122383626, 16.10.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/874/24

Номер провадження 2/350/353/2024

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 жовтня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря судового засідання Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням,

з участю учасників справи:

представника позивача (в режимі відеоконференції) Малетина А.Я.,

суд,-

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Малетин А.Я., звернувся до суду з позовною заявою до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в якій просить стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 21600 грн. на відшкодування моральної шкоди, 17170 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 14300 грн. витрат на правничу допомогу, понесених у справі про адміністративне правопорушення № 350/358/24.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 21.02.2024 року поліцейськими СРПП ВП №2 (сел. Рожнятів) відносно ОСОБА_1 було безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №588084, згідно якого 21.02.2024 о 18:01 год. в с. Князівське урочище «Верх» водій ОСОБА_1 керував механічним транспортним засобом трактор «Булат» №254, максимальна міць 24 к.с, в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Дюгер» ALKOFOR 507, чим порушив вимоги п. …. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі даного протоколу 18.03.2024 Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В подальшому постановою судді Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецького Б.М. від 10.05.2024, апеляційну скаргу захисника Малетина А.Я. задоволено, постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.03.2024 щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на те, що в діях ОСОБА_1 не було складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності, що тривало з 21.02.2024 до 10.05.2024.

Такими незаконними діями позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні його честі та гідності, моральних переживаннях, які викликані відсутністю справедливого провадження при порушенні питання про складання протоколу про адміністративне правопорушення, що потребувало у нього встановлення справедливості, доведення його невинуватості попри таку презумпцію, що в своїй сукупності порушило нормальні життєві стосунки, пошук адвоката для захисту його прав з розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивач оцінює розмір заподіяної моральної шкоди у сумі 21600 грн.

Також вказує, що позивачу підлягають відшкодуванню сплачений ним штраф у розмірі 17000 грн. та 170 грн. банківської комісії, а також 14300 грн. судових витрат у зв`язку з наданням правничої допомоги адвокатом Малетиним А. Я. У зв`язку з викладеним просить позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Малетин А.Я. позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити, не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області у судове засідання повторно не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлявся завчасно належним чином, шляхом направлення судових документів до його електронного кабінету (ч.6-8ст.128 ЦПК України), що підтверджується довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідача, та у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщенняоголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Про причини неявки представник відповідача не повідомив, заяви про слухання прави у їхній відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено,що 21.02.2024поліцейський СРППВП №2(сел.Рожнятів)Калуського РВП ГУНПв Івано-Франківськійобласті МаксимівВ.П.склав протоколсерії ААД№ 588084про адміністративнеправопорушення,в якомузазначив,що водій ОСОБА_1 21.02.2024 о 18:01 год. в с. Князівське урочище «Верх» керував механічним транспортним засобом трактор «Булат» №254, максимальна міць 24 к.с, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Дюгер» ALKOFOR 507, результат тесту позитивний 1,88 проміле, чим порушив вимоги п. …. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.8).

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення було направлено для вирішення до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.

Постановою Рожнятівськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від18.03.2024у справі№350/358/24 ОСОБА_1 визнано винуватиму вчиненніадміністративного правопорушенняпередбаченого ч.1ст.130КУпАП танакладено нанього адміністративнестягнення увиді штрафуу розміріоднієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить17000гривень зпозбавленням правакерування транспортнимизасобами настрок 1(один)рік.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.05.2024 року, постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.03.2024 щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набрала законної сили 10.05.2024.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Звернувшись із цим позовом до суду, позивач зазначив, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому завдано моральних страждань, які полягають у приниженні його честі та гідності, моральних переживаннях, які викликані відсутністю справедливого провадження при порушенні питання про складання протоколу про адміністративне правопорушення, що потребувало у нього встановлення справедливості, доведення його невинуватості попри таку презумпцію, що в своїй сукупності порушило нормальні життєві стосунки, пошук адвоката для захисту його прав з розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім цього представник позивача вказує, що справа розглядалась більше двох місяців, а тому є доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Протокол про адміністративне правопорушення є носієм фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 588084 від 21.02.2024 складено уповноваженою особою поліцейським СРПП ВП №2 (сел.Рожнятів) сержантом Максимів В.П. та, у відповідності до положень статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлено для розгляду до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.

Постановою Рожнятівськогорайонного судуІвано-Франківськоїобласті від18.03.2024у справі№350/358/24 ОСОБА_1 визнано винуватиму вчиненніадміністративного правопорушенняпередбаченого ч.1ст.130КУпАП танакладено нанього адміністративнестягнення увиді штрафуу розміріоднієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить17000гривень зпозбавленням правакерування транспортнимизасобами настрок 1(один)рік.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.05.2024 року постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.03.2024 щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб.

Як зазначено вище, закриття провадження у адміністративній справі здійснено у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а не у зв`язку з незаконністю його складання, як зазначає позивач.

При цьому не встановлено, що уповноважена особа - поліцейський СРПП ВП №2 (сел.Рожнятів) сержант ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно позивача діяв поза межами вимог Закону, як і не встановлено вчинення будь-яких протиправних дій стосовно позивача - свобода пересування позивача не обмежувалася, будь-які спецзасоби не застосовувались, позивач не був затриманий в адміністративному порядку.

Наявність судового рішення про закриття провадження в адміністративній справі не є безумовним доказом заподіяння позивачу моральних страждань, а складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням по справі.

Позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача, складання протоколу про адміністративні правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративні правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.

При цьому суд зазначає, що презумпція наявності моральної шкоди законодавством не передбачена. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.

Відтак, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

З огляду на зазначене слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових прав позивача, завдання шкоди його здоров`ю, душевних страждань, вимушених змін в житті, погіршення стосунків з оточуючими, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Тобто, матеріали справи не містять доказів достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого можна було б встановити наявність факту заподіяння позивачу працівником поліції моральної шкоди.

Факт того, що постановою суду закрито провадження в адміністративній справі, саме по собі не доводить заподіяння позивачу шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями працівника поліції та настанням шкоди.

На переконання суду, всупереч ст. ст. 76-81 ЦПК України, позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження факту спричинення моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, не обґрунтовано доказами розміру заподіяної шкоди та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв`язку між протиправними діями поліцейського СРПП ВП №2 (сел.Рожнятів) сержантом ОСОБА_2 та наслідками у вигляді заподіяння моральної шкоди.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог та не надано об`єктивних та переконливих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди у причинному зв`язку з діями відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої ним суми моральної шкоди, а відтак у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо наявності підстав для відшкодування витрат за надання правничої допомоги під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд враховує наступне.

За змістомстатті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у передбачених цимзакономвипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Встановивши факт понесення витрат у зв`язку із наданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведенимЗакономсуми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченимстаттею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23).

За висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191цс19).

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Оскільки чиннимКУпАПне передбачено відшкодування витрат на правову допомогу у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, суд доходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у справі №350/358/24 є матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню в межах розгляду даної цивільної справи.

При цьому суд враховує, що ці витрати є саме матеріальною шкодою та були вимушено понесені позивачем для доведення ним своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, за яке його могли притягнути до адміністративної відповідальності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП представляв адвокат Малетин А.Я., який діяв на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 26/02/24 від 26.02.2024 (а.с.19).

Згідно зактом про надання професійної правничої допомоги від 10.05.2024 року (а.с. 20) загальна вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги під час розгляду адміністративної справи №350/358/24 склала 14300,00 грн., в тому числі підготовка клопотання про закриття провадження 5 год. 3000,00 грн., підготовчка додаткового пояснення 4 год. 2400 грн., прибуття та участь в судових засідання першої інстанції 2 год. 4000 грн., підготовка апеляційної скарги та клопотання про поновлення строків подання повторно апеляційної скарги 4 год. 2400 грн., прибуття та участь в судових засіданнях в апеляції 1 год. 2500 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 11 травня 2024 року позивач сплатив адвокату за надану правову допомогу в адміністративній справі 14300 грн. (а.с. 21).

Таким чином, позивачем належними доказами доведено понесені ним витрати на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення№350/358/24, тому вимога про відшкодування майнової шкоди в сумі 14300 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди суд враховує таке.

Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

З урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи посадової особи до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу чи посадової особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Необхідність довести наявності цих умов покладено на позивача, який звернувся до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у справі №350/358/24 від 18.03.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.05.2024 року постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.03.2024 року щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позивач сплатив вказаний штраф у сумі 17000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 28.03.2024 (а.с. 30).

Суд зауважує, що на момент сплати позивачем адміністративного штрафу існувала юридична підстава для такого платежу чинна постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Надалі з огляду на набрання 10.05.2024 постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.05.2024 у справі №350/358/24 законної сили про скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

За положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто, правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Способи захисту цивільних прав визначено ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З точки зору закону для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки; факт понесення збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

У даному випадку за встановлених судом обставин і відповідних їм правовідносин, після скасування судом постанови про накладення адміністративного стягнення кошти, які позивач сплатив на виконання цієї постанови, вважаються такими, що перебувають у Державному бюджеті без достатньої правової підстави.

З огляду на вказане немає підстав застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК про відшкодування шкоди, адже на ці правовідносини поширюються приписи ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, проаналізувавши характер правовідносин, встановлених у цій справі, суд дійшов висновку, що суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яка вподальшому скасована рішенням суду, підлягає стягненню на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК як безпідставно утримувана.

Отже підстав для застосування законодавства у сфері деліктних правовідносин судом не встановлено, тому вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди у сумі сплаченого ним штрафу не відповідає чинному законодавству.

За таких обставин, заявлені вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК Українита враховує, що судовий збір не справляється у випадку, передбаченому п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а тому покладає судові витрати (судовий збір) на рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 141,258,259,264, 265,273, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди завданої незаконним рішенням задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Князівське, Калуського району Івано-Франківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , 14300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень витрат на правничу допомогу, понесених у рамках судового розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,60 грн. віднести на рахунок Держави.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: с. Князівське, Калуського району Івано-Франківської області, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ДержаваУкраїна вособі Головногоуправління Національноїполіції вІвано-Франківськійобласті,місцезнаходження:м.Івано-Франківськ,вул. Української Перемоги ( Ак. Сахарова), 15, код ЄДРПОУ 40108798.

Повний текст рішення складено 18.10.2024 року.

Суддя А.М. Бейко