Рішення № 122370081, 14.10.2024, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4075/24

Провадження № 2/946/2531/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання Воронової В.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльськогорайону Одеськоїобласті провстановлення факту,що маєюридичне значеннята визнанняправа власностіна спадковемайно, -

ВСТАНОВИВ:

16травня 2024року позивачзвернувся досуду зпозовними вимогами,якими проситьвстановити фактпостійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 начасвідкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Єфіменко М.Д. №276/02-14 від 17 квітня 2024 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку із тим, що не підтверджений факт прийняття спадщини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за його відсутністю не направляв.

Відповідно до частини 1статті 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідачів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, шо вона разом з ОСОБА_2 переїхали до ОСОБА_3 та проживали за адресою: АДРЕСА_1 з 2022 року та постійно проживали там до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вислухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_3 на підставі договору міни №И 2000-057, виданого 24 березня 2000 року Одеською Універсальною Біржою «Вітязь», що також підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №377622917 від 08 травня 2024 року та довідкою №513, виданою 14 серпня 2024 року КП «Ізмаїльське МБТІ».

Укладений між сторонами договір зареєстровано Одеською Універсальною Біржою «Вітязь» 24 березня 2000 року за № И 2000-057. Всі істотні умови договорів до їх реєстрації на товарній біржі сторонами виконані, грошовий розрахунок по даному договору здійснений позивачем, про що свідчить п.п.5 договору. Протягом всього часу з моменту укладення договору сторона відкрито володіє та користується придбаним житлом, однак на підставі укладеного договору позбавлена можливості проводити відчуження придбаного житла та укладати будь-які правочини, оскільки договір нотаріально не посвідчений.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1ст. 58 Конституції України)ЦК Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року.

Згідно до вимогстатті 47 ЦК УРСР(1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідност.15 Закону України «Про товарну біржу»угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 1.7, 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржою».

Згідно ст. ст.328,334,655,657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, оскільки при укладенні договору всі вимоги передбаченіст. 15 ЗУ «Про товарні біржі»між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір, однак договір не відповідає вимогамст.657 ЦК Україничинного законодавства, що позбавляє можливості проводити його відчуження, суд вважає за необхідне визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу дійсним.

Отже, реєстрація за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_3 здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

Відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2252-VІІІ від 29 грудня 2022 року вулиця 51 Перекопської дивізії в м. Ізмаїлі Одеської області перейменована на вулицю Патріотів.

Згідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30 серпня 2023 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищевказане спадкове майно.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76524291 від 08 квітня 2024 року, наданого приватним нотаріусом Єфіменко М.Д., інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являється:

- син ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 28 серпня 1969 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС.

Інших спадкоємців, які заявили свої спадкові права, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

На підставі ч. 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з правилами ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 1 ст. 1221 ЦК України.

Згідно ст. 315 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

За змістомст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»визначено, що місце перебування особице адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживанняжитло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання необхідно відрізняти від місяця перебування фізичної особи.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З огляду на викладене, відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто по відношенню до ОСОБА_2 , як до спадкоємця, який на час відкриття спадщини постійно проживав спільно із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 встановлюється презумпція прийняття спадщини, що також підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Тобто, ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Єфіменко М.Д. №276/02-14 від 17 квітня 2024 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку із тим, що не підтверджений факт прийняття спадщини.

Згідно із п. 23Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивачів неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивачів на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Ізмаїльської міської ради, Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 26569223), про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання договору дійсним та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити фактпостійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 начасвідкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2024 року.

Суддя: О.Я.Присакар