Рішення № 122359834, 15.10.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
15.10.2024
Номер справи
460/2302/24
Номер документу
122359834
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2024 року м. Рівне№460/2302/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.02.2024 та зобов`язання призначити з 02.02.2024 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.08.1993 по 31.12.1993.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішення відповідача 2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є протиправним, оскільки нею були надані усі необхідні для призначення пенсії документи, які підтверджують наявність необхідного страхового стажу та факт проживання (роботи) на території радіоактивного забруднення.

Ухвалою суду від 05.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.03.2024 відповідач-1 подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування свої заперечень вказав, що позивачці правомірно відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв`язку з не підтвердженням проживання (роботи) станом на 01.01.1993 не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю.

10.04.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки правових підстав для призначення позивачці пенсії зі зменшенням пенсійного віку в управління немає.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4).

У період з 31.01.1985 по 07.09.1987 та з 13.07.1991 по даний час позивачка зареєстрована в АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .

Зареєстроване місце проживання з 13.07.1991 м.Сарни.

Зазначені обставини підтверджуються паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Сарненським РВ УДМС України в Рівненській області 16.09.2012, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 28.08.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області, посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 25.04.1994, довідкою від 20.07.2023 №258/01-21, виданою Центром надання адміністративних послуг Сарненської міської ради Рівненської області.

02.02.2024 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наслідком розгляду поданої заяви, з урахуванням принципу екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 08.02.2024 прийнято рішення №172650007402, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії.

У даному рішенні відповідач-2 вказав, що вік заявника становить 55 років, за наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний стаж становить 35 років 0 місяців 8 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою з 02.08.1993 по 31.12.1993.

Про вказане рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1700-0214-8/8698 від 12.02.2024.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з ст.15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років;

*Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю на 1 січня 1993 роки не менше 4 років. Крім того, пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні три роки проживання, роботи, але не більше 5 років у вказаній зоні. При цьому, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки мають особи, які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (ч.ч.2, 3 ст. 55 Закону №796-XII).

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Судом встановлено, що у позивачки наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_3 , видане Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №501) передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до п.2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже посвідчення потерпілого категорії 4 надається за умови проживання (роботи) у зонах радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років.

Посвідчення позивачки є дійсним та доказів позбавлення її статусу потерпілої особи судом не встановлено.

Суд акцентує увагу, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 460/2589/20.

На підставі зазначеного, питання проживання (роботи) позивачкою не менше чотирьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні їй статусу потерпілої особи.

Так, відповідачі у свої відзивах на позовну заяву заперечують право позивачки на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та періоду її проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 04 років станом на 01.01.1993, разом з тим суд вказує на наступне.

Відповідно до довідки від 20.07.2023 №258/01-21, виданої Центром надання адміністративних послуг Сарненської міської ради позивачка зареєстрована та проживає в м.Сарни Рівненської області з 31.01.1985 по 07.09.1987, з 13.07.1991 по даний час, яке до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.

Крім цього, згідно з записами трудової книжки позивачки НОМЕР_4 (дата заповнення 04.03.1987), остання, зокрема, працювала:

-з 01.09.1986 по 01.11.1986, з 06.11.1986 по 27.08.1987 в Сарненському заводі мостових технологічних конструкцій (записи №1-4);

-з 10.09.1991 по 02.08.1993 в дитячому садку № НОМЕР_5 АДРЕСА_3 (записи №7-8);

-з 02.08.1993 по 02.09.1994 в Сарненській середній школі №5 (записи №9-11);

-з 02.09.1994 по 02.09.1996 в загальноосвітній школі №5 І ступеня м.Сарни (записи №12-13);

-з 03.12.1996 по 02.09.1997 перебувала на обліку в Сарненському районному центрі зайнятості (записи №14-15);

-з 25.01.1999 по 14.06.1999 у гімназії м.Сарни (записи №18-19);

-з 22.06.1999 по 31.08.1999 перебувала на обліку в Сарненському районному центрі зайнятості (записи №20-21);

-з 31.08.1999 по 31.08.2006 в Сарненській гімназії (записи №22-24);

-з 01.09.2006 по 01.08.2016 у ДНЗ №6 м.Сарни, з 02.08.2016 в ДНЗ №1 «Дзвіночок» м.Сарни (записи №25-27).

З архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів» Сарненської міської ради від 20.07.2023 №607 вбачається, що позивачка була призначена на посаду вихователя дитсадка №10 м.Сарни, з 09.09.1991 (наказ №52 від 05.09.1991), з 01.08.1993 переведена із зазначеної посади на посаду вихователя ГПД Сарненської СШ №5 (наказ №34 від 02.08.1993).

Інформація щодо такого переведення міститься також в архівній довідці від 31.01.2024 №158, виданої Комунальною установою «Трудовий архів» Сарненської міської ради.

Довідками від 20.07.2023 №700 та №701 підтверджується, що з 03.12.1996 по 02.09.1997, з 22.06.1999 по 31.08.1999 позивачка перебувала на обліку Сарненському районному центрі зайнятості.

Довідкою від 20.07.2023 №237, виданою Сарненським ліцеєм №5 Сарненської міської ради підтверджується, що позивачка дійсно працювала в Сарненському ліцеї №5 з 25.01.1999 по 14.06.1999 та з 31.08.1999 по 31.08.2006).

Будь-яких доказів на спростування обставин, як то періоду проживання чи праці у іншому населеному пункті, ніж у м.Сарни у період з (26.04.1986 по 01.01.1993), відповідачами до матеріалів справи не надано.

Наведені обставини, підтверджують період проживання (роботи) ОСОБА_1 у м. Сарни, у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 тривалістю не менше 4 років.

Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживала та працювала у зоні посиленого радіологічного контролю, а зокрема у період з 01.01.1993 по даний час у м.Сарни, яке до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.

Отже, факт постійного проживання (роботи) позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю доведений матеріалами справи, що у сукупності дає їй право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на п`ять років.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд зазначає, що наявні в позивачки документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують додержання умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, та наявність права на зменшення пенсійного віку.

Наявність у позивачки необхідного страхового стажу на момент звернення з відповідною заявою про призначення пенсії органом Пенсійного фонду не заперечується.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Поряд з цим, як свідчить зміст рішення від 08.02.2024, відповідачем-2 не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 02.08.1993 по 31.12.1993, оскільки дата прийняття на роботу не відповідає даті наказу про прийняття на роботу.

Суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу, з огляду на таке.

Згідно із ч.ч.1, 2, 4ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно дост.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні відомості й містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивачки є в наявності трудова книжка, яку вона надавала для призначення пенсії.

Відповідно до запису №9 трудової книжки позивача, остання з 02.08.1993 прийнята на посаду вихователя групи продовженого дня в Сарненську середню школу №5 (наказ №8581 по СШ №5 від 02.08.1994), відповідно до запису №10 посада вихователя групи продовженого дня з номенклатури відділу освіти передана до номенклатури загальноосвітньої школи №5 (наказ №01 по СШ №5 від 3.01.1994) та згідно з записом №11 з 02.09.1994 звільнена з посади вихователя групи продовженого дня загальноосвітньої школи №5 ІІІ ступеня, в зв`язку з переводом в загальноосвітню школу №5 І ступеня АДРЕСА_3 (наказ №152 по СШ №5 від 01.09.1994).

Суд зауважує, що вказаний період містить чіткі записи про трудову діяльність позивача, виконано без перекреслень, виправлень, які завірені печаткою роботодавця, з посиланням на документи, на підставі яких вони вчинені.

А отже, у суду відсутні підстави сумніватись у їх правдивості.

Крім того, судом встановлено, що для підтвердження наявного трудового стажу позивачем надавалися додаткові документи (зокрема, архівні довідки).

Суд також враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що період роботи позивачки 02.08.1993 по 31.12.1993 належним чином підтверджений трудовою книжкою, а отже підстав для неврахування його до страхового стажу останньої при призначенні пенсії немає.

Щодо заявленої вимоги позивача про зобов`язання здійснити призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку з 02.02.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки ОСОБА_1 досягла 55-річного віку (17.10.2023), а із заявою про призначення пенсії звернулася 02.02.2024 (тобто зі спливом трьох місяців), тому саме з 02.02.2024 така пенсія підлягає призначенню.

При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).

При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).

Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, не здійснювало перевірку поданих документів щодо наявності підстав для наявності такого призначення, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивачки. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заявлені безпідставно.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою та другою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів у справі, з метою повного та ефективного захисту і відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 №0172650007402 від 08.02.2024 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 02.08.1993 по 31.12.1993 і призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 02.02.2024.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору підлягає стягненню саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким було прийняте протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0172650007402 від 08.02.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 02.02.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , із зарахуванням до страхового стажу періоду її роботи з 02.08.1993 по 31.12.1993.

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у сумі 1211,20грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 жовтня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Богдана Хмельницького, 116А,м. Дніпро,Дніпропетровська обл.,49000, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)

Суддя Н.С. Гудима

Часті запитання

Який тип судового документу № 122359834 ?

Документ № 122359834 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 122359834 ?

Дата ухвалення - 15.10.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 122359834 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 122359834 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 122359834, Рівненський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 122359834, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 15.10.2024. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 122359834 відноситься до справи № 460/2302/24

Це рішення відноситься до справи № 460/2302/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 122359833
Наступний документ : 122359836