Рішення № 122357370, 10.10.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 рокусправа № 380/3830/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.02.2024 № 204250008377 про відмову позивачу в призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до підземного стажу періоди роботи: з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 27.01.2024.

Ухвалою від 22.02.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 29.01.2024 звернувся до територіального органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 05.02.2024 № 204250008377 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. Відповідач, відмовляючи у призначення пенсії, вказав, що уточнюючі довідки про пільговий характер робіт не взяті до уваги, оскільки довідки, а також низка інших документів завірені штампами, печатками Луганської народної республіки. На даний час, Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві з 2022 року, тому для визначення права позивача на пенсію необхідно надати нові уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер робіт.

Позивач вказує, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької та Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави завірення довідок печаткою Луганської Народної Республіки, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Зауважує, що ОСОБА_1 набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували на території та під контролем України, відповідно їх було утворено відповідно до законодавства України. Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивачем набутий трудовий стаж.

Покликаючись на наведене, позивач вважає рішення від 19.09.2022 № 143250010347 незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права та просить позов задовольнити повністю.

05.03.2024 відповідач надіслав до суду відзив, у якому заперечує проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до абз. 1-2 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, відповідач вказав, що на момент звернення (29.01.2024) до територіального органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, вік позивача становив 50 років 0 місяців 03 дні, страховий стаж склав 33 роки 07 місяців 10 днів. Пільговий стаж не підтверджений.

За результатами розгляду документів, поданих позивачем, а саме: подані уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, які не взяті до уваги, оскільки дані довідки, а також низка документів завірені штампами, печатками Луганської народної республіки. Хоча Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві з 2022 року, а тому для визначення права необхідно подати нові уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер роботи.

Стверджує, що у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637).

З огляду на викладені обставини відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, пенсійний орган діяв у спосіб та у порядку, що передбачені Конституцією та законами України, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні необхідно відмовити.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 30.05.2017 № 6325-222957 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до записів № 1-8 трудової книжки ОСОБА_1 від 26.02.1998 серії НОМЕР_1 , позивач працював на Дочірньому підприємстві ш. у. "Луганське" ДКК "Луганськвугілля" на підземних роботах, а саме:

Мовою оригіналу

"…- 04.05.1992 по 22.05.1992 - принят учеником подземного горнорабочего первого разряда с полным рабочим днем под землей";

- 22.05.1992 по 18.06.1992 - переведен подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей;

- 04.01.1993 по 20.04.1993 - принят подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей;

- 09.09.1993- 24.02.1998 - принят подземным горным мастером с полным рабочим днем под землей;

- 24.02.1998 по 12.11.2014 - переведен горномонтажником пятого разряда с полным рабочим днем под землей...".

29.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено за принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої ОСОБА_1 заяви від 29.01.2024 про призначення пенсії.

05.02.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 204250008377 про відмову у призначення пенсії у зв`язку із відсутністю у заявника пільгового стажу. У цьому рішенні відповідач зазначив, що подані уточнюючі довідки про пільговий характер робіт не взяті до уваги, оскільки довідки, а також низка інших документів завірені штампами, печатками Луганської народної республіки. На даний час, Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві з 2022 року, тому для визначення права на пенсію необхідно надати нові уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер робіт.

Вважаючи рішення від 05.02.2024 № 204250008377 незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV (далі Закон № 1058- IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058- IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною першою статті 24 Закону №1058- IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058- IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058- IV).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що застосування Порядку № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу має місце лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також якщо містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Суд встановив, що відповідно до записів № 1-8 трудової книжки ОСОБА_1 від 26.02.1998 серії НОМЕР_1 , позивач працював на Дочірньому підприємстві ш. у. "Луганське" ДКК "Луганськвугілля" на підземних роботах, а саме:

Мовою оригіналу

"…- 04.05.1992 по 22.05.1992 - принят учеником подземного горнорабочего первого разряда с полным рабочим днем под землей";

- 22.05.1992 по 18.06.1992 - переведен подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей;

- 04.01.1993 по 20.04.1993 - принят подземным горнорабочим третьего разряда с полным рабочим днем под землей;

- 09.09.1993- 24.02.1998 - принят подземным горным мастером с полным рабочим днем под землей;

- 24.02.1998 по 12.11.2014 - переведен горномонтажником пятого разряда с полным рабочим днем под землей...".

Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача наявні всі необхідні дані (накази, тощо) про прийняття на посади за спірний період, відсутні будь-які неточності чи виправлення, записи завірені печатками підприємства та скріплені підписами відповідних керівників.

На підтвердження трудової діяльності позивача за спірний період, а саме: з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014, ОСОБА_1 надав такі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній:

довідка від 27.11.2020 № 2199 - за період роботи з 04.05.1992 по 21.05.1992 "ученик подземного горнорабочего"; з 22.05.1992 по 18.06.1992 "подземный горнорабочий 3 разряда";

довідка від 27.11.2020 № 2199 - за період роботи з 09.09.1993 по 23.02.1998 "подземный горный мастер; з 24.02.1998 по 12.11.2014 "горномонтажник подземный 5 разряда".

Суд зауважує, що зазначені довідки від 27.11.2020 № 2199, мають однаковий номер та дату видачі, однак уточнюють різні періоди роботи позивача.

Так, суд встановив, що довідки від 27.11.2020 № 2199 видані мовою оригіналу "Государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республикой "Центруголь", якими підтверджено що позивач у спірний період працював на посадах з повним робочим днем під землею, довідки № 2198, № 2200, № 2201, № 2203 про заробітну плату для нарахування пенсії.

Варто зауважити, що спірним питанням у цій справі є не врахування пенсійним органом під час призначення пенсії довідок, виданих "Государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республикой "Центруголь".

Із приводу цього, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), тимчасово окупованою територією визначено сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 ст.17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

За правилами ст. 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не відповідно до законодавства України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Чатинами 1 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом створеним у порядку, не передбаченому законом.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 1207-VII встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зазначив: "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи сформульовані в рішеннях Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Із матеріалів справи слідує, що підприємство, на якому працював позивач у спірний період, на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території.

Проте, як стверджує відповідач, на сьогодні Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві.

Варто відмітити, що згідно із ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, стаття 44 Закону № 1058-IV надає Пенсійному фонду повноваження вимагати відповідні документи для перевірки та підтвердження інформації, необхідної для визначення права осіб на оформлення пенсії. Це включає перевірку обґрунтованості та достовірності наданих даних щодо умов праці та інших деталей, обов`язкових для пенсійного забезпечення.

Отже, закон надає органам Пенсійного фонду право вимагати відповідні документи для перевірки достовірності інформації, що надається для оформлення пенсії. У цьому контексті, пенсійний орган, стверджуючи про перереєстрацію Шахтоуправління Луганське у м. Києві, мав можливість використовувати альтернативні методи підтвердження достовірності інформації, зазначеної у поданих позивачем довідках від 27.11.2020 № 2199 виданих "Государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республикой "Центруголь".

Жодних доказів щодо витребування у Шахтоуправління Луганське у м. Києві інформації щодо роботи ОСОБА_1 у спірний період, для перевірки та підтвердження інформації, необхідної для визначення права позивача на оформлення пенсії на за віком пільгових умовах, відповідач суду не надав.

Окрім цього, суд відмічає, що періоди роботи ОСОБА_1 на підземних роботах з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 підтверджується записами № 1-8 трудової книжки від 26.02.1998 серії НОМЕР_1 , до яких у відповідача відсутні зауваження з приводу будь-яких неточней чи виправлення.

Варто зауважити, що ігнорування пенсійним органом записів про спірний період роботи у трудовій книжці позивача є свідченням надмірного формалізму, який, у питанні визначення права особи на призначення пенсії, враховуючи значення вказаного питання для заявника, суд розцінює як прояв недобросовісності, нерозумності та непропорційності.

У свою чергу, обов`язок здійснення записів у трудовій книжці покладений на роботодавця, а не на працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації підприємства і це не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція виклав Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Як зазначено вище, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день, зокрема, на підземних роботах за списком № 1 виробництв, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Приймаючи спірне рішення, відповідач не навів інших обставин, ніж не взяття до уваги уточнюючих довідок про пільговий характер робіт позивача у зв`язку з тим, що довідки, а також інші документи завірені штампами, печатками Луганської народної республіки, на даний час, Шахтоуправління Луганське перереєстровано у м. Києві з 2022 року.

Наведені відповідачем доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду цього спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що рішення від 05.02.2024 №204250008377 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності, розумності та пропорційності, з огляду на що є протиправним.

Суд зауважує, що питання про врахування чи не врахування періодів роботи працівника до загального чи пільгового стажу роботи, та, як наслідок, призначення пенсії, є функціями пенсійного органу.

Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.

За правилами абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач просить зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до підземного стажу періоди роботи: з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 27.01.2024.

Варто зауважити, що пенсія призначається з дати звернення із заявою про призначення пенсії, як це встановлено частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" саме 29.01.2024.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обчислення загального страхового стажу, яке дає особі право на призначення пенсії є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі вдаватись до обчислення страхового стажу та призначати пенсію, замінюючи такими діями пенсійний орган.

У той же час, при обчисленні загального страхового стажу чи пільгового стажу відповідач зобов`язаний урахувати висновки суду щодо необхідності зарахування чи не зарахування певного стажу до страхового.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ у Львівській області зарахувати позивачу до підземного стажу періоди роботи на Дочірньому підприємстві ш. у. "Луганське" ДКК "Луганськвугілля" з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 та вирішити питання про призначення пенсії з 29.01.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.02.2024 №204250008377 про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до підземного стажу періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на Дочірньому підприємстві ш. у. "Луганське" ДКК "Луганськвугілля" з 04.05.1992 по 22.05.1992; з 22.05.1992 по 18.06.1992; з 04.01.1993 по 20.04.1993; з 09.09.1993 по 24.02.1998; з 24.02.1998 по 12.11.2014 та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV з 29.01.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна