Рішення № 122356311, 16.10.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. справа № 300/6246/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 14.08.2024 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача згідно листа від 20.06.2024 №5794-4424/Л-02/8-0900/24 про відмову у зарахуванні для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення періодів роботи з 01.01.2004 по 30.04.2010 на посаді молодшої медичної сестри палатної відділення профпатології Обласного фтизіопульмонологічного центру;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 30.04.2010 на посаді молодшої медичної сестри палатної відділення профпатології Обласного фтизіопульмонологічного центру, згідно з статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення у подвійному розмірі та провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з дня призначення такої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй у 2007 році призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, стаж роботи позивача в шкідливих і важких умовах праці після 01.01.2004 зарахований відповідачем в одинарному розмірі, що суперечить чинному законодавству України. Листом від 20.06.2024 за №5794-4424/Л-02/8-0900/24 відповідач повідомив, що стаж у двократному розмірі застосовувався лише до 31.12.2003. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки за правилами статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення та в силу приписів пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування період роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. З метою захисту порушеного права позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження в цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.18,19).

Представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 24.05.2024 подала до суду відзив на позовну заяву за №0900-0902-7/46394 від 26.08.2024 (а.с.23-25). Так, у відзиві представник відповідача заперечила проти задоволення позову. Вказала, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004. Для періодів роботи після 01.01.2004 законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров`я. Також звернула увагу, що позивач не зверталась до відповідача у спосіб, передбачений Порядком №22-1, а тому рішення про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалося, а відповідь про відмову носить інформаційний характер та не являється рішенням про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Таким чином, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

Відповідно до записів трудової книжки від 28.08.1968, належної ОСОБА_1 , 1952 року народження (зворотна сторона а.с. 4-10), позивач, працювала, зокрема: з 01.08.2003 по 05.04.2004 - на посаді молодшої медсестри палатної відділення профпатології Обласного фтизіопульмонологічного центру; з 06.04.2004 по 20.04.2004 - на посаді молодшої медсестри по супроводженню і перевезенню хворих до лікувально-діагностичних відділень і кабінетів зазначеного закладу; з 21.04.2004 по 30.04.2010 - на посаді молодшої медсестри палатної відділення профпатології цього закладу.

Відповідно до протоколу №791 від 21.03.2007, ОСОБА_1 з 20.02.2007 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідачем при призначенні пенсії враховано періоди роботи по 31.01.2007 та визначено стаж роботи позивача (після 2004 року) 3 роки 1 місяць 0 днів; стаж (повний) 38 років 2 місяці 27 днів; коефіцієнт стажу 0,38167 458 місяців (а.с. 34).

Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати в Обласному фтизіопульмонологічному центрі (тепер - Комунальне некомерційне підприємство "Центр інфекційних захворювань Івано-Франківської обласної ради"), а тому відповідно до приписів частини 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування мала право на перерахунок пенсії з урахуванням набутого стажу.

Так, згідно з розпорядженням №193270 від 12.03.2009, відповідачем з 01.03.2009 проведено перерахунок пенсії позивача та дораховано до страхового стажу період роботи з 01.02.2007 по 28.02.2009 (2 роки 1 місяць). Зокрема, визначено загальний стаж (після 2004 року) 5 років 2 місяці 0 днів; загальний стаж (повний) 40 років 3 місяці 27 днів; коефіцієнт стажу 0,40250 483 місяці (а.с. 68).

Також відповідно до розпорядження №193270 від 14.03.2011, відповідачем з 01.03.2011 проведено перерахунок пенсії позивача, зокрема, дораховано до страхового стажу період роботи з 01.03.2009 по 30.04.2010 (1 рік 2 місяці). ГУ ПФУ в Івано-Франківській області визначено загальний стаж позивача (після 2004 року) 6 років 4 місяці 0 днів; загальний стаж (повний) - 41 рік 5 місяців 27 днів; коефіцієнт стажу 0,41417 497 місяці (зворотна сторона а.с. 90,91).

Тобто, як під час призначення пенсії, так і під час наступних перерахунків пенсії, відповідачем періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 30.04.2010 в інфекційному закладі охорони здоров`я зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

Такі ж дані щодо розрахунку стажу позивача визначені і у рішенні ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №926210198481 від 28.02.2024 (а.с. 136).

Також, відповідно до форми РС-право (номер ПС: 926210198481) від 28.03.2024, періоди роботи позивача як працівника охорони здоров`я з 01.08.2003 по 31.12.2003 враховано до стажу на право на пенсію в подвійному розмірі, а з 01.01.2004 по 30.04.2010 - в одинарному розмірі (а.с. 11).

Листом від 20.06.2024 за №5794-4424/Л-02/8-0900/24, наданим у відповідь на звернення позивача, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило про відсутність правових підстав для врахування до стажу періоду роботи на посаді молодшої медичної сестри палатної відділення профпатології Обласного фтизіопульмонологічного центру з 01.01.2004 у подвійному розмірі (а.с.14). У зазначеному листі відповідач вказав, що відповідно до вимог статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота в певних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі тільки до 01.01.2004. Також відповідач звернув увагу позивача на умови подання заяви про перерахунок пенсії, які визначені у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо незарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 30.04.2010, позивач, з метою захисту порушеного права, звернулася з цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Порядок призначення, виплати та перерахунку призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі, також - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058 набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788.

Відповідно до статті 62 Закону України №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до копії трудової книжки від 28.08.1968 позивач з 01.08.2003 по 30.04.2010 працювала в Обласному фтизіопульмонологічному центрі Управління здоров`я Івано-Франківської облдержадміністрації.

Згідно зі статтею 60 Закону №1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Відповідно до пунктів 7 і 12 статті 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» №4565-VІ від 22.03.2012 туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу; а протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Отже, за правилами статті 60 Закону №1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Окрім цього, відповідачем не заперечується факт роботи позивача в інфекційному закладі в спірні періоди.

Щодо посилань відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у інфекційному закладі після 01.01.2004, суд зазначає, що стаття 60 Закону №1788 є чинною по теперішній час. Стаття 24 Закону України №1058 не скасовує статтю 60 Закону №1788 та не зупиняє її дію.

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до стажу в подвійному розмірі періоду роботи особи в інфекційному закладі охорони здоров`я, після 01.01.2004 (набрання чинності Закону №1058) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Як встановлено судом вище, позивачу періоди роботи як працівника охорони здоров`я з 01.08.2003 по 31.12.2003 враховано до стажу на право на пенсію в подвійному розмірі, а з 01.01.2004 по 30.04.2010 - в одинарному розмірі (а.с. 11).

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 30.04.2010.

З приводу аргументів представника ГУ ПФУ в Івано-Франківській області стосовно необхідності подання заяви про перерахунок пенсії відповідно до норм Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі, також Порядок №22-1), слід зазначити таке.

Відповідно до статті 44 Закону №1058 звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Так, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 1.1 Порядку №22-1, зокрема, передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

При цьому, подання громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення територіальним органом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України Про звернення громадян у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено частиною 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №748/696/17, якщо зміст звернення очевидно дає змогу оцінити намір заявника та у разі долучення до звернення усіх необхідних документів, то вимога адміністративного органу про форму заяви є надмірним формалізмом.

Такий висновок Верховного Суду також зазначений в постанові від 16.12.2021 у справі № 500/1879/20: …Відмовивши ОСОБА_2 в розгляді її заяви по суті з прийняттям відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки, як пенсіонерки (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій)….

Таким чином, найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли подання заявником звернення довільної форми (але з чітко окресленим питанням та з достатнім обсягом необхідних документів) не звільняє пенсійний орган від виконання обов`язку розглянути по суті порушене в зверненні питання (призначення пенсії, перерахунок пенсії, перегляд розміру вперше призначеної пенсії).

Таким чином, посилання відповідача на норми Порядку №22-1 є безпідставними та не заслуговують на увагу.

До того ж суд звертає увагу, що відповідач не повернув звернення позивача у зв`язку з неналежним його оформленням, а надав у листі від 20.06.2024 за №5794-4424/Л-02/8-0900/24 оцінку порушеному в зверненні праву позивача на зарахування до стажу в подвійному розмірі періодів його роботи в інфекційних закладах охорони здоров`я та вказав, що пільгове обчислення (в подвійному розмірі) страхового стажу застосовується тільки до 01.01.2004.

Кваліфікуючи вчинені в спірних правовідносинах управлінські волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо протиправності відмови відповідача, викладеної у листі від 20.06.2024 за №5794-4424/Л-02/8-0900/24, у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 30.04.2010 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Визначаючи дату, з якої підлягає поновленню порушене право позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону №1058-IV суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Про відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в інфекційному закладі охорони здоров`я після 01.01.2004 згідно зі статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення позивач дізналася з листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 20.06.2024 №5794-4424/Л-02/8-0900/24.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про попередню обізнаність позивача чи її представника про обставину неврахування за матеріалами пенсійної справи спірного стажу у подвійному розмірі.

Відповідач під час розгляду цієї справи не надав суду жодних достовірних і достатніх доказів, які б підтверджували недотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не інформувало суд про наявність доказів доведення до відома ОСОБА_1 протоколів перерахунків пенсії, розрахунків чи інформаційних листів чи їх змісту, з яких позивач могла б дізнатись про те, що стаж останньої зараховано в одинарному розмірі.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пропущено строків звернення до суду з цим позовом, а її порушене право на нарахування та виплату пенсії, розрахованої з зарахуванням стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає поновленню з моменту порушення, тобто з 20.02.2007, коли ОСОБА_1 призначено пенсію без зарахування до страхового стажу періоду роботи після 01.01.2004 в інфекційному закладі охорони здоров`я в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Водночас, обираючи спосіб відновлення порушеного права, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як з`ясовано судом вище, відповідно до протоколу №791 від 21.03.2007, ОСОБА_1 з 20.02.2007 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідачем при призначенні пенсії враховано в одинарному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 31.01.2007 та обраховано стаж роботи позивача (після 2004 року) 3 роки 5 місяць 0 днів; стаж (повний) 38 років 2 місяці 27 днів; коефіцієнт стажу 0,38167 458 місяців (а.с. 34).

Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати, тому відповідно до приписів частини 4 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, пенсійним органом здійснювалися перерахунки пенсії позивача. Зокрема, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.03.2009, зарахувавши до страхового стажу в одинарному розмірі набутий період роботи з 01.02.2007 по 28.02.2009 та з 01.03.2009, зарахувавши до страхового стажу в одинарному розмірі набутий період роботи з 01.03.2009 по 30.04.2010.

Таким чином, оскільки спірні періоди роботи зараховувалися до страхового стажу позивача відповідно до приписів частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поступово, після набуття 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 20.02.2007 по 28.02.2009, зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.01.2007 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2009 по 28.02.2011, зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.02.2007 по 28.02.2009 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести з 01.03.2011 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.03.2009 по 30.04.2010 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, враховуючи викладене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Наявною в матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №19 від 09.08.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 968,96 грн (а.с. 3).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої нею суми судового збору в розмірі 484,48 грн, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладену в листі від 20.06.2024 за №5794-4424/Л-02/8-0900/24, у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 30.04.2010 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 20.02.2007 по 28.02.2009, зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.01.2004 по 31.01.2007 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням проведених платежів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2009 по 28.02.2011, зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.02.2007 по 28.02.2009 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням проведених платежів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.03.2011 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період її роботи з 01.03.2009 по 30.04.2010 в Обласному фтизіопульмонологічному центрі в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням проведених платежів.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.