Ухвала суду № 122356230, 14.10.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

"14" жовтня 2024 р.справа № 300/3843/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління казначейської служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління казначейської служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач, просить визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без обмеження передбаченого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 прожиткового мінімуму 2684 грн та з 01.01.2024 по 15.02.2024 прожиткового мінімуму 3028 грн; зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без обмеження передбаченого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 прожиткового мінімуму 2684 грн та з 01.01.2024 по 15.02.2024 прожиткового мінімуму 3028 грн; визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 з обмеженням передбаченого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 15.02.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, а також вихідної допомоги при звільнення судді у відставці в розмірі трьох посадових окладів, які також нараховані із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплати суддівську винагороду судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без обмеження застосованого на підставі ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 прожиткового мінімуму 2684 грн та з 01.01.2024 по 15.02.2024 прожиткового мінімуму 3028 грн та вихідної допомоги при звільненні судді у відставку у розмірі трьох посадових окладів, які нарахувати з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн та стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області в користь судді у відставці ОСОБА_1 заборгованість, яка не була виплачена при розрахунку при звільненні у відставку та складається з недоплаченої суддівської винагороди, недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та недоплаченої вихідної допомоги при звільненні судді у відставці у розмірі трьох посадових окладів на день звільнення в сумі 971797,26 грн, а також стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області в користь судді у відставці ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

29.05.2024 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 25.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали суду для усунення вказаних недоліків, а саме: зазначити поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та роз`яснено, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду.

На виконання вимог ухвали суду від 25.09.2024 щодо залишення позовної заяви без руху, до суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач, зокрема, зазначив, що не пропустив строк звернення з позовом відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка встановлює строки позовної давності для цих позовних вимог, оскільки звільнився у відставку 15.02.2024, а позовну заяву подав 13.05.2024, в межах позовної давності, що підтверджується повідомленням про вручення позову до суду. Зазначає, що предметом спору є невиплата належних йому всіх сум при звільненні, а також несвоєчасна виплата неоспорюваних сум, які повинні були виплачені в день його звільнення у відставку (ст. 116 КЗпП України). Також звернув увагу, що до 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП визначала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відтепер, після внесення змін, звернутися із заявою про виплату всіх сум, що належить працівникові в разі звільнення він може у 3-місячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Просив поновити строк для звернення до суду.

Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, вивчивши зміст позовної заяви, оцінивши матеріали позовної справи, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651). Таким чином, на момент звернення позивача із адміністративним позовом до суду у травні 2024 року, карантин вже не діяв.

За таких обставин, оскільки позивачем було заявлено позовні вимоги, які стосуються невиплати йому в повному обсязі суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення та недоплаченої вихідної допомоги при звільненні судді у відставку за період з 18.04.2020 по 15.02.2024 року, на нього розповсюджується тримісячний строк звернення до суду, визначений ст. 233 КзпП України, який обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 (справа № 640/3380/22).

Оскільки предмет позову стосується неправомірного розрахунку суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 15.02.2024, допомоги на оздоровлення та недоплаченої вихідної допомоги при звільненні судді у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн та визначається Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, суд вважає, про застосування розміру прожиткового мінімуму при розрахунку суддівської винагороди за відповідний рік, позивач повинен був дізнатись про отриманні заробітної плати у січні відповідного року після отримання суддівської винагороди.

У контексті вирішення даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що суддівська винагорода є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, звернення позивача листом від 15.04.2024 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Таке правозастосування підтримане Верховним Судом у межах справи №240/12017/19.

За таких обставин, строк звернення до суду щодо перерахунку суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 15.02.2024, враховуючи продовження строків на період карантину, сплинув 01.07.2023.

Також зазначена правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №420/4332/24.

За таких обставин, суд вважає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду у встановлений строк.

Суд також зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі Golder проти Сполученого Королівства ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання права звернення до суду.

З матеріалів справи не вбачається наявності обставин, які б були пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права позивача на звернення до суду з цим позовом в указаний проміжок часу.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, причини його пропущення, наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку є неповажними, а тому в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду слід відмовити, а позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління казначейської служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії у цій справі необхідно залишити без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 120, 122, 123, 240, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне управління казначейської служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без обмеження передбаченого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 прожиткового мінімуму 2684 грн та з 01.01.2024 по 31.01.2024 прожиткового мінімуму 3028 грн; зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без обмеження передбаченого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 прожиткового мінімуму 2684 грн та з 01.01.2024 по 15.02.2024 прожиткового мінімуму 3028 грн; визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 з обмеженням передбаченого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 15.02.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, а також вихідної допомоги при звільнення судді у відставці в розмірі трьох посадових окладів, які також нараховані із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн; зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області нарахувати та виплати суддівську винагороду судді (у відставці) Косівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 без обмеження застосованого на підставі ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 по 31.12.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 по 31.12.2023 прожиткового мінімуму 2684 грн та з 01.01.2024 по 15.02.2024 прожиткового мінімуму 3028 грн та вихідної допомоги при звільненні судді у відставку у розмірі трьох посадових окладів, які нарахувати з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн та стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області в користь судді у відставці ОСОБА_1 заборгованість, яка не була виплачена при розрахунку при звільненні у відставку та складається з недоплаченої суддівської винагороди, недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та недоплаченої вихідної допомоги при звільненні судді у відставці у розмірі трьох посадових окладів на день звільнення в сумі 971797,26 грн, а також стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області в користь судді у відставці ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідачам та третій особі ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.