Рішення № 122354340, 14.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуСправа №160/14870/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), в якому позивач просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільскій області та скасувати рішення №046550007757 від 20.03.2024 року щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 згідно відомостей зазначених в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 , періоду навчання 01.09.1979р. по 30.06.1983р. згідно диплома НОМЕР_3 від 30.06.1983р., та періоду роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1983р. по 1999 р. згідно архівних довідок №94, №95, №96 від 07.02.2024р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 згідно відомостей, зазначених в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 , періоду навчання 01.09.1979р. по 30.06.1983р. згідно диплома НОМЕР_3 від 30.06.1983р., та періоду роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1983р. по 1999 р. згідно архівних довідок №94, №95, №96 від 07.02.2024р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що по досягненню пенсійного віку 13.03.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав всі необхідні документи. Однак, рішенням №046550007757 від 20.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. В обґрунтування підстав відмови відповідач зазначив, що страховий стаж складає лише 11 років 5 місяців 07 днів. При цьому, відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_2 , оскільки на першій сторінці зазначено ім`я та по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає імені та по батькові « ОСОБА_3 » згідно з паспортних даних. Також відповідачем-2 безпідставно не зараховано період навчання у Дніпропетровському технікумі електрофікації сільського господарства з 01.09.1979 по 30.06.1983, оскільки в дипломі зазначено « ОСОБА_4 », що не відповідає ПІБ позивача, згідно з паспортних даних, та не враховано період роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1983р. по 1999 р. згідно архівних довідок №94, №95, №96 від 07.02.2024р., оскільки в архівних довідках зазначено по батькові в скороченій формі. Позивач не погоджується з рішенням відповідача та вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Він не має нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником, а не ним особисто. Крім того, жодних посилань не підтвердження періоду навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983, періоду з 1983 по 1999 рр. та не належності трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 відповідач-2 не висуває. За таких обставин, вважає оспорюване рішення протиправним, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14870/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 13.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №046550007757 від 20.03.2024, оскільки стаж позивача 11 років 05 місяців 07 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не може бути зараховано: трудову книжку НОМЕР_2 , дата заповнення 1983, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено ім`я та по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає імені та по батькові « ОСОБА_5 » згідно з паспортних даних; період навчання у Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства з 01.09.1979 по 30.06.1983 згідно диплома НОМЕР_3 від 30.06.1983, оскільки в дипломі зазначено прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу, імені та по батькові « ОСОБА_1 » згідно з паспортних даних; періоди роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1983 по 1999 згідно архівних довідок №94 від 07.02.2024, №95 від 07.02.2024 та №96 від 07.02.2024, виданих КАУ «П`ятихатський трудових архів», оскільки у архівних довідках зазначено по батькові в скороченій формі. Таким чином, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову, зважаючи на наступне. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Органом призначено визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046550007757 від 20.03.2024, оскільки стаж позивача 11 років 05 місяців 07 днів. Відповідач погоджується з прийнятим рішенням, оскільки надані до заяви про призначення пенсії документи містились невідповідності в імені та по батькові. Так, у трудовій книжці НОМЕР_2 , дата заповнення 1983, на першій сторінці зазначено ім`я та по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає імені та по батькові « ОСОБА_5 » згідно з паспортних даних. Також, було встановлено, що період навчання у Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства згідно з дипломом НОМЕР_3 від 30.06.1983 не може бути зарахований, оскільки в дипломі зазначено прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу, імені та по батькові « ОСОБА_1 » згідно з паспортних даних; періоди роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1983 по 1999 згідно архівних довідок №94 від 07.02.2024, №95 від 07.02.2024 та №96 від 07.02.2024, виданих КАУ «П`ятихатський трудових архів», оскільки у архівних довідках зазначено по батькові в скороченій формі. За викладених обставин, відповідач-2 вважає, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_5 , виданого 22.02.2022, орган, що видав 1256; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

13.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 20.03.2024 №046550007757 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Означене рішення від 20.03.2024 №046550007757 обґрунтоване наступним.

Вік заявника 60 років. Страховий стаж становить 11 років 05 місяців 07 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_2 , дата заповнення 1983 р., оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено ім`я та по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає імені та по батькові « ОСОБА_5 » згідно паспортних даних; період навчання у Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства з 01.09.1979 по 30.06.1983 згідно диплома НОМЕР_3 від 30.06.1983, оскільки в дипломі зазначено прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу, імені та по батькову « ОСОБА_1 » згідно паспортних даних, періоди роботи в колгоспі ім.Карла Маркса з 1983 по 1999 згідно архівних довідок №94 від 07.02.2024, №95 від 07.02.2024 та №96 від 07.02.2024, виданих КАУ «П?ятихатський трудовий архів», оскільки у архівних довідках зазначено по батькові в скороченій формі. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046550007757 на дату звернення 13.03.2024, страховий стаж позивача становить 11 років 05 місяців 07 днів, до якого зараховано наступні періоди:

-з 31.10.1983 по 12.11.1985 військова служба строкова 02 роки 0 місяців 12 днів;

-з 14.08.2000 по 15.11.2000 безробіття 0 років 03 місяці 02 дні;

-з 16.11.2000 по 30.06.2002 01 рік 07 місяців 15 днів;

-з 28.11.2002 по 24.08.2003 безробіття 0 років 08 місяців 27 днів;

-з 01.12.2004 по 31.12.2004 0 років 0 місяців 12 днів;

-з 02.03.2017 по 31.12.2020 03 роки 09 місяці 29 днів;

-з 01.02.2021 по 31.12.2023 02 роки 11 місяців 0 днів.

Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії, а також з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_2 , періоду навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983, а також періодів роботи в колгоспі ім. Карла Маркса з 1983 по 1999 рр., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктом «а» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком та щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи, що вказані у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 , періоду навчання, а також періоду роботи в колгоспі.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

З огляду на положення частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

Як вбачається з трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , позивач 01.08.1983 прийнятий в члени колгоспу ОСОБА_6 техніком-електриком, з 01.01.1986 прийнятий на роботу в колгосп «Прогрес» техніком-електриком та з 03.03.2000 виключений з членів колгоспу «Прогрес».

В розділі (мовою оригіналу) «Трудовое участие в общественном хозяйстве» (сторінки 18-21) трудової книжки колгоспника наявні наступні записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, тобто кількість вироблених трудоднів:

-за 1983 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 76, при встановленому мінімумі 120;

-1985 - _;

-за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 311; при встановленому мінімумі 280;

-за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 319; при встановленому мінімумі 280;

-за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 314; при встановленому мінімумі 280;

-за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 308; при встановленому мінімумі 280;

-за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 327; при встановленому мінімумі 280;

-за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 316; при встановленому мінімумі 280;

-за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 318; при встановленому мінімумі 280;

-за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 307; при встановленому мінімумі 280;

-за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 326; при встановленому мінімумі 280;

-за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 316; при встановленому мінімумі 280;

-за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 311; при встановленому мінімумі 280;

-за 1997 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 74; при встановленому мінімумі 280;

-за 1998 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 37; при встановленому мінімумі - 280.

-за 1999 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 71; при встановленому мінімумі 280.

Трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 також містить відомості щодо подальшої трудової діяльності позивача:

з 14.08.2000 по 15.11.2000 виплата допомоги по безробіттю, згідно п.3 ст.28 та п.1«а» ст.29 Закону «Про зайнятість населення»;

з 01.12.2000 по 01.07.2002 робота в ТОВ «Хлібороб України» старшим електриком;

з 28.11.2002 по 24.08.2003 - виплата допомоги по безробіттю згідно п.1,4 ст.22 та п.1,3 ст.23 Закону «Про загальнообов`язкове державне страхування»;

з 02.03.2017 по 01.01.2019 електриком в ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» (запис №13);

з 02.01.2019 електриком дільниці свинотоварної ферми м. П`ятихатки (запис №13). Відомостей про подальшу трудову діяльність позивача трудова книжка не містять.

Вказані записи трудової книжки в частині спірного періоду оформлені у відповідності до вимог законодавства, містять номери та дати наказів про прийом та звільнення, записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі завірені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості.

В трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача з 01.08.1983 по 31.12.1985 - в колгоспі ОСОБА_6 , з 01.01.1986 по 03.03.2000 - в колгоспі «Прогрес», з 28.10.1983 по 15.11.1985 служба в рядах Радянської Армії, з 14.08.2000 по 15.11.2000 отримання допомоги по безробіттю, з 01.12.2000 по 01.07.2002 старшим електриком ТОВ «Хлібороб України», з 28.11.2002 по 24.08.2003 отримання допомоги по безробіттю, з 02.03.2017 по 01.01.2019 електриком в ТОВ «Агрофірма «Орлівщина», а також відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та вбачається, що за період 1983 р. та 1985 р. відсутні відомості про поважність не виконання мінімуму за рік. Водночас, як вже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

При цьому, як вбачається з розрахунку форми РС-право (станом на час звернення 13.03.2024) періоди трудової діяльності позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника частково зараховані до страхового стажу, а саме: періоди з 31.10.1983 по 12.11.1985, з 14.08.2000 по 15.11.2000, з 01.12.2000 по 30.06.2002, з 28.11.2002 по 24.08.2003 та з 02.03.2017 по 01.01.2019, тож спір між сторонами щодо вказаних періодів відсутній, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо решти спірних періодів по трудовій книжці колгоспника, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови у зарахуванні спірних періодів згідно із трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, відповідачем-1 в оспорюваному рішенні зазначено, що вказані періоди не зараховано до стажу, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено ім`я та по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача (1983) була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Пунктом п. 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).

Згідно із п.2.11. розділу 2 Інструкції передбачено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), яким вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З наведених норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

За таких обставин, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Разом з цим, суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Із титульної сторінки трудової книжки вбачається, що вона заповнена в 1983 році на ім`я « ОСОБА_1 », міститься дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка цілком відповідає даті народження позивача згідно з паспортом громадянина України.

З наявних матеріалів справи внесення виправлень щодо імені та по батькові до зазначеного документа не встановлено, при цьому належність трудової книжці позивачу не викликає сумнівів з урахуванням відомостей в паспорті громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_5 , а також відомостей у їх сукупності з архівних довідок Комунальної архівної установи «П`ятихатський трудовий архів» щодо нарахованої та фактично виплаченої заробітної плати ОСОБА_7 в колгоспі з 1983 р., з 1986 по 1988 рр., з 1989 по 1994 рр. та з 1995 по 1999 рр., з довідки П`ятихаського відділу Кам`янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 30.01.2024 щодо періодів виплати позивачу допомоги по безробіттю, які цілком узгоджуються із записами у трудовій книжці.

Поряд з цим, на першій сторінці трудової книжки міститься печатка підприємства, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів трудової діяльності позивача. Тому зазначені відповідачем недоліки, як-то невірно зазначене ім`я та по батькові власника документу на титульній сторінці, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника до страхового стажу, що враховується у призначенні пенсії.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення титульної сторінки трудової книжки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вибірково зараховуючи періоди роботи позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника до страхового стажу, відповідач-1 діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно із трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 : з 01.08.1983 по 30.10.1983, з 01.01.1986 по 31.12.1986, 1987-1999 роки, 01.07.2002.

Щодо періоду навчання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).

З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою про призначення пенсії від 13.03.2024 позивачем, окрім трудової книжки, надавалась копія диплому серії НОМЕР_3 , виданого 30.06.1983 (реєстраційний №4758), за змістом якого позивач навчався в Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства та в 1983 закінчив повний курс Дніпропетровського технікуму електрифікації сільського господарства по спеціальності «електрифікація сільського господарства» та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 30.06.1983 йому присвоєно кваліфікацію «технік-електрик»

У дипломі містяться підписи голови державної кваліфікаційної комісії директора та секретаря технікуму, а також печатка навчального закладу.

Також, відповідно до довідки №151 від 06.05.2024, виданої відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету» ОСОБА_1 дійсно навчався в Дніпропетровському технікумі електрифікації сільського господарства з 01 вересня 1979 (наказ №72-у від 22.08.1979). Після закінчення терміну навчання отримав кваліфікацію «технік-електрик» (наказ №49-у від 29.06.1983). Диплом: реєстраційний №4758, серія ЕТ №883171, виданий 30.06.1983).

Посилання відповідача-1 в оспорюваному рішенні на те, що в дипломі зазначено прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_4 », що не відповідає прізвищу, імені та по батькові згідно з паспортних даних, суд вважає неприйнятними, оскільки неточне написання прізвища, імена та по-батькові позивача з урахуванням перекладу на українську з російської не свідчить про недостовірність відомостей у дипломі та не може мати негативні наслідки саме для особи, щодо якої його видано.

Крім того, за змістом положень пункту 8 Порядку №637 період навчання може підтверджуватись не лише дипломами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

На переконання суду, сукупністю наданих позивачем документів підтверджено період навчання позивача в технікумі, отже відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983 до страхового стажу, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983.

За змістом частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №046550007757 від 20.03.2024 прийняте відповідачем-1 не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 13.03.2024 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення №046550007757 від 20.03.2024, яке скасовано судом як протиправне.

При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність часткового (вибіркового) зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_2 та щодо незарахування періоду навчання, та зобов`язано відповідача-1 зарахувати до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.08.1983 по 30.10.1983, з 01.01.1986 по 31.12.1986, 1987-1999 роки, 01.07.2002, а також період навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983.

На час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, враховуючи дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 13.03.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн., оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень порушено права та інтереси позивача.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3) №046550007757 від 20.03.2024 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу періоди його роботи згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_2 : з 01.08.1983 по 30.10.1983, з 01.01.1986 по 31.12.1986, 1987-1999 роки, 01.07.2002, а також період навчання з 01.09.1979 по 30.06.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 13.03.2024 про призначення пенсії за віком із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд.3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова