Рішення № 122354297, 07.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа №160/20459/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» про невизнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом, яке оформлене довідкою №101, від 13 травня 2024 року;

- зобов`язати Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 на предмет інвалідності та ступеня втрати працездатності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона має основний діагноз G96.8 наслідки органічного ураження ЦНС та починаючи з 2012 року є дитиною з інвалідністю. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста встановлений діагноз спастичний лівобічний геміпарез з стійким порушенням маніпулятивної функції та ходи, резідуально-органічного генезу та рекомендовано направити на ЛКК для вирішення питання про продовження державної соціальної допомоги згідно з наказом МОЗ України №454 від 08.11.2001 року до 18 років.06.02.2024 року оглядом лікаря невропатолога встановлено діагноз спастична геміплегія, локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з комплексними парціальними судомними нападами, без згадки про фармакорезистентну епілепсію в анамнезі та додатково зазначено про видачу довідки у зв`язку з наявністю ознак інвалідності. 13.05.2024 року комісією Обласного клінічного центру медико-соціальної експертизи «Дніпропетровської обласної ради» складено довідку №101, з якої вбачається прийняття рішення про невизнання позивачки інвалідом, але встановлені обмеження в праці за висновком ЛКК. Однак, позивач не погоджується з зазначеним рішенням комісії про невизнання її інвалідом. Тому, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати спірне рішення протиправним скасувавши його та зобов`язати відповідача провести повторний огляд для встановлення групи інвалідності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/20459/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

09.09.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначає наступне. ОСОБА_1 , 2005 року народження, внутрішньо переміщена особа з Донецької області, первинно була оглянута 11 березня 2024 року експертами відповідача у складі міжрайонної Правобережної МСЕК №1, для подальшої консультації направлена до обласної МСЕК №3 з діагнозом: «наслідки органічного перинатального ураження ЦНС, легкий лівобічний геміпарез, вкорочення лівих кінцівок на 2 см, епілепсія -ремісія з 2015 р.» 21 березня 2024 року експерти обласної МСЕК №3 оглянули позивачку та для консультації направили її до неврологічного відділення ДУ «УкрДержНДІ МСПІ МОЗ України», де хвора перебувала на обстеженні з 28 березня 2024 року по 09 квітня 2024 року. За результатами обстеження було поставлено діагноз: «G96.8 наслідки органічного перинатального ураження ЦНС у вигляді нерізко вираженого спастичного лівобічного геміпарезу, легкої координаторної недостатності, органічного астенічного розладу. Супутній діагноз: дисплазія головки лівого плеча, лівої кисті, вкорочення лівої в/кінцівки до 3 см, дисплазія лівого кульшового суглобу, вкорочення лівої н/кінцівки до 3 см, спастична ліктьова косорукість ліворуч на тлі основного захворювання, S-подібний ІІ ст. компенсаторний сколіоз грудо-поперекового відділу хребта, ПФХ 0 ст. Ступені обмеження життєдіяльності:

- до трудової діяльності -0;

- до самообслуговування 0-І;

- до самостійного пересування 0-І;

- до спілкування -0;

- до орієнтації 0;

- до контролю за своєю поведінкою -0.»

З урахуванням консультативного висновку ДУ «УкрДержНДІ МСПІ МОЗ України» №1885 від 13.05.2024 року обласна МСЕК №3 винесла медичне експертне рішення про невизнання позивачки особою з інвалідністю. Позивачка не погодилась з цим висновком, тому відповідно до п.24 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого ПКМУ від 13.12.2009 р. №1317, медичну експертну справу ОСОБА_1 23 травня 2024 року було направлено для розгляду до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» для прийняття рішення. Також, відповідач зазначає, що рішення МСЕК було прийнято у відповідності до закону з додержанням процедури проведення МСЕК відповідно до Положення №1317.

10.09.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме було направлено медичну справу позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , виданого державним органом №1216 від 29.03.2024, отримала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується карткою платника податків від 03.11.2008; взята на облік внутрішньо переміщеної особи що підтверджується довідкою Центрального управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради від 25.01.2024 № 1241-5003102443. Копії документів додані до матеріалів справи.

Консультативним висновком КНП "МТМО ЗДОРОВ`Я ДИТИНИ ТА ЖІНКИ" від 03.02.2016 року встановлено діагноз G81.1 лівобічний геміпарез переважно в руці з порушенням функцій внаслідок кістозної дегенерації головного мозку, симптоматичної епілепсії та надано рекомендації щодо направлення на ЛКК для вирішення питання про продовження державної соціальної допомоги згідно з наказом МОЗ України №454 від 08.11.2001 року Р.І, п.2, п/п 2.1 терміном на 5 років.

Протоколом засідання ЛКК №45 від 15.04.2016 року встановлено діагноз: інвалід дитинства, лівобічний геміпарез переважно в руці з порушенням функцій внаслідок кістозної дегенерації головного мозку, симптоматичної епілепсії.

Згідно з корнцем медичного висновку №253/2 від 20.02.2017 року позивачка має наявне захворювання, яке відповідає розділу І пункту 2 підпункту 2.1 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 8 листопада 2001 року №454/471/516, з зазначенням дати переогляду 01.02.2022 року.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1096 від 10.08.2019 року встановлено діагноз: лівобічний геміпарез виражений у в/кінцівці з порушенням маніпулятивної функції, порушенням ходи, симптоматична епілепсія.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №68-10 від 19.01.2022 року встановлено основний діагноз: спастичний лівобічний геміпарез з стійким порушенням маніпулятивної функції та ходи, резідуально-органічного генезу, за шкалою MACS III рівень, за GMFCS II рівень. Супутній діагноз: симптоматична епілепсія, тривала ремісія (з 2015 р.).

Згідно з консультативним висновком невропатолога КНП Міська клінічна лікарня №16 Дніпровської міської ради основний діагноз: G81.1 спастична геміплегія, супутній: G40.20 локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з комплексними парціальними судомними нападами, без згадки про фармакорезистентну епілепсію в анамнезі та додатково зазначено про видачу довідки форми 088/о для направлення з метою проходження МСЕК в зв`язку з наявністю ознак інвалідності.

Консультативним висновком КНП "МТМО ЗДОРОВ`Я ДИТИНИ ТА ЖІНКИ" від 19.02.2022 року встановлено діагноз: спастичний лівобічний геміпарез з стійким порушенням маніпулятивної функції та ходи, резідуально-органічного генезу, за шкалою MACS III рівень, за GMFCS II рівень та надано рекомендації щодо направлення на ЛКК для вирішення питання про продовження державної соціальної допомоги згідно з наказом МОЗ України №454 від 08.11.2001 року Р.І, п.2, п/п 2.1 терміном на 5 років (до 18 років) G81.1, а не для встановлення групи інвалідності. Копія висновку міститься в матеріалах справи.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1885 від 09.04.2024 року встановлено основний діагноз: G96.8 наслідки органічного перинатального ураження ЦНС у вигляді нерізко вираженого спастичного лівобічного геміпарезу, легкої координаторної недостатності, органічного астенічного розладу. Супутній діагноз: дисплазія головки лівого плеча, лівої кисті, вкорочення лівої в/кінцівки до 3 см, дисплазія лівого кульшового суглобу, вкорочення лівої н/кінцівки до 3 см, спастична ліктьова косорукість ліворуч на тлі основного захворювання, S-подібний ІІ ст. компенсаторний сколіоз грудо-поперекового відділу хребта, ПФХ 0 ст.

На підставі вище зазначених документів, наявних в матеріалах справи, позивачка має захворювання G81.1 - спастична геміплегія, G40.20 - локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичні синдроми з комплексними парціальними судомними нападами, без згадки про фармакорезистентну епілепсію в анамнезі, G96.8 - наслідки органічного перинатального ураження ЦНС у вигляді нерізко вираженого спастичного лівобічного геміпарезу, легкої координаторної недостатності, органічного астенічного розладу, G81.1 - спастичний лівобічний геміпарез з стійким порушенням маніпулятивної функції та ходи, резідуально-органічного генезу, за шкалою MACS III рівень, за GMFCS II рівень), що не дає підстав для встановлення групи інвалідності.

Актом огляду міжрайонної правобережної МСЕК № 1 КЗ «ОКЦМСЕ» ДОР №379 від 11.03.2024, група інвалідності ОСОБА_1 не встановлена та направлено позивачку на консультацію до обласного МСЕК №3.

06.04.2024 року міжрайонною правобережною МСЕК № 1 КЗ «ОКЦМСЕ» ДОР позивачці було видано направлення на МСЕК з додатком до направлення на МСЕК та відмітками про проходження відповідних лікарів.

Актом огляду обласної МСЕК № 3 КЗ «ОКЦМСЕ» ДОР № 658 від 21.03.2024, група інвалідності ОСОБА_1 не встановлена. Позивачку було направлено на огляд спеціаліста до неврологічного відділення. Копії документів міститься в матеріалах справи.

Актом огляду обласної МСЕК № 3 КЗ «ОКЦМСЕ» ДОР № 1155 від 13.05.2024, група інвалідності ОСОБА_1 не встановлена. Позивачці видана довідка встановленого зразка за формою № 167/о про невизнання інвалідом від 13.05.2024. Копії документів міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_1 не погодилась із висновком обласної МСЕК №3 та оскаржила це рішення до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України».

Згідно акту огляду ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» № 1442 від 27.08.2024 року, було підтверджено висновок обласної МСЕК № 3 про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності. Рішення обласної МСЕК № 3 залишено без змін, згідно з наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011, Положень про медико-соціальну експертизу та відповідно до постанови КМУ від 03.12.2009 № 1317».

Не погоджуючись з діями відповідача про невизнання особою з інвалідністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім цього, суд враховує приписи законів, а також підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, якими встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" медико -соціальна експертиза визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого - педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації регламентує Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу).

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу).

Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далікомісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар - психолог або психолог.

Згідно з пунктами 11, 12, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (пункт 19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико - соціальними експертними комісіями (далі - комісії) визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до пункту 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (даліособи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько - консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про медико - соціальну експертизу).

Так, згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561(далі -Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Отже, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

- обмеження самообслуговування I ступеня здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

- обмеження здатності до навчання I ступеня здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

- обмеження здатності до орієнтації I ступеня здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

- обмеження здатності до спілкування I ступеня здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Зі змісту процитованих правових норм слідує, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.

Судом встановлено, що під час обстеження позивачки в розпорядженні комісій була наявна вся медична документація щодо характеру та перебігу хвороби позивачки, копії якої позивачем додано до справи (консультативні заключення, виписки тощо).

За результатами медичного обстеження позивачки, комісія дійшла висновку, що стан здоров`я позивачки на момент звернення з урахуванням існуючого ступеня порушення функцій не дає підстави для встановлення їй групи інвалідності.

Такий самий висновок встановлено вищою інстанцією МСЕК - Державним закладом «Центральна МСЕК МОЗ України», що підтверджуються копією медичної експертної справи, наявної в матеріалах справи.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 29.12.2021 у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19, в яких спір виник у зв`язку з незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Водночас у вказаних постановах наголошується на тому, що при розгляді по суті спору у справах, в яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Тобто суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь - якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах № 560/17004/21 від 14.07.2022, № 560/4782/22 від 05.09.2022 та № 120/674/22-а від 05.09.2022.

Зі змісту позовної заяви та відповіді на відзив вбачається, що позивачка не обґрунтовує заявлені позовні вимоги з посиланням на порушення МСЕК процедури розгляду питання про встановлення/продовження позивачу групи інвалідності, а фактично по суті не погоджується з рішенням МСЕК щодо невизнання її особою з інвалідністю, вказуючи на наявність функціональних порушень в стані її здоров`я, однак що виходить за межі питань права і не може оцінюватись судом.

Водночас, твердження позивача про протиправність прийняття рішення відповідачем про невизнання позивача особою з інвалідністю під час розгляду справи не підтвердилося, адже, як видно, з наданих відповідачем пояснень та доказів, рішення було прийнято на підставі проведення обстежень, з урахуванням усіх наявних у позивачки медичних документів, що були предметом розгляду МСЕК та враховувалися під час огляду. Дані обставини також підтверджуються копією медичної експертної справи, наданої Державним закладом «Центральна МСЕК МОЗ України», наявної в матеріалах справи.

Інших будь-яких доводів, які б свідчили про незаконність рішення або дій відповідача у спірних правовідносинах та могли бути оцінені судом, позивачем не наведено.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення.

Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме правоконкретизоване у законах України.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються індивідуально - виражені права позивача.

Водночас право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено устатті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій відповідача на відповідність наведеним вище критеріям, суд, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна