Рішення № 122354190, 14.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуСправа №160/5640/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (далі ТУ ССО у Дніпропетровській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України (далі ДКС України, третя особа), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 01.01.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 01.01.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 згідно з наказом керівника ТУ ССО у Дніпропетровські області від 31.12.2020 №307 о/с призначений на посаду контролера І категорії 3 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони (м. Дніпро) ТУ ССО у Дніпропетровські області. Станом на день подання цього позову позивач проходить службу в ТУ ССО у Дніпропетровські області на посаді контролера І категорії 1 відділення 2 взводу охорони 1 підрозділу охорони (м. Дніпро) ССО Дніпропетровській області. Відповідно до Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам ССО виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Таким чином, позивач вважає, що він мав право на отримання додаткової грошової винагороди. Проте, додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 позивач з 24.02.2022 не отримав. 3 метою захисту своїх прав, позивачем подано позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до відповідача-1: Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, до відповідача-2: Служби судової охорони (центральний апарат), до відповідача-3: Державної судової адміністрації України, до відповідача-4: Міністерства фінансів України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Однією з позовних вимог було нарахування та виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 до 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн. 14.11.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та, серед іншого, зобов`язано ТУ ССО у Дніпропетровські області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 до 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 в розмірі 30000 грн на місяць. Втім, для захисту та реалізації свого права на нарахування та виплату додаткової винагороди з липня 2022 по січень 2023 позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 26.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ТУ ДСА у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ДКС України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в адміністративній справі №160/5640/24 скасовано в частині повернення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 18.07.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 та зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 18.07.2022, в цій частині матеріали справи №160/5640/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду; в іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в адміністративній справі №160/5640/24 залишено без змін.

Ухвалюючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

«До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, але з урахуванням строку дії карантину, останній завершився 30 вересня 2023 року.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 01.01.2023 .

Відтак, з огляду на вказані правові приписи, спірні правовідносини в частині правомірності зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць за період з 01.07.2022 по 18.07.2022 не обмежуються строком звернення до суду, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо правомірності повернення адміністративного позову позивача в цій частині.

Що стосується решти позовних вимог, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом по даній справі позивач звернувся до суду першої інстанції 26.02.2024, що підтверджується конвертом, яким адміністративний позов був надісланий до суду першої інстанції, тобто адміністративний позов в частині позовних за період з 19.07.2024 по 01.01.2023 був поданий позивачем поза межами строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 направлена на електронну пошту позивача, яка вказана у позовній заяві 11.03.2024, що підтверджується електронним витягом.

Факт отримання наведеної ухвали 11.03.2024 позивачем не спростовується.

Між тим, станом на 26.03.2024 позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху від 05.03.2024, а також не надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків.

Наведеними приписами КАС України визначено, що у випадку залишення адміністративного позову без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, поновлення такого строку здійснюється виключно за заявою позивача, яка має бути подана у встановлені судом строки.

Неподання такого клопотання або визнання неповажними підстави пропуску строку покладає на суд обов`язок повернути адміністративний позов позивачу.

Як вже зазначалось, позивачем після отримання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 заява про поновлення строку на подання адміністративного позову, як то передбачено ст. 123 КАС України не подавалась, що зумовлює правомірність повернення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 19.07.2022 по 01.01.2023.».

Ухвалою суду від 15.08.2024 прийнято позовну заяву в частині позовних вимог з 01.07.2022 по 18.07.2022 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо позову протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа правом на подання пояснень по суті спору не скористалась.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з наказом начальника ТУ ССО у Дніпропетровській області від 31.12.2020 №307 о/с «По особовому складу» рядового ССО ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) призначено на посаду контролера І категорії 3 відділення 2 взводу охорони І підрозділу охорони (м. Дніпро) ТУ ССО у Дніпропетровській області, звільнивши з посади контролера І категорії другого взводу охорони першого підрозділу охорони (м. Дніпро) того ж управління, з 01.01.2021.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 встановлено посадовий оклад у розмірі 3260 гривень на місяць відповідно до тарифного розряду 10, тарифного коефіцієнту 1,85, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби.

Вважати таким, що прийняв справи та посаду, приступив до виконання обов`язків за посадою, з 01.01.2021.

Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 30.12.2020 та наказ ТУ ССО у Дніпропетровській області від 29.12.2020 №303 о/с.

На відповідне звернення представника позивача з питання нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, ТУ ССО у Дніпропетровській області листом від 29.07.2022 №35.06-388 повідомило, що накази ССО або територіальних управлінь ССО про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не видавались і не могли бути видані. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані встановленим порядком.

На відповідне звернення представника позивача щодо надання інформації, пов`язаною з реалізацією норм Постанови №168, Мінфін листом від 10.08.2022 №08020-02-7/17448 повідомлено, що станом на день надання цієї відповіді пропозицій щодо перерозподілу бюджетних асигнувань, затверджених у розписі державного бюджету за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», і межах якої забезпечується функціонування ССО, з метою збільшення видатків на грошове забезпечення від ДСА до Мінфіну не надходило.

На відповідне звернення представника позивача щодо виплати додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до Постанови №168, ДСА України листом від 12.09.2022 №11-8088/22 повідомлено, що у ДСА України відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань ССО для виплати додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до Постанови №168.

Згідно з наказом начальника ТУ ССО у Дніпропетровській області від 10.11.2023 №439 о/с «По особовому складу» сержанта ССО ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) призначено на посаду контролера І категорії 1 відділення 2 взводу охорони І підрозділу охорони (м. Дніпро) ТУ ССО у Дніпропетровській області, встановивши посадовий оклад у розмірі 3260 гривень на місяць відповідно до тарифного розряду 10, тарифного коефіцієнту 1,85, з 13.11.2023 по 31.12.2023 надбавку за особливості проходження служби у розмірі 70% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади контролера І категорії 3 відділення 2 взводу охорони І підрозділу охорони ( АДРЕСА_1 ) того ж управління, з 13.11.2023.

Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 24.11.2023.

Відповідно до довідки ТУ ССО у Дніпропетровській області від 22.01.2024 №35.04-13/24 «Про проходження служби в ССО» сержант ССО ОСОБА_1 прийнятий на службу до ССО та призначений на посаду контролера І категорії третього взводу охорони першого підрозділу охорони (м. Дніпро) ТУ ССО у Дніпропетровській області наказом ТУ ССО у Дніпропетровській області від 07.08.2020 №161 о/с, з 10.08.2020 та проходить службу по день видачі цієї довідки. З 13.11.2023 (наказ ТУ ССО у Дніпропетровській області від 10.11.2023 №439 о/с) перебуває на посаді контролера І категорії 1 відділення 2 взводу охорони І підрозділу охорони (м. Дніпро) ТУ ССО у Дніпропетровській області.

Також судом встановлено, шо рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №160/15022/22 позов ОСОБА_1 до ТУ ССО у Дніпропетровській області, ССО України, ДСА України, Мінфіна України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

-визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.03.2022 до 30.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

-зобов`язано ТУ ССО у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 до 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі №160/15022/22 набрало законної сили 15.12.2023.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 01.07.2022 по 18.07.2022 (в межах вимог, щодо яких відкрито провадження у справі) протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, шо виникли, суд виходить з такого.

У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає:

1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби);

2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія);

3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї Постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Отже, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою ОСОБА_1 , як співробітнику ТУ ССО у Дніпропетровській області, вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань та охоплюють період з 01.07.2022 по 18.07.2022 (з урахуванням висновків Третього апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 18.07.2024).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Виходячи з цього, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх Рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, на застосуванні якого наполягає ТУ ССО у Дніпропетровській області, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Так само пунктом 2-1 Постанови №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам ССО за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам ССО додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому відмова ТУ ССО у Дніпропетровській області у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.

За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Обираючи спосіб захисту суд спирається на рішення Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 шляхом зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 в розрахунку 30000 грн на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 18.07.2022.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про встановлення відповідачу строку для надання до суду звіту про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання.

Таким чином, наразі відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (адреса: проспект Дмитра Яворницького, 57, к. 301, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43238738), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України (адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37567646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 18.07.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розрахунку 30 000,00 грн на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 18.07.2022.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар