Рішення № 122354116, 14.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуСправа №160/25354/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 046050017662 від 10.08.2023 про відмову у призначенні пенсії за п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 2 відповідно до трудової книжки періоду її роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2023 про призначення пенсії за п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003;

зарахувати до загального страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 період її роботи відповідно до трудової книжки з 01.07.2000 до 30.11.2001;

призначити ОСОБА_1 з 18.06.2023 пенсію за п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за № 1788-ХІІ від 05.11.1991 відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.08.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Станом на час звернення за призначенням пенсії позивач досягла віку 50 років, мала страховий та пільговий стаж, необхідний для призначення пенсії за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду її заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (відповідачем-1) було прийнято рішення № 046050017662 від 10.08.2023 про відмову у призначенні пенсії, підставою якої визначено недосягнення пенсійного віку. Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вважає, що відповідач-1 протиправно не зарахував до її страхового стажу період роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001, прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, що порушує її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 06.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.

19.10.2023 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що заяву ОСОБА_1 від 03.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, якого було визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становив 30 років 05 місяців 20 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 24 роки 05 місяців 02 дні, вік 50 років. До страхового та пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001, оскільки відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку. У призначенні пенсії було відмовлено рішенням № 046050017662 від 10.08.2023 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку 55 років, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Положення п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на які посилається позивач, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки з 01.01.2004 питання призначення пенсії регламентуються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.10.2023 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 було відмовлено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 046050017662 від 10.08.2023, оскільки позивач не досягла пенсійного віку 55 років, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Однак позивач не дослягла віку 50 років станом на 11.10.2017. Правовідносини щодо визначення права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах регламентуються положеннями ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, з яких вона призначається, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.

Разом із відзивом було надано витребувані судом докази.

Станом на час розгляду справи інших заяв по суті справи до суду не надійшло. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 03.08.2023 про призначення пенсії за віком.

Заяву ОСОБА_1 було прийнято і зареєстровано 03.08.2023 за № 5738, що підтверджується копією розписки-повідомлення спеціаліста Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. У розписці зазначено, що до заяви ОСОБА_1 від 03.08.2023 було додано, зокрема, її трудову книжку серії НОМЕР_1 та довідку № 1451-1264, що визначає право на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 046050017662 від 10.08.2023 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. У рішенні зазначено, що відповідно до наданих ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії документів вік заявниці 50 років 01 місяць 15 днів, її загальний страховий стаж на дату подання заяви - 30 років 05 місяців 20 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 24 роки 05 місяців 02 дні. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001, оскільки відсутні відомості в системі персоніфікованого обліку. У призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовлено у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку 55 років.

Копію зазначеного рішення направлено позивачу відділом обслуговування громадян № 16 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням № 0400-010219-8/125096 від 15.08.2023.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , в якій вказано дату її заповнення вперше 05.08.1991, містяться, зокрема, такі записи, що стосуються спірного періоду роботи:

запис № 3 14.08.1992 прийнята в парасиловий цех Криворізького металургійного комбінату ім. В.І. Леніна машиністом насосних установок 3 розряду (розпорядження № 12 від 14.08.1992);

запис № 4 17.08.1992 переведена у парасиловому цеху машиністом-обхідником по турбінному устаткуванню 1 розряду (розпорядження № 2 від 17.08.1992);

запис № 5 04.01.1993 переведена у парасиловому цеху машиністом-обхідником по турбінному устаткуванню (розпорядження № 7 від 04.01.1993);

запис № 6 24.01.2003 переведена у парасиловому цеху лаборантом хімічного аналізу 3 розряду (розпорядження № 4 від 24.01.2003).

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1451-1264 від 21.07.2023, виданою Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 , її пільговий стаж за Списком № 2 становить 26 років 01 місяць 25 днів, що підтверджено атестацією робочих місць: наказ № 525 від 09.12.1994, наказ № 417 від 20.03.2000, наказ № 300 від 18.04.2005, наказ № 349 від 02.04.2010, наказ № 347 від 30.03.2015, наказ № 315 від 30.03.2020, лист про продовження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці № 003/07-1-229 від 11.06.2009. У довідці вказано, зокрема, відомості про роботу позивача з 11.03.1994 до 15.01.2003 повний робочий день машиністом-обхідником турбінного устаткування, що передбачено списком № 2, розділ ХІІІ, підрозділ а, позиція 2140000а-13931, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994. Підставою для видачі довідки зазначено такі документи: особова картка, штатний розклад, результати атестації робочих місць.

Відповідно до розрахунку стажу позивача (форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення 03.08.2023 становив 30 років 05 місяців 21 день, пільговий стаж (за Списком № 2) - 24 роки 05 місяців 21 день (17.08.1992-09.12.1999, 20.03.2000-30.06.2000, 01.12.2001-23.01.2003, 17.04.2007-05.01.2013, 17.01.2013-20.07.2014, 31.07.2014-10.08.2015, 22.08.2015-31.08.2015, 01.09.2015-17.12.2015, 28.12.2015-08.08.2017, 19.08.2017-03.10.2017, 05.10.2017-16.09.2021, 27.09.2021-27.03.2022, 07.04.2022-16.04.2022, 02.06.2022-13.07.2022, 15.07.2022-26.07.2022, 28.07.2022-02.08.2022, 04.08.2022-27.08.2022, 29.08.2022-15.09.2022, 18.09.2022-27.09.2022, 12.10.2022-05.12.2022, 14.12.2022-16.12.2022, 18.12.2022-20.12.2022, 28.01.2023-14.06.2023, 28.06.2023-30.06.2023).

Отже, до страхового та пільгового стажу позивача відповідачем-1 не зараховано період її роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001. Як підставу незарахування вказаного періоду відповідач-1 в оскаржуваному рішенні зазначив відсутність відомостей у системі персоніфікованого обліку.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) стосовно ОСОБА_1 відсутні відомості за 2000 рік та про сплату страхових внесків за січень-листопад 2001 року.

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно з пунктом «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.

Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

При вирішенні зазначеного спору судом відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Така ж норма міститься і в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Разом з тим, для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, визначена в абз. 4, 5 п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме: якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірний період з 01.07.2000 до 30.11.2001 позивач працювала повний робочий день за професією, що передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Записів у трудовій книжці позивача та відомостей довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1451-1264 від 21.07.2023, достатньо для підтвердження її страхового та пільгового стажу. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача або вказана довідка містять неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів та умов трудової діяльності позивача.

Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Суд зазначає, що позбавлення позивача соціальної захищеності за час її роботи внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим і таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Позивач не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості роботодавця по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів її роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 27.05.2021 у справі № 343/659/17.

Відмова у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду її роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001 є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.

Відповідачем-1 не заперечується приналежність роботи, виконуваної позивачем у період з 01.07.2000 до 30.11.2001, та її професії у спірний період до таких, що дають право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Разом з тим, наведені відповідачем-1 мотиви щодо незарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача за Списком № 2 в силу встановлених обставин та висновків Верховного Суду є протиправними, оскільки в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 та довідці № 1451-1264 від 21.07.2023 наявні усі необхідні відомості, які визначають її право на зарахування спірного періоду до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 2. Крім того, у матеріалах пенсійної справи позивача, копію якої було надано відповідачем-2, містяться копії витягів із наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та прийняття рішення за заявою позивача від 03.08.2023 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 046050017662 від 10.08.2023, яким оформлено відмову у призначенні пенсії позивачу, зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період її роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001 включно, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, починаючи з 19.06.2023 з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку.

На переконання суду, зобов`язання органу призначення пенсії призначити ОСОБА_1 пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачами не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем-1 під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з виходом за межі позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене, а також, що відповідача-2 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, підстави для задоволення позовних вимог, пред`явлених ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відсутні.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією № 5900-3771-9275-7905 від 29.09.2023.

Відповідно до статті 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 046050017662 від 10.08.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області:

- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи з 01.07.2000 до 30.11.2001 включно;

- призначити ОСОБА_1 з 19.06.2023 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057.

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повний текст рішення складено 14.10.2024.

Суддя В.В. Рянська