Рішення № 122354063, 14.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокуСправа №160/17747/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18177,05 грн., -

УСТАНОВИВ:

02.07.2024р. через систему "Електронний суд" Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить:

- стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 18177,05 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у 2023 році не було виконано нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що становив 1 робоче місце. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є меншим ніж встановлено нормативом. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю, наведеним законом передбачена відповідальність у вигляді застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій, які складають 18177,05 грн., згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, складеного позивачем та доданого до позову. Вказаний розрахунок адміністративно-господарських санкцій було надіслано відповідачеві у встановленому законодавством порядку, що підтвердженого копією квитанції від 07.03.2024р., однак, відповідач самостійно до 15.04.2024 р. вказаної адміністративно-господарської санкції у розмірі 18177,05 грн. не сплатив, тому позивач просить її стягнути з відповідача у судовому порядку (а.с.1-4, 6-7).

Ухвалою суду від 23.07.2024р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу - протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст. ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; окрім того, надати докази, що свідчать про створення на підприємстві у 2023 році робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (зокрема, надати копії відповідних наказів, засвідчених у встановленому законодавством порядку); докази подання до центру зайнятості звітів протягом 2023 року про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві; доказів вжиття підприємством самостійно заходів щодо пошуку працівників - осіб з інвалідністю, виходячи з вимог ст. ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.93).

04.07.2024р., на виконання вищевказаної ухвали суду до канцелярії суду відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що за 3-ій квартал 2023 року в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який подано за допомогою комп`ютерної програми «MeDoc», було помилково вказано в рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» за 1-ий місяць 3-ого кварталу (липень 2023р.) 10 осіб, за серпень 2023р. 10 осіб, за вересень 2023р. 10 осіб. Відповідач зазначив, що вказані цифри не відповідають дійсності та є суто механічною помилкою, тому вже 09.04.2024р. було надіслано уточнюючий звіт за 3-ий квартал 2023 р., в якому вірно була вказана середньооблікова чисельність осіб, а саме: в липні 7, в серпні 8, в вересні 7. Таким чином, середньооблікова чисельність за 2023р. виглядає так: червень 2023р. 1 особа; липень 2023р. 7 осіб; серпень 2023р. 8 осіб; вересень 2023р. 7 осіб; жовтень 2023р. 8 осіб; листопад 2023р. 8 осіб; грудень 2023р. 7 осіб. Тобто середньооблікова чисельність за 2023 рік складає 6,57 (7). Згідно вище зазначеного, відповідач стверджував, що не порушив нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році (а.с.13-14).

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.10.2024р. було продовжено строк розгляду даної справи до 14.10.2024р. (а.с.98).

Отже, рішення у даній справі приймається судом 14.10.2024р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII).

Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною шостою статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію, зокрема: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.ч. 12, 13 ст. 19 цього Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч. 3 ст. 20 Закону № 875-XII).

Згідно з ч. 4 ст. 20 цього Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частинами дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю або в судовому порядку. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок щодо виконання нормативу та створення на підприємстві, зокрема, 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю виникає лише для тих підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, в яких середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає від 8 до 25 осіб.

Так, за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 18177,05 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача, що підтверджується відповідним розрахунком суми адміністративно-господарських санкцій (а.с.6-7).

При цьому, згідно наведеного розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік у відповідача становить 8 осіб (а.с.6).

Разом з тим, як встановлено судом із наданих відповідачем документів, з урахуванням того, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була взята на облік як платник податків 29.05.2023р., в 2023 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача складала: червень 2023р. 2 особи; липень 2023р. 7 осіб; серпень 2023р. 8 осіб; вересень 2023р. 7 осіб; жовтень листопад 2023р. 8 осіб; грудень 2023р. 7 осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки, податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2-4 квартали 2023 року та уточнюючого звіту за 3 квартал 2023р. від 09.04.2024р. (квитанція №2) (а.с.15-25, 46-51, 52-70, 71).

Також, суд звертає увагу на те, що посилання відповідача у своєму відзиві щодо середньооблікової чисельності працівників за червень 2023р., яка склала 1 особу, не відповідають дійсності, адже спростовується наявними матеріалами справи, відповідно до Додатку 1 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) та Додатку 4 ДФ, з яких вбачається, що у відповідача станом на 3 місяць 2 кварталу 2023 року (червень) працювало 2 особи (а.с.15-21).

Водночас, зі змісту копій документів, наданих відповідачем суду, вбачається факт помилки, на який посилається відповідач у своєму відзиві, а саме: помилково вказано в рядку 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб» за 1-ий місяць 3-ого кварталу (липень 2023р.) 10 осіб, за серпень 2023р. 10 осіб, за вересень 2023р. 10 осіб, відповідно до якого, відповідачем 09.04.2024р. було направлено уточнюючий звіт за 3 квартал 2023р. з виправленнями, де було вказано середньооблікова чисельність осіб в липні 7, в серпні 8, в вересні 7 осіб, що підтверджується уточнюючим звітом податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2023р. від 09.04.2024р. (квитанція №2) - (а.с. 26-32, 46-51).

А відповідно, судом встановлено, що з урахуванням того, що у позивача у червні 2023р. працювало 2 особи, у липні 2023р. 7 осіб, у серпні 2023р. 8 осіб, у вересні 2023р. 7 осіб, у жовтні 2023р. 8 осіб, у листопаді 2023р. 8 осіб, у грудні 2023р. 7 осіб, що становило загалом 47 осіб, то середньооблікова кількість штатних працівників у 2023 році становила 3,92 осіб, із розрахунку 47/12.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2023 рік склала 4 особи (3,92) - (доказів того, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві відповідача за 2023 рік становила 8 осіб позивачем суду не надано), а відповідно, відповідач не мав обов`язку щодо створення на підприємстві 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно ст.19 Закону № 875-XII.

Окрім того, роблячи згаданий вище висновок, судом враховується і те, що відповідач розпочав свою господарську діяльність з червня 2023 року (згідно даних Виписки з ЄДРПОУ а.с.83-84), тобто, підрахування відбувається не за 12 місяців, а з червня 2023 року, то середньооблікова чисельність працівників за 7 місяців 2023 року становила менше 7 осіб, а саме: 6,71 осіб, виходячи із розрахунку 47 осіб / 7 місяців.

Таким чином, із наведених, встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за вищенаведеним розрахунком у розмірі 18177,05 грн., оскільки порушення вимог ст.19 Закону №875-XII,з боку відповідача, позивачем не доведено та спростовано вищенаведеними дослідженими копіями доказів, у зв`язку з чим нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю(а.с.6-7) є безпідставним та необґрунтованим.

Також, при вирішенні даної справи судом враховується і наступне.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.1, ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, з наведених норм чинного законодавства України видно, що відповідач несе господарсько-правову відповідальність у вигляді застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій саме у разі вчинення правопорушення у сфері господарювання, а невід`ємним елементом правопорушення є наявність вини відповідача та причинний зв`язок між правопорушенням та його наслідками у вигляді не працевлаштування інвалідів і лише у разі, якщо відповідачем не було вжито усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, з наведених вище досліджених судом документів вбачається, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері господарювання щодо соціального захисту прав та законних інтересів інвалідів, оскільки не мав обов`язку створити на підприємстві 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023р., а отже, суд приходить до висновку про відсутність вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, з урахуванням встановлених судом обставин справи, позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено обов`язку у відповідача щодо необхідності дотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, з урахуванням встановлених судом обставин щодо того, що у 2023 році у відповідача середньооблікова чисельність працівників становила 4 особи, що підтверджується вищезазначеними доказами та позивачем не спростовано.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за вищезазначеним розрахунком є безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки вчинення відповідачем правопорушення щодо не створення 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році згідно наданих документів в частині середньооблікової чисельності працівників у 2023 році в штаті відповідача менше 8 осіб (норматив становить від 8 до 25 осіб), судом не встановлена та не доведена позивачем, відповідно, у адміністративного суду відсутні і підстави для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що судові витрати понесені позивачем, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні позову позивача, який не є суб`єктом владних повноважень згідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, враховуючи те, що суд не знайшов підстав для задоволення даного адміністративного позову, а також і те, що позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на позивача за нормами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18177,05 грн., - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з урахуванням вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва