Ухвала суду № 122354053, 07.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 жовтня 2024 р.Справа № 160/20419/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніной О.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, неправомірними щодо невиплати ОСОБА_1 , перерахованої пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 02.12.2022 №2906, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме доплати за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 у розмірі 194523,57 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, негайно здійснити ОСОБА_1 , виплату перерахованої пенсії - доплати за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 у розмірі 194523,57грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року відкрито провадження по вказаній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

26.08.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідач вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 160/31173/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 02.12.2022 №2906, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від суду від 12.02.2024 по справі № 160/31173/23 позивачу проведено перерахунок та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 у розмірі 194523,57 грн. Зазначає, що виплата коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 160/31173/23 буде проведена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Крім іншого, щодо вимоги про «негайно виплатити доплату за період з 01.04.2019 по 31.04.2024 у розмірі 194532,57 грн» відповідач зазначає, що дана вимога на його думку є безпідставною. З рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі №160/31173/23 вбачається, що суд захистив порушене право позивача, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії та зобов`язавши останнього провести перерахунок пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення, відповідно, вимога позивача про стягнення невиплаченої пенсії фактично змінює резолютивну частину вищевказаного рішення суду. Зазначає, що враховуючи положення КАС України містять імперативні норми і тому вимога позивача «негайно виплатити» на думку відповідача є не належною. Також, відповідач вказує на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого - нового судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». До позовної заяви не долучено доказів про перебування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.02.2024 по справі № 160/31173/23 на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У зв`язку із чим просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.

Перевіривши матеріали позовної заяви суд установив, що у свої позовних вимогах позивач просить суд визнати дії відповідача, неправомірними щодо невиплати позивачу, перерахованої пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 02.12.2022 №2906, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме доплати за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 у розмірі 194523,57грн. та зобов`язати відповідача, негайно здійснити позивачу, виплату перерахованої пенсії - доплати за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 у розмірі 194523,57грн.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 160/31173/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 02.12.2022 №2906, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 02.12.2022 №2906, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення у справі №160/31173/23 набрали законної сили - 14.03.2024 року.

Згідно ч. 4ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У позовній заяві позивачем зазначено, що на виконання вказаного вище рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено перерахунок пенсії позивача. Проте перераховану за вказаним вище рішенням суду суму пенсії не виплачено. Сума заборгованості за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року по справі №160/31173/24 становить 194523,57 грн.

Як зазначив позивач, різниця пенсії, нарахованої на виконання вказаного вище рішення суду, відповідачем не виплачена, що й слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, негайно здійснити позивачу, виплату перерахованої пенсії - доплати за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 у розмірі 194523,57 грн.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням в повному обсязі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі №160/31173/23, що набрало законної сили 14.03.2024 року.

Дослідивши матеріали справи та позовні вимоги позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3статті 242 КАС Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того стаття2та частина 4 статті242 КАС Українивстановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із частиною 1статті 370 КАС Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно достатті 372 КАС Українисудове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Згідно із положеннями частини 1статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

У частині 1статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Суд зазначає, щост. 382 КАС Українивизначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 383 КАС Україниособа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що вищезазначені правові нормиКАС Українимають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.

Наявність уКодексі адміністративного судочинства Україниспеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченомуКАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові нормиКАС Українимають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Так, заявлені в цій справі позовні вимоги позивач обґрунтовує виключно діями відповідача щодо не виконання рішення суду у справі №160/31173/23, що набрало законної сили.

Суд звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів вбачається, що спір у цій справі спрямований на виконання іншого судового рішення, а предметом цього позову є фактична незгода позивача з діями відповідача щодо невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі №160/31173/23,що полягає в невиплаті йому нарахованої та невиплаченої пенсії в загальній сумі 194523,57 грн, що власне нарахована відповідачем на виконання рішення суду у справі № 160/31173/23, що й стало підставою для звернення до суду.

За приписами частини 5статті 383 КАС Українирозгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини 6статті 383 КАС Україниза наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечитистатті 129-1 Конституції України.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 29.07.2021 у справі №460/350/19.

Відповідно до частини 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі №160/31173/23, то він може звернутись до суду в порядкустатті 383 КАС Україниз заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Відтак суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №160/20419/24.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.238,243,248,256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна