Рішення № 122353986, 10.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуСправа №160/7944/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періодів роботи: з 19.07.1993 по 28.08.1995; з 01.03.2014 по 01.04.2016 до пільгового стажу роботи за списком № 1, затверджуваним постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 № 202 протиправними;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за списком № 1, затверджуваним постановою Кабінетом Міністрів України від 31.03.1994 № 202, періоди роботи: з 19.07.1993 по 28.08.1995; з 01.03.2014 по 01.04.2016 із проведенням перерахунку пенсії, починаючи з 26.12.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 26.12.2023 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 29.01.2024 позивач звернувся до органу пенсійного фонду з заявою про роз`яснення підстав не зарахування періодів роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995; з 01.03.2014 по 01.04.2016 до страхового стажу роботи при призначенні пенсії. У відповідь на цю заяву відповідач листом від 26.02.2024 відмовив у зарахуванні спірних періодів, оскільки за період роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995 відсутня довідка підтверджуюча пільговий характер робіт в електронній пенсійній справі; для зарахування до загального та пільгового стажу періоду роботи з 01.03.2014 по 01.04.2016 не має підстав, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. Позивач вважає, що відповідач протиправно при призначенні пенсії не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 зазначені вище періоди роботи, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/7944/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

15.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що в згідно з особистою заявою від 02.01.2024 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону № 1058, з 26.12.2023. Згідно з наданими документами та наявними відомостями в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до загального страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Довідка підтверджуюча пільговий характер робіт за період роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995 в електронній пенсійній справі відсутня. Для зарахування до загального та пільгового стажу періоду роботи з 01.03.2014 по 01.04.2016 немає підстав, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків. Також відповідач зазначає, що правовідносини між відповідачем та позивачем з питання здійснення перерахунку пенсії не виникали, відповідно Головне управління не приймало рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії. Таким чином, відмова відповідача викладена у листі від 26.02.2024 є законною, а для зарахування зазначених періодів роботи позивача не має підстав.

28.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обгрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.04.2024 витребувано у відповідача копію пенсійної справи позивача.

Відповідачем витребувані судом документи були надані разом з відзивом на позовну заяву..

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

26.12.2023 ОСОБА_1 (позивач) призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.01.2024 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про зазначення підстав незарахування періодів його роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016.

У відповідь на вказане звернення позивача відповідач листом від 26.02.2024 №11877-5088/3-01/8-0400/24, з-поміж іншого, повідомив про таке.

Згідно особистої заяви від 02.01.2024 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону № 1058, з 26.12.2023.

Згідно наданих документів та наявних відомостей в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до загального страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

Довідка підтверджуюча пільговий характер робіт за період роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995 в електронній пенсійній справі відсутня.

Для зарахування до загального та пільгового стажу періоду роботи з 01.03.2014 по 01.04.2016 немає підстав, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків.

Отже, за замістом вказаного листа, відповідач відмовив у зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача періодів його роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995; з 01.03.2014 по 01.04.2016.

Не погоджуючись з такою відмовою органу пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Так, як трудова книжка позивача серія НОМЕР_1 , копія якої надана до матеріалів справи (мовою трудової книжки), містить, з-поміж інших, такі записи про періоди роботи позивача:

Шахта им. О.В. Косиора

1) 19.07.1993 принят стволовым подземным с занятым полным рабочим днем под землей (пр. к-31 от 19.07.93);

3) 28.08.1995 уволен по ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (пр. к-38 от 28.08.95);

ОП «Шахта Вергелівська» ДП «Луганськвугілля»

6,7,8) 17.05.2005 10.08.2005 временный подземный горнорабочий 3 разряда с полным рабочим днем под землей, зачислен в постоянный штат подземным горнорабочим 3 разряда с полным рабочим днем под землей;

9) 08.11.2005 переведен подземным горнорабочим 4 разряда с полным рабочим днем под землей;

10) 01.04.2016 уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины (пр.45к от 01.04.2016).

Отже, в період з 17.05.2002 по 01.04.2016 позивач працював в ОП «Шахта Вергелівська» ДП «Луганськвугілля».

Крім того, трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, свідчить про те, що позивач у період з 19.07.1993 по 28.08.1995 та з 01.03.2014 по 01.04.2016 працював на гірничих роботах з повним робочим днем в шахті.

Так, період роботи позивача з 19.07.1993 по 28.08.1995 не був зарахований відповідачем до стажу позивача, оскільки відсутня довідка, яка підтверджує пільговий характер робіт.

Період роботи з 01.03.2014 по 01.04.2016 (частина періоду в ОП «Шахта Вергелівська» ДП «Луганськвугілля») не був зарахований до загального і страхового стажу позивача, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків.

У свою чергу позивач уважає, що ці періоди мають бути зараховані до його стажу за списками, затверджуваними постановою КМУ від 31.03.1994 №202.

Так, згідно з абзацом першим частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Таким чином, згідно з абзацом першим частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію мають такі категорії осіб:

- працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років; а працівники

- провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 був затверджений Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.

Право на пенсію незалежно від віку, відповідно до вказаної постанови, мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю). Термін такої роботи має складати не менше 25 років.

Як зазначено вище, трудова книжка позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, свідчить про те, що позивач у період з 19.07.1993 по 28.08.1995 та з 01.03.2014 по 01.04.2016 працював на гірничих роботах з повним робочим днем в шахті.

З огляду на викладене, суд зазначає, що періоди роботи позивача з 19.07.1993 по 28.08.1995 та з 01.03.2014 по 01.04.2016 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача, як такі, що дають йому право на пенсію незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202.

Щодо доводів відповідача про страхових внесків за період роботи позивача з 01.03.2014 по 01.04.2016, суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV).

Статтею 15 Закону №1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-ІV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за працівника (позивача) покладений на роботодавця, який має нести відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків. Працівник (позивач) не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством-роботодавцем, на якому він працює.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Поряд з цим, згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №676/1557/16-ц (провадження №14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов`язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає).

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідач має перерахувати пенсію позивачеві не лише на майбутні періоди, але й за весь попередній період, починаючи з дати призначення пенсії, якою є дата 26.12.2023.

З метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періодів роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016 до пільгового стажу позивача, як такі, що дають йому право на пенсію незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202; зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016 як такі, що дають йому право на пенсію незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202; зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 26.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгових періодів роботи позивача з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016, та з урахуванням проведених платежів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладені норми, задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судового збору судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні періодів роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016 до пільгового стажу, як таких, що дають йому право на пенсію незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу періоди роботи з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016 як такі, що дають йому право на пенсію незалежно від віку як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних гірничих роботах, відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року №202.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 26.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням пільгових періодів роботи позивача з 19.07.1993 по 28.08.1995, з 01.03.2014 по 01.04.2016, та з урахуванням проведених платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Н.В. Кучугурна