Ухвала суду № 122353901, 11.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 жовтня 2024 рокуСправа №160/1365/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/1365/23,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 року по вищезазначеній справі було задоволено позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, а саме:

-визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення ФОП ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування;

-стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 100 822 грн.;

-стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 183 219,82 грн.;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 року по вищезазначеній справі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 року у справі № 160/1365/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.05.2024 року по цій справі відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №160/1365/23. Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі №160/1365/23 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість і пені.

Вказане рішення суду набрало законної сили 16.11.2023 року.

18.12.2023 року позивачем отримано виконавчі листи Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/1365/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/1365/23 повернуто заявнику без розгляду.

До суду 02.10.2024 року від ФОП ОСОБА_1 знову надійшла заява, в якій він вказує, що станом на час звернення з цією заявою судове рішення залишається не виконаним. Листом Головне управління ДКС України у Дніпропетровській області повідомило, що після сплину строку на надання відповіді на запит, Головним управлінням сформовано пакети документів та листами від 12.04.2024 р. №04-08-08/22655 та від 12.02.2024 р. № 04-08-08/2266 направлено до ДКС України для подальшого виконання відповідно до вимог Порядку № 845. З огляду на зазначене, Головним управлінням, як територіальним органом ДКС України, виконані усі вимоги, передбачені законодавством щодо виконання судових рішень. Проте, грошових зарахувань на рахунок ФОП ОСОБА_1 не було. У зв`язку з чим, на даний час існують беззаперечні докази невиконання Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та Головним управлінням ДКС України у Дніпропетровській області прийнятого судового рішення та ігнорування обов`язку передбаченого ст.ст.14, 370 КАС України. А тому, на підставі викладеного, заявник просить застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення по адміністративній справі № 160/1365/23, шляхом зобов`язання Головного управління ДКС України у Дніпропетровській області подати у місячний строк звіт про його повне виконання.

Відповідачі на адресу суду будь-яких письмових пояснень або заперечень щодо поданої заяви ФОП ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/1365/23 до теперішнього часу не надіслали.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.

Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.

В силу частини 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, при цьому суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, п.1 ст.6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.

Відтак, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.

За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Суд зазначає, що відповідно наданого до заяви від 03.04.2024 року листа Головного управління ДКС України у Дніпропетровській області, вказано, що 01.02.2024 року надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/1365/23. Керуючись п.1 розд.3 Порядку № 343 Головним управлінням було надіслано запити до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування та формування довідки про суму залишку невідшкодованого податку на додану вартість за звітний період за формою згідно із додатком 2 до цього Порядку. Після спливу строку на надання відповіді на запит, Головним управлінням сформовано пакети документів та листами від 12.04.2024 р. №04-08-08/22655 та від 12.02.2024 р. №04-08-08/2266 направлено до ДКС України для подальшого виконання згідно із вимогами Порядку № 845. З огляду на зазначене, Головним управлінням, як територіальним органом ДКС України, виконані усі вимоги, передбачені законодавством щодо виконання судових рішень.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 6 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Поряд з тим, положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно із пунктом 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Пунктом 48 Порядку №845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

З аналізу наведених правових норм слідує, що Головне управління ДКС України у Дніпропетровській області як територіальний орган Казначейства, наділене повноваженнями щодо виконання судових рішень по стягненню коштів з державного та місцевих бюджетів на підставі виконавчих листів шляхом безспірного списання коштів, що свідчить про безпідставність повернення виконавчого документа без виконання за пунктом 9 Порядку № 845.

При цьому, суд наголошує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання та обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Зміст рішення суду у справі №160/1365/23 та порядок його виконання є чітким та зрозумілим, жодна зі сторін, у тому числі відповідач-2, не звертались до суду з питання його роз`яснення.

Крім того, відповідач-2 не наводить причин, які об`єктивно перешкоджають виконанню рішення суду у цій справі або роблять його неможливим.

На підставі викладеного, беручи до уваги невиконання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 року у справі №160/1365/23, яке набрало законної сили 16.11.2023 року, суд дійшов висновку про встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання останнього протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали, подати звіт про виконання вищезазначеного рішення із зазначенням конкретних дій та документальних підтверджень його виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243, 248, 382 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №160/1365/23 задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 року по справі №160/1365/23.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, відповідно до статті 382 КАС України, протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 року по справі №160/1365/23 із зазначенням конкретних дій та документальних підтверджень його виконання.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма