Рішення № 122353877, 02.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 рокуСправа №160/17251/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати його днів не роботи з 10.03.2022 р. по 31.05.2023 р. не відпрацьованими з поважних причин;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати йому з дня її призначення, взявши за обрахунковий період при розрахунку середньої заробітної плати період роботи на ПрАТ ІНГЗК з 09.03.2021 р. по 09.03.2022 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з 16.06.1991 року працював слюсарем з ремонту автомобілів та водієм автотранспортних засобів на ПрАТ ІНГЗК. 10.10.2023 року його звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України. Відповідно до довідок з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 187264 та серії 12ААА № 129732, з 25.09.2023 р. позивачу встановлено третю групу інвалідності 65% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, безстроково. Після чого, призначено одноразову допомогу як потерпілому при стійкій втраті професійної працездатності в розмірі 30 485 грн. та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати в розмірі 4 774,76 грн. Позивач вважає, що при розрахунку суми щомісячної страхової виплати відповідач протиправно не виключив із розрахунку середньої заробітної плати дні, в які він не працював з поважних причин, оскільки мав місце простой на підприємстві, обумовлений військовою агресією російської федерацією проти України та зміна істотних умов праці. 05.12.2023 року позивач звернувся з проханням виключити з розрахункового періоду час не відпрацьований ним з поважних причин. Однак, листом від 28.12.2023 року відповідач повідомив про обґрунтованість розрахунку його середньомісячної та середньоденної заробітної плати, який застосовувався ним при розрахунку страхових виплат та перерахунок позивачу не здійснив, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу, у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути її недоліки шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі у розмірі 968,96 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2024 року суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, після сплати позивачем судового збору по цій справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за обставин тривалої роботи в шкідливих та важких умовах праці у позивача виникло професійне захворювання про що складено 10.07.2023 року акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4. Відповідно до довідок з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 187264 та серії 12ААА № 129732 позивачу з 25.09.2023 р. встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання, безстроково. Внаслідок зазначеного, позивачу призначено одноразову допомогу як потерпілому при стійкій втраті професійної працездатності в розмірі 30 485 грн. та щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати в розмірі 4 774,76 грн. Відповідно до пункту 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Таким чином для розрахунку щомісячних страхових виплат внаслідок професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності включено період з 01.06.2022 року по 31.05.2023 року. Як вбачається зі змісту витягу з Держреєстру по застрахованій особі від 29.11.2023 року, середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин) та становить: 58 158,78 : 241 = 241,32 грн. Розмір середньоденної заробітної плати (доходу) не може перевищувати максимально суму (граничний розмір заробітної плати (доходу) та оподаткованого доходу (прибутку), з яких сплачується єдиний внесок, в розрахунку на один день та обчислюється шляхом ділення її розміру, встановленого в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів 30,44 (МахСЗП). Визначено: Мах СЗП = 100500.00 : 30,44 = 3 301,58 грн. Прийнята середньоденна заробітна плата 241,32 грн. Розмір середньомісячної заробітної плати обчислюється відповідно до Порядку № 1266 шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44 результат становить: 241,32 Ч 30,44 = 7 345,78 грн. Щомісячна страхова виплата, виходячи з 65% втраченої заробітної плати становить: 7 345,78 Ч 65% = 4 774,76 грн. Отже, час з 10.03.2022 року по 31.05.2023 року не може бути виключений з розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати, як період не роботи позивача з поважних причин. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.06.1991 року працював на різних посадах в ПрАТ ІНГЗК та звільнений 10.10.2023 року за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.

Відповідно до довідки МСЕК від 05.10.2023 року серії 12 ААА № 129732 позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 65% та встановлена третя група інвалідності.

05.12.2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про виключення з розрахункового періоду час не відпрацьований ним з поважних причин.

Відповідач листом Про розгляд заяви від 05.12.2023 року повідомив позивача про те, що відповідно до п.11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Таким чином, для розрахунку щомісячних страхових виплат внаслідок професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності включено період з 01.06.2022 року по 31.05.2023 року. Як вбачається зі змісту витягу з Держреєстру по застрахованій особі від 29.11.2023 року, середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення сумарної заробітної плати на кількість календарних днів (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин) та становить: 58 158,78 : 241 = 241,32 грн. Розмір середньоденної заробітної плати (доходу) не може перевищувати максимально суму (граничний розмір заробітної плати (доходу) та оподаткованого доходу (прибутку), з яких сплачується єдиний внесок, в розрахунку на один день та обчислюється шляхом ділення її розміру, встановленого в останньому місяці розрахункового періоду, на середньомісячну кількість календарних днів 30,44 (МахСЗП). Визначено: Мах СЗП= 100500.00 : 30,44 = 3 301,58 грн. Прийнята середньоденна заробітна плата 241,32 грн. Розмір середньомісячної заробітної плати обчислюється відповідно до Порядку № 1266 шляхом множення середньої заробітної плати за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44 результат становить: 241,32 Ч 30,44 = 7 345,78 грн. Щомісячна страхова виплата, виходячи з 65% втраченої заробітної плати становить: 7 345,78 Ч 65% = 4 774,76 грн.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 - XIV (далі - Закон № 1105- XIV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Страхові випадки:

за соціальним страхуванням від нещасного випадку - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок, що стався, або професійне захворювання, яке виникло внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;

за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат.

Відповідно до статті 2 Закону № 1105-ХІV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальне страхування, застосовуються норми міжнародного договору.

Частиною першою статті 9 Закону № 1105-ХІV передбачено, що застрахована особа має право на: безоплатне отримання інформації про порядок витрачання страхових коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку, а також роз`яснень з питань соціального страхування; отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом; участь у розслідуванні страхового випадку, у тому числі за участю представника профспілкового органу або своєї довіреної особи; послуги з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що надаються відповідно до вимог Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я"; послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію; відшкодування під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров`я і професійної реабілітації витрат на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, на проїзд особи, яка її супроводжує; забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог Законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"; оскарження дій страховика, роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг; судовий захист своїх прав.

Відповідно до статті 29 Закону №1105-ХІV страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Згідно із статтею 30 Закону № 1105-ХІV, страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 32 Закону № 1105-ХІV передбачено, що Медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров`я. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, а у випадках, передбачених законом, - за клопотанням органів досудового розслідування або за рішенням суду (судді).

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону № 1105-XIV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.

Згідно із частиною 8 статті 36 Закону № 1105-XIV середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, з наданих до матеріалів справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12 ААГ № 187264 від 05.10.2023 року та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 129732 вбачається, що позивачу встановлено III групу інвалідності безстроково по причині професійного захворювання та стійку втрату працездатності у розмірі 65%.

Водночас, з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами, що у зв`язку із встановленням позивачу III групи інвалідності безстроково по причині професійного захворювання та стійкої втрати працездатності у розмірі 65%, відповідачем призначено та нараховано позивачу щомісячні страхові виплати, розрахунковим періодом, за який обчислено середню заробітну плату, є період з червня 2022 року по травень 2023 року.

Отже, спірним у цій справі є питання щодо не виключення відповідачем із розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин пов`язаних з простоєм, оголошеним ПрАТ ІНГЗК, та зміною істотних умов праці.

Відповідно до наказу ПрАТ «ІНГЗК» № 235 від 10.03.2022 року «Про зупинку технологічного циклу ПрАТ «ІНГЗК» оголошено простій з 11.03.2022 року у зв`язку з введенням військового стану в Україні внаслідок військової агресії російської федерації проти України та загостренням обстановки в регіоні присутності підприємства, відсутністю організаційних та технічних умов для господарської діяльності підприємства, а також з метою забезпечення безпеки працівників, збереження майна.

Згідно із наказом ПрАТ «ІНГЗК» № 714 від 15.12.2022 року «Щодо скасування режиму простою та визначення графіків зайнятості персоналу у грудні 2022 року» в зв`язку з можливістю виробництва товарного концентрату в ПрАТ «ІНГЗК» з мінімальним рівнем завантаженням потужностей підприємства та з метою ефективного управління зайнятості персоналу та витратами на оплату праці працівників підприємства у грудні 2022 р., враховуючи продовження строку дії правового режиму воєнного стану в Україні, викликаного військовою агресією російської федерації проти України скасовано режими простою в ПрАТ «ІНГЗК» з 16.12.2022 року.

Розпорядженням № 505 від 18.12.2022 року «Про попередження персоналу цеху технологічного автотранспорту про зміну істотних умов праці» на підставі наказу ПрАТ «ІНГЗК» № 714 від 15.12.2022 року «Щодо скасування режиму простою та визначення графіків зайнятості персоналу у грудні 2022 року» встановлено з 27.12.2022 року персоналу автомобільної колони № 2 цеху технологічного автотранспорту графік роботи № 14Е (SAP 1009-001) однозмінний п`ятиденний робочий тиждень, вихідні субота, неділя, з тривалістю 0 годин 48 хвилин (0,8 год.): початок роботи 08-00 год., закінчення роботи 08-48 год.

Таким чином, розрахунок середньої заробітної плати для призначення позивачу щомісячної страхової виплати був визначений з урахуванням періоду простою на підприємстві, оголошеним у зв`язку із введенням воєнного стану на території України та зміною істотних умов праці.

Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці) визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 (далі - Порядок № 1266).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.

Пунктом 4 Порядку № 1266 передбачено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за формулою:

З = З(н) х С : М,

де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;

З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;

С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);

К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:

К = З(в) : З(с),

де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;

З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;

М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.

У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв`язку з: поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців; причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

Пункт 16 Порядку № 1266 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин вказує на те, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.

Таким чином, аналізуючи вимоги й методики, визначені Порядком № 1266 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що визначення «поважні причини», які повинні бути враховані при обчисленні середньої заробітної плати є оціночним поняттям, яке підлягає тлумаченню в кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин та врахуванням того, чи залежали ці обставини від працівника.

Суд звертає увагу, що є загальновідомим той факт, що 24.02.2022 року в Україні відбулася безпрецедентна ситуація, початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України. Законодавець раніше не міг врахувати в Порядку № 1266 існування таких виключних обставин, як зупинення трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пункт 3 Порядку № 1266 був викладений в новій редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1350 від 02.12.2022 р. наступним чином: «Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески».

Відповідно до ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Як вже було зазначено вище, ПрАТ «ІНГЗК» у зв`язку із введенням воєнного стану на території України оголошено простій, який є для позивача вимушеним невиходом на роботу.

Тобто, позивач не працював у період з 10.03.2022 року по 16.12.2022 року не з власного бажання, а у зв`язку з оголошенням простою на підприємстві внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої військовою агресією російської федерації проти України, що є поважною причиною, внаслідок якої місяці спірного розрахункового періоду вважаються такими, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин та повинні бути виключені з розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати.

Наказом «Щодо скасування режиму простою та визначення графіків зайнятості персоналу у грудні 2022 р.» № 714 від 15.12.2022 р. та розпорядження «Про попередження персоналу цеху технологічного автотранспорту про зміну істотних умов праці» № 505 від 18.12.2022 р., позивачу з 20.12.2022 р. було встановлено графік роботи 14Е, що передбачав однозмінний п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю робочої зміни 0 го. 48 хв. за робочу зміну. При цьому, графік роботи 14Е передбачав початок роботи на підприємстві о 08 год.00 хв., із закінченням робочої зміни о 08 год.48 хв. (щозмінно).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Отже період з 20.12.2022 р. по 31.05.2023 р. також не був відпрацьований позивачем з поважних причин.

При цьому, нормативними актами не визначено обмеження щодо неможливості виключення певного періоду роботи застрахованої особи з розрахункового періоду, в якому вона не працювала з поважних причин, з підстав отримання застрахованою особою в цей період заробітної плати.

Крім того, пунктом 3 Порядку №1266 чітко зазначено, що місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Отже, оскільки простій на ПрАТ «ІНГЗК» було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої російською військовою агресією, суд вважає, що період простою вказаного підприємства може бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати позивача при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов`язаних з простоєм ПрАТ «ІНГЗК» та зміною істотних умов праці, обумовлених введенням воєнного стану на території України та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати позивачу з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоду з 10.03.2022 року по 31.05.2023 року у зв`язку із простоєм, оголошеним ПрАТ «ІНГЗК», та зміною істотних умов праці у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.

Разом з тим суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині перерахунку щомісячної страхової виплати позивачу з дня її призначення, взявши за обрахунковий період при розрахунку середньої заробітної плати період роботи на ПрАТ ІНГЗК з 09.03.2021 р. по 09.03.2022 р.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Враховуючи, що перерахунок щомісячної страхової виплати позивачу з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоду з 10.03.2022 року по 31.05.2023 року у зв`язку із простоєм, оголошеним ПрАТ «ІНГЗК», та зміною істотних умов праці у зв`язку із введенням воєнного стану на території України на виконання даного рішення не проведено, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

В силу ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 484,48 грн. (968,96 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У період з 20.09.2024 року по 01.10.2024 року суддя Кучма К.С. перебував у відрядженні, у зв`язку з чим рішення ухвалено у перший робочий день 02.10.2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виключення із розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов`язаних з простоєм Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та зміною істотних умов праці, обумовлених введенням воєнного стану на території України.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоду з 10.03.2022 року по 31.05.2023 року у зв`язку із простоєм, оголошеним Приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», та зміною істотних умов праці у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма