Рішення № 122353581, 15.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 рокуСправа №160/23229/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" (ул. Січових Стрільців, 20, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49001) до Львівської митниці (7900, м. Львів, вул. Костюшкіна, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

28 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвент Груп" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/900422/2 від 17.05.24 р. та № UА209000/2024/900457/2 від 24.05.24 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач надав до митного органу документи, які підтверджують витрати на транспортування товару до кордону України.

Ухвалою від 28.08.2024 року суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказує на те, що дклерант не надав документів, які вказують зменшення звичаної конкурентної ціни, вісутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару грунтується на дійсній вартості.

Митницею встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність налжених відомостей,які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості , визначеної за основним методом.

Документи подані на вимогу митного органу не усувають зазанчені невідповідність . Інших документів на вимогу митного органу не надано.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно із ч.ч. 3, 4ст.262 КАС Українипідготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Між ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» (Дистриб`ютор) та компанією SHELL LUBRICANTS SUPPLY COMPANY B.V., Нідерланди (Компанія Shell), укладено договір про продаж т розповсюдження мастильних матеріалів № б/н від 14.12.2020 року (далі договір), за яким дистриб`ютор отримав право перепродавати продукти ТМ SHELL від свого імені та за власний рахунок на умовах, встановлених у договорі.

Позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170040489U3 та на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару при первісному поданні митної декларації митному органу було надав пакет документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно з вимогами чинного митного законодавства, в тому числі, але не виключно: митна декларація № 24UA209170040489U3; договір про продаж та розповсюдження мастильних матеріалів № б/н від 14.12.2020 р. між SHELL LUBRICANTS SUPPLY COMPANY B.V. та ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП»; Рахунок-проформа № 1445525225 від 29.04.2024 року; рахунок-проформа № 1445525230 від 29.04.2024 року; рахунок-проформа № 1445525237 від 29.04.2024 року; рахунок-фактура (Інвойс) № 1446183467 від 13.05.2024 року; рахунок-фактура (Інвойс) № 1446183468 від 13.05.2024 року; рахунок-фактура (Інвойс) № 1446183470 від 13.05.2024 року; довідка про транспортні витрати №7009 від 13.05.2024 року від АТ «КИIВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «РАПІД»; заявка на перевезення вантажу №51 від 06.05.24 р. до АТ «КИIВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «РАПІД» за Договором №15-10/15 від 15.10.15 р.; договір №15-10/15 від 15.10.15 р. між ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» та АТ «КИIВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «РАПІД»; лист вих.№30465/1/1/2024 від 15.05.2024 р. від ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» про страхування вантажу; автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 13.05.24 р.; сертифікат про походження товару №37299493 від 07.05.24 р.; копія митної декларації країни відправлення 24DE523033410134B0 від 13.05.2024 р.; лист від SHELL LUBRICANTS SUPPLY COMPANY B.V. стосовно цін на продукцію; прайс-лист від SHELL LUBRICANTS SUPPLY COMPANY B.V. на 2024.

Львівської митниці було прийнято рішення про те, що документи надані Позивачем до митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, відповідно «17» травня 2024 року, посадовою особою Львівської митниці винесено рішення № UA 209000/2024/900422/2 про коригування митної вартості товарів (далі Рішення), яким було здійснено коригування митної вартості імпортованого товару в сторону збільшення митної вартості товарів за імпортованими ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» товарами, а саме:

1. Коригування митної вартості товару №2 (1.Олива трансмісійна з сумарним вмістом нафти або нафтопродуктів вуглеводнів одержаних з бітумінозних мінералів більше 70% в якості основного компоненту без вмісту дисульфіду молібдену без вмісту біодизеля: 550042206 AGCO Axle Oil 80W-90_1*209L 4шт. Виробник: Shell Deutschland Oil G.m.b.H. Країна виробництва: DE. Торгівельна марка: SHELL.) із заявленої декларантом митної вартості у розмірі 2 282,39 USD до 3 219,16 USD;

2. Коригування митної вартості товару №3(1. Олива моторна з сумарним вмістом нафти або нафтопродуктів вуглеводнів одержаних з бітумінозних мінералів більше 70 в якості основного компоненту без вмісту дисульфіду молібдену без вмісту біодизеля: 550061359 Robust MAN 3277 10W-40_3*5L 41шт. 550072720 Robust MAN 3277 10W40_1*20L 29шт. Виробник: Shell Espana SA. Країна виробництва: ES. Торгівельна марка: MAN.) із заявленої декларантом митної вартості у розмірі 3 189,70 USD до 3 267,78 USD.

Загалом за митною декларацією №24UA209170040489U3 збільшений розмір мита та ПДВ на суму 7 995,48 грн.

Позивач подав подав до Львівської митниці митну декларацію №24UA209170042907U2 та на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару при первісному поданні митної декларації митному органу було надано повний пакет документів, що повністю підтверджують заявлену митну вартість згідно з вимогами чинного законодавства, в тому числі, але не виключно: митна декларація №24UA209170042907U2; договір про продаж та розповсюдження мастильних матеріалів № б/н від 14.12.2020 р. між SHELL LUBRICANTS SUPPLY COMPANY B.V. та ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП»; рахунок-проформа №1445991867 від 08.05.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) №1446539859 від 21.05.2024 року; рахунок №РК000647 від 21.05.2024 р. від АТ «КИIВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «РАПІД» за Договором №15-10/15 від 15.10.15 р.; довідка про транспортні витрати №7019 від 21.05.2024 року від АТ «КИIВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «РАПІД»; заявка на перевезення вантажу №56 від 14.05.24 р. до АТ «КИIВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «РАПІД» за Договором №15-10/15 від 15.10.15 р.; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №15-10/15 від 15.10.15 р. між ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» та АТ «КИIВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «РАПІД»; лист вих.№30510/1/2024 від 21.05.2024 р. від ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» про страхування вантажу; автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 21.05.24 р.; сертифікат про походження товару №37352806 від 21.05.2024 р.; копія митної декларації країни відправлення №24DE5230337138 66B7 від 21.05.2024 р.; експертний висновок №3-2/190 від 23.04.24 р. від ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ»; лист від SHELL LUBRICANTS SUPPLY COMPANY B.V. стосовно цін на продукцію; дані про замовлення з офіційної інформаційно-аналітичної системи розміщення та оформлення замовлень Виробника SHELL MarketHub; прайс-лист від SHELL LUBRICANTS SUPPLY COMPANY B.V. на 2024 рік.

Львівської митниці прийняла рішення про те, що документи надані позивачем до митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, тому Львівською митницею прийняв рішення винесено рішення №UA209000/2024/900457/2 про коригування митної вартості товарів , яким було здійснено коригування митної вартості імпортованого товару в сторону збільшення митної вартості товарів за імпортованими ТОВ «ІНВЕНТ ГРУП» товарами, а саме:

3. Коригування митної вартості товару Олива трансмісійна з сумарним вмістом нафти або нафтопродуктів вуглеводнів одержаних з бітумінозних мінералів більше 70% в якості основного компоненту без вмісту дисульфіду молібдену без вмісту біодизеля: 550042206 AGCO Axle Oil 80W-90_1*209L- 12шт. 550046836 AGCO Parts Axle Oil 85W140 (G L-5)_1*209L- 12шт. 550046835 AGCO Parts Axle Oil 85W-140_1* 20L (GL-5)- 66шт. Виробник: Shell Deutschland Oil G.m.b.H. Країна виробництва: DE. Торгівельна марка: SHELL із заявленої декларантом митної вартості у розмірі 18 795,46 USD до 23 834,93 USD.

Загалом за митною декларацією №24UA209170042907U2 збільшений розмір мита та ПДВ на суму 40 250,36 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішеннями про коригування митної вартості товару, позивачем було реалізовано право на випуск товарів під забезпечення сплати митних платежів.

На думку позивача, рішення відповідача № UA209000/2024/900422/2 та № UA209000/2024/900457/2 про коригування митної вартості товарів є протиправними, порушують права та законні інтереси Позивача, оскільки при прийнятті зазначених рішень Львівською митницею було неповно досліджено та не прийнято до уваги усі надані Позивачем документи, неправильно надано правову характеристику умовам зовнішньоекономічного договору та наданим документам на підтвердження митної вартості заявленої декларантом.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Стосовно доводу відповідача стосовно прайс-листа, то суд зазначає про таке.

Згідно із п.13 висновків довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). За вказаних обставин суд відхиляє даних довод відповідача.

Стосовно доводу відповідача про те, що надані платіжні доручення містять посилання лише на контракт, що не дозволяє зробити висновки про оплату будь-якої конкретної партії товару; адже за контрактом Покупець має ряд інших зобов`язань, за які може сплачувати Продавцеві, то суд зазначає наступне.

Згідно із п.3,9,10 висновків довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта; ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості; інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, що відмінні від тих, які стоять під відповідним зовнішньоекономічним договором, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Позивачем до митного оформлення надано інвойс на підтвердження вартості товару.

Наявність або відсутність фактичної оплати жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.

Стосовно доводу відповідача про те, що лист продавця серед пояснень падіння ціни містить посилання на зростання обсягів закупівлі, проте документальних підтверджень такого зростання не надано. Також Шелл посилається на зниження біржових цін на нафту "на момент виробництва". Момент виробництва товару невідомий.

Відповідно до п.10 висновків довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року, інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, що відмінні від тих, які стоять під відповідним зовнішньоекономічним договором, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Позивачем до митного оформлення надано інвойс на підтвердження вартості товару.

Стосовно доводів відповідача: контрактом встановлюються обмеження щодо прав Покупця на використання оцінюваного товару та зобов`язання Покупця, що можуть мати неринковий вплив на ціну товару: - пунктом 2.3.1 визначено обмеження щодо продажу товару Глобальним клієнтам; - пунктом 5.7 визначено, що Покупець не має права продавати продукти за цінами, що перевищують максимальну ціну, встановлену Продавцем. - пунктом 10.2.13 визначено, що Покупець зобов`язується рекламувати продукти через агенції, схвалені Продавцем; також незрозуміло, чи забрав покупець "повний контейнер", як це вказано в додатку 8, і чи не повинен він сплатити додаткові кошти за "мале замовлення" відповідно до п. 5.9; існують позаринкові фактори, що можуть впливати на суму інвойсу і напряму не стосуватися ціни продуктів: - пунктом 4.4 визначено, що Продавець може отримати суму заборгованості з Покупця "шляхом коригування ціни на продукцію"; - Пунктом 8.5 контракту передбачено, що Продавець має право здійснювати взаємозалік сум заборгованості; - відповідно до п. 8.7 до будь-якого рахунку-фактури може бути застосована кредит-нота, видана Продавцем. У який спосіб такі фактори, що можуть вплинути на суму інвойсу, мають бути в ньому відображені, контрактом не визначено, то суд зазначає наступне.

Надані до митного оформлення рахунки (інвойси) не містять жодної інформації стовно плати за обслуговування з поставки Глобальним клієнтам Shell, відповідно відсутні підстави вважати визначену у рахунках (інвойсах) вартість товару заниженою.

Згідно із п.10 висновків довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року, інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, що відмінні від тих, які стоять під відповідним зовнішньоекономічним договором, є допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Позивачем до митного оформлення надано інвойс на підтвердження вартості товару.

Дивіденди та інші платежі позивача на користь Shell не є пов`язаними з оцінюваними товарами та не є частиною митною вартості товару.

У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до кордону України позивач надав до митного оформлення наступні документи: довідку про транспорті витрати, заявку на перевезення вантажу, рахунок на перевезення, договір на перевезення вантажів.

Вказані документи в повному обсязі підтверджують витрати на транспортування товару до кордону України.

Взаємозалік заборгованості передбачений чинним законодавством України як одна з підставн ля припинення зобов`язань (ст. 601 ЦК України).

За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.

За наведених вище обставин, суд вважає, що подані позивачем, як декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість зазначені відповідачем у повідомленнях декларанту зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Слід вказати, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 року справа №815/6827/17, від 22.04.2019 року справа №815/6242/17, від 07.08.2018 року справа № 815/3400/17.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що надані товариством до митного оформлення документи, підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають відповідних протирічь та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

З огляду на викладене, доводи та підстави, що зазначені відповідачем у рішеннях Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/900422/2 від 17.05.24 р. та № UА209000/2024/900457/2 від 24.05.24 року не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Натомість надані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Враховуючи наведене вище, слід зробити висновок, що митним органом оскаржувані рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, які підлягають відшкодуванню відповідачем згідно вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 20, прим. 14-9, код ЄДРПОУ 33320092) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UА209000/2024/900422/2 від 17.05.24 р. та № UА209000/2024/900457/2 від 24.05.24 року.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» сплачену суму судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук