Рішення № 122353514, 04.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 рокуСправа №160/20474/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,-

ВСТАНОВИВ:

29.07.2024 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати противоправним і скасувати Рішення № 12031500096931 від 08 липня 2024 року Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_3 вилучену Посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 10.07.2020 р., строком дії до 25 липня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є уродженцем Узбекистану, та з 01.09.2019 року є студентом Дніпровського державного медичного університету факультету медицини та фармації за денною формою. На підставі цього позивачеві було видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 терміном дії до 25.07.2026 року. Наказом від 17.06.2024 №172ос був відрахований зі складу здобувачів освіти ДДМУ. Наказом від 25 червня 2024 року №387ос позивача поновлено на навчанні, однак не зважаючи на це, 08.07.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було прийняте рішення №12031500096931 про скасування його посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 5пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322. При цьому, на переконання позивача, при вилученні оригіналу посвідки на тимчасове проживання та при винесенні рішення не був долучений перекладач, тобто не перевіривши рівень знання позивача української мови, відповідач склав вищезазначені документи та вручив їх відповідачу під особистий підпис, без присутності перекладача та адвоката. З огляду не вищезазначене, позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 28.08.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Також, цією ухвалою витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області матеріали, що стали підставою для ухвалення рішення № 12031500096931 від 08 липня 2024 року про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

12.08.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, разом із матеріалами, що стали підставою для ухвалення рішення, в обґрунтування якого зазначено, що на підставі статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 03.07.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме: порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пп.7 п. 61 постанови КМУ № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином. Відповідно до підпункту 5 пункту 63 Постанови Кабінету Міністрів України № 322 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну. З урахуванням наданої інформації Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області прийнято рішення від 08.07.2024 року № 12031500096931 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 на підставі пп. 5 п. 63 Постанови КМУ від 25.04.2018 З огляду на викладене, права, свободи або законні інтереси позивача не є порушеними, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про розгляд справи №160/20474/24 за правилами загального провадження з обов`язковим викликом представника.

Відповідно до положеньст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі того, що він навчається в ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 05.11.2019 строком дії до 01.10.2020.

03.07.2020 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №115457100 про обмін посвідки № 800103631.

10.07.2020 позивачу було видано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 строком дії до 25.07.2026 року.

12.06.2024 на адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов лист за вх. № 9872/1/1201-24 від Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області щодо надання інформації стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення правил дорожнього руху та накладення стягнення у вигляді штрафу.

03.07.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме: порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

08.07.2024 прийнято рішення № 12031500096931 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 на підставі пп. 5 п. 63 Постанови КМУ від 25.04.2018.

Наказом № 372ос від 17.06.2024 «Про відрахування по факультету медицини і фармації» Нематова Макхматоліба (Узбекистан) здобувача освіти 3 курсу, 4 групи (222 медицина, ОС - магістр, 6 семестр 2023/2024 н.р.), мова навчання- українська, який навчається за кошти фізичних або юридичних осіб, відрахувати зі складу здобувачів освіти з 12.06.2024р. за невиконання індивідуального навчального плану.

25.07.2024 позивач з рішенням про скасування посвідки на тимчасове проживання від 08.07.2024 року № 12031500096931 ознайомився особисто у приміщенні Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Наказом № 387ос від 25.06.2024 «Про поновлення на навчання по факультету медицини і фармації» Нематова Макхматоліба (Узбекистан), відрахованого з 3 курсу (222 медицина, ОС-магістр, 6 семестр 2023/2024 н.р.) за невиконання індивідуального навчального плану (наказ № 372ос від 17.0б.2024р.), мова навчання-українська, денної форми навчання, який навчався за кошти фізичних або юридичних осіб, поновлено на навчанні на 3 курс у складі 401 групи (222 медицина, ОС -магістр, 5 семестр 2024/2025 н.р.), мова навчання-українська, денної форми навчання, за кошти фізичних або юридичних осіб з 01.09.2024р.

Не погодившись із рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Приписами частини другоїстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Спірні правовідносини врегульованіЗаконом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. №3773-VІ(далі - Закон України №3773-VІ).

Згідно з частиною 14статті 4 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Відповідно до частини третьоїстатті 5 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятійстатті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

У частині 13 статті 5 Закону №3773, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Відповідно до частини першої статті 51Закону №3773строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить:

1) у випадку, визначеному частиною четвертоюстатті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства;

2) у випадку, визначеному частиною п`ятоюстатті 4 цього Закону, - строк реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, який зазначається в реєстраційній картці проекту;

3) у випадку, визначеному частиною дванадцятоюстатті 4 цього Закону, - двароки;

4) у випадку, визначеному частиною тринадцятоюстатті 4 цього Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні;

4-1) у випадку, визначеному частиною двадцятоюстатті 4 цього Закону, - три роки;

5) в усіх інших випадках, визначенихстаттею 4 цього Закону, - одинрік.

Частина третя вказаної статті передбачає, що строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Частиною першоюстатті 13 Закону України №3773-VІвстановлено, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

Відповідно до частини третьоїстатті 13 Закону України №3773-VІрішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Частиною першою статті 23Закону України №3773визначено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначається Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженоюнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 р. №1235(далі -Інструкція №1235).

Пунктом 3Інструкції №1235передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першоїстатті 13 Закону України №3773-VІ.

Згідно з пунктом 4Інструкції №1235рішення про заборону в`їзду в Україну, особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою:

підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;

підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;

органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;

підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;

органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Відповідно до пункту 5Інструкції №1235після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у п.4 цієїІнструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абз.абз.2, 3 та 7 ч.1ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

У пункті 6Інструкції №1235визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієїІнструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієїІнструкції.

Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 28.04.2018 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (надалі - Порядок №322).

Згідно з пунктом 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У пунктах 64-66 Порядку №322 передбачено, що рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Відповідно дост. 26 Закону №3773-VIрішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

З аналізу приписівстатті 26 Закону №3773-VIвбачається, що встановлення заборони щодо подальшого в`їзду іноземця в Україну строком на три роки, при прийнятті рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, є виключно правом органів міграційної служби, а не обов`язком, порядок застосування якого регламентуєтьсястаттею 13 Закону №3773-VI.

Отже, що при прийнятті рішення про заборону в`їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб`єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченимизакономпідставами для заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, які визначені встатті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Як свідчить зміст спірного рішення №12031500096931 від 08.07.2024про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_3 , останнє прийняте на підставі підпункту 5 пункту 63 Порядку №322, а саме: коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем суду надано рішення ГУ ДМС в Дніпропетровській області від 03.07.2024 про заборону в`їзду на територію України громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким останньому заборонено в`їзд на територію України терміном на 3 (три) роки.

Так, зі змісту рішення про заборону в`їзду на територію України громадянина громадянина ОСОБА_4 від 03.07.2024 судом встановлено, що доГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист Відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП №7420/41/19-2024 року. Надано інформацію, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_2 не сплатив адміністративний штраф за постановою серії БАД № 797061 від 16.04.2024 за порушення ч. 5 ст. КУпАП.

Суд вважає, що, дійсно, інформація від органів Національної поліції може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи, проте, така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність в діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, має бути проведена та є обов`язком ДМС.

Суд також звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачено адміністративної процедури оскарження такого подання. Стосовно процедури оскарження в судовому порядку, то таке подання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим, не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС.

Тож, обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, у свою чергу, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов`язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач не надав суду аргументованих доводів і доказів, які б переконливо свідчили про те, що в`їзд і перебування позивача в Україні може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку. Лише факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та несплата адміністративного штрафу, на переконання суду, не може розглядатися як безумовна підстава для заборони йому в`їжджати в Україну.

У цьому випадку, склалась ситуація, за якої міграційний орган та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції вказують про наявність обставин для заборони позивачу на в`їзд в Україну в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, проте без надання доказової бази, лише із посиланням наявності відповідної компетенції на здійснення таких заходів на прийняття рішень, наявність якої і не заперечується, проте, під час вирішення питання про прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем не було запрошено позивача дня надання пояснень чи спростування викладених у листі обставин.

Так, рішення прийнято за відсутності фактичних та правових підстав, без переслідування легітимної мети, необґрунтовано, упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між жорсткими і несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване дане рішення, а тому, наявні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За наслідком розгляду даного спору, суд доходить висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, задля належного способу захисту порушеного права, а саме визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1201110100014591 від 03.07.2024 про заборону в`їзду в Україну громадянину Узбекистану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке є наслідком прийняття оскаржуваного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Оскільки скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні є наслідком прийняття рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну, яке визнано судом протиправним та скасовано, належним способом захисту прав позивача, є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №12031500096931 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 прийняте 08.07.2024 р., оскільки підставою для його прийняття стали норми п. п. 5 п. 63 Порядку № 322 (посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що міграційним органом, при прийняті рішень, не було дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його доведеної вини, адже наявність лише посилання на наявність несплаченого адміністративного штрафу, що покладена в основу листа, не може слугувати підставою вважати дії останнього такими, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, зокрема, в силу статті 62 Конституції України.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішень Державної міграційної служби України, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.037899971333.1 від 28.07.2024 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В.Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 03.07.2024 за №1301110100014591 про заборону в`їзду в Україну громадянину Узбекистану ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 3 (три) роки.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області від 08.07.2024 № 12031500096931 про скасування громадянину ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В.Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець