Рішення № 122353214, 14.10.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6860/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «ПС» від 29.05.2024 №0143430705, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 117.1 статті 117, пункту 121.1 статті 121 ПК України застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 1360,00 грн та форми «С» від 29.05.2024 №0143420705, яким на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР) застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 374137,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування на 2 групі єдиного податку, ставка податку 20% та здійснює роздрібну торгівлю уживаними товарами в магазинах.

ГУ ДПС у Волинській області була проведена фактична перевірка в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність позивач у сфері роздрібної торгівлі технічно-складними побутовими товарами - мобільними телефонами, аксесуарами, за результатами якої складено акт від 30.04.2024, реєстраційний №11140/03-20-07- 05/3601611554 (бланк №002876).

ФОП ОСОБА_1 13.05.23 подано заперечення на акт фактичної перевірки

Однак, на підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 29.05.2024 №0143430705, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 117.1 статті 117, пункту 121.1 статті 121 застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 1360,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 29.05.2024 №0143420705, яким на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 374137,00 грн.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до ату перевірки від 30.04.2024 (бланк №002876) застосовано санкція в розмірі 150 % вартості проданих з порушенням товарів у сумі 499 грн. (за порушення, вчинене вперше) та 150 відсотків у сумі 373638 грн. (за повторне чинення порушення), а також на підставі статті 44 ПК України, застосовано штраф 1020,00 грн.

З вищевказаними податковими повідомленнямирішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

На думку позивача, контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для її проведення, а наказ про проведення перевірки складений з порушенням статті 81 ПК України, оскільки в наказі не зазначені законні (фактичні) підстави для його винесення.

В даному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

У свою чергу, обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом фактичної перевірки позивача, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно виявлених порушень позивач вказує, що в акті перевірки зазначено, станом на 22.04.2024 відомості про об`єкти оподаткування платника податків, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність, щодо наявності у підприємця нерухомого та рухомого майна (повідомлення за формою №20-ОПП) магазин «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 - не подавались, реєстратори розрахункових операцій та програмні реєстратори розрахункових операцій не реєструвались.

Так, дійсно, в ході здійснення перевірки було виявлено, що ФОП ОСОБА_1 який здійснює господарську діяльність магазинку « iGood», за адресою: АДРЕСА_1 , 01.10.23 згідно заяви Форми 1-ПРРО було зареєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій на Магазин ««iGood», де було помилково вказано адресу АДРЕСА_2 , замість адреси АДРЕСА_1

Тобто, в дійсності реєстратор були зареєстрований в належний спосіб, проте була помилково вказана невірна адреса господарської одиниці.

Разом з тим, у заяві форми 1-ПРРО від 01.10.2023 про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій Магазин ««iGood», вказано код території UA 07080170010083384, що згідно кодифікатору адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, національний реєстр адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад України, введений 26.11.2020 наказом Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрегіону) відноситься до м. Луцька, а отже надає право його використання на всій території міста Луцька.

Крім того, у відповідності до заяви форми 1-ПРРО від 29.04.24 про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій Магазин ««iGood», перереєстровано за вірною адресою АДРЕСА_1 .

У відповідності до повідомлення Форми 20-ОПП про об`єкти оподаткування платника податків, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність, Магазин «iGood», за адресою АДРЕСА_1 внесена до вищевказаного переліку.

В ході перевірки встановлено, що 22.04.2024, після пред`явлення наказу про проведення фактичної перевірки», направлень на перевірку та службових посвідчень перевіряючих, вищевказані розрахункові операції ФОП ОСОБА_1 проведено через ПРРО фіскальний номер 4000673718, який використовується в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наявної у Головному управлінні ДПС у Волинській області податкової інформації, програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718 зареєстровано контролюючим органом, за заявою ФОП ОСОБА_1 , на господарську одиницю -магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вище викладене, програмний реєстратор розрахункових операцій фіскальним номером 4000673718 ФОП ОСОБА_1 застосовувався в господарській одиниці, дані про яку не внесено до реєстру щодо таких ІІРРО.

29.04.2024 о 22:12 год. фіскальним сервером контролюючого органу, згідно поданої заявиФОП ОСОБА_1 , на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 перереєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718.

Таким чином перевіркою встановлено, що в період з 22.04.2024 по 29.04.2024 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 проводились розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі, із використанням електронного платіжного засобу (банківського платіжного терміналу S1VP05WJ) без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій або зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без надання покупцям обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту, створених у паперовій та/або електронній формі, на загальну суму 249 591,00 грн.

В спростування таких доводів податкового органу позивач зазначає, що дійсно, вказані операції проведено у безготівковій формі із використанням електронних платіжних засобів (банківського платіжного терміналу S1VF05WJ та банківської картки. При проведенні розрахункової операції покупцю надано чек платіжного банківського терміналу з реквізитами ФОП ОСОБА_1 ЄДРПОУ АДРЕСА_3 та із застосуванням реєстратору розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718, який був зареєстрований на господарську одиницю-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 . 29.04.2024, згідно поданої заяви (форма №1-1 ПРРО) ФОП ОСОБА_1 перереєстровано на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується відповідної роздруківкою касового чека 2282432125 та 2285085639 від 22.04.2024, водночас недоліки касових чеків в частині невірного зазначення адреси позивач вважає лише формальним порушенням, адже вказані операції проведені з застосуванням РРО, про що свідчить також і роздруківка по ПРРО за особистого кабінету платника податків.

Щодо операцій купівлі-продажу, проведених в період з 22.04.2024 по 29.04.2024 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 , на загальну суму 249 591,00 грн., то останні також в повній мірі проведені з використанням реєстратору розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718, який був зареєстрований на господарську одиницю -магазин «iGood», за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить також і роздруківка по ПРРО за особистого кабінету платника податків та підтверджуються електронними касовими чеками за період 22.04.2024 по 29.04.2024 на загальну суму 278 289 грн.

Відповідні розрахункові операції у безготівковій формі із використанням електронних платіжних засобів (банківських карток, банківського терміналу) підтверджуються також випискою по рахунку позивача за період з 22.04.2024 по 29.04.2024 на загальну суму 226 681,02 грн.

Позивач вказує, що долучені до матеріалів справи касові чеки містять у собі всі необхідні реквізити, а недоліки в частині реквізитів не свідчать про порушення суб`єктом господарювання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР і не утворюють складу правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Так, спірні фіскальні (звітні) чеки відповідають визначенню розрахункового документа, зокрема, містять назву господарської одиниці, загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг). Відповідач в свою чергу не спростовував і не заперечив наявність у позивача сформованих у паперовій чи електронній формі розрахункових документів.

Формальні помилки у фіскальному касовому чеку не змінюють встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції.

На думку тлумачення відповідачем норм права про порушення позивачем оформлення документів при проведені розрахункових операції через РРО не є тотожним не проведенню розрахункових операцій через РРО та/або програмні РРО з фіскальним режимом роботи, про що зазначається в акті та таке порушення не тягне за собою таку саму відповідальність як за непроведення розрахункових операції через РРО взагалі, які застосовані до позивача.

Контролюючим органом не враховано, що при проведенні розрахункових операцій позивачем покупцям видавались розрахункові документи встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, і вказані документи у своїй сукупності містили всі реквізити, передбачені для розрахункової операції та підтверджують її виконання в розумінні статті 3 пунктів 1, 2 Закону України № 265/95-ВР.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.70).

У відзиві на позовну заяву (а.с.73-77) представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначив, що керуючись підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пунктів 80.2, п.80.8 статті 80, підпунктів 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: щодо здійснення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідних розрахункових документів в базах даних відсутня інформація про реєстрацію РРО/ПРРО, на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ГО» №1480-п від 22.04.2024 та направлень №2148, №2149, №2153 від 22.04.2024 проведено фактичну перевірку магазину «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено акт від 30.04.2024 бланк №002876, який зареєстрований в ГУ ДПС у Волинській області 30.04.2024 за №11140/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , який отриманий позивачем в день його складання.

Представник відповідача вказує, що згідно наявної у контролюючого органу податкової інформації, ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група єдиного податку, ставка податку 20%). Платником обрано вид діяльності: 47.19 - інші види роздрібної торгівлі поза магазинами. Станом на 22.04.2024 відомості про об`єкти оподаткування платника податків, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність, щодо наявності у підприємця нерухомого та рухомого майна (повідомлення за формою №20-ОПП) магазин «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 не подавались, реєстратори розрахункових операцій та програмні реєстратори розрахункових операцій - не реєструвались.

З метою перевірки питань дотримання суб`єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, перед початком фактичної перевірки 22.04.2024 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , придбано кабель «Lightning Baseus 2.4А (1m)» по ціні 249,00 грн.

Розрахунок проведено у безготівковій формі із використанням електронних платіжних засобів (банківського платіжного терміналу S1VF05WJ та банківської картки). При проведенні розрахункової операції покупцю надано чек платіжного банківського терміналу з реквізитами ФОП ОСОБА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 «iGood», АДРЕСА_1 . Також придбано за готівкові кошти накопичувач «Powerbank Baseus 10000mAh 20W» по ціні 1300,00 грн.

Дані розрахункові операції, у готівковій та безготівковій формі, при прийманні від покупців готівкових коштів та платіжних карток, проведено без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій або зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без надання покупцям в обов`язковому порядку у паперовій та/або електронній формі розрахункового документа встановленої форми та змісту.

В ході перевірки встановлено, що 22.04.2024, після пред`явлення наказу «Про проведення фактичної перевірки», направлень на перевірку та службових посвідчень перевіряючих, вищевказані розрахункові операції ФОП ОСОБА_1 проведено через ПРРО фіскальний номер 4000673718, який використовується в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наявної у Головному управлінні ДПС у Волинській області податкової інформації, програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718 зареєстровано контролюючим органом, за заявою ФОП ОСОБА_1 , на господарську одиницю -магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вище викладене, програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718 ФОП ОСОБА_1 застосовувався в господарській одиниці, дані про яку не внесено до реєстру щодо таких ПРРО.

29.04.2024 о 22:12 год. фіскальним сервером контролюючого органу, згідно поданої заяви (форма №1-ПРРО) ФОП ОСОБА_1 , на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 перереєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718.

Таким чином перевіркою встановлено, що в період з 22.04.2024 по 29.04.2024 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 проводились розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі, із використанням електронного платіжного засобу (банківського платіжного терміналу S1VF05WJ) без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій або зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без надання покупцям в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту, створених у паперовій та/або електронній формі, на загальну суму 249591,00 грн, чим порушено пункти 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Також на письмові запити від 22.04.2024 та 29.04.2024 ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки, а саме: перевіряючим не надано банківські виписки щодо руху коштів по рахунку, відкритому в установі банку АТ КБ «ПриватБанк» (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахунків у безготівковій формі (послуга Еквайринг) та інформація щодо обліку доходів (як платника, який перебуває на спрощеній системі оподаткування), чим порушено вимоги статей 44, 85 ПК України.

Окрім того, перевіркою встановлено, що станом на 22.04.2024 ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу не подано відомості про об`єкти оподаткування, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, які використовуються в господарській діяльності за формою №20-ОПП, а саме: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI

Під час перевірки використана наявна в ГУ ДПС у Волинській області інформація даних СОД РРО, стосовно даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Скориставшись правом передбаченим підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 та пункту 86.7 статті 86 Кодексу, до ГУ ДПС у Волинській області (контролюючого органу який проводив перевірку) ФОП ОСОБА_1 подано заперечення від 13.05.2024 б/н (вх. ГУ ДПС у Волинській області №21355/6 від 13.05.2024) щодо незгоди з висновками викладеними в акті фактичної перевірки від 30.04.2024 реєстраційний №11140/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (бланк №002876).

Стосовно підстави для проведення фактичної перевірки представник відповідача вказує, що у пункті 80.2 статті 80 ПК України закріплено, що перевірку можна проводити в разі наявності хоча б однієї з підстав, перелік яких наведений у цій нормі. У спірному випадку у наказі було чітко вказано як правову, так і фактичну підстави для призначення перевірки. Саме тому обсяг інформації в наказі повністю відповідає вимогам законодавства. Зважаючи на отриману інформацію щодо можливого порушення, із зазначенням сфери, якої ця інформація стосується, що вказує на конкретизацію фактичної підстави, відсутні підстави для скасування наказу у зв`язку з його неналежним оформленням.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкрито як правову, так і фактичну підстави для призначення фактичної перевірки, а саме: наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контрольні органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тому єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки в контексті дотримання платником податкової дисципліни, визначеної підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного в цій самій нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав вказана норма не встановлює.

Зазначення підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу, що акумулює в собі весь спектр необхідних елементів щодо визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

З огляду на вищезазначене представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 08.10.2019, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.62 зворот.-63).

Відповідно до підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пунктів 80.2, п.80.8 статті 80, підпунктів 69.2, 69.27 пункту 69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ГО» №1480-п від 22.04.2024 (а.с.16 зворот.) ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку магазину «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 де здійснює господарську діяльність позивач.

За результатами перевірки складено акт від 30.04.2024 №11140/03-20-07- 05/3601611554 (номер бланку 002876), якими встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, статей 63, 44, 85 ПК України, (а.с. 20 зворот.-23).

Не погодившись із висновками перевірки ОСОБА_1 подав на вищезазначений акт перевірки заперечення від 13.05.2024 (а.с. 23 зворот.).

За результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС у Волинській області листом «Про розгляд заперечення» від 27.05.2024 №2291/12/03-20-07-05 повідомило позивача, що заперечення прийняті до уваги, однак не спростовують висновків акту фактичної перевірки (а.с.24-26).

На підставі акту перевірки від 30.04.2024 №11140/03-20-07- 05/3601611554 (номер бланку 002876) ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 29.05.2024 №0143430705, згідно із якими за порушення статей 63, 44, 85 ПК України, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 117.1 статті 117, пункту 121.1 статті 121 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1360,00 грн (а.с.27 зворот.-28, 81);

від 29.05.2024 №0143420705, згідно із якими за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 374137,00 грн (а.с.28 зворот.-29, 82).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу листом від 29.05.2024 №7904/6/03-20-07-05-06 (а.с.27, 83) та отримані останнім 06.06.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення по вручення поштового відправлення (а.с.83 зворот.).

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення рішення протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України 20.1.10. контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки магазину «iGood», де здійснює господарську діяльність позивач, у наказі ГУ ДПС у Волинській області №1480-п від 22.04.2024 зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (а.с.16 зворот.).

Так, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

На думку суду, аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, в якій сформовано такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що як вбачається із змісту наказу ГУ ДПС у Волинській області №1480-п від 22.04.2024 підставою для призначення фактичної перевірки господарської одиниці, де здійснює свою діяльність позивач, слугувала наявна в ГУ ДПС у Волинській області інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: щодо здійснення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідних розрахункових документів в базах даних відсутня інформація про реєстрацію РРО/ПРРО.

У поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказує, що у спірному випадку у наказі було чітко вказано як правову, так і фактичну підстави для призначення перевірки та обсяг інформації в наказі повністю відповідає вимогам законодавства.

Разом з тим, суд констатує, що представником відповідача не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які містили б інформацію щодо можливих порушень, про які зазначається у наказах та які б передували видачі наказу на проведення фактичної перевірки позивача.

Таким чином, на відмінну від постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, в якій суд виходив із того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена Управлінням податкового аудиту доповідна записка, копія якої була наявна в матеріалах справи, зазначена у наказі №1480-п від 22.04.2024 фактична підстава для проведення перевірки позивача, на думку суду, не знайшла свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 у справі №826/12651/14, від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 у справі №1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі №808/1746/15 та від 04.02.2019 у справі №807/242/14.

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі №825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі про призначення перевірки №1480-п від 22.04.2024 будь-якого посилання на джерело отриманої відповідачем в установленому порядку інформації про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд приходить до висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Поряд з цим, при вирішенні спору суд вважає за доцільне надати правову оцінку висновкам акту фактичної перевірки, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 29.05.2024 №0143430705 та №0143420705 та щодо встановлених податковим органом порушення зазначає наступне.

Перевіряючи доводи сторін стосовно наявності (відсутності) порушень вимог Закону №265/95-ВР, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункту 1 статі 3 Закону №265/95-ВР);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункту 2 статі 3 Закону №265/95-ВР).

Згідно із пунктом 1 статі 17 Закону №265/95-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

На думку суду, аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 2) непроведення розрахункової операції через РРО; 3) невидача відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції; 4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання походять зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.

При цьому, якщо звернути увагу на об`єктивну сторону складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

У цій справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов`язків, встановлених як пунктом 1, так і пунктом 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається із розрахунку штрафної (фінансової) санкції (штрафу) до акт перевірки (а.с.29 зворот., 84) згідно із податковим повідомленням рішенням від 29.05.2024 №0143420705, до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 374 137,00 грн, а саме: за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій вчинене вперше - 499,00 грн (100 вартості проданих товарів) та за наступне вчинене порушення - 373638,00 грн (150 вартості проданих товарів).

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що в період з 22.04.2024 по 29.04.2024 в магазині «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 проводились розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі, із використанням електронного платіжного засобу (банківського платіжного терміналу S1VF05WJ) без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій або зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без надання покупцям в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту, створених у паперовій та/або електронній формі, на загальну суму 249591,00 грн.

Суд зауважує, що фактично такі висновки перевірки побудовані на тому, що розрахункові операції ФОП ОСОБА_1 було проведено через ПРРО фіскальний номер 4000673718, який використовується в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , однак згідно наявної у ГУ ДПС у Волинській області податкової інформації, програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718 зареєстровано контролюючим органом, за заявою ФОП ОСОБА_1 , на господарську одиницю-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вище зазначене, на думку податкового органу, програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718 ФОП ОСОБА_1 застосовувався в господарській одиниці, дані про яку не внесено до реєстру щодо таких ПРРО.

У свою чергу, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог в цій частині вказує, що дійсно при проведенні розрахункової операції покупцю надано чек платіжного банківського терміналу з реквізитами ФОП ОСОБА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 «iGood», АДРЕСА_1 та із застосуванням реєстратору розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718, який був зареєстрований на господарську одиницю-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_2 ., однак 29.04.2024, згідно поданої заяви (форма №1-1 ПРРО) ФОП ОСОБА_1 перереєстровано на магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку позивача, недоліки касових чеків в частині невірного зазначення адреси є лише формальним порушенням, адже вказані операції проведені з застосуванням РРО.

Надаючи оцінку відповідним доводам сторін суд зазначає наступне.

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закон № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350.

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 22.04.2024 по 29.04.2024 операцій купівлі-продажу загальну суму 249 591,00 грн були проведені в магазині «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 з використанням реєстратору розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718, що підтверджується надано позивачем роздруківкою з бази даних РРО (а.с.43-45) та електронними касовими чеками з фіскальними номерами 2279087324, 2279090943, 2280109293, 2280510608, 2280510608, 2280511955, 2280949209, 281126644, 2281797429, 2281797429, 2281797429, 2281829919, 2281883134, 2281903897, 2281903897, 281975055, 2282142018, 2282142018, 2282181519,2282245091,2282245091 , 2282263675, 2282264368, 2282265678, 2282272942, 2282347614, 2282425318, 2282432125, 2282570602, 2282577338, 2285068103, 2285085639, 2285085639, 2285085639, 2285085639, 2286595459, 2286595459, 2286595459, 2287739233, 2287739233, 2287739233, 2287805456, 2287805456, 2287805456, 2287821915, 2287821915, 2287821915, 2287874128, 2287874128, 2289329473, 2289329858, 2289789420, 2289804219, 2289804219, 2290181359, 2291365313, 2291703656, 2291703656, 2292701626 2292701626, 2293124884, 2293125368, 2294438942, 2295873742, 2296083818, 2296459983, 296553523, 2297269075, 2297269075, 2297297265, 2298522893, 2298522893, 2298638651, 2300446986, 2300449374, 2300620975, 2302212941, 2304229922, 2304229922, 2304231135, 2307653348, 2307656647, 2308662471, 2308863632, 2309103754, 2311535839, 2311538875, 2311909849, 2311909849, 2312637008, 2312881111, 2312881111, 2313099303, 2313099303, 2313780542, 2313782929, 2315402043, 2315409479, 2316712974, 2317520180, 2317817802, 2318428162, 2318713123, 2318715498, 2318957978, 2318970901, 2319005291, 2319089030, 2319142783, 2319143595 (а.с.46-58).

При цьому, у поясненнях від 30.04.2024 позивач повідомляв податковий орган про те, що програмне РРО було зареєстровано помилково за адресою за якою не здійснюється фактична діяльність, натомість він здійснював діяльність за адресою перевірки. При реєстрації банківського терміналу вказав правильну адресу. Також надав заяву, яка підтверджує виправлену помилку та вказав, що не мав ніяких незаконних намірів і здійснював діяльність тільки в одному місці, яке і вказав в новій заяві щодо перереєстрації (а.с.20).

Також на вказані обставини позивач вказав, подаючи заперечення на акт фактичної перевірки, в яких зазначив, що операції з чеками були проведені та зареєстровані, що підтверджується чеками, зареєстрованими через ПРР. Фактично РРО був та є зареєстрованим. При реєстрації вказано помилкову адресу, тому як тільки він зрозумів помилку одразу подав заявку на її виправлення (а.с.23 зворот.).

Матеріалами справи підтверджується, що 29.04.2024 о 22:12 год. фіскальним сервером контролюючого органу, згідно поданої заяви (форма №1-ПРРО) ФОП ОСОБА_1 на магазин «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 перереєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером 4000673718 (а.с.31 зворот.).

Суд зауважує, що вказані фіскальні чеки відповідають визначенню розрахункового документа, зокрема, містять назву господарської одиниці, загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг). Відповідач в свою чергу не спростовував і не заперечив наявність у позивача сформованих у паперовій чи електронній формі розрахункових документів.

На думку суду, формальні помилки у фіскальному касовому чеку не змінюють встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції.

Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами позивача про те, що порушення позивачем оформлення документів при проведені розрахункових операції через РРО не є тотожним не проведенню розрахункових операцій через РРО та/або програмні РРО з фіскальним режимом роботи, про що зазначається в акті та таке порушення не тягне за собою таку саму відповідальність як за непроведення розрахункових операції через РРО взагалі, які застосовані до позивача.

Таким чином, суд зазначає, що при проведенні розрахункових операцій позивачем покупцям видавались розрахункові документи встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, і вказані документи у своїй сукупності містили всі реквізити, передбачені для розрахункової операції та підтверджують її виконання, а відтак доходить висновку про відсутність у діях позивача порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

При цьому, суд враховує доводи позивача про те, що в первинній заяві Форми 1-ПРРО від 01.10.2023 (а.с.30 зворот.) про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій Магазин ««iGood», вказано код території UA 07080170010083384, що згідно кодифікатору адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, національний реєстр адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад України, введений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020, відноситься до м. Луцька.

Окремо стосовно використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки даних системи СОД РРО, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України 05.08.2020 №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 за № 1096/35379, затверджений Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, яким встановлений механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.

Розділом II «Функціонування СОД РРО» визначено, що СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057 затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України, яким встановлено механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів ДПС для суб`єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 1057 система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Пунктом 2.2 розділу І Порядку № 1057 передбачено, що СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 16.05.2024 в справі № 520/4564/23.

Також згідно із податковим повідомленням-рішення від 29.05.2024 №0143430705, за порушення норм ПК України до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 1360,00 грн, а саме: за порушення статті 44 ПК України (ненадання документів) 1020,00 грн та за порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України (не подано 20 ОПП) - 340,00 грн, що підтверджується розрахунком штрафної (фінансової) санкції (штрафу) до акту перевірки (а.с.29 зворот., 84).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.3. статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Нормами пункту 44.4. статті 44 ПК України визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно із нормами пункту 85.1. статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 85.2. ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.4. статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно із пунктом 85.8. статті 85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 121.1. статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Так, згідно із висновками акту перевірки, на письмові запити від 22.04.2024 та 29.04.2024 ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки, а саме: перевіряючим не надано банківські виписки щодо руху коштів по рахунку, відкритому в установі банку АТ КБ «ПриватБанк» (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахунків у безготівковій формі (послуга Еквайринг) та інформація щодо обліку доходів (як платника, який перебуває на спрощеній системі оподаткування), чим порушено вимоги статей 44, 85 ПК України.

Однак суд зауважує, що наявний в матеріалах справи запит про надання документів (а.с.17) не містить конкретної вимоги надати саме банківські виписки щодо руху коштів по рахунку, відкритому в установі банку АТ КБ «ПриватБанк» (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахунків у безготівковій формі (послуга Еквайринг), а копія запиту від 29.04.2024 представником відповідача не надана та в матеріалах справи взагалі відсутня.

У свою чергу, позивачем було надано суду заключна виписка щодо руху коштів по рахунку, відкритому в установі банку АТ КБ «ПриватБанк» з період з 22.04.2024 по 01.05.2024 (а.с.60).

Також суд зауважує, нормами пункту 85.6. статті 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

При цьому, акт, що засвідчує факт відмови позивача від надання виписки щодо руху коштів по рахунку, відкритому в установі банку АТ КБ «ПриватБанк» (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахунків у безготівковій формі (послуга Еквайринг) представником відповідача також не наданий та в матеріалах справи відсутній, натомість із листів від 26.04.2024 та від 30.04.2024 (а.с.17 зворот.-18) вбачається факт надання позивачем контролюючому органу документів в ході проведення перевірки.

Відповідно до пункту 63.3. статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Нормами пункту 117.1 статті 117 ПК України визначено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 2040 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою встановлено, що станом на 22.04.2024 ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу не подано відомості про об`єкти оподаткування, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, які використовуються в господарській діяльності за формою №20-ОПП, а саме: магазин «iGood», за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено вимоги статті 63 ПК України.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що 29.04.2024 позивачем було подано до податкового органу повідомлення форми 20-ОПП про об`єкти оподаткування платника податків, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність із зазначенням магазин ««iGood», за адресою АДРЕСА_1 (а.с.32 зворотю), про що свідчить копія відповідної квитанції (а.с.33).

Суд зауважує, згідно із розрахунком штрафної (фінансової) санкції (штрафу) до акту перевірки (а.с.29 зворот., 84) штрафні санкції в сумі 340,00 грн були застосовні до позивача у зв`язку із тим, що не подано 20 ОПП, однак як на момент складення акту перевірки від 30.04.2024 №11140/03-20-07-05/3601611554, так і на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.05.2024 №0143430705, відповідач уже володів інформацією щодо подання позивачем повідомлення форми 20-ОПП про об`єкти оподаткування платника податків, або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність щодо магазину ««iGood», за адресою вул. Лесі Українки, 52

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень від 29.05.2024 №0143430705 та №0143420705, а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 3754,97 грн, сплачений відповідно до квитанції від 02.07.2024 (а.с.13).

Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.05.2024 №0143430705 та від 29.05.2024 №0143420705.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 3754,97 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят чотири грн 97 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679).

Суддя А.Я. Ксензюк