Рішення № 122353051, 14.10.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/8379/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо неврахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 18 липня 2024 року №45/02-24 (посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років), від 18 липня 2024 року №45/02-24 (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби) при переході з пенсії за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу, скасувавши рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 01 серпня 2024 року №907640194621; зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити з 26 липня 2024 року переведення з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу, провівши перерахунок з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Департаменту соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 18 липня 2024 року №45/02-24 (посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років), від 18 липня 2024 року №45/02-24 (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-ІV). ОСОБА_1 26 липня 2024 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення його на пенсію відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу (далі Закон №889-VIII), додавши до заяви довідки, видані Департаментом соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 18 липня 2024 року №45/02-24 (посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років) та №45/02-24 (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби). Проте рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 01 серпня 2024 року №907640194621 було відмовлено у задоволенні заяви, у зв`язку з тим, що позивачу призначалась пенсія з 11 листопада 2004 року відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII Про державну службу (далі Закон №3723-XII), та Законом №889-VIII не передбачено проведення перерахунків призначених пенсій державних службовців.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.27-31). В обґрунтування цієї позиції вказав, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було встановлено, що позивачу з 11 листопада 2004 року призначено пенсію відповідно до Закону №3723-XII, а з 01 жовтня 2017 року переведено на пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-ІV. Відповідач 1 зауважив, що з 01 грудня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку, який передбачав порядок перерахунку пенсій, призначених державним службовцям, після виключення норм про перерахунок пенсії право на перерахунок раніше призначених пенсій припинилось. ГУ ПФУ у Львівській області вважає, що оскільки позивач використав право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII, правові підстави для врахування складових заробітної плати в розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону №889-VIII відсутні.

Відповідач 1 вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.

У відзиві на позов відповідач 2 позовні вимоги теж заперечив, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.18-21), зазначивши, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 01 серпня 2024 року №907640194621 про відмову у переведенні на пенсію за Законом №889-VIII, адже однією з умов, що визначають право особи на призначення пенсії згідно із цим Законом, є те, що раніше пенсія не призначалася згідно із Законом №3723-ХІІ. За матеріалами пенсійної справи позивач отримував пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ з 11 листопада 2004 по 30 вересня 2017 року. Відповідно до пункту 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV призначена раніше пенсія згідно із Законом №3723-ХІІ, поновлюється у старому розмірі, перерахунки в новому розмірі згідно наданих нових довідок не передбачені чинним законодавством. Також зауважено на тому, що ГУ ПФУ у Волинській області не приймало жодних рішень стосовно позивача, тому відсутні підстави для задоволення вимог зобов`язального характеру.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11 листопада 2004 року по 30 вересня 2017 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 01 жовтня 2017 року позивач був автоматично переведений на пенсію за віком згідно із Законом №1058-ІV, що слідує з матеріалів пенсійної справи (а.с. 24-24 зворот).

26 липня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ, до якої долучив довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Департаментом соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 18 липня 2024 року №45/02/2-24 (посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років) та №45/02/2-24 (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби) а.с.5-7, 25.

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області з прийняттям рішення від 01 серпня 2024 року №907640194621 (а.с.9), яким ОСОБА_1 відмовлено у переході на інший вид пенсії, оскільки заявнику призначалася пенсія з 11 листопада 2004 року згідно з Законом №3723-ХІІ.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до положень пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (Порядок №622) право на призначення пенсії державного службовця мають особи, якщо їм до набрання чинності Законом №889-VІІІ не призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ. Перерахунок раніше призначених пенсій за цим законом не передбачений.

Незгода позивача із відмовою у переведенні його із пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію відповідно до Закону №889-VIII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.

За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою ОСОБА_1 отримував пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.

Суд відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.

Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже те, що позивач раніше отримував пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє його права перейти з пенсії за віком, яку він отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивача про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач 1 міг виходити лише з оцінки об`єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).

У спірному рішенні не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.

За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону №1058-ІV).

Як видно з матеріалів справи (а.с.24-24 зворот, 37), на день звернення до пенсійного органу із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, позивач досяг 79-річного віку та має страховий стаж понад 42 роки, у тому числі стаж державної служби понад 20 років. Вказана обставина не заперечується відповідачами.

Таким чином, у ГУ ПФУ у Львівській області не було фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивача, у якого наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ).

У свою чергу, посилаючись на пункт 3 Порядку №622, відповідач вказує, що здійснити переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII немає можливості, оскільки заявникові раніше призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, яку він одержував з 11 листопада 2004 року по 30 вересня 2017 року.

Щодо таких доводів відповідача суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

- чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.

- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд зазначає, що Порядок №622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, а тому має відповідати положенням вказаного Закону та конкретизувати його положення.

При цьому підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити Закону, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом.

Разом з тим, окрім умов, передбачених пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, Порядок №622 передбачає додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а саме: якщо до набрання чинності Законом №889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону.

В той же час, ані Закон №3723-XII, ані Закон №889-VIII такої умови не містять.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що положення пункту 3 Порядку №622 не відповідають положенням пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосовувати пункти 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що ГУ ПФУ у Львівській області рішенням від 01 серпня 2024 року №907640194621 протиправно відмовило позивачу у переведенні на пенсію за віком за нормами Закону №889-VIII з тих мотивів, що ОСОБА_1 раніше отримував пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Разом із заявою від 26 липня 2024 року позивач подав довідки від 18 липня 2024 року №45/02/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (за червень 2024 року) та від 18 липня 2024 року №45/02/2-24 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на липень 2024 року, видані Департаментом соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації (а.с. 6-7).

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21, відповідно до якої оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.

З огляду на ту обставину, що на момент звернення із заявою від 26 липня 2024 року позивач не є державним службовцем, то пенсія йому має обчислюватися з розміру 60 відсотків від заробітку працюючого на відповідній посаді державного службовця.

Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тобто, позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за іншим законом рішенням від 01 серпня 2024 року №907640194621, яке було прийняте ГУ ПФУ у Львівській області відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 за принципом екстериторіальності.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 01 серпня 2024 року №907640194621з огляду на наявність в ОСОБА_1 умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-XII, дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача з 26 липня 2024 року (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області.

Таким чином, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області, яке не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у переведенні на пенсію за іншим законом, а тому відсутні підстави для покладання на нього обов`язку здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця за заявою від 26 липня 2024 року.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як орган, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання.

Отже, виходячи із встановлених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, наведених у рішенні висновків Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства та способу захисту порушених прав у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Частинами першою, третьою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив одну немайнову вимогу і позивач при поданні позову сплатив судовий збір за одну немайнову вимогу, тобто 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 09 серпня 2024 року №44, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3, 12), то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області (рішенням якого позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за іншим законом, що і стало підставою звернення до суду із цим позовом) необхідно стягнути 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 серпня 2024 року №907640194621.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести з 26 липня 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу, статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII Про державну службу із визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданих Департаментом соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації від 18 липня 2024 року №45/02/2-24 (посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років) та від 18 липня 2024 року №45/02/2-24 (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк