Рішення № 122353021, 14.10.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/7436/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форма «В4») від 22.04.2024 №0095352407 на суму завищення від`ємного значення 52327 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУ ДПС у Волинській області від 08.02.2024 №512-п, у зв`язку із поданням податкової декларації за грудень 2023 року з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від`ємного значення з ПДВ яке визначене з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2023 року. Дата початку перевірки 14.02.2024, тривалість перевірки 5 робочих днів.

27.02.2023 ГУ ДПС у Волинській області складено акт перевірки №4209/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем пункту 188.1 статті 188. пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 «г» статті 198 та пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4 «в» статті 200 Податкового кодексу України, (далі ПК України), враховуючи статтю 173, пункт 291.2 статті 291 та пункт 292.1 статті 292 ПК України.

22.04.2024 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0095352407 на суму завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 52327 грн.

Позивач вважає, що винесене податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню та в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає наступне.

Відповідач посилається на порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, адже підприємцем не ведеться облік основних засобів, не надано актів здійснення будівельних робіт (відсутні виконавці будівельних послуг), відсутні акти списання будівельних матеріалів, у підприємця відсутні кваліфіковані спеціалісти щодо здійснення даних будівельних робіт, а також відповідне приміщення зареєстроване у власність на фізичну особу ОСОБА_1 .

Позиція відповідача зводиться до того, що хоча податковий орган і не заперечує, що ТМЦ були придбані (тобто не знімає суми ПДВ з податкового кредиту), проте вважає, що дані ТМЦ були використані не в господарській діяльності, тобто ФОП ОСОБА_1 мав нарахувати на ці ТМЦ податкові зобов`язання (умовний продаж).

Однак, такі висновки не відповідають вимогам ПК України та фактичним обставинам, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 веде облік основних засобів які використовує в господарській діяльності (власних - на 10 рах., орендованих - на позабалансовому 011 рахунку, а також об`єкти будівництва на 1522 рахунку), тобто в обсязі та формі, подібній до тих, що актуальні для юридичних осіб платників податків.

Також позивач зазначає, що усі матеріали, суми ПДВ яких були зняті з податкового кредиту та описані в акті перевірки, були списані на об`єкт «Капіталізовані витрати на гаражі для обслуговування адміністративно-побутового корпусу А-1».

Під час перевірки та інвентаризації описаних ТМЦ, на складі вже не було, відтак усі витрати позивача були пов`язаними із провадженням його господарської діяльності та є документально підтвердженими.

Гаражі, на які списувалися будівельні матеріали використовуються позивачем в його господарській діяльності, оскільки там знаходиться обладнання і здійснюється ремонт транспортних засобів.

Згідно Відомості виконання робіт за січень 2024 року роботи по встановленню віконних конструкцій», які були встановлені на «Гараж для обслуговування адміністративно-побутового корпусу А-1» здійснювалось у відповідності до необхідності покращення процесу господарської діяльності позивача.

До перевірки були надані усі акти списання будівельних матеріалів, акт виконаних робіт по встановленню віконних конструкції власними силами, штатний розпис, з якого вбачається кількість 13 працівників, документи на приміщення та земельні ділянки.

В Акті перевірки не встановлено, що позивачем отримані пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, та/або доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу та використовується в його господарській діяльності.

Отже, на думку позивача, у нього виникло право на формування відповідних сум податкових вигод, адже оподатковувані операції були реальними (податковий орган не заперечує, що ТМЦ були придбані); оподатковувані операції підтверджуються сукупністю документів; він беззаперечно має податкову правосуб`єктність; має місце ділова мета і розумна економічна причина; уся діяльність була і є спрямованою на одержання доходу, і облаштування відповідного приміщення слугує якраз цьому спрямуванню; актом перевірки не підтверджено фактів використання ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю; потреба використання відповідного приміщення знаходиться в межах діяльності за основним кодом 77.39 - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. та додатковими кодами; позивачем також списувались матеріали, зазначені в актах про списання матеріалів, у тому числі на дані гаражі: №35 від 16.12.2023, №59 від 05.12.2023, №54 від 19.12.2023, №58 від 19.12.2023, №53 від 22.12.2023, проте акті перевірки такі списання не описані, жодних порушень не встановлено.

З наведених підстав позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0095352407 від 22.04.2024 на суму завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість 52327 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.53).

У поданому відзиві (а.с.56-58) на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та зазначив, що на підставі направлень №688, №691 від 09.02.2024 та наказу ГУ ДПС у Волинській області від 09.02.2023 №512-п та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за грудень 2023 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.01.2024 №9374626913).

За наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки, встановлено порушення: пункту 188.1 статті 188, пунку 189.1 статті 189, пункту 198.5 «г» статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4 «в» статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання за грудень 2023 року на суму ПДВ 52 327 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за грудень 2023 року на 52 327 грн.

На підставі встановлених порушень складено акт №4209/03-20-24-07/3177220090 від 27.02.2024 та винесено податкове повідомлення-рішення форма «В4» від 22.04.2024 №0095352407.

Щодо встановлених порушень представник відповідача зазначає, що ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, платник єдиного податку 3 групи.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано у приватну власність нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення (будівля, станція технічного обслуговування) площею 1291,6 кв.м., нежитлове приміщення (гаражі для обслуговування адміністративно побутового корпусу А-1) площею 923,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На облаштування приміщення підприємцем в грудні 2023 року було придбано наступні будівельні матеріали, вартість придбання по яких включена до податкового кредиту.

Звертає увагу що, відповідно з даними звіту за формою № Д4 (місячна) за 4 квартал 2023 року у ФОП ОСОБА_1 наймані працівники перебували на наступних посадах: 2 працівника на посаді технік електрик, 8 працівників на посаді авторемонтник, 1 працівник на посаді слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, 1 працівник на посаді слюсар по ремонту техніки, що свідчить про відсутність кваліфікованих спеціалістів щодо здійснення виконання будівельних робіт.

Представник відповідача зазначає, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, згідно до ПК України, не передбачено ведення бухгалтерського та податкового обліку основних засобів, відповідно відсутнє їхнє фіксування у податковій звітності та будь яких інших податкових реєстрів, які на правах власності належать фізичним особам-громадянам, а отже у разі здійснення дій, які зазначені з статтею 172, пунктом 298.2 статті 298, статтею 299 або у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 будуть відсутні вимоги щодо виконання пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189 та підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Так як підприємцем не ведеться облік основних засобів, не надано актів здійснення будівельних робіт (відсутні виконавці будівельних послуг), відсутні акти списання будівельних матеріалів, у підприємця відсутні кваліфіковані спеціалісти щодо здійснення даних будівельних робіт, а також дане приміщення зареєстроване у власність на фізичну особу ОСОБА_1 то внаслідок вищенаведеного, СПД ОСОБА_1 відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, на товари/послуги, що не є господарською діяльністю платника податку.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит в грудні 2023 року з придбання товарів які належать до операцій, що не є господарською діяльністю платника податку на суму 261637,00 грн, в тому числі ПДВ 52327,00 грн. то відповідно платником занижено суму податкових зобов`язань за грудень 2023 року на суму ПДВ 52327 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за грудень 2023 року на 52327 грн, чим порушено пункту 188.1 статті 188. пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 «г» статті 198 та пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4 «в» статті 200 ПК України, враховуючи статтю 173, пункту 291.2 статті 291 та пункту 292.1 статті 292 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних ФОП ОСОБА_1 відсутні та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.74-77) позивач підтримав позовні вимоги з підстав аналогічних доводам позовної заяви.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень №688, №691 від 09.02.2024 (а.с. 62, 71) та наказу ГУ ДПС у Волинській області від 08.02.2024 №512-п (а.с.8, 72), відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8, пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 ПК України та у зв`язку із поданням декларації з грудень 2023 року з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 ..

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.02.2023 №4209/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (а.с.9-13, 65 зворот.-70), згідно із висновками якого перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення платником податків пункту 188.1 статті 188, пунку 189.1 статті 189, пункту 198.5 «г» статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4 «в» статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання за грудень 2023 року на суму ПДВ 52 327 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за грудень 2023 року на 52 327 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 22.04.2024 №0095352407, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 52327,00 грн (а.с.47, 63).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач отримав 04.05.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.64).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до підпункту75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК Українидокументальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК Українидокументальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених урозділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №821/1235/17.

Як встановлено судом, документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 08.02.2024 №512-п (а.с.8), у зв`язку із поданням декларації з грудень 2023 року (а.с.17-18) з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн

Позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення від 22.04.2024 № 0095352407, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК Українибаза оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно із пунктом 189.1. статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК Українивизначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК Українипередбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189цьогоКодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом196.1.7 пункту 196.1 статті 196цьогоКодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом197.1.28 пункту 197.1 статті 197цьогоКодексута операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197цьогоКодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом189.9 статті 189цьогоКодексу).

Нормами пункту 199.1. статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК Українисума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК Українипри від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається із пункту 3.1. акту перевірки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ФОП ОСОБА_1 зареєстровано у приватну власність нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення (будівля, станція технічного обслуговування) площею 1291,6 кв.м., нежитлове приміщення (гаражі для обслуговування адміністративно побутового корпусу А-1) площею 923,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності №273377451 та № від 09.09.2021 та №319032125 від 28.12.2022 відповідно (а.с.36-37).

На облаштування приміщення позивачем в грудні 2023 року було придбано будівельні матеріали (арматура, віконні конструкції, труби профільні, пластикові щитки, кабель, колодки, хомути, ізострічки, клемники, петлі, кабелі тощо), вартість придбання по яких включена до податкового кредиту.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 3.2 акту перевіркою достовірності та правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) порушень встановлено не було.

При цьому, як вбачається із пункту 2.12 акту перевірки, під час перевірки були надані наступні документи: контракти, договори, заявки, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, платіжні документи, які засвідчують факт оплати за отримані товари (послуги) та інші документи надані платником податку на вимогу в ході перевірки.

Ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву відповідачем не висловлювалось жодних зауважень щодо достовірності таких первинних документів, наявності недоліків у їх оформленні чи підписання таких документів неуповноваженими особами.

Однак, в обґрунтування своєї позиції щодо виявлених порушень податковий орган вказує, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, згідно до ПК України, не передбачено ведення бухгалтерського та податкового обліку основних засобів, відповідно відсутнє їхнє фіксування у податковій звітності та будь яких інших податкових реєстрів, які на правах власності належать фізичним особам-громадянам, а отже у разі здійснення дій, які зазначені з статтею 172, пунктом 298.2 статті 298, статтею 299 або у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 будуть відсутні вимоги щодо виконання пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189 та підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Так як підприємцем не ведеться облік основних засобів, не надано актів здійснення будівельних робіт (відсутні виконавці будівельних послуг), відсутні акти списання будівельних матеріалів, у підприємця відсутні кваліфіковані спеціалісти щодо здійснення даних будівельних робіт, а також дане приміщення зареєстроване у власність на фізичну особу ОСОБА_1 то внаслідок вищенаведеного, СПД ОСОБА_1 відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, на товари/послуги, що не є господарською діяльністю платника податку.

З урахування зазначеного, податковий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит в грудні 2023 року з придбання товарів, які належать до операцій, що не є господарською діяльністю платника податку на суму 261637,00 грн, в тому числі ПДВ 52327,00 грн. то відповідно платником занижено суму податкових зобов`язань за грудень 2023 року на суму ПДВ 52327 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.21 Декларації) за грудень 2023 року на 52327 грн, чим порушено пункту 188.1 статті 188. пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 «г» статті 198 та пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4 «в» статті 200 ПК України, враховуючи статтю 173, пункту 291.2 статті 291 та пункту 292.1 статті 292 ПК України.

З урахуванням зазначеного, суд зауважує, що фактично відповідач не заперечує самого факту придбання позивачем будівельних матеріалів, оскільки не зменшує на відповідні суми задекларований податковий кредит, однак вважає, що такі ТМЦ були використані не в господарській діяльності, у зв`язку із чим ФОП ОСОБА_1 мав нарахувати на ці ТМЦ податкові зобов`язання (умовний продаж).

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач в охопленому перевіркою звітному періоді застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (платник єдиного податку третьої групи).

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із пунктом 292.1. статті 291 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Нормами пункту 296.1. статті 296 ПК України фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями, підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 веде облік основних засобів які використовує в господарській діяльності, а саме: власних - на 10 рахунку, а також об`єкти будівництва на 1522 рахунку (а.с.22-23).

Суд констатує, що факт використання позивачем будівельних матеріалів на об`єкт «Капіталізовані витрати на гаражі для обслуговування адміністративно-побутового корпусу А-1» підтверджується актами про списання матеріалів №52 від 25.12.2023, №56 від 22.12.2023, №53 від 22.12.2023, №55 від 21.12.2023, №58 від 19.12.2023, №54 від 22.12.2023, №35 від 16.12.2023, №51 від 08.12.2023, №59 від 05.12.2023, №5 від 10.01.2024 (а.с.24-33).

Також як вбачається із відомості виконання робіт за січень 2024 року (а.с.34) у відповідності до необхідності покращення процесу господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за вказаний місця було здійснено роботи по встановленню віконних конструкцій на «Гараж для обслуговування адміністративно-побутового корпусу А-1» за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд враховує доводи позивача, що вказаний гараж, на який були використані будівельні матеріали, безпосередньо використовується в його господарській діяльності, оскільки там знаходиться обладнання і здійснюється ремонт транспортних засобів.

Окрім того, як вбачається із акту в ході перевірки була проведена інвентаризація залишків ТМЦ на території виробничого приміщення, за результатами якої, як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, придбаних будівельних матеріалів виявленого не було, що також свідчить про факт їх використання.

Також суд враховує, що в описовій частині розділу ІІІ акту перевірки зазначено, що в охопленому звітному періоді платник податків не оформляв взаємовідносин з ризиковими контрагентами, відображення яких в бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що придбані ТМЦ, які були включені до податкового кредиту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 та були використанні в ході такої господарської діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

В порушення вимог статті 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган не надав суду належні, достовірні та беззаперечні докази на підтвердження висновків про заниження позивачем суми податкових зобов`язань, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2023 року на 52327 грн

Відтак, згідно встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 22.04.2024 № 0095352407 та про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 968,96 грн, що був сплачений згідно із платіжною інструкцією від 16.07.2024 №187 (а.с. 7).

Керуючись статтями243-246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22.04.2024 № 0095352407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679).

Суддя О. О. Андрусенко