Ухвала суду № 122346442, 17.10.2024, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/953/23

Провадження № 1-кп/552/177/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12022170430000751 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

встановив:

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на те, що ризики, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу обвинуваченому, не змінилися, продовжують мати місце, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти існуючим ризикам. Просила його задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримала.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти задоволення клопотання, вважає його необґрунтованим та безпідставним, до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження наявності зазначених у ньому ризиків. Зазначила, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, просила змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що його дії органами досудового слідства кваліфіковані не вірно. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, оскільки він проживає разом із хворою матір`ю, яка потребує постійного стороннього догляду.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного.

Так, строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 20.10.2024. До зазначеного часу розгляд даного кримінального правопорушення завершено не буде. У зв`язку із цим у судовому засіданні виникло питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно доч.3ст.331КПК Україниза наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За змістом ст. 199КПК Українипідставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із насильством, у наслідок якого настала смерть потерпілого. Санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, ОСОБА_5 не одружений, отже у нього відсутні місці соціальні зв`язки, до взяття під варту офіційно працевлаштований не був, інформації про наявність у нього інших джерел отримання доходу у суду відсутня, тому на думку суду, продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сторонами кримінального провадження заявлені клопотання про допит великої кількості свідків. На думку суду, з врахуванням тяжкості та характеру кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_5 , ризик можливого незаконного впливу на них, у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою продовжує існувати. Отже суд вважає, що на даний час наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України.

У той же час суд вважає, що прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність.

Отже, суд вважає, що на даний час продовжують існувати ризики можливості переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків. Такі ризики існували і на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому.

На переконання суду, на даний час застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Суд приймає доводи обвинуваченого та його захисника щодо тривалого перебування під вартою.

Однак, як зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин.

У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. (Рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, серія А, №254-А, п. 30).

Суд враховує принцип презумпції невинуватості, в той же час в даному кримінальному провадженні справжні інтереси суспільства полягають у якнайшвидшому та ефективному розгляді даного кримінально провадження в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, для чого суд має забезпечити зокрема відсутність будь-якого впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих, а також його належну процесуальну поведінку.

Тому, враховуючи наявність ризиків, про який зазначив суд, та які на думку суду в даний час перешкоджає звільненню обвинуваченого з-під варти, ОСОБА_5 необхідно продовжити строк тримання під вартою.

Враховуючи складність кримінального провадження, велику кількість свідків, яких необхідно допитати в ході судового слідства, суд приходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченого необхідно продовжити на 60 днів.

Оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства, суд не вважає за можливе визначення йому застави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст. 176-178, 183, 199, 331 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 грудня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим та його захисниками до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1