Рішення № 122338729, 17.10.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 127/4599/23

Провадження № 2/369/2188/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Бреус К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 127/4599/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2023 року представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 15 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, після реєстрації шлюбу Відповідач взяла прізвище - ОСОБА_1 . 15 грудня 2021 року Іллінецьким районним судом Вінницької області шлюб розірвано (справа №131/1104/21).

Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначає представник позивача, після розірвання шлюбу сторін дитина проживає з мамою позивачем по справі. Батько, в свою чергу повністю самоусунувся від виховання та піклування над дитиною, зовсім не переймається долею своєї дитини. Батько свідомо нехтує батьківськими обов`язками і як наслідок повністю ухиляється від виховання дитини також відкрито виявляє небажання спілкуватися з донькою, фінансово не забезпечує.

01 листопада 2021 року по справі №131/1107/21 Іллінецьким районним судом Вінницької області було видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку.

Станом на 01 липня 2022 року жодної оплати по аліментам не надходило, що призвело до утворення боргу в 33582,50 грн. По сьогоднішній день заборгованість не сплачено і жодної сплати по аліментам не надходило, таким чином батько повністю ігнорує потреби дитини і не проявляє жодного бажання приймати участь у її вихованні як фізично так і духовно.

Крім того, представник вказує, що важливою в даній справі є та обставина, що позивач наразі довгий час проживає з ОСОБА_6 . Наразі вони проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В новій сім`ї позивачки проживає і виховується донька ОСОБА_7 , яка вважає батьком ОСОБА_6 , у них склалися довірливі стосунки, притаманні доньці і батьку. ОСОБА_6 разом з матір`ю піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання. Спільно фінансово утримують дитину, зокрема забезпечують необхідним харчуванням, одягом, доглядом, лікуванням, а також створили належні умови для отримання нею освіти та піклуються про дозвілля. На даний час ОСОБА_6 виявив бажання усиновити ОСОБА_7 , оскільки фактично давно вважає її донькою.

ОСОБА_6 працює артистом симфонічного оркестру Вінницької обласної філармонії. За місцем роботи характеризується позитивно. Судимостей не має, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

За таких обставин, виходячи з інтересів дитини, мама ОСОБА_1 змушена звертатися з цим позовом, до суду так як відповідач не бажає виконувати обов`язки з виховання дитини та фактично відмовився від будь-яких контактів з дитиною. Наявність батьківських прав у відповідача шкодить інтересам дитини, зокрема мати без дозволу батька має труднощі у виїзді з дитиною за кордон на відпочинок, зміні місця проживання (реєстрації), тощо.

Також зауважує, що мати дитини ОСОБА_1 працює старшим бойовим медиком роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , має стабільний високий дохід. За місцем роботи характеризується позитивно. Судимостей не має, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку у наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває. За місцем реєстрації ОСОБА_1 відповідно характеристики виданої старостою Кантелинського старостинського округу характеризується позитивно та самостійно виховує доньку, при цьому батько не бере участі у вихованні дитини. Відповідно довідки виданої комунальним підприємством «Центр первинної медико- санітарної допомоги» Іллінецької міської ради Вінницької області Сороцької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини дитина ОСОБА_4 на диспансерному обліку не перебуває, вчасно з`являється на профілактичні огляди. На прийоми дитину супроводжують мама та бабуся.

У зв`язку із викладеним, представник позивача просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк на усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 березня 2023 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження з призначенням у підготовче судове засідання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 липня 2023 року справу було передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2023 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року прийнято до провадження цивільну справу та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження з призначенням у підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 01 жовтня 2024 року позивач та її представник позовну заяву підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що є троюрідним братом позивача та хрещеним батьком її доньки. З відповідачем - біологічним батьком дитини познайомився на хрестинах Софії та в подальшому бачив його на днях народженнях дитини перші три роки її життя. Після розлучення з позивачем відповідача більше не бачив. Останній не проявляв ініціативи у спілкуванні з дитиною. Через деякий час перестали приїздити і бабуся з дідусем по лінії батька. Софія про біологічного батька нічого не запитує, татом наразі називає фактичного чоловіка позивача - ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що він є чоловіком позивача, з відповідачем свідок не знайомий. З 2022 року свідок та позивач проживають разом і жодного разу відповідач по справі не приїздив до дитини, не надавав матеріальної допомоги, не вітав дитину зі святами. Софія називає саме свідка татом, а останній відповідно вважає її своєю донькою та має намір усиновити дівчинку.

В подальшому в судове засідання, призначене на 17 жовтня 2024 року, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Крім того, просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву не скористався, заперечень суду не надав. Будь-яких заяв, клопотання від відповідача станом на дату винесення судом рішення у справі не надходило. Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з`явилася. Надали суду висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 15 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

15 грудня 2021 року рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області у справі № 131/1104/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 11 липня 2018 року Іллінецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що 11 липня 2018 року було складено відповідний актовий запис № 146. Батьками особи вказано: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Згідно копії довідки від 04 листопада 2022 року, виданої комунальним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Іллінецької міської ради Вінницької області Сороцької амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, дитина ОСОБА_4 на диспансерному обліку не перебуває, вчасно з`являється на профілактичні огляди. На прийоми дитину супроводжують мама та бабуся.

Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 0519-836227-2017 від 19 вересня 2017 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 123 від 31 жовтня 2022 року, виданої ОСОБА_1 старостою Кантелинського Старостинського округу Виконавчого комітету Дашівської селищної ради П.М. Гончар, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована і проживає разом із донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів 2 серії ААН № 443984 від 18 листопада 2022 року, психіатричні протипоказання до виконання професійних обов`язків у ОСОБА_1 відсутні.

Крім того, згідно копії сертифіката про проходження профілактичного наркологічного огляду 2 серії РРТ № 985955 від 18 листопада 2022 року, наркологічні протипоказання до виконання професійних обов`язків і опікунства у ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до копії службової характеристики, виданої 27 жовтня 2022 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_10 , старший бойовий медик роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 молодший сержант ОСОБА_1 за період проходження військової служби в роті охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 зарекомендувала себе з позитивної сторони. По характеру спокійна, врівноважена. Керівні документи, знає, вивчає і впроваджує їх вимоги в своїй службовій діяльності. Стан здоров`я задовільний.

Згідно копії довідки-характеристики № 122 виданої 31 жовтня 2022 року старостою Кантелинського Старостинського округу Виконавчого комітету Дашівської селищної ради П.М. Гончар, ОСОБА_1 за період проживання зарекомендувала з позитивної сторони. За характером спокійна, витримана в конфліктних ситуаціях, працелюбна та доброзичлива. Самостійно виховує доньку ОСОБА_7 . Батько дитини не бере участі у вихованні дитини.

До кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 14 листопада 2022 року не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Міністерства внутрішніх справ ВР-000438997.

Згідно копії довідки № 10/59/693 від 07 листопада 2022 року, виданої ОСОБА_1 , яка перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач має стабільний високий дохід та здатна забезпечувати дитину.

Як вбачається з копії Довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментам від 26 липня 2022 року № 67470435, виданої державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України Тертичною В.В., державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Тертичною В.В. при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу по справі № 131/1107/21 від 01 листопада 2021 року виданого Іллінецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 04 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття встановлено, що ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 липня 2021 року у розмірі 33 582,50 грн.

Згідно копії оновленої Довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментам від 03 травня 2023 року № 67470435, виданої державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України Тертичною В.В., ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 травня 2023 року у розмірі 71 457,50 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач довгий час проживала з ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В новій сім`ї позивачки проживала і виховувалась донька ОСОБА_7 .

Вказане підтверджується довідкою № 2688 виданою 30 листопада 2022 року ТОВ «ЖЕО», згідно якої ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору найму (оренди) квартири від 23 листопада 2022 року, укладеного з власником квартири ОСОБА_12 .

ОСОБА_6 працює артистом симфонічного оркестру Вінницької обласної філармонії ім. М.Д. Леонтовича. За місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується відповідною характеристикою, виданою художнім керівником симфонічного окестру Вінницької обласної філармонії ім. М.Д. Леонтовича ОСОБА_13 .

До кримінальної відповідальності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 станом на 02 грудня 2022 року не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Міністерства внутрішніх справ ВР-000479299.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 01 червня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), між громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 01 червня 2024 року зареєстровано шлюб, про що 01 червня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 908. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 отримала прізвище - « ОСОБА_14 ».

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/005/28378 від 19 травня 2023 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями частини 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з моменту розірвання шлюбу між сторонами постійно проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Як вказує позивач та встановлено судом, відповідач не проживає із дитиною однією сім`єю, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про доньку, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дитини, як складову частину виховання.

У відповідності до вимог ч. 1, 4, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною 2 ст. 157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Разом з тим, доказів участі відповідача у вихованні доньки, піклування про неї, її фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальне забезпечення, харчування, медичний догляд і лікування суду не надано, що дає суду підстави визнати відсутність таких дій зі сторони відповідача доведеними.

Крім того, жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у вихованні дитини з боку позивача, матеріали справи не містять.

Існуючі сімейні зв`язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.

Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв`язок між ним та його донькою, підтверджує відсутність фактичного духовного зв`язку між батьком та дитиною.

Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також те, що відповідач фактично не виконував свої батьківські обов`язки з грудня 2021 року, суд приходить до висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 11 листопада 2022 року, представляли адвокати Мишковська Тетяна Миколаївна (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1064040), ОСОБА_15 (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1071228) та ОСОБА_16 (ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1074827).

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн та надано на їх підтвердження письмові докази: копію договору про надання правничої допомоги від 11 листопада 2022 року, копію опису виконаних робіт по справі № 127/4599/23 від 07 жовтня 2024 року на суму 15 000,00 грн. та копію квитанції до прибуткового касового від 11 листопада 2022 року на суму 15 000,00 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відповідачем не заявлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу підтверджені належними доказами та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду із позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, яка міститься в матеріалах справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165 СК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, -задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА