Ухвала суду № 122337491, 09.09.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1599/24

Провадження № 2/204/1808/24

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лавриненко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батьківство, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 02 серпня 2024 року у справі відновлено провадження після проведення судової медико-генетичної експертизи та призначено судове засідання призначено на 10 годину 09 вересня 2024 року (а. с. 95).

09 серпня 2024 року на адресу суду надійшла заява представниці позивача ОСОБА_1 адвокатки Гудим І.В., про залишення позову без розгляду (а. с. 111-112).

У підготовче судове засідання позивач та його представниця адвокатка Гудим І.В., не з`явилися, остання у заяві про залишення позову без розгляду, прохала суд про розгляд заяви за їх відсутності.

У підготовче судове засідання відповідачка та її представниця не з`явилася, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 100-101, 118), причини неявки суду не відомі.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши заявута дослідившиматеріали справи,суд дійшоввисновку проможливість прийняттята задоволеннязаяви позивачапро залишенняпозовної заявибез розгляду, оскільки цими діями не порушуються права, інтереси та свободи сторін, підстав для неприйняття заяви про залишення позову без розгляду судом не встановлено.

Разом з цим, суд зазначає про те, що приписами ч. 3 ст. 257 ЦПК України визначено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Так, у позовній заяві позивач прохав судові покласти на позивача (а. с. 4).

У відзиві на позовну заяву відповідачка прохала стягнути з позивача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 3500 гривень, розмір яких може бути збільшений до 15000 гривень (а. а. 42-51).

09 серпня 2024 року представницею позивача адвокаткою Гудим І.В., до суду подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (а. с. 106-107), в обґрунтування якого зазначає про те, що заявлені відповідачкою витрати на правову допомогу є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, тому у їх стягненні прохає суд відмовити.

02 вересня 2024 року на адресу суду надійшли письмові заперечення представниці відповідачки адвокатки Семенової О.Г., на вищевказане клопотання представниці позивача щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу (а. с. 119-122 та на звороті), в якій вона вважає доводи останньої необґрунтованими.

Так,в обґрунтуваннязаперечень зазначаєпро те,що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. При цьому, вказує на те, що під час підготовки справи до розгляду по суті, судом, за її клопотанням, було проведено судову медико-генетичну експертизу по визначення батьківства, яка підтвердила позицію відповідачки та спростувала доводи позивача. Таким чином, відповідачка була вимушена скористатися професійною правничою допомогою для забезпечення активної позиції представника в судовому провадженні і запобіганню порушенню її прав. Тому, прохає суд стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 8500 гривень. На підтвердження вказаних витрат надає: договір про надання правової допомоги № 121 від 04 лютого 2023 року з адвокаткою Семеновою Ольгою Геннадіївною (а. с. 124-125), додаткові угоди від 31 грудня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 121 від 04 лютого 2023 року (а. с. 126), від 12 березня 2024 року (а. с. 126 на звороті) та від 19 серпня 2024 року (а. с. 127 на звороті), детальні переліки (описи) послуг (робіт) (а. с. 127, 128), акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до вищевказаного договору (а. с. 128 на звороті) та квитанцію № Т42В-1АВА-79ЕХ-Е7СЕ від 13 березня 2024 року на суму 3500 гривень (а. с. 129) та № 4264-2637-0544-0670 від 20 серпня 2024 року на суму 5000 гривень (а. с. 131).

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Разом з цим, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Таким чином, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 200, 257, 258, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, пр. Пушкіна, 67; ЄДРПОУ 33339831), про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батьківство залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її підписання суддею або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна