Рішення № 122337387, 17.10.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 236/670/22

Провадження № 2/202/1401/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Жупій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 236/670/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У 2022 позивачка звернулась до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, грошової допомоги, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що з 14.05.2001 по 17.07.2017 вона працювала на підприємствах залізничного транспорту загального користування в Луганській області. На підставі наказу № 01/ОС від 21.06.2016 року позивач з 22.06.2016 року перебувала у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», займаючи посаду агенто комерційного господарства вантажної та комерційної роботи станції Комунарськ 1 класу Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до Постанови КМУ від 31.10.2018 року змінено тип публічного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Згідно з наказом №64 начальника Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», наказом № 58-ДН від 16.03.2017 року начальника Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та наказом №384-Н від 15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям всіх залізничних колій, що ведуть лінії розмежування, встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 00-00 год. 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Станція Комунарськ». В наказі встановлено щоденний режим роботи з обов`язковою явкою всіх працівників на робочі місця, які повинні розписуватись в «журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої» та зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові за час простою згідно графіку роботи.

На підставі наказу Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 17.07.2017 року №650-ОС позивачку звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників, за п.1 ст.40 КЗпП на підставі Наказу Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 28.04.2017 року № 645/НЗ-1.

В Наказі зазначено, що позивач має право на одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацію за 25 днів відпустки. Разом з тим, після звільнення позивача, відповідачем не здійснено повного розрахунку по виплаті заробітної плати та інших обов`язкових платежів.

На день звільнення, відповідач мав перед позивачем наступну заборгованість недоотриманої заробітної плати в розмірі: 1687,36 гривень за березень 2017 року; 2158,90 гривень за квітень 2017 року; 2158,90 гривень за травень 2017 року; 2158,90 гривень за червень 2017 року; 9908,47 гривень - за липень 2017 року (разом з вихідною допомогою).

Також, у зв`язку з порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року відповідач має надати позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за період з березня 2017 року по липень 2017 року в загальному розмірі 5354,56 гривень.

Враховуючи нездійснення відповідачем виплати вказаних коштів, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача вказані грошові кошти, а також компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів. Інформацію стосовно виплати заробітної плати за період з 01.03.2017 по 15.03.2017 Дирекція не має можливості надати, тому що документація, що підтверджує видачу заробітної плати, була знищена в наслідок бойових дій у м. Лиман.

З 16.03.2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності виробничого підрозділу «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити не можливо.

З 20.03.2017 року по 23.05.2017 рік по день звільнення позивача, відповідачем було здійснено низку заходів щодо впорядкування роботи регіональної філії «Донецька залізниця» та відповідно до п.9.2 протоколу №Ц-57/27 Ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 05.04.2017 року та наказу № 645-НЗ-1 від 28.04.2017 року було вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ Донецька дирекція залізничних перевезень та запроваджено процедуру вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.

З 16 березня 2017р. до Дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював позивач, для нарахування заробітної плати. Тобто на підконтрольній Україні території інформація відсутня, а не втрачена, первинна документація (табеля обліку робочого часу або графіки роботи за період, копії або оригінали внутрішніх наказів, розпоряджень та інше за період з березня по квітень 2017 року) для нарахування заробітної плати.

Представник відповідача вказує, що надані позивачем докази виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Алчевськ, тому сума заборгованості з заробітної плати не підтверджена відповідними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку.

Через відсутність визнаної АТ Укрзалізниця заборгованості з невиплаченої заробітної плати за період березень липень 2017 року, вимогу щодо стягнення компенсації втрати частини доходів вважає безпідставною та необґрунтованою так як нарахування заробітної плати не здійснювалося через відсутність первинних документів.

Окрім цього, науково-правовим висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Українська залізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, яка непідконтрольна українській владі, починаючи з 20 березня 2017 року, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України.

Правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України щодо подачі відповіді на відзив, позивач не скористався.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, натомість в матеріалах справи наявна заява представника позивача адвоката Стасюка В.О. про розгляд справи без його участі, позовні вимог підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві представником відповідача було зазначено, про розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства «Українська залізниця», з наявних матеріалів справи та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі відповідача, так як про дату, час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.05.2001 року по 17 липня 2017 року працювала на підприємствах залізничного транспорту загального користування в Луганській області, що підтверджується копією трудової книжки.

З 22 червня 2016 року ОСОБА_1 на підставі наказу Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 21 червня 2016 року № 01/ОС, перебувала у трудових відносинах з зазначеним Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі відповідного виробничого підрозділу Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», працюючи агентом комерційного господарства вантажної та комерційної роботи станції Комунарськ 1 класу Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Наказом №384-Н від 15.03.2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», наказом № 58-ДН від 16.03.2017 року начальника Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та наказом №64 від 17.03.2023 року начальника Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям всіх залізничних колій, що ведуть лінії розмежування, встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 00-00 год. 20.03.2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Станція Комунарськ». В наказі встановлено щоденний режим роботи з обов`язковою явкою всіх працівників на робочі місця, які повинні розписуватись в «журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої» та зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові за час простою згідно графіку роботи.

17 липня 2017 року згідно наказу Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 650-ОС від 17.07.2017 року ОСОБА_1 була звільнена у зв?язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КпП України на підставі наказу Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 28.04.2017 року № 645/Н3-1 «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», що підтверджується копією наказу про звільнення.

В наказі про припинення трудового договору зазначено про надання ОСОБА_1 відповідно до ст. 49 КЗпП України, відповідних пільг і компенсацій, а саме: компенсацію за 25 днів невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип публічного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що в період простою, встановленого працівникам Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», позивач на виконання наказу № 58-ДН від 16 березня 2017 року, структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», наказу № 64 від 17.03.2017 року Виробничого підрозділу «Станція Комунарськ», виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, то відповідач не мав підстав не здійснювати позивачу оплату заробітної плати за час простою.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами другою, третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Розрахунки заробітної плати позивачки щодо компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, узгоджуються з наказами №384-Н від 15.03.2017 року, № 58-ДН від 16.03.2017 року, №64 від 17.03.2023 року про встановлення простою з причин, не залежних від робітників, для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 00:00 год. 20 березня 2017 року та з наказом (Розпорядженням) № 650-ОС від 17 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту).

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці за період з 01.03.2017 року та за весь час простою, не оспорює наявність зазначеного наказу, факту перебування з позивачем у трудових відносинах та її звільнення саме 17 липня 2017 року.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку робочого часу, які оформлені відповідно до трудового законодавства України за підписами табельника, заступника начальника станції, працівника кадрової служби, головного бухгалтера. Відповідач не надав суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень.

Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Згідно з наданими позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахунковими листками (табуляграми) за період з березня до липня 2017 року, зазначені суми, які підлягали сплаті позивачу із зазначенням усіх її складових.

Також суду надані копії табелів обліку використання робочого часу, виданих ВП «Станція Комунарськ» структурний підрозділ «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за період з березня до 17 липня 2017 року та копію журналу обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої.

Крім того, у наказі відповідача від 17 липня 2017 року № 650-ОС про звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України зазначено, що ОСОБА_1 при звільненні підлягає до виплати одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсація за 25 днів невикористаної відпуски.

У розрахункові листи ОСОБА_1 складені бухгалтером 1 категорії та головним бухгалтером ВП «Станція Комунарськ», включено компенсацію за 26 днів невикористаної відпустки в сумі 4617,25 грн. та 6058,01 грн. вихідної допомоги.

Тобто, відповідач визнав право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.

Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).

Таким чином, при звільненні позивача у липні 2017 року йому не була виплачена вихідна грошова допомога та компенсація за 25 днів невикористаної відпустки.

Відповідачем до відзиву надано Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Так, відповідач не довів обставин, які унеможливлювали своєчасно виплатити позивачу належні їй при звільненні суми.

Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є належним доказом наявності форс-мажорних обставин, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідач не надав.

Окрім того, у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19, провадження № 12-56гс21, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця, то стаття 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не може застосовуватись до правовідносин щодо виплати заробітної плати.

Також, аналіз норм статі 116 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів.

Зазначений висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах від 03.07.2013 року у справі № 6-64цс13, від 25.05.2016 року у справі № 6-948цс16.

Отже, ОСОБА_1 довела наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з березня до липня 2017 року, будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідач до суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000 року підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (з урахуванням змін та доповнень за постановами від 09.08.2001 року № 958 та від 31.03.2003 № 430) з наступними змінами: відповідно до п.4 Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов`язкових платежів) прирості індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.

Розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін, позивач розраховує за період з березня по липень 2017 року включно та її розмір складає 5354,56 гривень, з яких:

- компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1687,36 грн у зв?язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 747,50 грн (1687,36 х 0,443 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року).

- компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2158,90 грн у зв?язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає

928,33 грн (2158,90 х 0,430 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по грудень 2021 року).

-компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 2158,90 грн у зв?язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін 889,47 грн (2158,90 х 0,412 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року складає по грудень 2021 року)

-компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 2158,90 грн у зв?язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 841,97 грн (2158,90 х 0,390 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня по грудень 2021 року).

Отже, наданий позивачем розрахунок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі правдивих відомостей щодо розміру недоотриманої позивачем заробітної плати.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.

Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок, який за період з березня 2017 року по грудень 2021 року, складає 5354,56 грн.

З огляду на вказане, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору в розмірі 992,40 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість в сумі 23427,09 гривень, що складається з:

- заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року 1687,36 гривень; за квітень 2017 року - 2158,90 гривень; за травень 2017 року 2158,90 гривень; за червень 2017 року 2158,90 гривень; за липень 2017 року (включаючи грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та грошову допомогу) 9908,47 гривень;

- компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 5354,56 гривень.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу, утримати з необхідних сум податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. В. Маринін