Рішення № 122334106, 07.10.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/229/24

Провадження № 2/346/657/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.,

за участю секретаря Романчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 червня 2021 року Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), зареєстровано шлюб між нею, позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , актовий запис № 302, у зв`язку з чим, позивач змінила своє прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .

Від спільного проживання у них народилось двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя із відповідачем не склалося. Відповідач проживає окремо, ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України обов`язку утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Це, зокрема виявилося у тому, що відповідач відмовляється добровільно надавати кошти на утримання наших дітей, а саме на придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів тощо. Діти повністю знаходяться на її позивача утриманні. Відповідач витрачає гроші на власні потреби, інтересами сім`ї, дітей не цікавиться.

Не дивлячись на свою обіцянку в подальшому надавати добровільно необхідну матеріальну допомогу на утримання малолітніх дітей, відповідач, зовсім не виконує обов`язків батька щодо виховання та розвитку дітей, матеріального їх забезпечення.

Відповідач має стабільний дохід будучи офіційно працевлаштованим на заводі ОСОБА_7 в м. Коломия, 'є фізично здоровою людиною, інших утриманців не має, тому згідно ст. 183 СК України з останнього слід стягувати аліменти у частці від заробітку (доходу). Його доходи дають спроможність щомісячно сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу).

Просить, стягувати із відповідача ОСОБА_2 , на її, позивача ОСОБА_1 , користь, аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до досягнення дітьми повноліття; допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив в якому вказав, що позовні вимоги позивачки визнає частково так як в грудні 2023 року у нього із позивачкою сімейні стосунки були припинені і вони стали проживати окремо. За добровільною згодою син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишився проживати із ним відповідачем, а син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з позивачкою.

Умови проживання сина ОСОБА_8 задовільні: квартира двохкімнатна, з усіма комунальними вигодами, на другому поверсі п`ятиповерхового цегляного будинку, крім відповідача з сином в квартирі проживає мати відповідача, яка допомагає йому, відповідачу, у вихованні сина.

Відповідач зазначає, що син ОСОБА_8 відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) АДРЕСА_1 , відводить в садок та забирає дитину з садка, , плату за відвідування садка та гаряче харчування плачує також відповідач. Продукти харчування та необхідний одяг і взуття для сина купує також відповідач. Син ОСОБА_8 знаходиться на його, відповідача, вихованні та повному утриманні, тому вважає, що стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_8 не підлягають до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , відповідач зазначив наступне.

Твердження позивачки, що відповідач не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_9 , не відповідає дійсності, оскільки відповідач за свій кошт купляє продукти харчування для позивачки, продукти дитячого харчування, ліки та лікарські засоби, засоби гігієни, вітаміни, одяг, взуття для дитини, що підтверджується доданими до відзиву фіскальними чеками.

Не заперечує відповідач, що будучи батьком дітей, зобов`язаний матеріально утримувати їх посилаючись на те, що за час спільного проживання із позивачкою він достатньо вивчив її характер, звички, поведінку. В силу характеру, молодого віку, позивачка не вміє раціонально використовувати грошові кошти. При наявності грошей позивачка в першу чергу витрачає їх на власні потреби ( косметику, предмети біжутерії, аксесуари, солодощі, одяг та взуття для себе ), тому виникає сумнів, що присуджені судом аліменти будуть використані на утримання дитини.

Зазначив що він бажав би, забезпечувати дитину в спосіб натуральної форми ( продуктами харчування, одягом, предметами гігієни, медичними препаратами та засобами, оплачувати інші видатки, необхідні на користь дитини ) в межах встановленої законодавством суми аліментів на одну дитину щомісячно, а при потребі і більше. В разі забезпечення дитини в натуральній формі в грошовому виразі виявиться меншим за розмір аліментів згідний різницю доплачувати різницю позивачці.

Просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 відмовити та надати строк на вирішення питання про утримання сина ОСОБА_6 за домовленістю із позивачкою.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання, в якому зазначила що від позову не відмовляється, підтримує на тих підствах, які викладені в ньому та наполягала на задоволенні позовних вимог. Також, не заперечила щодо ухвалення судом заочного рішення за наявності для цього всіх підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 19 червня 2021 року зареєстрували шлюб у Коломийському відділі державної реєстрації актців цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №302, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 червня 2021 року (а.с.7).

В шлюбі у сторін народились діти: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8-9).

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Як зазначила в позовній заяві позивач, станом на сьогоднішній день малолітні діти перебувають на її утриманні, в той же час відповідач не бере достатньої на її думку, участі у вихованні та утриманні спільних ітей в недостатньому розмірі.

Встановлено, що відповідач працює на заводі Леоні в м.Коломия, аліментних зобов`язань перед іншими особами немає, тому позивач просить стягувати з відповідача аліменти на її користь, на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 у 1/3 частці від всіх видів доходів щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення ними повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».

Із довідки №13 виданої 19 березня 2024 головою ОСББ "Одісей" вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , без реєстрації (а.с.29), за місцем проживання батька ОСОБА_2 .

Відповідно до довідок, виданих Коломийським ЗДО (ясла-садок) №19 "Ромашка" вбачається, що ОСОБА_5 зарахований у Коломийський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №19 "Ромашка", наказ №51-д від 04.10.2023 р. група № 08 "Світлячок". Станом на 28.03.2024 р. заборгованість по оплаті за гаряче харчування відсутня (а.с.30-31).

За таких обставин вбачається, що з позивачкою проживає лише син ОСОБА_9 .

Враховуючи вищевикладене, вимоги чинного законодавства України, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з 15 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки позивачем не доведено факт утримання та проживання разом із нею малолітнього сина ОСОБА_5 , оскільки останній проживає та перебуває на утриманні відповідача.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, що син ОСОБА_9 проживає разом з позивачем. Також судом враховано, що відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання малолітньої дитини.

Визначений судом розмір аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, до досягнення дитиною повноліття за висновком суду, є обґрунтованим та доцільним з точки зору віку, стану здоров`я та матеріального становища дитини, а також з точки зору стану здоров`я, матеріального становища та сімейних обставин відповідача.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи матеріальне становище сторін та те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, розмір витрат на утримання дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, потреби дитини у розвитку, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 15 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно з ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача слід стягнути 1211 гривні 20 копійок судового збору в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік , п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів , ст. 11, 88, 174, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, з моменту звернення до суду з цим позовом 15 січня 2024 року.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету:22030106 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2

Суддя Беркещук Б. Б.