Рішення № 122333701, 15.10.2024, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/257/24

Провадження № 2/691/250/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого судді Черненка В.О., за участю секретаря судового засідання Шаповал Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним перебуванням під слідством і судом, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з Держаного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на свою користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом у кримінальному провадженні №12020250110000243 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України в розмірі 281 400 гривень та 31000 гривень у відшкодування витрат за надання правової (юридичної) допомоги.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області до ЄРДР внесено відомості за № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

25.06.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яка погоджена прокурором Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури.

26.06.2020 року Городищенським відділом Смілянської місцевої прокуратури затверджено та 03.07.2020 року передано до Городищенського районного суду Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Згідно фабули обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 12.11.2018 року, перебуваючи в приміщенні УСЗН Городищенської РДА, при поданні заяви до УСЗН Городищенської РДА про призначення житлової субсидії та декларації про доходи, з метою отримання фінансової допомоги за рахунок бюджетних коштів та заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, шляхом обману, маючи злочинний намір на заволодіння щомісячними виплатами грошових коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, свідомо не вказав інформацію про транспортний засіб, який зареєстрований за ним у встановленому законом порядку 04.08.2016 року і з дати випуску якого минуло менше 5 років, а саме причіп «ЛЕВ 183121»2016 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 , у зв`язку з чим йому було незаконно нараховані кошти житлової субсидії на суму 15985 грн. 67 коп., чим заподіяно матеріальної шкоди державному бюджету на вказану суму. (заволодіння чужим майном, шляхом обману(шахрайство).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 05.10.2020 року (справа №691/702/20, провадження №1-кп/691/302/20) клопотання захисника - адвоката Милаш Г.А. судом задоволено, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України. (Ухвала набрала законної сили 12.10.2020 року).

Прокурором в черговий раз затверджено обвинувальний акт та передано до Городищенського районного суду Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 18.06.2021 року (справа №691/702/20, провадження №1-кп/691/253/21) клопотання захисника - адвоката Милаш Г.А. судом задоволено, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України. (Ухвала набрала законної сили 25.06.2021року)

29.10.2021 року прокурором в черговий раз затверджено обвинувальний акт та передано до Городищенського районного суду Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. (Справа №691/702/20, провадження №1-кп/691/150/23).

29.10.2021 року ухвалою суду призначено підготовче судове засідання з викликом учасників процесу.

У підготовчому судовому засіданні 19.11.2023 року постановлено ухвалу про призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020250110000243 до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з участю сторін кримінального провадження.

Під час судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав, проти висунутого обвинувачення заперечив.

В судовому засіданні 21.12.2023 року начальник Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури надав до суду постанову від 14.12.2023 року про відмову від підтримання державного обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, яка погоджена керівником окружної Смілянської прокуратури та в якій вказав, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не підтверджується, в суді не встановлено достатньо доказів для доведення винуватості, а всі можливості їх отримання вичерпано.

Відповідно, судом прийнято відмову прокурора Смілянської окружної прокуратури, начальника Городищенського відділу окружної прокуратури від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування 22.06.2020 року за №12020250110000243 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

У відповідності до ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 22.12.2023 року кримінальне провадження №12020250110000243 про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України закрито на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. (Ухвала суду набрала законної сили 29.12.2023 року)

А тому, ОСОБА_1 з 25.06.2020 року (день повідомлення про підозру) по 29.12.2023 року (день набрання законної сили ухвалою суду про закриття кримінального провадження), тобто протягом 42 місяців 4 днів, без законних на те підстав перебував під слідством та судом, а відтак наявні правові підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

Так, відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700 гривень.

З урахуванням розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством на час розгляду справи, який складає 6700 гривень, розмір компенсації моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача складає 281400грн., виходячи з наступного розрахунку (6700 грн. (25.06.2020 року день оголошення підозри) х 42 міс. 4 дн. (29.12.2023 року день набрання законної сили ухвали від 22.12.2023 року).

Внаслідок незаконного перебування під слідством та судом ОСОБА_1 упродовж усього часу з моменту реєстрації повідомлення про злочини, оголошення підозри та судових засідань фізично та душевно страждав. Вказаними незаконними діями йому завдано великих психоемоційних перенапружень, порушено звичайний спосіб життя. Вказана ситуація та пов`язані із нею стреси позначилася на здоров`ї, адже останній являється інвалідом 3 групи - онкозахворювання та хвилюватися не можна, моральному виснаженню та стражданню, оскільки він дуже нервував та переживав цей період життя. Разом із цим, тривалість провадження в судах (понад три роки) принижували таким обвинуваченням честь та гідність, як людини, законослухняного громадянина, погіршили відносини з оточуючими та близькими людьми.

Враховуючи викладене вище, просив суд стягнути з Держаного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на свою користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом у кримінальному провадженні №12020250110000243 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України в розмірі 281400гривень та 31000 гривень у відшкодування витрат за надання правової(юридичної) допомоги.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Милаш Г.А. у судове засідання не з`явились, попередньо надавши заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задоволити. Одночасно звернули увагу, що станом на 14.10.2024 року розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством на момент відшкодування шкоди становить 8000 гривень.

У судовому засіданні прокурор Початенко Н.В. частково заперечувала щодо задоволення позовних вимог, вважала, що розмір відшкодування наведений у позовній заяві не обґрунтований, оскільки позивачем не обґрунтовані обставини спричинення моральної шкоди та не надано доказів заподіяння такої шкоди. Всі доводи позивачу слід обґрунтувати, надавши відповідні докази, оцінити їх та визначати розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, розумності, допустимості та справедливості, взявши за основу розрахунку мінімальну суму 1600 грн. Вважає, що позивачем ОСОБА_1 не надано відповідних доказів якого рівня страждань він зазнав, розмір відшкодування занадто завищений, а тому просила задоволити позовні вимоги частково. Також в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від представникаЧеркаської обласної прокуратури, в якому зазначив, за обставинами справи встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020250110000243 за ч. 1 ст. 190 КК України розпочато 22.06.2020 року СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області. Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався. Також відносно ОСОБА_1 , окрім виклику до слідчого, інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, не вживались. Стосовно ОСОБА_1 не проводились негласні слідчі (розшукові) заходи, які обмежували б його конституційні права. Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен у підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо.

У даній справі позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди у вигляді моральних страждань та втрат, порушення нормальних життєвих зв`язків та вжиття додаткових зусиль для організації свого життя.

Слід також зазначити, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Також, слід враховувати п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (далі по тексту постанова Пленуму № 4), відповідно до якого, крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

За нормами ч. З ст. 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати становив 6 700 грн.

Позивач перебував під слідством та судом з 25.06.2020 року (дата оголошення підозри) до 29.12.2023 року (дата набрання законної сили ухвали Городищенського районного суду про закриття кримінального провадження), тобто 42 місяці 4 дні.

Отже, ураховуючи наведене, у разі доведення належними та допустимими доказами спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок перебування під слідством та судом, мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом може становити 281 400 грн. (6 700 грн. * 42 міс. 4 дн.), що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Ураховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено, що відносно нього з боку слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні вчинені протиправні дії чи допущена протиправна бездіяльність та у порушені яких саме норм права вона виразилась, також не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди, отже не доведено обґрунтування підставності вимог, їх відповідності чинному законодавству, просив у позові ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Щодо стягнення судових витрат, наданих за правову допомогу в межах кримінального провадження у сумі 26 тис. грн.

На підтвердження понесених витрат за надання правової допомоги в межах кримінального провадження № 12020250110000243 позивачем надано договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 04.09.2020 року № 4 у вказаному кримінальному провадженні, додаткову угоду № 1 від 04.09.2020 року до договору про надання правової допомоги № 4 від 04.09.2020, рахунок фактуру від 04.09.2020 року (за надані адвокатом Милаш Г.А. послуги за ознайомлення із матеріалами кримінальної справи в Городищенському районному суді та Городищенському відділі Смілянської окружної прокуратури коштів, у сумі 1000 грн. від ОСОБА_1 ), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 04.09.2020 (про отримання адвокатом Милаш Г.А. від ОСОБА_1 1000 грн.), рахунок фактуру від 05.10.2020 року (за учать у судових засіданнях та написання адвокатом клопотання про повернення обвинувального акту - 10000 грн.), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2 від 05.10.2020 року (про отримання адвокатом 10000 грн. від ОСОБА_1 ), рахунок фактуру від 18.06.2021 (за учать у судових засіданнях та написання клопотання про повернення обвинувального акту прокурору - 6000 грн.), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 18.06.2021 (про отримання адвокатом 6000 грн. від ОСОБА_1 ), рахунок фактуру від 20.09.2023 (за участь у судових засіданнях до постановлення рішення у справі - 10000 грн.), квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 20.09.2023 (про отримання адвокатом 10000 грн. від ОСОБА_1 ) та відповідь Городищенського районного суду на адвокатський запит про те, що по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відбулось 26 судових засідань.

Проте, слід звернути увагу суду, що договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Милаш Г.А. укладено лише 04.09.2020 року, хоча обвинувальний акт до суду скеровано 25.06.2020 року, отже адвокат Милаш Г.А. не могла приймати участь у всіх 26 судових засіданнях, які були проведені судом при розгляді кримінального провадження № 12020250110000243, оскільки уклала договір про надання правничої допомоги після сплину майже 3 місячного терміну від дати направлення справи до суду.

Розрахунку витрат на правову допомогу при наданні професійної правничої допомоги адвокатом у кримінальному провадженні надано не було.

Разом з тим, п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц визначено, що порядок розподілу судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством. Судові витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦКУ, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватись як збитки (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц).

Питання про відшкодування судових витрат не може вирішуватись іншим судом або шляхом пред`явлення позову в іншій справі.

З огляду на викладене, оскільки позивачу вказана правова допомога надавалась у межах кримінального провадження № 12020250110000243 від 22.06.2020 року, а отже питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу необхідно було вирішувати в межах розгляду кримінального провадження № 12020250110000243.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу надану в межах розгляду даної цивільної справи у сумі 4 тис. грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 05.01.2024 року № 4, додаткову угоду № 1 від 05.01.2024 року до договору про надання правової допомоги № 4 від 05.01.2024, фіскальний чек про сплату адвокату 4000 грн. за договором про надання правової допомоги від 05.01.2024 року № 4, акт здачі - прийняття робіт від 28.02.2024 року, ордер на надання правничої допомоги від 27.02.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення адвоката.

Розрахунку витрат на правову допомогу при наданні професійної правничої допомоги адвокатом надано не було.

Детальним опрацюванням наданих документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу установлено, що згідно п. 1.2 договору про надання правової допомоги від 05.01.2024 року № 4 визначено надання правової допомоги клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні. Пунктом 1.3 вказаного договору встановлено надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності у будь - якому статусі.

Звернув увагу суду, що позовна заява від імені позивача складена та підписана адвокатом 05.03.2024 року, при цьому акт здачі та прийому робіт (надання послуг) датується 28.02.2024 року, тобто клієнт прийняв роботу у адвоката до фактичного виконання її згідно договору про надання правничої допомоги. Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено документально понесені витрати на правову допомогу, її слід залишити за позивачем.

Представник Державної казначейської служби України, Ярош С.В. подав до суду відзив на позовну заяву та зазначив, що не погоджується з вимогами у повному обсязі на підставі наступного. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду не обов`язково мають завдати особі моральну шкоду. Згадана шкода не презюмується і має бути доведена відповідно до вимог чинного законодавства. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно ОСОБА_1 , з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Казначейство вважає за необхідне зауважити, що позивачем не надано жодних доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів. Водночас вважає, що позивачем правильно обраховано період перебування під слідством та судом, а саме, з 25.06.2020 по 29.12.2023, що становить 42 місяця 4 дні

У судовому засіданні представник Державної казначейської служби України, Ярош С.В. заперечував щодо задоволення позову, пояснивши, що підтримує позицію Черкаської обласної прокуратури та зазначив, що належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету визначеної судом суми шкоди. Крім того, погодився з прокурором щодо завищеної суми відшкодування, оскільки за основу потрібно брати 1600 грн., а не 6700 грн., як вказує позивач. Щодо відшкодування моральної шкоди, вважає, що сам факт визнання невинуватості позивача не може бути належним доказом завдання позивачу моральної шкоди. Доказів від медичних закладів позивачем не надано, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Щодо визначеного розміру моральної шкоди.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області до ЄРДР внесено відомості за № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

25.06.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яка погоджена прокурором Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури.

26.06.2020 року Городищенським відділом Смілянської місцевої прокуратури затверджено та 03.07.2020 року передано до Городищенського районного суду Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Згідно фабули обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 12.11.2018 року, перебуваючи в приміщенні УСЗН Городищенської РДА, при поданні заяви до УСЗН Городищенської РДА про призначення житлової субсидії та декларації про доходи, з метою отримання фінансової допомоги за рахунок бюджетних коштів та заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, шляхом обману, маючи злочинний намір на заволодіння щомісячними виплатами грошових коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, свідомо не вказав інформацію про транспортний засіб, який зареєстрований за ним у встановленому законом порядку 04.08.2016 року і з дати випуску якого минуло менше 5 років, а саме причіп «ЛЕВ 183121»2016 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 , у зв`язку з чим йому було незаконно нараховані кошти житлової субсидії на суму 15985 грн. 67 коп., чим заподіяно матеріальної шкоди державному бюджету на вказану суму. (заволодіння чужим майном, шляхом обману(шахрайство).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 05.10.2020 року (справа №691/702/20, провадження №1-кп/691/302/20) клопотання захисника - адвоката Милаш Г.А. судом задоволено, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України. (Ухвала набрала законної сили 12.10.2020 року).

Прокурором, в черговий раз, затверджено обвинувальний акт та передано до Городищенського районного суду Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 18.06.2021 року (справа №691/702/20, провадження №1-кп/691/253/21) клопотання захисника - адвоката Милаш Г.А. судом задоволено, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України повернуто прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України. (Ухвала набрала законної сили 25.06.2021року)

29.10.2021 року, прокурором, в черговий раз, затверджено обвинувальний акт та передано до Городищенського районного суду Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020250110000243 від 22.06.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. (Справа №691/702/20, провадження №1-кп/691/150/23).

29.10.2021 року, ухвалою суду призначено підготовче судове засідання з викликом учасників процесу.

У підготовчому судовому засіданні 19.11.2023 року постановлено ухвалу про призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020250110000243 до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з участю сторін кримінального провадження.

Під час судового розгляду кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому діяння не визнав, проти висунутого обвинувачення заперечував.

В судовому засіданні 21.12.2023 року начальник Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури надав до суду постанову від 14.12.2023 року про відмову від підтримання державного обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, яка погоджена керівником окружної Смілянської прокуратури та в якій вказав, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення не підтверджується, в суді не встановлено достатньо доказів для доведення винуватості, а всі можливості їх отримання вичерпано.

Судом прийнято відмову прокурора Смілянської окружної прокуратури, начальника Городищенського відділу окружної прокуратури від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування 22.06.2020 року за №12020250110000243 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З положень ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено у ст. 56 Конституції України, ст. 1167, 1176 Цивільного кодексу України.

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

За змістом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За нормами ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода, ст. 3 вказаного Закону.

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вище вказаного Закону.

Вказана стаття також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, у зв`язку з прийняттям судом відмови прокурора Смілянської окружної прокуратури, начальника Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні щодо позивача ОСОБА_1 , останній, права якого було порушено внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення має право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року, справа № 686/23731/15, дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

У п. 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 у справі № 607/10144/18.

Також, Європейський суд з прав людини в п. 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 01.07.2010 року, зокрема, зазначив про те, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkovv. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyyv. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayevv. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р.) у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridinv. Russia), скарга Ns 4171/04, § 20 березня).

Таким чином, як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тобто при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

З досліджених документів вбачається, що підозра обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190 КК України, була оголошена 25.06.2020 року. Тому саме з цієї дати слід рахувати початок строку кримінального переслідування останнього.

Остаточне рішення у справі (ухвала Городищенського районного суду Черкаської області) прийнято 22.12.2023 року.

Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 3 роки 6 місяців та 4 дні, загалом 42 місяці та 4 дні.

Позивач звернувся з позовом до суду 05.03.2024 року.

Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01.01.2024 установлений у сумі 6700 грн., з 01.04.2024 та станом на день винесення рішення, розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі складає 8000 грн.

Таким чином, розмір відшкодування позивачеві становить 337066 грн. 68 коп. (42х8000+(8000/30=266,67х4=1066,68).

Разом із тим, представник позивача при розрахунку суми відшкодування брала саме 6700 грн., проте, що розмір мінімальної заробітної плати збільшився і становить 8000 грн. зазначила у своїй заяві поданій до суду під час розгляду справи.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову.

При цьому, суд задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 337066 грн. 68 коп., не вважає це «виходом за межі позовних вимог», оскільки, вимоги позивача залишились тими самими, а розрахунок шкоди проведений відповідно до законодавства, чинного на день винесення рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

У п.3, п.35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2011 № 215 «Про затвердження положення про Державну казначейську службу України», Державна казначейська служба України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу і порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, постанова КЦС Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19). Тому кошти у рахунок відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з Держави Україна за кошти державного бюджету України. Отже, необхідності зазначити в резолютивній частині рішення про безспірне списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, як просить позивач, не має.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Щодо витрат на правову допомогу, які були понесені позивачем в кримінальному провадженні в розмірі 27 000 грн., то слід зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову на відповідача; у разі відмовив позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Згідно з ч.ч. 1,3,5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09. 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідні правові висновки викладені у постановах від 28.10.2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07.07.2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09.06. 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21).

Для захисту своїх законних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до адвоката Милаш Г.А., яка в свою чергу уклала договір №4 від 04.09.2020 року про надання правової допомоги та надала обвинуваченому консультації в межах кримінального кодексу України, кримінального процесуального кодексу України, ознайомилася із матеріалами справи в Городищенському районному суді Черкаської області та Городишенському відділі Смілянської місцевої прокуратури.

На підтвердження понесених витрат за надання правової допомоги в межах кримінального провадження № 12020250110000243, позивачем надано договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 04.09.2020 року № 4 у вказаному кримінальному провадженні, додаткову угоду № 1 від 04.09.2020 року до договору про надання правової допомоги № 4 від 04.09.2020, рахунок фактуру від 04.09.2020 року за надані адвокатом Милаш Г.А. послуги за ознайомлення із матеріалами кримінальної справи в Городищенському районному суді та Городищенському відділі Смілянської окружної прокуратури коштів у сумі 1000 грн. від ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 04.09.2020 року про отримання адвокатом Милаш Г.А. від ОСОБА_1 1000 грн., рахунок фактуру від 05.10.2020 року за учать у судових засіданнях та написання адвокатом клопотання про повернення обвинувального акту - 10000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 2 від 05.10.2020 року про отримання адвокатом 10000 грн. від ОСОБА_1 , рахунок фактуру від 18.06.2021 року за учать у судових засіданнях та написання клопотання про повернення обвинувального акту прокурору - 6000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 18.06.2021 року про отримання адвокатом 6000 грн. від ОСОБА_1 , рахунок фактуру від 20.09.2023 року за участь у судових засіданнях до постановлення рішення у справі - 10000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 20.09.2023 року про отримання адвокатом 10000 грн. від ОСОБА_1 та відповідь Городищенського районного суду на адвокатський запит про те, що по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України відбулось 26 судових засідань, які суд вважає належними.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу надану в межах розгляду даної цивільної справи у сумі 4 тис. грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 05.01.2024 року № 4, додаткову угоду № 1 від 05.01.2024 року до договору про надання правової допомоги № 4 від 05.01.2024, фіскальний чек про сплату адвокату 4000 грн. за договором про надання правової допомоги від 05.01.2024 року № 4, акт здачі - прийняття робіт від 28.02.2024 року, ордер на надання правничої допомоги від 27.02.2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення адвоката.

При вивченні наданих документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу установлено, що згідно п. 1.2 договору про надання правової допомоги від 05.01.2024 року № 4 визначено надання правової допомоги клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні. Пунктом 1.3 вказаного договору встановлено надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності у будь - якому статусі. При цьому предметом договору, є зокрема представництво інтересів клієнта ОСОБА_1 при розгляді позовної заяви в Городищенському районному суді Черкаської області.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в договорі про надання правової допомоги позивачу маються розбіжності, суд вважає, не доведеними понесені витрати на правову допомогу в даній цивільній справі.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору за подачу вказаного позову до суду на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі у вигляді судового збору слід компенсувати за рахунок держави

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом у кримінальному провадженні №12020250110000243 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України в розмірі 337066(триста тридцять сім тисяч шістдесят шість) гривень 68 копійок та 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок витрат за надані правові (юридичні) послуги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 16.10.2024 року.

Суддя В. О. Черненко