Рішення № 122328407, 27.09.2024, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2863/24

Провадження №2/487/2871/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого-суддіКузьменко В.В., за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 04.04.2023 року між ТОВ "ФК "1 БЕЗНЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78235871. 14.06.2021 року між ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступає ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає права вимоги до боржника. Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відповідно до договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №78235871 від 04.04.2023 року, який укладений між ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28000,00 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 21000,00 грн. заборгованість за відсотками. Відповідач умови договору позики не виконав та не повернув кредитні кошти і проценти за користування кредитом.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року відкрито спрощене провадження по справі.

04.07.2024 року винесено заочне рішення, позов задоволено.

07.08.2024 року від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення від 04.07.2024 року. Крім того зазначає, що не укладав договори позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, процентні ставки та штрафні санкції не погоджував. Вимоги про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Також не надано доказів, що підтверджують наявність прав вимоги у первісного кредитора.

Ухвалою суду від 23.08.2024 року скасовано заочне рішення від 04.07.2024 року та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідачі до судового засідання не з`явився, про день розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст.3,4ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

04.04.2023 року між ТОВ "ФК "1 БЕЗНЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78235871.

14.06.2021 року між ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступає ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає права вимоги до боржника. Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відповідно до договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №78235871 від 04.04.2023 року, який укладений між ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28000,00 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 21000,00 грн. заборгованість за відсотками.

Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.

Статтею 512 ЦК Українивизначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно достатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачем не доведено того, що він сплачував заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що 04.04.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78235871

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №10 від 21.09.2023 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28000 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 7000 грн. та заборгованості за відсотками 21000 грн.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17 зроблено висновок, що відповідно до положень статей512,514ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги щодо майбутніх вимог можливе тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Проте, договір позики № 78235871між ТОВ «Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений 04.04.2023 року, тоді як договір факторингу №14/06/21 про відступлення права вимоги укладений між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено14 червня 2021 року, тобто на момент укладання договору про відступлення права вимоги, кредитний договір між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений ще не був.

За таких обставин, станом на день укладення договору про відступлення прав вимоги між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідач не був боржником ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та не мав перед ним будь-яких зобов`язань, оскільки кредитний договір між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений після укладення договору про відступлення прав вимоги.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн., якийпокладається на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 80, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 279, 288, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя В.В.Кузьменко