Рішення № 122324462, 19.09.2024, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/84/2024

130/1979/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області,

в складі: головуючого судді Верніка В.М.

за участі: секретаря судових засідань Корнійчук К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Служби у справах дітей Жмеринської міської ради, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про усунення перешкод у вихованні онука,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.07.2023 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з даним позовом за надалі уточненими позовними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати їй брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з її внуком; встановлення, враховуючи вік та інтереси дитини, наступного графіка її спілкування з внуком ОСОБА_6 за умови відсутності у баби подій, що перешкоджатимуть побаченню з дитиною: 1) тричі на тиждень, а саме у вівторок, четвер та суботу з 15:00 до 18:00 за місцем проживання (перебування) баби або загальних місць перебування (парки, сквери, пляжі, театри, кінотеатри, кафе, розважальні центри, тощо) обраному позивачем ОСОБА_1 на власний розсуд; 2) щороку впродовж трьох тижнів у літній період під час шкільних канікул для спільного відпочинку внука з бабою у місці, обраному нею на власний розсуд; 3) щороку впродовж одного тижня у зимовий період під час шкільних канікул для спільного відпочинку внука з бабою у місці, обраному нею на власний розсуд; 4) у період з 02 січня до 05 січня щорічно для спільного відпочинку дитини з бабою у місці, обраному ОСОБА_1 на власний розсуд; 5) щороку у день народження позивача ОСОБА_1 , а саме 15 жовтня з 11:00 до 20:00 години; 6) щороку у день народження внука ОСОБА_7 , а саме 19 жовтня позивач ОСОБА_1 право прийти до місця проживання (перебування) дитини для її привітання. У позовній заяві ОСОБА_1 виклала наступну позицію. 30.04.2017 року її донька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, від якого у їхнього подружжя народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 14.01.2020 року за позовом її дочки розірваний шлюб останньої з ОСОБА_3 . З 2019 року до 2019 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхній син ОСОБА_7 проживали разом з позивачем та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у трикімнатній квартирі, що на той час була їхньою спільною власністю. Її дочка ОСОБА_2 без її відома отримала більше 20 кредитів у різних кредитних установах на суму понад 240000 грн. Після виникнення цієї кредитної заборгованості усім вказаним мешканцям їхньої квартири почали дзвонити, тероризувати та агресивно залякувати їх. ОСОБА_2 задля захисту свого життя та майна зверталася за захистом до правоохоронних органім та була змушена відчужити свою частку вказаної квартири на її користь. В теперішній час упродовж кількох років ОСОБА_2 на підставі виконавчих листів та виконавчих написів нотаріусів щомісячно виплачує значні грошові кошти на їх виконання. Її, позивача, донька та онук зареєстровані в с.Телелинці Жмеринського району Вінницької області, та проживають разом із співмешканцем дочки ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , в однокімнатній квартирі, яка перебуває в антисанітарному стані. Співмешканець ОСОБА_8 наразі ніде не працює та живе повністю за рахунок невеликої заробітної плати її дочки, чим суттєво обмежує витрати на її онука ОСОБА_7 , якого вони годоють неповноцінним харчовим раціоном, що згодом може негативно вплинути на стан здоров`я дитини. Дочка ОСОБА_2 не водить неповнолітнього ОСОБА_7 до дитячого садка, не займається його розвитком, співмешканець ОСОБА_8 постійно карає ОСОБА_7 , останнього часто залишають одного вдома та лякають його, що ніби баба хоче його вкрасти. Малолітній ОСОБА_7 через таке жостке поводження став заляканим, у нього почали розвиватися страх, невпевненість та різні психологічні фобії. Відповідач ОСОБА_2 прачює вчителем хореографії у Жмеринській ЗОШ №3 та отримує незначну заробітну плату в розмірі приблизно 8000 грн, її дохдів не вистачає на повне забезпечення ОСОБА_7 усім необхідним. Інших доходів у доньки позивача немає, батько онука ОСОБА_3 аліменти на утримання сина злісно не сплачує, у вихованні сина та у спілкуванн з ним ніякої участі не примає. Раніше на протязі попередніх років онук ОСОБА_7 перебував також на суттєвому матеріальному забезпеченні позивача і мав усе необхідне, з високим рівнем виховання та належного догліду з її боку, оскільки вона є за фахом вихователем дитячого садочку. Вона постійно водила онука на прогулянки, возила до санаторію для оздоровлення, регулярно проводила його медичні огляди й за потреби перебувала з ним на стаціонарному лікуванні, а після рекомендації лікарів упродовж трьох місяців їздила з внуком до Вінницької обласної дитячої лікарні на його медичне обстеження. На початку лютого 2023 року, посварившись із нею, дочка ОСОБА_2 разом із співмешканцем ОСОБА_8 переїхала жити в орендовану вказану однокімнатну квартиру. Тоді внук ОСОБА_7 залишався жити з позивачем на її повному утриманні. 16.05.2023 року відповідач ОСОБА_2 забрала ОСОБА_7 з квартири позивача, де він весь цей час проживав, чим створила їй непереборні перешкоди у вихованні нею як бабусею свого внука і згоди про це з дочкою в добровільному порядку не досягнуто. Дід ОСОБА_7 ОСОБА_5 в теперішній час у виховання та спілкуванні з онуком участі не приймає взагалі. Друга баба ОСОБА_7 ОСОБА_9 , мешканка АДРЕСА_3 , участі у вихованні та спілкуванні з ним не приймала ні раніше, ні тепер. Щодо іншого діда, батька ОСОБА_3 жодних відомостей вона не має. 07.08.2023 року вона зверталась до Служби у справах дітей Жмеринської міської ради із заявою про усунення перешкод у здійсненні нею своїх прав щодо виховання онука, на яку 11.08.2023 року отримала відповідь викнкому Жмеринської міської ради, що розгляд даного питання виходить за межі компетенції органу опіки та піклування, який позбавлений права приймати рішення саме щодо нього (а.с.1-9,27-36).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 04.08.2023 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків щодо її форми та змісту.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 27.09.2023 року за наслідком усунення певних недоліків позову відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 05.12.2023 року з власної ініціативи суду до участі в даній справі у якості третіх осіб залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 02.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно письмового повідомлення позивача ОСОБА_1 та наданої нею копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , третя особа ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.214,215).

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представник третьої особи Служби у справах дітей Жмеринської міської ради і третя особа ОСОБА_4 за їх належним викликом не з`явились.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Жмеринської міської ради раніше подав заяву щодо проведення розгляду справи без його участі, вказавши також, що у вирішенні будь-яких питань покладається на розсуд суду (а.с.192,195).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 причин своєї неявки до суду не повідомили, відзиву чи пояснень відповідно щодо позову не подали, жодних власних клопотань не представили.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги з викладених у позові обгрунтувань та просила його задоволити. Пояснила, що під час підготовчого розгляду у неї почали налагоджуватися стосунки з дочкою ОСОБА_2 , яка було припинила перешкоджати їх у спілкуванні з онуком ОСОБА_10 , що втім не протривало довго й під впливом свого співмешканця дочка добровільно не надає їй можливості бачитись з онуком. Уточнила, що особисто не ініціювала вирішення питання про позбавлення її дочки батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_10 , чи про його тимчасове відібрання у неї. Визнала, що власні вимоги про визначенні певних періодів побачень з онуком ОСОБА_10 не враховували заздалегідь його потреб навчання у загальноосвітній школі.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , паспорта серії НОМЕР_3 , дочкою позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_11 (а.с.13, 16-17).

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , 30.04.2017 року зареєстровано шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , після державної реєстрації якого обом з подружжя присвоєно прізвище ОСОБА_12 (а.с.48).

Відповідно до довідки виконкому Телелинецької сільської ради від 27.08.2019 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.14).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо участі у вихованні якого позивачем ОСОБА_1 заявлений даний спір, є сином відповідачів у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.15).

Відповідно до повідомлення виконкому Жмеринської міської ради від 09.08.2023 року №01-2023/В-636/2 останнім позивачеві вказано, що орган опіки та піклування позбавлений права приймати рішення за її заявою про усунення перешкод у здійсненні бабою своїх прав щодо виховання онука (а.с.49-50).

У відповідності до письмового висновку органу опіки та піклування виконкому Жмеринської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 15.04.2024 року №142, визначено доцільним визначити бабі ОСОБА_1 зустрічей з її онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та участі у його вихованні такий графік:

тричі на тиждень, а саме, у вівторок четве та суботу з 15:00 до 18:00 за місцем проживання (перебування) баби або загальних місць перебуваня (парки, сквери, пляжі, театри, кінотеатри, кафе, розважальні центри тощо), обраному бабою на власний розсуд;

щороку упродовж трьох тижнів у літній період під час шкільних канікул для спільного відпочинку онука з бабою у місці, обраному бабою на її власний розсуд;

у період з 02 по 05 січня щороку для спільного відпочинку онука з бабою у місці, обраному бабою на її власний розсуд;

щороку у день народження баби, а саме 15.10. з 11:00 до 20:00 годин;

щороку у день народження онука ОСОБА_7 , а саме 19.10. баба має право прийти до місця проживання (перебування) дитини для її привітання (а.с.193,194).

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.12,76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

У відповідності до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до вимог ст.11,15 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до приписів ч.2 ст.2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Згідно положень ч.8-10 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 257 СК України передбачено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Згідно ст.263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1-2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.3, ч.1,3 ст.9 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналіз наведених норм права, включно з практикою Європейського суду з прав людини, надає підстави для висновку, що права батьків, а також діда, баби щодо участі у вихованні дитини, а також можливість реалізації дідом, бабою власних прав є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу підлягають визначенню та врахованню інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, включно щодо повноважень особи, з якою проживає неповнолітня дитина, що законом передбачено разом з її батьками, а вже тільки надалі підлягають врегулюванню права діда, баби стосовно онука.

Так, суд визнає необгрунтованими доводи позивача ОСОБА_1 щодо неналежного виконання її дочкою ОСОБА_2 батьківських обов`язків із надання утримання, забезпечення харчування та виховання малолітнього сина ОСОБА_7 , а також жорстокого поводження із даною дитиною з боку його матері ОСОБА_2 та її спімешканця ОСОБА_8 , оскільки вони спростовуються наведеним вище повідомленням виконкому Жмеринської міської ради від 09.08.2023 року, за змістом якого вказано, що проведеною за зверненням позивача перевіркою службою у справах дітей Жмеринської міської ради оцінено безпечний рівень безпеки дитини ОСОБА_7 , належні умови його проживання та достатність забезпечення його потреб у їжі та одязі, дотриманні санітарно-гігієнічних норм, а також доброзичливість стосунків у сім`ї, включно із приязним поводженням самого малолітнього ОСОБА_7 щодо ОСОБА_8 . Натомість, залежно від ступеня ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітного сина це може бути підставою позбавлення її батьківських прав або тимчасового відібрання дитини, що не є предметом даного цивільного спору, проте, власне не становить безпосередньо перешкод у спілкуванні позивача з онуком ОСОБА_7 , усунути які просить суд ОСОБА_1 .

Суд також визнає недоведеним позивачем належними та допустимими доказами створення їй відповідачами перешкод у спілкуванні з онуком ОСОБА_10 , а надто щодо ухилення кимось з відповідачів від виконання рішення органу опіки та піклування з питань стосовно участі позивача ОСОБА_13 у вихованні онука ОСОБА_10 . При цьому суд визнає необгрунтованими посилання позивача на вказане вище письмове повідомлення органу опіки та піклування щодо відсутності повноважень такого органу у його прийнятті, оскільки це не відповідає положенням сімейного законодавства як щодо права її звернення до органу опіки та піклування за захистом своїх сімейних інтересів на підставі ст.19 СК України, так і не узгоджуючись з приписами ст.263 СК України, якими врегульовано вирішення даного спору судом відповідно до ст.159 СК України, тобто у тому ж порядку, який передбачений у вирішенні спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, що у свою чергу передбачає обов`язковою умовою застереження щодо невиконання відповідного рішення органу опіки та піклування особою, з якою проживає дитина. Тобто, незалежно від відсутності окремої вказівки щодо повноважень органу опіки та піклування приймати рішення щодо участі діда, баби у вихованні онука та побачень з ним за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини", такі повноваження органу опіки та піклування у досудовій формі врегулювання спору щодо участі діда, баби та інших близьких осіб у вихованні дитини визначаються посиланням у ст.263 СК України на порядок, встановлений ст.159 СК України, яким аналогічне щодо спору батьків рішення органу опіки та піклування прямо передбачено, при тому, що закон, яким за правовою природою є Сімейний кодекс України, має вищу юридичну силу над нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства в межах розгляду даної справи суд не має повноважень надання правової оцінки діям відповідача щодо невиконання вказаного рішення органу опіки та піклування, здійснення чого передбачено лише в порядку розгляду адміністративної справи за правилами КпАП України. Проте, згідно наведених вище положень ст.159, 263 СК України виникнення права на звернення до суду за захистом оспорюваного права позивача, за умови саме якщо інший з батьків, тобто відповідачі, ухиляються від виконання рішення органу опіки та піклування, правомірність звернення ОСОБА_1 до суду та виникнення підстав оспорюваної цивільної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 всупереч обов`зку доказування позивачем відповідних підстав наразі не є аргументовано доведеними. Більш того, в судовому засіданні з урахуванням наведеного встановлено, що сторонами у справі всупереч приписів ч.1 ст.16 ЦПК України не вжито вказаних заходів для досудового врегулювання спору щодо отримання первісно рішення органу опіки та піклування, яке у даному випадку є обов`язковими згідно із законом.

Також суд вважає, що оспорюваний порядок побачень з онуком ОСОБА_10 позивача ОСОБА_1 , що відтворений повністю у письмовому висновку органу опіки та піклування за самим лише посиланням на примирення останньої з матір`ю дитини відповідачем ОСОБА_2 та її згоди з умовами ОСОБА_1 , має переважний нахил щодо забезпечення інтересів самої ОСОБА_1 , однак не враховує належно потреби дитини, вік якої відповідає періоду навчанню у початковій школі, та встановлені приписами ст.150 СК України серед решти обов`язки батьків забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та підготовки її до самостійного життя, чому вочевидь може перешкоджати у відповідний час навчання, а також невиключно інших занять щодо розвитку здібностей дитини, її відпочинку тощо заявлена періодичність та час побачень у будні дні, у періоди шкільних канікул, а також у день народження позивача та в строк з 02 до 05 січня. При цьому представлений суду письмовий висновок органу опіки та піклування не містить відомостей щодо з`ясування згоди самого малолітнього ОСОБА_7 на побачення з бабою ОСОБА_1 , його власної прихильності до неї, надто за вказівки на повідомлені працівникам служби у справах дітей матір`ю дитини первісно, що дитина сам не хоче бачитися з бабою, тоді як порядок складання такого висновку передбачено зрештою на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди також з дитиною, а тому даний письмовий висновок судом до уваги не приймається.

У зв`язку з цим суд визнає безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 стосовно потреби реалізації її права на участь у вихованні малотітнього онука ОСОБА_7 в примусовому виконанні відповідного судового рішення, яке заздалегідь не може суперечити особистим правам та інтересам дитини, а також визначає, що попередньо здійсненню власних потреб мати регулярні побачення з онуком позивачем не вжито передбачених законом заходів досудового врегулювання її спору з батьками дитини органом опіки та піклування.

Таким чином, аналізуючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю стосовно переважного права дитини та її інтересів, а також недоведеністю обставин, з підстав яких вони заявлені позивачем.

За наслідком постановлення рішення не в інтересах позивача, судові витрати із сплати судового збору підлягають віднесенню на рахунок держави, оскільки позивач ОСОБА_1 , яка належить до громадян, віднесених до 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.10), згідно п.10 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від його сплати.

На підставі викладеного та керуючись ст.7, 150, 153, 155, 157-159 СК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 16, 76-78, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо усунення перешкод у вихованні онука ОСОБА_7 відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не було подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 09.10.2024 року.

Суддя Вернік В.М.