Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
Справа № 285/1697/24
провадження у справі № 2/0285/877/24
15 жовтня 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………...………...Літвин О. О.,
секретаря………………………..…Клечковської М. М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом товаристваз обмеженоювідповідальністю фінансова компанія «Діджи Фінанс»,
поданим вйого інтересахпредставником ОСОБА_1 ,
третя особа:
товариство зобмеженою відповідальністю «Мілоан»,
до ОСОБА_2
про стягнення кредитної заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Діджи Фінанс» (далі Діджи Фінанс) звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 29.05.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі Мілоан) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №3928879, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн, які у строк не повернув. У зв`язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов`язань його заборгованість склала 23966 грн.
У 2021 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір відступлення прав вимоги і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ОСОБА_4 , включно і до ОСОБА_2 .
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення позичених коштів утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справипроведено у їхній відсутності.
Представник позивача ОСОБА_5 в заяві від 01.07.2024 просила розгляд справи проводити без її участі, не заперечила щодо винесення заочного рішення.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Виклики відповідача про місце і час розгляду справи здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним. З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
29 травня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит шляхом реєстрації останнього на веб-сайті miloan.ua.
Відповідно до умов договору ОСОБА_4 надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн (п.1.2.) на строк до 15.06.2021 (п.1.4.), а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, та також інші передбачені платежі. Згідно паспорту споживчого кредиту орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування кредитом згідно п.1.3 Договору ( у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) склала: 12196 грн.
На підставі договору 29.05.2021 на рахунок платіжної картки відповідача шляхом безготівкового переказу було перераховано 10000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №47445892.
Порядок надання Мілоан коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, встановлюються відповідними правилами, які перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Додані до Договору про споживчийкредит анкета заява на кредит, графік платежів за договором і паспорт споживчого кредиту містять розмір суми кредиту, процентну ставку за кожен день та річну, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Перед укладенням кредитного договору відповідач був вільним в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлений.
Правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладаннякредитного договорув електронномувигляді визначеніЗакономУкраїни «Проелектронну комерцію»,відповідно дост.3якого електроннийдоговір це домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Такий договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною і вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою статті 639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
13.09.2021 між Мілоан та Діджи Фінанс було укладено договір факторингу №07Т, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором, що був укладений між Мілоан та відповідачем, і Діджи Фінанс набуло права вимоги за вказаним договором. 18.04.2024 представником Діджи Фінанс на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості.
Згідно витягу з Додатку до Договору Факторингу №07Т передано Діджи Фінанс право вимоги за Договором ОСОБА_2 в загальній сумі заборгованості 23966 грн, з яких залишок за тілом кредиту: 9000 грн, заборгованість за відсотками: 14266 грн.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу. Останнім є операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.
У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.
Оскільки кредитодавець та позичальник досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору ЦК України та уклали договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не було спростовано факту надання їй кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором. Також доказів про добровільне виконання зобов`язань суду не надано.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Діджи Фінанс, яке набуло право вимоги за кредитним договором.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із заборгованості за тіломкредиту врозмірі 9000 грн, є доведеною та підлягає задоволенню.
Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення процентів, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Тобто, припис зазначеної норми права про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного договору фінансова установа надала позичальнику ОСОБА_2 суму кредиту, а він зобов`язувався повернути його до обумовленого договором строків.
Таким чином, відповідно до ст.1048 ЦК право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами виникає лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Надані суду докази наявності заборгованості у ОСОБА_2 не містять детального опису порядку нарахування відсотків та даних про можливе продовження строку дії договору і відповідно умов, на яких могло бути продовжено такий строк, що свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по ним включає період, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позивачем вимога на загальну суму 14266 грн є недоведеною та задоволенню не підлягає.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Суд позбавлений можливості з`ясувати правову природу усіх складових боргу та правильність їх розрахунків, оскільки останні не містять інформації про те, на якій підставі та за який період виникла спірна заборгованість.
Доказів на підтвердження правових підстав виникнення та розміру заборгованості зі сплати відсотків суду не надано.
Тлумачення цивільно-процесуального законодавства свідчить, що дії суду залежать від волевиявлення сторін. Суд не вправі вказувати, які саме необхідно стороні подати докази та їх кількість, оскільки це є елементом змагальності сторони у справі, тобто її обов`язком. Активне втручання суду в доказову діяльність сторін, без їх волі, суперечить суті і природі цивільних прав, які особа здійснює вільно, на власний розсуд.
Резюмуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України). До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 3000 грн є необґрунтованою, отже, не підлягає відшкодуванню.
На підставі вище викладеного, суд приходить висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.
Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, загальна сума судових витрат, що стягується судом з відповідача на користь позивача становить 5422,40 грн.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП НОМЕР_1 )на користьтовариства зобмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №3928879 від 29.05.2021 в розмірі 9000 грн та 5422,40 грн відшкодування судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).
Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо їїне булоподано;у разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяапеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).
Головуюча суддя О. О. Літвин
Судове рішення № 122321272, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області) було прийнято 15.10.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 285/1697/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: