Рішення № 122296728, 09.10.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4365/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

за участю секретаря судового засідання Курилюк А.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 26.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 100159304. Відповідач підписала договір електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

28.04.2023 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 96-МЛ/Т, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Оскільки відповідач заборгованість не сплачує, тому представник позивача просив суд стягнути з неї вказану 56304 грн. заборгованості за кредитним договором та 2422,40 грн. судового збору..

Рух справи в суді та позиція сторін по справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2024 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з (викликом) повідомленням сторін в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направивши заяву про розгляд справи без його участі. Подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідач дійсно є членом сім`ї військовослужбовця, а тому підлягає звільненню від сплати відсотків за кредитним договором. З урахуванням викладеного, просив стягнути з відповідача тіло кредиту в розмірі 13800 грн. Також зазначив, що відповідач була у повній мірі проінформована про умови надання кредиту та погодилась з ними, а тому підстав для визнання вказаного кредитного договору недійсним немає. Проти стягнення витрат на правову допомогу заперечував та зазначив, що представником відповідача не надано доказів фактичної оплати відповідачем наданих правових послуг, вартість зазначених адвокатом послуг є неспівмірною із складністю справи та не відповідає критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Подала до суду відзив, у якому зазначила, шо розмір процентної ставки за кредитним договором є явно завищеним та не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності та розумності. Вказала, що чоловік відповідачки перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України, а тому остання як член сім`ї військовослужбовця у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягає звільненню від сплати відсотків за користування кредитом. Повідомила, що укладений між відповідачем та ТзОВ «Мілоан» кредитний договір є недійсним у зв`язку з нечесною підприємницькою практикою. Додатково зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту отримання відповідачем від кредитора грошових коштів. Крім того, просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 26.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено споживчий кредитний договір №100159304.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 кредитного договору сума кредиту складає 15 000,00 грн. Строк дії кредиту 105 днів.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника (пункти 6.1., 6.2. договору).

Договір про споживчий кредит № 100159304 був підписаний 26.12.2022 року шляхом введення одноразового ідентифікатора U75304 в особистому кабінеті відповідача, створеному на сайті ТОВ «Мілоан», що підтверджується відповідною довідкою.

26.12.2022 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти в розмірі 15000 грн. відповідачу на його картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №56539191.

Згідно з пунктами 1.5.1, 1.5.2. договору комісія за надання кредиту становить 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідач у встановлений кредитним договором строк борг не повернув.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Мілоан» про кредитному договору № 100159304 вбачається, що ОСОБА_2 10.01.2023 року та 13.01.203 року було сплачено 1200 грн. на погашення тіла кредиту та 900 грн. на погашення відсотків за кредитом.

28.04.2023року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100159304 від 26.12.2022 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 56304 грн. та складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 13800,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 41004 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 1500 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 14.07.2004 року було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 5.

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_2 від 26.01.2024 року солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Крім того, ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 .

Мотиви прийняття рішення судом.

Відповідно до положень ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями5,15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Відповідно до ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті626,628 ЦК України).

Частиною 1статті 627 ЦК Українивизначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання його сторонами ОСОБА_2 , під час укладення кредитного договору, ознайомилась з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується фактом підписання позичальником кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора.

Таким чином, відповідачу кредитодавцем була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.

Отже, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 .

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем та проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.

Тобто, на відповідача поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого «військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля»

Таким чином, відповідач, як дружина військовослужбовця, підлягає звільненню від сплати відсотків за кредитом № №100159304 від 26.12.2022 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 13800 грн. та комісією в розмірі 1500 грн., оскільки встановлено, що дійсно відповідач прострочила погашення поточних платежів кредиту, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем напогашення заборгованостіза вказанимкредитним договоромбуло сплаченосуму врозмірі 900грн.,яку кредитодавецьбезпідставно зарахувавв рахунокпогашення відсотківза кредитом.Оскільки відповідачзвільняється відсплати відсотківза кредитнимдоговором,то вказанасума врозмірі 900грн.підлягає зарахуваннюв рахунокпогашення основноїзаборгованості закредитним договором,у зв`язкуз чимостаточний розмірзаборгованості відповідачастановить 14400грн.(13800грн.(заборгованістьза тіломкредиту)+1500грн.(заборгованістьза комісією)-900грн.(сплаченавідповідачем сумана погашеннявідсотків закредитом)=14400грн.

В той же час, оскільки позивач у відповіді на відзив просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 13800 грн., суд, керуючись принципом диспозитивності, приходить до переконання, що заборгованість саме в такому розмірі підлягає фактичному стягненню з ОСОБА_2 .

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, то з відповідача на користь позивача у відповідності до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 593,73 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати, відповідно до ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, згідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2024 року між відповідачем та адвокатом Войтович Л.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 24/228Ф.

Відповідно до п. 3.1. договору, за послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар в розмірі 10000 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги №24/228Ф, адвокат надав наступні послуги:

-усна консультація 1 година 2000 грн.;

-складання відзиву на позовну заяву 5 годин 8000 грн.

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи категорію справи, її незначну складність, кількість судових засідань (одне) та обсяги матеріалів справи, наявність сталої судової практики, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що повна компенсація заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу в сумі 10000 гривень за рахунок позивача не була б пропорційною, співмірною та логічною.

Суд переконаний, що стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому суд вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 5000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги, її реальній складності а також принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія"Кредит-Капітал"до ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості закредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія"Кредит-Капітал" заборгованістьза кредитнимдоговором №100159304від 26.12.2022року врозмірі 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія"Кредит-Капітал" сплачений судовий збір в розмірі 593 грн. 73 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп

Повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Мироненко Л.Д.